Решение № 136272989, 04.05.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1193/24

Провадження № 2/455/222/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

04 травня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кушніра А.В.,

секретар судового засідання Борковська Н.М.,

з участю: позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Терлецького Ю.М.,

представника відповідача - адвоката Соболь О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

17.05.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Старосамбірського районного суду Львівської області із зазначеною позовною заявою, покликаючись на те, що 29.06.2023 року о 06:26 годині вантажний електропоїзд №2504 в складі локомотива ВЛ11М145 та 56-ти вагонів без завантаження, який рухався в напрямку з м.Чоп до м.Львів на залізничній станції м.Старий Самбір Львівської області, здійснив наїзд на пішохода - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого вона загинула на місці.

Вказує, що за фактом кримінального правопорушення СВ Відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області було розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.276 КК України, про що 29.06.2023 року було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141320000326. 30.12.2023 року старшим слідчим СВ Відділення №1 Самбірського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області капітаном поліції Терлецьким С.Ю. було винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141320000326 від 29.06.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.276 КК України, у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення - п.2 ч.1 ст.284 КПК України. Як встановлено досудовим розслідуванням і зазначено в постанові про закриття кримінального провадження від 30.12.2023 року, що згідно відповіді з додатками від 11.12.2023 року №Т-105 з АТ «Українська залізниця» регіональна філія «Львівська залізниця» виробничий структурний підрозділ «Служба локомотивного господарства» встановлено, що 28/29.06.2023 року поїзд №2504 обслуговувався електровозом ВЛ11м-145 під управлінням локомотивної бригади в складі машиніста ОСОБА_3 та помічника машиніста ОСОБА_4 ВСП «Локомотивне депо Мукачево» регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства Українська залізниця». Відтак, Акціонерне товариство «Українська залізниця», з яким машиніст перебував у трудових правовідносинах, має нести відповідальність за шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Вказує, що вона, ОСОБА_1 є мамою загиблої ОСОБА_2 (дівоче прізвище ОСОБА_2 ). Відповідачем їй було завдано моральну шкоду, виражену в душевних стражданнях, пов`язаних з втратою дочки, у самому факті смерті дочки - ОСОБА_2 . Відновити становище, яке існувало до смерті дочки у її житті неможливо. За наслідками смерті вона позбавлена моральної підтримки з боку померлої дочки у житті в майбутньому, так як вона пенсіонерка та людина похилого віку. На даний час, вона вже 10 місяців підряд постійно відчуває апатію, скаржиться на головний біль, втрату сил та порушення сну, що супроводжується сльозами. Після смерті дочки, вона страждає розладами психічної діяльності, зумовленими перенесеною ситуацією, зазнає роздратування та неможливості змиритися із трагедією життя, що призвело до страждань, непоправних змін у її житті, загибель дочки є причиною її постійних панічних атак, здоров`я та необхідності надзвичайних зусиль для організації життя, в неї розвинулось безсоння.

Зазначає, що після смерті дочки на утриманні та вихованні залишилися: малолітній внук - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також залишилася внучка дочки від першого шлюбу - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка постійно тяжко хворіє. Тому внаслідок смерті її дочки - ОСОБА_2 у неї безповоротно змінений звичний спосіб життя, збільшився обсяг обов`язків щодо утримання і виховання онуків, надання їм підтримки, допомоги та забезпечення гідного рівня життя та навчання. Глибину її психологічних страждань виміряти неможливо, оскільки втрата є занадто важкою для неї. Насправді, завданої моральної шкоди - втрати душевного спокою, стресів, панічних атак, розладів психічної діяльності, зумовленими перенесеною ситуацією, переживань, нервів, безсонних ночей, втраченого здоров`я тощо - не компенсувати, шкода вже заподіяна і буде сприйматися як існуюча завжди. Враховуючи тривалість та глибину душевних, психічних та моральних страждань, вимушених змін у її життєвих стосунках, особливі умови, в яких вона перебувала і досі перебуває весь час, оцінює розмір моральної шкоди у розмірі 400 000 гривень (в ході розгляду справи розмір позовних вимог було збільшено до 520000гривень). Вважає, що сума моральної шкоди є співмірною понесеним фізичним та психологічним стражданням, так як наслідки вказаної трагедії на залізничному транспорті можуть знайти своє вираження у моральному стані навіть через тривалий проміжок часу. Змушена докладати зусиль для організації свого життя, дуже тяжко жити з постійним безперервним усвідомленням того, що більше ніколи в житті її дочка не зможе, поговорити з нею, побачити її, дітей, чоловіка. Вони з дочкою поділяли спільні погляди і віру, спільні традиції, між ними були доволі тісні зв`язки. Окрім того, не бажає збагачення за рахунок відповідача, а хоче лише справедливий розмір компенсації завданої моральної шкоди.

