Решение № 136287445, 06.05.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4536/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області ОСОБА_2 , в якому позивач просить суд стягнути з фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 суму заборгованості з: - З податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості складає 96 554 грн. 10 коп. на бюджетний рахунок UA708999980333189395000015574, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), КБК 11011300, код 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./с. Новокальч./11011300.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на дату подачі позову, відповідно до інтегрованих карток платника (ІКП), довідки про податкову заборгованість та розрахунку податкового боргу, податкова заборгованість ФОПП ОСОБА_3 складає 96 554 грн. 10 коп., а саме по податку на доходи з фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання, що підлягає сплаті фізичними особами.

В зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості, податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ф» № 0015108-1308-1532 від 07.07.2025 року, яку було направлено платнику податків рекомендованим листом.

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості податковий орган звернувся до суду з даним позовом.

19.02.2026 року судом було зроблено запит для підтвердження місця реєстрації відповідача.

03.03.2026 року до суду надійшла відповідь на запит, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що збігається з даними реєстрації відповідача, зазначеними у позові.

Ухвалою судді від 04.03.2026 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

16.04.2026 року до суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не погоджується з позовними вимогами та вважає позов необґрунтованим, на підтвердження своїх доводів відповідач зазначає, що за ним обліковуєтеся заборгованість по сумам мінімального податкового зобов`язання, отже вимога Позивача стягнути з відповідача суму заборгованості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченої фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості є таким, що не відповідає матеріалам справи та вимогам законодавства.

Також відповідач зазначає, що всупереч вимогам Податкового кодексу України він не отримував ні податкові повідомлення-рішення, ні податкову вимогу.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , є платником податків.

Відповідно до інтегрованих карток платника (ІКП), довідки про податкову заборгованість, розрахунку податкового боргу, у ОСОБА_1 наявна податкова заборгованість перед бюджетом по податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання, що підлягає сплаті фізичними особами та по земельному податку з фізичних осіб, яка становить 96554,10 грн.

Заборгованість по податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання, що підлягає сплаті фізичними особами в розмірі 96554,10 грн. виникла в результаті нарахування по податковому повідомленню-рішенню №3071893-24/15-10 від 03.02.2025 року на суму 47 770,96 грн. та по податковому повідомленню-рішенню №2051630-24/15-10 від 29.01.2025 року на суму 48 783,14 грн.

У добровільному порядку заборгованість Відповідачем погашена не була, у зв`язку із чим Позивач звернувся до суду.

Згідно п. 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі ПК України) визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Статтею 16 ПК України визначені обов`язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно положень статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За визначеннями п.п. 14.1.157. п.14.1 ст.14 податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Як було встановлено судом, Головним управлінням ДПС в Одеській області було складено податкові повідомлення-рішення №3071893-24/15-10 від 03.02.2025 року на суму 47 770,96 грн. та №2051630-24/15-10 від 29.01.2025 року на суму 48 783,14 грн. по податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання, що підлягає сплаті фізичними особами.

Доказів оскарження та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень до суду не надано.

Вказані податкові повідомлення-рішення були направлені рекомендованими листами на відому позивачу адресу відповідача, однак повернуті відправнику органами поштового зв`язку з довідкою про невручення з підстав «за закінченням терміну зберігання», що підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до абз. а пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.п. 87.9. ст. 89 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Відповідно до п. 59.1. ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, орган державної Податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Так, у зв`язку з несплатою Відповідачем заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ф» № 0015108-1308-1532 від 07.07.2025 року, яку було направлено рекомендованим листом на адресу відповідача, але повернуту відправнику органами поштового зв`язку з довідкою про невручення з підстав «за закінченням терміну зберігання».

Пунктом 59.1. ст. 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до п. 42.5 ст. 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

З наведених підстав суд не приймає до уваги твердження відповідача, що він не отримував ні податкові повідомлення-рішення, ні податкову вимогу.

Щодо твердження позивача, що у доказах про надіслання податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, наданих Позивачем, є відмітка поштового відділення на конверті, а не на повідомленні про вручення, суд зазначає, що позивач, як суб`єкт владних повноважень, виконав покладений на нього законом обов`язок щодо надсилання податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, а місце розташування поштової відмітки (на конверті чи на повідомленні) не спростовує факту неотримання адресатом поштової кореспонденції з підстав визначених у відповідній довідці.

Станом на час розгляду справи доказів оскарження зазначеної податкової вимоги або її виконання відповідачем суду не надано.

У відповідності з п. 95.1, ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 ст. 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 ст. 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Судом встановлено, що сума заборгованості 96554,10 грн. обліковується за Відповідачем по узгодженим грошовим зобов`язанням по податку на доходи з фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання, що підлягає сплаті фізичними особами.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. п. 20.1.34. п. 20.1. ст. 20 та пп. 95.3 ст. 95 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, Позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Суд зазначає, що дійсно, позивачем в прохальній частині позовних вимог помилково заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми заборгованості саме по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, оскільки як матеріалами справи підтверджено наявність за відповідачем заборгованості по податку на доходи з фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання, що підлягає сплаті фізичними особами. Між тим, оцінюючи зміст позовної заяви в її сукупності, суд зауважує, що в обґрунтуванні позову (його описовій частині) позивачем вірно визначено вид податку, за яким у відповідача виникла заборгованість. Більш того, наявні в матеріалах справи докази вказують на те, що суть спору стосується саме невиконання обов`язку по сплаті мінімального податкового зобов`язання.

Зокрема, інформація з інтегрованих карток платника (ІКП), довідка про податкову заборгованість та розрахунок податкового боргу підтверджують наявність у відповідача недоїмки саме з податку на доходи з фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання, що підлягає сплаті фізичними особами. Крім того, додані до позову податкові повідомлення-рішення №3071893-24/15-10 від 03.02.2025 року та №2051630-24/15-10 від 29.01.2025 року, які є підставою для виникнення грошового зобов`язання, містять суми, що повністю узгоджуються із заявленими позовними вимогами та стосуються саме мінімального податкового зобов`язання.

Частиною другою ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Фактично суд зв`язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Виходячи із обставин цієї справи та враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що невірна назва податку безпосередньо в прохальній частині позову є технічною помилкою, яка не змінює правової природи заявлених вимог та не перешкоджає встановленню дійсних обставин справи, оскільки фактичне обґрунтування позову та подані докази в їх сукупності дозволяють суду достовірно ідентифікувати предмет спору та прийняти рішення по суті заявлених вимог.

Отже, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню шляхом стягнення з фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 суму заборгованості по податку на доходи з фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання, що підлягає сплаті фізичними особами у розмірі 96 554 (дев`яносто шість тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 10 (десять) коп. на бюджетний рахунок UA708999980333189395000015574, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), КБК 11011300, код 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./с. Новокальч./11011300.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи те, що судом не встановлено обставин які б звільняли Відповідача від сплати податкового боргу, а також відсутність доказів повної сплати суми боргу на час розгляду справи, на підставі положень ст. 67 Конституції України суд дійшов висновку, що адміністративний позов є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77, 90, 139, 229, 246, 255, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 суму заборгованості по податку на доходи з фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання, що підлягає сплаті фізичними особами у розмірі 96 554 (дев`яносто шість тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 10 (десять) коп. на бюджетний рахунок UA708999980333189395000015574, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), КБК 11011300, код 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./с. Новокальч./11011300.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук