Решение № 136289510, 22.04.2026, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2/359/876/2026

Справа № 730/429/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Бокей А.В.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_4 , третя особа : Плисківська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В :

В березні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, згідно якого просила: позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач ОСОБА_1 є бабусею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітнього ОСОБА_2 . Батько дітей син позивача - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_5 проживав з відповідачем ОСОБА_4 однією сім`єю з 2008 року без реєстрації шлюбу. Під час шлюбу у них народилось двоє дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Відповідач зловживає спиртними напоями, не виконує батьківських обов`язків, за що неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності. Після смерті сина відповідач забрала до себе дітей, та проживає з ними. Враховуючи викладене, позивач звернулася до суду з даним позовом, який просить задовольнити.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2025 року цивільну справу передано до Бориспільського міськрайонного суду Київської області за підсудністю.

Ухвалою суду від 18 серпня 2025 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання з викликом і повідомлення. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

Ухвалою суду від 11 листопада 2025 року цивільну справу прийнято до свого провадження суддею Бориспільського міськрайонного суду Київської області Яковлєвою Л.В.

Ухвалою суду від 28 січня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Відповідач своїм процесуальним правом подати відзив на позов, клопотання чи заяви у справі, не скористався.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи відповідач своїх представників до суду не направила, про причини неявки не повідомила, заяв чи клопотань на адресу суду не направила.

Представник третьої особиПлисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

За змістом ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно вимог ст.223, 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, проти такого вирішення справи не заперечує і позивач.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи і наявні в ній докази, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши її у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно ст. 55, 124 Конституції України та ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 12, 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

В частинах 1, 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» вказано, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_3 . Наведене підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим 14 серпня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану краматорського міського управління юстиції Донецької області (а.с.15). У свідоцтві батьками дитини вказано : ОСОБА_5 та ОСОБА_8 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_2 . Наведене підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим 11 грудня 2018 року виконкомом Ясногірської селищної ради м. Краматорська Донецької області (а.с.16). У свідоцтві батьками дитини вказано : ОСОБА_5 та ОСОБА_8 .

Позивач ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 Ясногірським п/с м. Краматорськ (а.с. 17).

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть видано 11 серпня 2023 року Управління реєстраційних повноважень та введення реєстру територіальної громади Краматорської ради (а.с. 12).

Відповідно до довідки виданої 11 листопада 2024 року Великозагорівським старостинським округом Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 проживають разом з позивачем ОСОБА_1 за адресою : АДРЕСА_1 (а.с. 10).

13 березня 2025 року виконавчим комітетом Плисківської сільської ради № 36 «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав», вирішено доцільно позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по відношенню до її дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Стаття 3 Конвенції про права дитини, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, проголошує, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовки до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідним харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умови для отримання нею освіти.

Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, слід розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізикний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ст. 150 СК України батьки зобов`язані : виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов`язки стосовно дитини. Позбавлення батьківських прав можливе виключно на підставі рішення суду. Частиною 1 ст. 164 СК України встановлено вичерпний перелік підстав для позбав-лення батьківських прав.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, не обхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Станом на день розгляду справи, суду не надано належних та допустимих доказів, які свідчать про виконання відповідачем батьківських обов`язків по вихованню, піклуванню та утриманню дітей належним чином.

Аналізуючи вищенаведені та встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини, суд приходить висновку, що своєю поведінкою відповідач не виявляє батьківського піклування та свідомо ухиляється від батьківських обов`язків щодо дітей : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому, з метою захисту законних прав та інтересів дітей, відповідача ОСОБА_4 слід позбавити батьківських прав щодо неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 180-183, 191 СК України, ст. 12, 81, 141, 200, 206, 263-265, 280-281, 354, 430 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_4 , третя особа : Плисківська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , паспорт НОМЕР_5 виданий 17 липня 2002 року 1 в/м Краматорського МВ УМВС України в Донецькій області, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстрацій-ний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , відомості про паспорт відсутні, зареєстрована за адресою : АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 01 травня 2026 року.

Суддя Л.В. Яковлєва