Приговор № 136297002, 23.04.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 173/1669/25

№ провадження 1-кп/208/781/26

ВИРОК

Іменем України

23 квітня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі: головуючого, судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 ,

у відкритому судовому засіданні розглянувши справу кримінального провадження № 12025041430000224 відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Верховцево Дніпропетровської області, громадянина України, одружений, освіта середня, працює слюсарем «Дніпровське моторвагонне депо» філії «Приміська пасажирська компанія», зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

О 20.27 годині 07 травня 2025 року, ОСОБА_5 керуючи технічно-справним автомобілем марки ЗАЗ 1103, державний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по площі Вокзальна, у місті Верхівцеве Дніпропетровської області, яка є другорядним транспортним шляхом, у напрямку нерегульованого перехрестя з головною дорогою проїжджої частини вулиці Центральна, даного населеного пункту.

Пунктом 16.11 Правил дорожнього руху України встановлено, що на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Відповідно до дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», водій повинен надати дорогу транспортним засобам, що під`їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі.

В порушення зазначених вимог ПДР України і дорожніх знаків, під час руху на перехресті нерівнозначних доріг, Булах безвідповідально ставлячись до можливості настання негативних наслідків, діючи необережно, маючи об`єктивну можливість спостерігати за дорожньою обстановкою та безпечно керувати транспортним засобом, не зміг вірно оцінити дорожню обстановку та її зміни, не врахував стан проїзної частини дороги, атмосферні умови, наявність вологи на дорожньому покритті під час помірного дощу, виїхав на перехрестя нерівнозначних доріг, не надав дорогу велосипедисту ОСОБА_4 , яка керувала електровелосипедом та наближалася до цього перехрестя по головній дорозі, зліва від автомобілю.

Внаслідок допущених водієм Булах порушень ПДР, відбулось перехресне зіткнення передньою лівою частиною автомобіля ЗАЗ-1103 «Таврія» під керуванням останнього та передньою частиною електровелосипеду під керуванням громадянки Горда, та спричинило їй тілесні ушкодження у вигляді сполученої травми з закритою черепно-мозковою травмою з закритим уламковим переломом тіла нижньої щелепи ліворуч, закритим переломом верхньої щелепи, ранами на слизовій оболонці верхньої та нижньої губи, що супроводжувались явищами струсу головного мозку, ранами на лівій верхній та лівій нижній кінцівках, які відносяться до середнього ступеня тілесних ушкоджень.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч.1 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений вважав недоцільним дослідження доказів щодо його винуватості, так як свою вину у скоєнні вищезазначеного кримінального правопорушення, обставини його скоєння, визнає у повному обсязі. Ці обставини розуміє вірно, це його добровільна та достеменна позиція. Розуміє, що буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Булах пояснив суду, що має стаж водія з 1988 року. У вечірній час доби 07 травня 2025 року, він керуючи автомобілем «Славута», здійснював рух в районі залізничного вокзалу міста Верхівцеве. На той час, в цьому районі проводилися будівельні роботи, і оглядовість проїжджої частини була дещо погіршена. Погодні умови також були несприятливими, йшов дощ, в автомобілі працювали склоочисники. Виїжджаючи з другорядної дороги на головну, він не помітив потерпілу, яка рухалась на велосипеді по головній дорозі. Потерпілу помітив вже в момент зіткнення, після чого відразу зупинив автомобіль. До потерпілої у лікарню не приїздив, матеріально їй не допомагав. Це пов`язано з тим, що на той час він не оформив відповідні документи в РТЦК, та побоювався, що при переміщеннях його одразу заберуть в ЗСУ.

Свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнає повністю та щиро розкаюється.

Потерпіла ОСОБА_4 пояснила суду, що зареєстрована в місті Кам`янське, однак фактично проживає в місті Верхівцеве Дніпропетровської області. Вона має у користуванні електровелосипед, який придбала приблизно за півтора року до дорожньо-транспортної пригоди, та користується ним на постійній основі. Водійського посвідчення не має, однак правила дорожнього руху їй відомі. Навички керування велосипедом вона має приблизно з восьмирічного віку.

