Решение № 136278911, 05.05.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/672/26

2/303/236/26

ряд. стат. звіту №38

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого-судді Мирошниченка Ю.М.

з участю секретаря судових засідань Лукач К.М.

розглянувши цивільну справу за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 16.03.2025-100001639 від 16.03.2025 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач виконав свої зобов`язання, надавши відповідачці кредит у розмірі 4000 грн. шляхом перерахування коштів на її картковий рахунок. Відповідачка належним чином зобов`язання за договором не виконує, у зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилася заборгованість у загальному розмірі 12120 грн.. До вказаної суми включено: тіло кредиту 4000 грн.; проценти за користування кредитом 5320 грн.; комісія за надання кредиту 200 грн.; комісія за обслуговування кредитної заборгованості 600 грн.; неустойка 2000 грн.

Позивач зазначає, що договір був укладений в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а ідентифікація клієнтки здійснювалася через систему BankID НБУ. Нарахування неустойки позивач вважає правомірним, посилаючись на зміни в законодавстві, що діють для договорів, укладених після 24.01.2024 року.

Відповідачка подала відзив на позовну заяву, у якому визнала вимоги позивача лише частково. Не заперечує факт укладення договору та отримання 4000 грн. Водночас не погоджується з нарахуванням процентів, комісій та неустойки, вважаючи їх розмір неспівмірним та таким, що порушує принципи справедливості й розумності. Свої заперечення відповідачка мотивує тим, що розмір нарахованих процентів та комісій значно перевищує суму основного боргу. Просить застосувати ст. 551 ЦК України та зменшити розмір нарахувань до справедливого рівня. Також стверджує, що неустойка є надмірною з огляду на соціальний характер кредиту та її складний фінансовий стан (відсутність роботи та стабільного доходу). Вказує на відсутність доказів фактичного надання додаткових послуг, за які нарахована комісія.

Позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

У частині 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд встановив, що 16.03.2025 р. між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір № 16.03.2025-100001639. Договір підписано відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора. Це відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з умовами договору позивач надав відповідачці кредит у розмірі 4000 грн. Позичальниця зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти до 30.08.2025 р. Позивач виконав зобов`язання, перерахувавши кошти на платіжну картку відповідачки. Відповідачка цей факт не заперечує.

Станом на дату розгляду справи заборгованість відповідачки складає 12120 грн. Ця сума включає: 4000 грн. - основний борг; 5320 грн. - проценти за період з 16.03.2025 по 30.08.2025; 200 грн. - комісія за надання кредиту; 600 грн. - комісія за обслуговування; 2000 грн. - неустойка.

Відповідачка зобов`язання за договором належним чином не виконала. Докази повернення коштів у матеріалах справи відсутні.

Щодо нарахованої неустойки, суд враховує положення п. 18 Перехідних положень ЦК України. У період дії воєнного стану споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит. У разі такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені). Тому вимога про стягнення 2000 грн. неустойки задоволенню не підлягає.

Суд також оцінює вимоги про стягнення комісій. За змістом до норм ст. ст. 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», встановлення комісій за послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати безоплатно, заборонено. Оскільки комісія за обслуговування (600 грн.) та комісія за надання (200 грн.) фактично є платою за адміністрування кредиту, що входить до обов`язків кредитора, ці вимоги є необґрунтованими.

Щодо заперечень відповідачки про несправедливість розміру нарахованих процентів, пропоную включити до тексту рішення наступне обґрунтування:

Суд відхиляє аргументи відповідачки щодо несправедливості розміру процентів з огляду на те, що при укладенні договору № 16.03.2025-100001639 від 16.03.2025 р. позичальниця була ознайомлена з усіма істотними умовами, зокрема з розміром процентної ставки та графіком платежів. Підписання договору за допомогою електронного підпису (одноразового ідентифікатора) підтверджує згоду відповідачки з цими параметрами.

Згідно з принципом свободи договору, сторони є вільними у визначенні його умов. Відповідачка, маючи можливість вибору кредитної установи, добровільно прийняла умови ТОВ «Споживчий центр». Доказів того, що договір був укладений під впливом тяжких обставин або з порушенням процедури інформування споживача, суду не надано.

Суд зазначає, що специфіка мікрокредитування передбачає вищі процентні ставки порівняно з банківськими кредитами через спрощену процедуру перевірки платоспроможності та підвищені ризики кредитора. Розрахунок процентів у сумі 5 320,00 грн проведений відповідно до узгодженої сторонами ставки за фактичний час користування коштами до дати повернення за договором.

Водночас, з метою забезпечення балансу інтересів сторін та недопущення надмірного обтяження споживача, суд уже відмовив у стягненні додаткових нарахувань у вигляді комісій та неустойки, що сукупно становили значну частину заявлених вимог. Стягнення лише фактично нарахованих процентів за узгодженою ставкою є співмірним та відповідає вимогам добросовісності.

Враховуючи викладене, з відповідачки на користь позивача слід стягнути основний борг та проценти за користування кредитом.

Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: загальна ціна позову - 12 120,00 грн., сума задоволених вимог - 9 320,00 грн., відсоток задоволення позовних вимог (9 320,00 / 12 120,00) ? 100% = 76,9%.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. згідно з платіжною інструкцією № НА00006462 від 28.01.2026 р. Сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідачки: 2 662,40 грн. ? 76,9% = 2 047,38 грн.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 9 320,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 047,38 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 76-81, 89, 229, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 16.03.2025-100001639 від 16.03.2025 р. у розмірі 9 320 (дев`ять тисяч триста двадцять) гривень 00 копійок, що складається з 4 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 5 320,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 047 (дві тисячі сорок сім) гривень 38 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ТОВ «Споживчий центр», місцезнаходження м.Київ, вул.Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Суддя Ю. М. Мирошниченко