№ 136276775, 05.05.2026, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/267/26

провадження № 3/631/175/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2026 року селище Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Мащенко Світлана Василівна, розглянувши в залі судових засідань № 1 приміщення суду матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

громадянина України, військовослужбовця (військовий квиток серії НОМЕР_1 , виданий 21.12.2023 ІНФОРМАЦІЯ_2 ),

без утриманців, який зареєстрований і проживає за адресом:

АДРЕСА_1 ;

за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

25.02.2026 року о 20 годині 39 хвилин ОСОБА_1 на автодорозі Бірки - Нова Водолага керував транспортним засобом автомобілем марки «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_2 , не маючи права керування ним та без посвідчення водія, був зупинений поблизу села Бірки, чим порушив пункт 2.1 «а» Правил дорожнього руху України,затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року (зі змінами та доповненнями), а тому вчинив правопорушення повторно протягом, так як притягнутий до відповідальності за частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за що передбачена відповідальність частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Правопорушник ОСОБА_1 до судді не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи сповіщався своєчасно та належним чином, про причини своє неявки не повідомив, заяви про відкладання розгляду справи не надавав, однак при складанні протоколу про вчинене ним адміністративне правопорушення, в графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначив, що згоден.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі статті 6 Конвенції, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року (заява № 28249/95), в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (заява №3236/03) вказує, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Положеннями статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено п`ятнадцятиденний строк розгляду справ про адміністративні правопорушення, при цьому частина 6 статті 38 вищевказаного нормативно-правового акту визначає кінцевий строк притягнення до адміністративної відповідальності, який становить один рік з дня вчинення правопорушення.

Таким чином, суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Тим більше, що стаття 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Наявними матеріалами справи про адміністративне правопорушення вина ОСОБА_1 повністю доведена.

Так, відповідно до приписів статті 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, сукупністю даних Протоколу про адміністративне правопорушення (серії ЕПР1 № 600785), складеного 25.02.2026 року інспектором СРПП ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції Ткачовим М. В., а також даних СD-диску, доданого до нього, підтверджуються обставини, місце та час вчинення правопорушення (а. с. 2, 20).

З рапорту інспектора СРПП ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції Ткачова М., поданого 25.02.2026 року на ім`я начальника відділення поліції № 3 Харківського РУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області підполковника поліції Пеленчука Романа, вбачається, що 25.02.2026 року на автодорозі Нова Водолага Бірки поблизу селища Бірки було зупинено автомобіль марки «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_2 відповідно до пункту 3 статті 35 Закону України «Про національну поліцію», так як була наявна інформація, що водій вищевказаного транспортного засобу позбавлений права керування, Під час перевірки документів у водія ОСОБА_1 виявлено, шо він не має чинного страхового полісу власників наземних транспортних засобів, а тому винесено постанову за частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Також встановлено, що водій позбавлений права керуванням Харківським районним судом строком на 5 років відповідно до постанови № 635/7444/25 від 10.09.2025 року, чим порушив пункт 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, через що складено адміністративний протокол за частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вищевикладені дані було зафіксовані на портативні відеокамери поліції ТЕКСАР-2, 6 та автомобільний відео реєстратор (а. с. 3).

Постановою про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (серії ЕНА № 5338321), винесеною 28.07.2025 року старшим лейтенантом поліції Токар Т. С. відділення поліції № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення 28.07.2025 року адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статі 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за керування транспортним засобом автомобілем марки «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_2 , без пристебнутого ременя безпеки. Під час перевірки документів виявлено, шо водій не має посвідчення водія категорії «В», тобто не має права керування даним видом транспортного засобу. Від керування відсторонений (а. с. 4).

Згідно з постановою судді Харківського районного суду Харківської області Якішиної О. М., прийнятою 14.10.2025 року в межах справи з єдиним унікальним № 635/7444/25 (провадження № 3/635/3002/2025), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних проступків, передбачених частиною 5 статті 126 та частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді штрафу в розмірі 40800,00 гривень (а. с. 7 10).

Відповідно до військового квитка (серії НОМЕР_1 ), виданого 21.12.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 на момент вчинення правопорушення дійсно є військовозобов`язаним (а. с. 11 - 14).

Зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (серії НОМЕР_3 ), виданого ДАІ ГУ УМВС України, транспортний засіб марки «ВАЗ 21063», 1989 року виготовлення, синього кольору, зареєстрований за № НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 15).