Також зазначає, що між наїздом на загиблу ОСОБА_2 вантажним електропоїздом №2504 в складі локомотива ВЛ11м-145 на залізничній станції м.Старий Самбір Львівської області (тобто джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст.1187 ЦК України), та смертю останньої, наявний причинно-наслідковий зв`язок. Відтак, головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від наявності його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Також звертає увагу на те, що у постанові про закриття кримінального провадження від 30 грудня 2023 року старшим слідчим не встановлено обставин непереборної сили або умислу потерпілої на завдання самої собі цієї шкоди. Тобто, встановлено, що настання смерті ОСОБА_2 відбулось внаслідок необережності самої потерпілої, а не у зв`язку із бажанням вчинення самогубства. Відповідачем у ході досудового розслідування не наведено достатньо переконливих даних, які б свідчили, що ОСОБА_2 передбачала, бажала чи свідомо допускала настання ДТП зі смертельним наслідком, наявності ознак умислу в діях ОСОБА_2 не вбачається. З урахуванням викладеного можна прийти до висновку, що відсутність вини працівників залізниці та закриття кримінального провадження за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 276 КК України, не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати позивачу моральну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, оскільки особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки відповідає й за випадкове її завдання (без вини).

З огляду на наведене, просила суд стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в її користь грошові кошти у розмірі 400000 гривень на відшкодування моральної шкоди та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 гривень.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2024 року справа передана для розгляду судді Кушніру А.В.

Ухвалою судді від 05.06.2024 відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження.

19.06.2024 від представника відповідача - Акціонерного товариства «Українська залізниця» адвоката Соболь О.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень покликається на наступне. Вказує, що у постанові від 30.12.2023 про закриття кримінального провадження №12023141320000326 від 29.06.2023 зазначено, що смерть ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_4 о 06:26 год. на залізничній станції м. Старий Самбір внаслідок того, що в момент, коли вона перебігала залізничну колію, на неї здійснив наїзд вантажний електропоїзд № 2504 в складі локомотива ВЛ11М145 та 56 вагонів. Пішохідний перехід, по якому ОСОБА_2 перебігала колію, оснащений звуковою та світловою сигналізацією, яка в той момент сповіщала про наближення поїзда. Даною постановою кримінальне провадження №12023141320000326 від 29.06.2023 закрите у зв`язку з відсутністю в діях локомотивної бригади електропоїзда № 2504 складу злочину, передбаченого ч.3 ст.276 КК України. Також у постанові зазначено, що машиніст поїзда діяв згідно вимог п.п. 16.38, 16.39 Правил технічної експлуатації на залізницях України та вини локомотивної бригади не вбачається. В результаті службового розслідування аварії, проведеного залізницею, встановлено, що машиніст локомотива ОСОБА_3 та помічник машиніста ОСОБА_4 діяли згідно з п.16.38, 16.39 Правил технічної експлуатації на залізницях, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411, та вини локомотивної бригади у даному випадку немає. Порушень в управлінні автогальмами електропоїзда не виявлено. Пішохідний перехід обладнаний автоматичною сповіщувальною сигналізацією, при наближенні поїзда до переходу (1800м) спрацьовує звукове сповіщення. Сповіщувальна сигналізація була справною та подавались звукові сигнали. Комісія по розслідуванню випадку аварії встановила, що причиною даного випадку стало порушення потерпілою п.2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19.02.1998 №54, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.03.1998 № 193/2633, а саме «пішоходу заборонено перебігати через залізничну колію перед поїздом, що наближається, якщо до нього залишилось менше, ніж 400 м.». Таким чином, аналізуючи поведінку потерпілої, яка, порушуючи Правила безпеки громадян на залізничному транспорті України, переходила колію перед поїздом, не реагувала на звукові сигнали, що подавались електровозом, при наближенні поїзда не зупинилась поза межами небезпечної зони та не пропустила його, продовживши перехід колії, вважає, що в даному випадку у діях потерпілої мала місце груба необережність. Також, зазначає, що позивачкою не зазначено з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується. Позивач не підтвердила доказами факту перебування на її утриманні малолітнього внука ОСОБА_6 та повнолітньої внучки ОСОБА_7 . Позивачкою ОСОБА_1 не підтверджено доказами її родинних зв`язків із загиблою ОСОБА_2 . Таким чином, крім факту втрати рідної людини, будь-яких доказів обгрунтування обсягу моральної шкоди Позивачем не подано. Вважає, що розмір моральної шкоди, визначений Позивачем в 400000 грн., є надмірним і завищеним. З огляду на наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

