Постановление суда № 136296994, 06.05.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/5108/26

провадження № 2-з/208/73/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 р. м. Кам`янське

Суддя Заводського районного суду м. Кам`янського, Дніпропетровської області Кузнєцова А.С., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Лавринович Оксани Володимирівни, -

ВСТАНОВИЛА:

27.04.2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Лавринович О.В. звернулась до Заводського районного суду міста Кам`янського із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Сухопарова Світлана Германівна про поділ майна подружжя.

29.04.2026 року справу було передано в провадження судді Кузнєцової А.С.

Також, 27.04.2026 року представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Лавринович О.В через систему «Електронний суд» подала заяву про забезпечення позову.

05.05.2026 року (час розподілу 16:56:49), відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, заяву про забезпечення позову було передано в провадження судді Кузнєцової А.С.

Згідно з вищевказаною заявою заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на майно та грошові кошти, що знаходяться в індивідуальному банківському сейфі (сховищі), який орендується ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у Дніпрокам`янському відділенні Акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», код за ЄДРПОУ 14305909, місцезнаходження відділення: 51900, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, просп. Свободи, 49;

- заборонити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) або будь-яким іншим особам за її дорученням доступ до вказаного банківського сховища та вилучення з нього будь-якого майна до набрання рішенням суду законної сили;

- накласти арешт на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,25 гектарів, кадастровий номер 1223783800:05:004:0017, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Зміст і форма заяви про забезпечення позову відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.

05.05.2026 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшло заперечення на заяву про забезпечення позову, в якому відповідач просила відмовити в задоволенні даної заяви в повному обсязі. На обгрунтування своєї позиції посилалась на те, що спірний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , був придбаний нею у 2020 році за особисті кошти, що відображено у п. 5 Договору купівлі-продажу житлового будинку та підтверджується відповідною заявою ОСОБА_1 , а земельну ділянку площею 0,25 гектарів, кадастровий номер 1223783800:05:004:0017, що розташована за адресою АДРЕСА_1 вона отримала у власність в порядку приватизації. Щодо грошових коштів, які розміщені в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», вказує, що це є її особисті кошти, отримані від здійснення професійної діяльності за останній рік роботи, за час припинення фактичних шлюбних відносин з позивачем.

Розгляд заяви проведено в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Суддя, оцінивши підставність доводів представника позивача, враховуючи, що при вирішенні питання про забезпечення позову необхідно здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, - приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Отже, інститут забезпечення позову в цивільному процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року (підлягає обов`язковому врахуванню в розумінні ч. 4 ст. 263 ЦПК України), забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчиться, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

При розгляді заяви про забезпечення позову встановлено, що дана заява про забезпечення позову подається в межах розгляду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Сухопарова Світлана Германівна про поділ майна подружжя.

Заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідачів, оскільки, на його думку, в протилежному випадку, їх подальший поділ між подружжям стає малоймовірним через протиправне розпорядження спільною власністю ОСОБА_2 .

З матеріалів, доданих до позову, вбачається, що ОСОБА_2 належав будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який був придбаний нею у 2020 році та земельна ділянка площею 0,25 гектарів, кадастровий номер 1223783800:05:004:0017, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , яку вона отримала у власність в порядку приватизації. Зазначені об`єкти у березні 2026 року були подаровані ОСОБА_2 її батькові ОСОБА_3 .

Заявник у своїй заяві зазначив, що з метою забезпечення позову необхідно, в тому числі накласти арешт на майно та грошові кошти, що знаходяться в індивідуальному банківському сейфі (сховищі), який орендується ОСОБА_2 у Дніпрокам`янському відділенні АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК»".

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зокрема накладанням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про поділ майна подружжя, в позовних вимогах, серед іншого, просить: - Визнати будинок за адресою: АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності позивача та відповідача; - Визнати недійсним договір дарування житлового будинку та земельної ділянки від 05.03.2026 р, посвідчений приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Сухопаровою С.Г.; - Виділити у власність ОСОБА_1 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1 , вартістю на час подання позову 293992,00 грн, та земельну ділянку площею 0,25 гектарів, кадастровий номер 1223783800:05:004:0017 за тією ж адресою, вартістю на час подання позову 50000,00 грн.; - Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20000 доларів США.

Стороною заявника надано докази реєстрації за відповідачем ОСОБА_2 права власності на об`єкти нерухомості за адресою АДРЕСА_1 до 05.03.2026 р, та перехід права власності на будинок та земельну ділянку до відповідача ОСОБА_3 , що підтверджується наявним в матеріалах справи договорами та інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно. Щодо підтвердження наявності у ОСОБА_2 рахунків в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», індивідуального банківського сейфу (сховище) та переліку майна та грошових коштів, які зберігалися в індивідуальному банківському сейфі (сховищі), орендованому ОСОБА_2 станом на 27.04.2026 р., представником позивача одночасно з позовною заявою було подано клопотання про витребування доказів від АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК».

Щодо заперечення відповідача та посилання на те, що земельна ділянка набута нею в порядку приватизації, а житловий будинок за власні кошти, суд зазначає наступне.

Норми статей 57, 60 Сімейного кодексу України встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна.

Так майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Разом з тим, майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Пунктом 5 частини 1 статті 57 СК України встановлено, що особистою приватною власністю дружини, (чоловіка) є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, (його) користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Крім того, в пункті 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що відповідно до положень статей 81, 116 Земельного кодексу України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Проте, відповідно до ч.1 ст.62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Якщо на приватизованій землі розташований будинок, який є спільною сумісною власністю подружжя, то при поділі будинку до іншого з подружжя часто переходить право власності або користування частиною земельної ділянки (відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України).

Отже, питання належності та можливості в подальшому поділу даних об`єктів буде вирішуватись під час розгляду справи.

З урахуванням вищевикладеного, наявного спору між сторонами, обсягу позовних вимог, вимоги співмірності виду забезпечення позову із предметом позову, - суддя приходить до переконання, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Суд враховує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що таким обмеженням ефективно захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягнути за собою неможливість виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власності ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 ЦПК України; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.

На підставі ст. ст. 152, 153, 158, 261 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИЛА:

Заяву представника заявника ОСОБА_1 , адвоката Лавринович Оксани Володимирівни задовольнити.

Накласти арешт на майно та грошові кошти, що знаходяться в індивідуальному банківському сейфі (сховищі), який орендується ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у Дніпрокам`янському відділенні Акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», код за ЄДРПОУ 14305909, місцезнаходження відділення: 51900, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, просп. Свободи, 49;

Заборонити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) або будь-яким іншим особам за її дорученням доступ до вказаного банківського сховища та вилучення з нього будь-якого майна до набрання рішенням суду законної сили.

Накласти арешт на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянка площею 0,25 гектарів, кадастровий номер 1223783800:05:004:0017, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України, ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Відповідно до ч. 11 ст. 153 ЦПК України, ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 ЦПК України, безпосередньо до суду апеляційної інстанції

Інформацію стосовно справи, що розглядається, можна отримати за адресою: 51900, місто Кам`янське Дніпропетровської області, вул. І. Ясюковича, 5, та на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://zv.dp.court.gov.ua .

Суддя А. С. Кузнєцова