Постановление суда № 136278596, 04.05.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

04.05.2026Справа № 910/13310/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши скаргу Київської міської ради на дії державного виконавця у справі за позовом Київської міської ради до Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Реєстрація бізнесу" Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Поліщук Вікторії Миколаївни, Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК "Базіс-Альянс", третя особа: Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, за участю представників: позивача/заявника - Ступака О.І., відповідача-1 - не з`явився, відповідача-2/боржника - не з`явився, третьої особи - не з`явився, державного виконавця - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів про скасування рішення відповідача-1 про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 22.11.2018 року індексний номер 44178523 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за відповідачем-2, номер запису про право власності 29041855 та про витребування у відповідача-2 земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:78:243:0118, що розташована за адресою: місто Київ, хутір Микільський, 17 км Мінського проспекту, земельна ділянка П, на підставі статей 203, 215, 317, 319, 321, 327, 383, 387, 388, 400 Цивільного кодексу України та статей 9, 80, 116, 122, 123 Земельного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 року позов задоволено повністю, скасовано рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 22.11.2018 року індексний номер 44178523 державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Реєстрація бізнесу" Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Поліщук Вікторії Миколаївни про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:78:243:0118 за Товариством з обмеженою відповідальністю "НВК "Базіс-Альянс", витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК "Базіс-Альянс" земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:78:243:0118, що розташована за адресою: місто Київ, хутір Микільський, 17 км Мінського проспекту, земельна ділянка П на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, стягнуто з державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Реєстрація бізнесу" Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Поліщук Вікторії Миколаївни на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради 1 921,00 грн. судового збору, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК "Базіс-Альянс" на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради 1 921,00 грн. судового збору.

10.11.2020 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 року, яке набрало законної сили 10.11.2020 року, видано відповідні накази.

13.03.2026 року до суду від Київської міської ради надійшла скарга на дії державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дидюка Богдана Олександровича у виконавчому провадженні № 73139985 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/13310/19 від 10.11.2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 року розгляд скарги призначено на 08.04.2026 року, викликано для участі в судове засідання представників сторін та державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дидюка Богдана Олександровича, явку якого визнати обов`язковою, а також зобов`язано державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дидюка Богдана Олександровича надати до суду матеріали виконавчого провадження № 73139985.

30.03.2026 року до суду від Київської міської ради надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 27.03.2026 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 року відкладено судове засідання на 04.05.2026 року, зобов`язано державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дидюка Богдана Олександровича надати до суду матеріали виконавчого провадження № 73139985 та письмові пояснення по суті скарги, а також докази направлення письмових пояснень з доданими до них документами на адресу стягувачів та боржників, попереджено державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дидюка Богдана Олександровича про необхідність надання документів на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 року завчасно у строк до 28.04.2026 року, також попереджено державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дидюка Богдана Олександровича, що при ухиленні від виконання вимог суду до нього можуть бути застосовані заходи процесуального примусу у виді штрафу, передбаченого статтею 135 Господарського процесуального кодексу України та викликано для участі в судове засідання представників сторін та державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дидюка Богдана Олександровича, явку якого визнати обов`язковою.

30.04.2026 року від Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до суду надійшли матеріали виконавчого провадження № 73139985.

У судове засідання 04.05.2026 року з`явися представник стягувача, представники відповідача-1, відповідача-2/боржника, третьої особи та державного виконавця не з`явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

Частиною 2 статті 342 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши у судовому засіданні скаргу Київської міської ради на дії державного виконавця, заслухавши пояснення стягувача, суд дійшов висновку про її задоволення, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 339-1 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з частиною 1 статті 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Судом встановлено, що 04.03.2026 року державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дидюком Богданом Олександровичем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, в якій зазначено, що вжитими заходами примусового виконання, виконати виконавчий документ на підставі якого відкрито виконавче провадження № 73139985, не виявилось можливим. Боржник не має майна, на яке можливо звернути стягнення. Рухомого майна у боржника не виявлено. На рахунках відсутні кошти для виконання виконавчого документу. Арешти в рамках виконавчого провадження накладені. Стягнень за виконавчим документом не проводилось. Заборгованість згідно виконавчого документу. Виконавчий документ підлягає поверненню стягувачу, на підставі відсутності майна у боржника. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. Залишок нестягненої суми за виконавчим документом 1921 гривня (UAH); сума стягнутого виконавчого збору/сума стягненої винагороди приватного виконавця 0 гривня (UAH).

Враховуючи викладене, керуючись пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дидюк Богдан Олександрович повернув стягувачу наказ Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 року у справі № 910/13310/19.