25.06.2024 року до суду від позивачки ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій вона зазначає, що її дочка ОСОБА_2 , спиртні напої та наркотичні речовини не вживала, і згідно висновку судово-медичної експертизи в її крові наркотичні речовини та спиртні напої були відсутні. Також, зазначає, що ОСОБА_2 не перебувала на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах Старосамбірської ЦРЛ, працювала в кафе, була одружена, мала на утриманні двох неповнолітніх дітей, сварок та конфліктів в їхній сім`ї та родині не було, тож намірів причинити собі смерть чи тілесні ушкодження, вона не мала. Також зазначає, що досудовим слідством не здобуто жодних доказів того, що ОСОБА_2 вчинила самогубство. З огляду на наведене, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 09 серпня 2024 року призначено у справі судово-психологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Науково-дослідного Інституту судових експертиз та права. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

10.12.2024 року на адресу суду з Науково-дослідного Інституту судових експертиз та права надійшов висновок експерта № 627/24 від 21.11.2024.

Ухвалою суду від 16.12.2024 року провадження у справі поновлено.

11.04.2025 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Терлецький Ю.М. подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в обгрунтування якої зазначає, що ОСОБА_1 в ході підготовчого засідання даної справи звернулась з клопотанням до суду про призначення їй судово-психологічної експертизи і суд виніс ухвалу про призначення такої експертизи. Зазначає, що за результатами такої експертизи встановлено, що матеріальний еквівалент моральної шкоди заподіяної ОСОБА_1 склав 520000 гривень. Виходячи з висновку судово-психологічної експертизи, вважають, що сума моральної шкоди є співмірною понесеним фізичним та психологічним стражданням, так як наслідки вказаної трагедії на залізничному транспорті можуть знайти своє вираження у моральному стані навіть через тривалий проміжок часу. З огляду на наведене, просить збільшити розмір позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди з АТ «Українська залізниця» з 400000 гривень до 520000 гривень, а також збільшити розмір витрат на професійну правничу допомогу з 20000 гривень до 30000 гривень.

03.06.2025 року представник відповідача АТ «Українська залізниця» Соболь О.В. подала до суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначала, що висновок експерта від 21.11.2024 №627/24 є лише одним із доказів, він не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має грунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності. Також зазначає, що Відповідач заперечує проти збільшення розміру позовних вимог та проти позову вцілому також з тих підстав, що причиною загибелі ОСОБА_2 , а відтак спричинення позивачу моральних страждань, стала груба необережність загиблої, яка порушуючи Правила безпеки громадян на залізничному транспорті України, переходила колію перед поїздом, не реагувала на звукову та світлову сигналізацію, а також не гучні сигнали, що подавались електровозом, при наближенні поїзда не зупинилась поза межами небезпечної зони та не пропустила його, продовживши перебігати колію. Також зазначає, що рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 06.06.2024 року у справі №455/195/24, яке набрало законної сили є преюдиціальним щодо даної справи.

Ухвалою суду від 12.06.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Терлецький Ю.М. позовні вимоги у збільшеному розмірі підтримали в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача АТ «Українська залізниця» - адвокат Соболь О.В. в судовому засіданні проти позову заперечила, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення учасників справи, експерта, покази свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи із такого.

Судом встановлено, що в провадженні СВ Відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області перебувало кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141320000326 від 29.06.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.276 КК України.

Досудовим розслідуванням по даному кримінальному провадженні було встановлено, що 29.06.2023 року о 06:26 годині вантажний електропоїзд № 2504 в складі локомотива ВЛ11М145 та 56-ти вагонів без завантаження, який рухався в напрямку з м. Чоп до м. Львів під керуванням машиніста ОСОБА_3 , на 87-му км 3-го пікету залізничної колії Сянки-Львів, що на залізничній станції м. Старий Самбір Львівської області, здійснив наїзд на пішохода - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебігала залізничну колію зліва-на-право відносно напрямку руху поїзда по пішохідному переході, оснащеному звуковою сигналізацією, що сповіщає про наближення поїзда. Пішохід ОСОБА_2 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці пригоди.

