Решение № 136279303, 06.05.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/875/26

Провадження № 2/332/1846/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Яцуна О.С.,

при секретарі судового засідання: Дубачовій А.А.,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного 30.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем договору про споживчий кредит № 6226923, ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 5 000,00 грн строком на 345 днів, з орієнтовною реальною річною процентною ставкою 3 257,21 % річних та комісією за надання кредиту у розмірі 1 250,00 грн.

28.07.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 28072025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором у розмірі 15 900,00 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та понесені судові витрати.

Від представника позивача в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду справи, однак до судового засідання повторно не з`явилась, причину своєї неявки суду не повідомила, відзиву не подала. Крім того, про розгляд справи остання повідомлялась шляхом розміщення відповідних оголошень на офіційному веб-сайті суду, адже адреса її зареєстрованого місця проживання розташована у м. Гуляйполе Пологівського району Запорізької області, що наразі є тимчасово окупованою територією України, листування з якою не ведеться. Повідомлення про судові засідання розміщувалися в порядку, передбаченому п. 19 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, ст. 121 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223 та ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи надані докази, приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до укладеного 30.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем договору про споживчий кредит № 6226923, ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 5 000,00 грн строком на 345 днів, з орієнтовною реальною річною процентною ставкою 3 257,21 % річних та комісією за надання кредиту у розмірі 1 250,00 грн (а.с. 5-10).

30.03.2025 відповідач ознайомилась з умовами кредитування та підписала Паспорт споживчого кредиту, в якому були також погоджені всі умови кредитування (а.с. 13-14).

28.07.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 28072025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором у розмірі 15 900,00 грн (а.с. 21-23).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 28072025 від 29.07.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 15 900,00 грн, з яких 5 000,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням, 4 900,00 грн заборгованість по комісії за надання кредиту, 6 000,00 грн сума неустойки (а.с. 26).

На виконання умов договору про відступлення прав вимоги на адресу відповідача позивачем було направлено повідомлення про відступлення права вимоги заборгованості по кредитному договору.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснювала жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Статтями 1049, 1054 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконувати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання.

З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягають задоволенню лише в частині тіла кредиту, тобто 5 000,00 грн, що підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача, однак решта позовних вимог задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Суд, керуючись принципом «суд знає закони» (jura novit curia), зобов`язаний застосувати чинну норму права, що регулює спірні правовідносини.

Приписами ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поряд з тим, Законом України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18.

Зокрема, наразі вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан з 05-30 год. 24.02.2022, що діє і станом на день ухвалення рішення.

Відтак, кінцевим терміном нарахування є 23.02.2022 включно.

В рамках же даної справи кредитний договір укладено 30.03.2025, а тому вимоги позивача в частині нарахування неустойки (штрафів, пені) задоволенню не підлягають.

Щодо комісії за обслуговування кредиту, то суд зазначає наступне.

Відповідно до умов кредитного договору, укладеного між сторонами, позивач надав відповідачу кредит на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Тобто, кредит виданий на споживчі потреби відповідача, тому особливості регулювання відносин сторін мають визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Спірний договір укладено 30.03.2025, тому суд застосовує норми Законом України «Про захист прав споживачів» в редакції від 24.12.2024, що діяла на момент укладення договору.

Згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції від 15.11.2024, що діяла на момент укладення кредитного договору), після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Банк має право встановлювати комісії та інші платежі за додаткові, супутні послуги, що включаються до загальних витрат за споживчим кредитом, окрім тих, що надаються безкоштовно.

Вказане узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 07.04.2021 в рамках справи № 766/8096/20.

Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції від 15.11.2024, що діяла на момент укладення кредитного договору), умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку, чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин. Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Наведене викладене у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 в рамках справи № 363/1834/17.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку про відмову і в частині позовних вимог, що полягає в стягненні з відповідача комісії в розмірі 4 900,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ»задоволені частково, на 84,75%, відповідно, судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2 820,48 грн.

На підставі ст. ст. 526, 527, 530, 629, 1049, 1054, 1082 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за кредитним договором № 6226923 від 30.03.2025 в розмірі 5 000,00 грн та судовий збір в розмірі 2 820,48 грн.

У задоволенні інших вимог позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Суддя О.С. Яцун