Відповідно до статті 15 Закону України «Про дорожні рух», № 3353-XII від 30.06.1993 року (зі змінами та доповненнями), забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Також, нормою пункту 2.1 «а» вказаних Правил визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відтак, частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за скоєння проступку у виді повторного протягом року вчинення порушень, передбачених частинами 2 4 цієї статті.

При цьому, за змістом вище згаданих частин статті 126 вказаного кодексу адміністративно караним є:

-керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом;

-передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом;

-керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами;

-керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Оскільки ОСОБА_1 дійсно вчинив керування транспортним засобом, будучі особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, то він є належним суб`єктом проступку, визначеного частиною 5 стаття 126 вищевказаного кодифікованого акту про адміністративні правопорушення.

Отже, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, вважаю факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведеним, а тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , суддею не встановлено.

Крім того, майнової шкоди проступком не заподіяно.

При накладенні стягнення за адміністративне правопорушення, суддя враховує характер вчинення правопорушення, ступень вини, майновий стан, особу правопорушника, а також відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність винного, й вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в виді штрафу в межах, установлених частиною 5 статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в розмірі двох тисяч чотириста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 2400 х 17,00 гривень = 40800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Доходячи такого, суд керується нормою частини 1 статті 28 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка прямо зазначає, що оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.

Натомість, з наданих матеріалів вбачається, що власником транспортного засобу, яким 25.02.2026 року керував ОСОБА_1 повторно протягом року, будучі особою, позбавленою права керування транспортними засобами, є ОСОБА_2 , що надає можливість судді не застосовувати додаткове покарання у виді оплатного вилучення транспортного засобу марки «ВАЗ 21063», 1989 року виготовлення, синього кольору, зареєстрований за № НОМЕР_2 .

Крім того слід зазначити, що на підставі приписів частини 1 статті 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладаючи на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років та без оплатного вилучення транспортного засобу, слід вирішити питання про стягнення з нього й судового збору.

Так, відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. При цьому розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Таким законом, що встановлює правові засади справляння судового збору, є Закон України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями), частина 1 та пункт 5 частини 2 статті 4 якого передбачають, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.

Натомість, на підставі приписів пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Приймаючи постанову, суддя усвідомлює, що правопорушник ОСОБА_1 є військовослужбовцем, і адміністративне правопорушення, у вчиненні якого він визнається винним, вчинене ним під час виконання ним своїх службових обов`язків.

Таким чином, незважаючи на накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суддя вбачає наявність передумов для застосування приписів пунктів 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» та звільнення правопорушника від сплати судового збору.

Приймаючи постанову, суддя також вважає за необхідне зазначити, що пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади (на цей час Берестинський район та місто Берестин відповідно) та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді судді належного та повноважного суду.

На підставі викладеного, діючи в точній відповідності із законом, з метою зміцнення законності, виховання особи, яка вчинила це адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, керуючись статтею 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтею 17 і пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року статтею 40 Бюджетного кодексу України № 2456 VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями), статтею 4 і 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями) і частиною 5 статті 7, статтями 15, 23, 27, 28, 33 - 35, 36, 38, 40-1, частиною 5 статті 126, статтями 245, 246, 249, 251, 252, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 280, 283 285, частиною 2 статті 287 та статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 8073-Х від 07.12.1984 року (із змінами та доповненнями),

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного проступку, передбаченого частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, й накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотириста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 40800,00 гривень (сорок тисяч вісімсот гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років та без оплатного вилучення транспортного засобу, із зарахуванням на наступні банківські реквізити: номер рахунку (IBAN): UA 168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету: 21081300. Отримувач: ГУК Харківської області - код -21081300. Код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) електронне адміністрування податку.

Штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, інакше постанова надсилається для примусового виконання, у порядку якого стягується подвійний розмір штрафу, тобто 81600,00 гривень (вісімдесят одна тисяча шістсот гривень 00 копійок),та витрати на облік цього правопорушення, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова про накладення адміністративного стягнення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами, звертається до виконання протягом трьох місяців і підлягає виконанню з моменту її винесення, за виключенням випадків, прямо передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Постанову прийнято, оформлено шляхом комп`ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику.

Суддя С. В. Мащенко