З протоколу допиту свідка ОСОБА_9 , відомо, що ОСОБА_9 працює на посаді бригадира колії в ПДБ-5, та 29.06.2023 року, близько 06:20 години, він знаходився на залізничній станції Старий Самбір, де чекав на прибуття електропоїзда, який прибуває в м. Старий Самбір о 06:50 годині, щоб ним поїхати на роботу. ОСОБА_2 він бачив на автовокзалі. Близько 06:26 години, він почув звуковий сигнал, яким обладнаний пішохідний перехід, після чого побачив вантажний поїзд з великою кількістю вагонів, який рухався зі сторони м.Ужгорода. В цей час, під`їжджаючи до станції м.Старий Самбір, машиніст подав затяжний звуковий сигнал. Він помітив, як при наближенні вантажного електропоїзда до залізничного вокзалу, ОСОБА_2 , не зважаючи на увімкнений звуковий сигнал, яким обладнаний пішохідний перехід, продовжувала рух та переходила по пішохідному переході зі сторони залізничного вокзалу, тобто зліва на право відносно руху локомотива поїзда. В цей момент, машиніст електропоїзда подав звуковий сигнал. В момент, коли машиніст подавав звуковий сигнал, то локомотив електропоїзда перебував на відстані близько 50-60 метрів від пішохідного переходу. Однак, незважаючи на затяжні сигнали від локомотива електропоїзда, пішохід ОСОБА_2 прискоривши свій рух продовжувала бігти по пішохідному переході через залізничну колію на протилежну сторону. Побачивши це, він крикнув ОСОБА_2 куди вона іде та почав бігти за нею, однак її зупинити не встиг та побачив, як локомотив поїзда вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка раптово вибігла на залізничну колію.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 29/23 від 12.07.2023 року встановлено, що смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступила внаслідок тупої поєднаної травми голови, грудної клітки, живота, кінцівок, яка супроводжувалась переломом кісток склепіння і основи черепа, крововиливами в оболонки, тканину і шлуночки мозку, переломами ребер справа, травматичним розривом великої долі печінки, селезінки, переломами кісток тазу і являлась несумісною з життям. Дані тілесні ушкодження за ступенем важкості відносяться до тяжкого тілесного ушкодження, яке перебуває в прямому причиновому зв`язку з настанням смерті.

Згідно висновку експерта судово-токсикологічної експертизи трупа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що при судово-токсикологічній експертизі крові від трупа не виявлено етилового, метилового, пропілового, бутилового і амілового спиртів.

Згідно акту огляду електровоза ВЛ11м-145 від 29.06.2023 встановлено, що авто гальмівне обладнання електровоза, звукові сигнали великої та малої гучності, буферні ліхтарі, прожектор, система подачі піску під колісні пари локомотива у справному стані.

Згідно довідки із швидкостемірної стрічки за 29.06.2023 року встановлено, що відправлення зі станції Чоп поїзда № 2504 о 00:03 годині на 277 км 5 п. проба гальм на ефективність при швидкості 40 км/год. і падінні швидкості на 10 км/год. за 310 метрів при потрібному 350 метрів. По станції Старий Самбір зафіксована зупинка поїзда о 06:26 годині екстреним гальмуванням з розрядкою ГМ до нуля при швидкості 49 км/год. та зеленому вогні на локомотивному світлофорі. Гальмівний шлях склав 360 метрів при потрібному 379 метрів.

Згідно відповіді з АТ «Українська залізниця» регіональна філія «Львівська залізниця» виробничий структурний підрозділ «служба локомотивного господарства» встановлено, що 28/29.06.2023 поїзд №2504 обслуговувався електровозом ВЛ11м-145 під управлінням локомотивної бригади в складі машиніста ОСОБА_3 та помічника машиніста ОСОБА_4 ВСП «Локомотивне депо Мукачево» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця».

Згідно розшифрування швидкостемірної стрічки, протоколу розгляду події у ВСП «Локомотивне депо Мукачево» та з пояснень локомотивної бригади встановлено, що поїзд №2504 в зазначену добу слідував вагою 1209 т. в складі поїзда 224 осей. Після випробування повної проби гальм поїзд відправився зі станції Чоп о 00:03 год. на 277 км. 5 п., машиністом було виконано пробу гальм на ефективність при швидкості 40 км/год. Швидкість поїзда зменшилась на 10 км/год. за 310 метрів при нормі 350 метрів.