Щодо події зазначила, що у вечірній час доби 07 травня 2025 року, вона з приблизною швидкістю 11 км/г, рухалася на електровелосипеді по вулиці Центральній у місті Верхівцеве. Зазначене вулиця є головною. При її під`їзді до перехрестя з залізничним вокзалом, з другорядної дороги виїхав автомобіль і відбулось зіткнення. Вважає, що Булах розраховував швидко здійснити маневр. Після зіткнення вона впала та опинилася під колесами автомобіля. В свідомість прийшлі в лікарні.

Обвинувачений її в лікарні не відвідував. Матеріально не допомагав. Не заперечує проти призначення Булах покарання з випробуванням. Застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, вважає необхідним. Відшкодувати завдану їй дорожньо-транспортною пригодою шкоду, планує шляхом звернення з позовом у порядку цивільного судочинства.

Враховуючи клопотання Булах про недоцільність дослідження у судовому засіданні доказів його винуватості, позицію прокурора, який не заперечував, при з`ясуванні обставин справи та доказів на їх підтвердження, обмежитись допитом обвинуваченого, потерпілої, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Прийняття рішення про не дослідження інших матеріалів кримінального провадження, узгодженого з учасниками судового провадження, свідчить про те, що інші обставини, які сторони не оспорюють, вважаються встановленими в судовому засіданні, не потребують окремого дослідження у ході судового розгляду і це враховується судом при постановленні вироку.

Аналізуючи викладене за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, обсяг яких визначено, керуючись законом, суд вважає, що вина обвинуваченого в судовому засіданні встановлена та підтверджена, а його умисні дії вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Обставинами які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд вважає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Норми кримінального законодавства наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Санкція ч. 1 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому Булах виду та міри покарання, суд враховує характер скоєного ним кримінального правопорушення, який відноситься до нетяжких злочинів з неумисною формою вини, особу обвинуваченого, який вину визнав повністю, раніше не судимий, скарг на його поведінку у побуті за місцем мешкання не надходило, працюючий, за місцем роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, враховує обставини які пом`якшують покарання, відсутність обставин які б його обтяжували.

Обране покарання не повинно становити істотну диспропорцію, тобто бути адекватним вчиненому та не становити «особистого надмірного тягаря для особи», повинно відповідати справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи.

Враховуючи викладене, принцип індивідуалізації покарання, позицію державного обвинувачення та потерпілої, суд вважає, що подальше перевиховання та виправлення Булах можливо шляхом призначення йому покарання у виді обмеження волі з встановленням іспитового строку.

Іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до дотримання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.

У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд відповідно до ст. 76 КК України покладає на засудженого відповідні обов`язки.

На думку суду, покарання у виді обмеження волі з встановленням Булах іспитового строку, з застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, є законним, справедливим та цілком достатнім для подальшого виправлення обвинуваченого та попередження вчиненням нового злочину.

Доля речових доказів вирішується судом відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати, відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягнення з обвинуваченого.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обрано.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 373-374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання, у виді 2 років обмеження волі, з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбуття основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 1 рік.

Згідно ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_5 протягом іспитового строку: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати по проведенню судових експертиз у загальній сумі 19 610 гривень 80 копійок.

Речові докази по справі автомобіль марки «ЗАЗ 1103», реєстраційний номер НОМЕР_1 , електровелосипед, які знаходяться на території Відділення поліції №3 Кам`янського РУП ГУПН в Дніпропетровській області, знявши арешт, повернути власникам.

До набрання вироком законної сили, захід забезпечення кримінального провадження відносно засудженого ОСОБА_5 , не обирати.

Вирок суду може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду, через Заводський районний суд міста Кам`янського, протягом 30 днів з дня його проголошення. Законної сили вирок суду набирає після закінчення строку його оскарження.

Вирок суду підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1