Звертаючись з даною скаргою до суду, Київська міська рада просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця № 73139985 Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дидюка Богдана Олександровича про повернення виконавчого документу стягувачу від 04.03.2026 року, а також зобов`язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження № 73139985 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 року № 910/13310/19 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК "Базіс-Альянс" (02002, місто Київ, вулиця Марини Раскової, будинок 19; ЄДРПОУ: 35363143) на користь Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ЄДРПОУ: 22883141) судового збору в сумі 1 921,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. У пункті 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00), від 27.07.2004 року по справі "Ромашов проти України" (заява № 67534/01), від 19.03.1997 року "Горнсбі проти Греції" зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 року по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії статті 6 Конвенції.

Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 року існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009 року).

Також, у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 року у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав/ людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

З вище викладеного вбачається, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують Конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних ("Артіко проти Італії", рішення від 13.05.1980 року). Особливо це стосується права на доступ до правосуддя в світлі того демократичному суспільстві право на справедливий суд, а саме: не сподівання, що справа не лише буде розглянута, але й державна влада буде дотримуватися прийнятого судом у відповідній справі остаточного рішення, буде діяти з урахуванням встановлених в ньому юридичних фактів і прав осіб та забезпечуватиме таким чином виконання рішення суду.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини поняття "майна" охоплює цілу низку інтересів економічного характеру: рухоме і нерухоме майно, матеріальні і нематеріальні права, зокрема, акції, патенти, відшкодування шкоди згідно з рішеннями арбітражу, право на пенсію, право на орендну плату, економічні права, пов`язані з веденням підприємницької діяльності, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому (Постанова Європейського Суду у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції".

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Згідно з частиною 3 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках.

Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна (частина 4 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно з частиною 2 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до частини 3 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накладення арешту (частина 4 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до частини 5 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (частина 6 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до частини 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Отже, як вбачається з Закону України "Про виконавче провадження", державному виконавцю надано широке коло повноважень з метою виконання рішення суду.

При цьому, Законом України "Про виконавче провадження" передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження.

Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

З матеріалів справи вбачається, що в ході примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 року у справі № 910/13310/19 державним виконавцем направлено запити до обліково-реєстраційних установ щодо зареєстрованих транспортних засобів за боржником та наявних відкритих рахунків в банківських установах.

Згідно з відповіддю ДФС у боржника відсутні нові та діючі банківські рахунки у банківських установах.

Згідно з відповіддю МВС за боржником відсутні дані про зареєстровані транспортні засоби.

Не зважаючи на вчинені державним виконавцем дії щодо примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 року у справі № 910/13310/19, вирішуючи скаргу у даній справі суд звертається до правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 року у справі № 619/562/18, де вказано, що належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.

Проте, в матеріалах справи наявна довідка з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 27.03.2026 року, яка сформована Київською міською радою з якої вбачається, що боржник на праві власності володіє нерухомим майном, зокрема, житловим будинком загальною площею 54,9 кв.м, житловим будинком загальною площею 25,4 кв.м, житловим будинком загальною площею 61 кв.м, житловим будинком загальною площею 64,2 кв.м.

Окрім того, судом встановлено, що в порядку статті 337 Господарського процесуального кодексу України державний виконавець не звертався до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду представників або уповноважених осіб боржника за межі України до виконання зобов`язань за рішенням суду.

До того ж, матеріали виконавчого провадження № 73139985 не містять відомостей про те, що державний виконавець здійснював періодичні перевірки встановлені частиною 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження".

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що державний виконавець не виконав усі передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи для виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 року у справі № 910/13310/19.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість скарги Київської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця № 73139985 Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дидюка Богдана Олександровича про повернення виконавчого документу стягувачу від 04.03.2026 року та зобов`язання Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження № 73139985 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 року № 910/13310/19.

Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про задоволення скарги Київської міської ради на протиправні дії державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дидюка Богдана Олександровича.

Керуючись статтями 232-235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Київської міської ради на протиправні дії державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дидюка Богдана Олександровича задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця № 73139985 Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дидюка Богдана Олександровича про повернення виконавчого документу стягувачу від 04.03.2026 року.

Зобов`язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження № 73139985 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 року № 910/13310/19 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК "Базіс-Альянс" (02002, місто Київ, вулиця Марини Раскової, будинок 19; ЄДРПОУ: 35363143) на користь Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ЄДРПОУ: 22883141) судового збору в сумі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та підлягає оскарженню в порядку розділу IV ГПК України.

Повний текст ухвали складено 06.05.2026.

Суддя С.О. Чебикіна