Під час слідування поїзда по станції Старий Самбір о 06:26 годині зі швидкістю 49 км/год., при дозволеній 60 км/год. (згідно наказу №389 від 28.06.2023) локомотивна бригада помітила людину, яка знаходилась на залізничній колії, машиністом поїзда було негайно подано звукові сигнали великої гучності з одночасним застосуванням термінового (екстреного) гальмування з розрядкою гальмівної магістралі до 0 кг/см2, з подачею піска під колісні пари локомотива. На звукові сигнали великої гучності людина не реагувала. Через малу відстань уникнути наїзду на людину не вдалось, про що машиніст поїзда у встановленому порядку по поїзному радіозв`язку негайно повідомив чергового по Старий Самбір, а також керівництво локомотивного депо.

Гальмівний шлях поїзда склав 360 м при розрахунковому 379 м. Відправився о 08:55 год., час зупинки склав 1 год. 55 хв. Після заїзду електровоза ВЛ11м-145 в локомотивне депо Львів-захід причетними працівниками було проведено його огляд у встановленому порядку та складено відповідний акт, під час огляду встановлено, що авто гальмівне обладнання електровоза - справне, звукові сигнали великої та малої гучності - справні, буферні ліхтарі та прожектор - справні, система подачі піску під колісні пари - в справному стані.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що в діях локомотивної бригади електропоїзда № 2504 не вбачається порушення вимог правил технічної експлуатації на залізницях України, в результаті чого ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла на місці події, а отже в даному випадку відсутній склад кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України.

Постановою старшого слідчого СВ Відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області Терлецького С.Ю. від 30.12.2023 року, кримінальне провадження №12023141320000326 від 29.06.2023 року, було закрито у зв`язку з відсутністю складу злочину, передбаченого ч.3 ст.276 КК України.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 04.07.2023 року Старосамбірським відділом реєстрації актів цивільного стану у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відомо, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 36 років.

Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є матірю загиблої ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 .

Висновком експерта №627/24 Науково-дослідного інституту судових експертиз та права від 21.11.2024 року встановлено, що трагічна смерть доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є психотравмуючою для ОСОБА_1 . Позивачці було завдано моральну шкоду внаслідок психотравмуючої ситуації, а саме смерть доньки та переживання за майбутнє онуків (дитину інваліда з дитинства та малолітнього сина доньки). Для ОСОБА_1 події, що сталися, саме смерть доньки стали психотравмуючим фактором пролонгованої дії по теперішній час і безперечно мають стресовий вплив. Стресовий вплив здійснюється внаслідок її постійних переживань, що викликані трагічним сприйняттям ситуації, яка виникла внаслідок втрати доньки. Основними причинами подібних переживань стали наступні: постійні спогади душевних і фізичних страждань; повторне переживання спогадів про трагедію, відчуття збудження та підвищеної активності; значне погіршення стану здоров`я, страшні сновидіння, неспрможність зосередження, відчуття вини, відчуття нервовості, надмірної настороженості, тремтіння, лякливість та безсоння. Накопичення пролонгованої дії стресових факторів, а саме: невротичного, психологічного та психічного характеру призвели до негативних результатів погіршення психофізіологічного та психоемоційного стану ОСОБА_1 яка певний час живе в моральних і психологічних стражданнях. Як наслідок стресового впливу, якого зазнала ОСОБА_1 , відмічається виникненням у неї безсоння, спостерігається суттєве погіршення самопочуття, пам`яті, розумової та фізичної працездатності, стійкості уваги, виникнення головного болю, підвищення дратівливості, зниження порогу чутливості по відношенню до зовнішніх несприятливих соціально-психологічних подразників, стійке відчуття внутрішнього конфлікту. Матеріальний еквівалент моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 склав 520000,00 грн. Ця сума включає компенсацію за перенесені нею моральні страждання, а також вартість коригувальних заходів, спрямованих на нормалізацію її психологічного та психічного стану.

Вищевказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а саме: копією витягу з ЄРДР; копією постанови про закриття кримінального провадження від 30.12.2023 року; листом виробничого структурного підрозділу «Служба локомотивного господарства» Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» від 11.12.2023; копією акту службового розслідування аварії від 07.07.2023; висновком експерта №29/23; копією свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ; копією свідоцтва про шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_2 ; копією свідоцтва про народження ОСОБА_6 . ОСОБА_7 ; свідоцтвом про народження ОСОБА_2 ; висновком експерта №627/24 та іншими матеріалами справи.

Крім того, свідок ОСОБА_11 , який є чоловіком загиблої ОСОБА_2 , в судовому засіданні повідомив, що після смерті дружини він проживає разом з сином, а дочка дружини від першого шлюбу - ОСОБА_7 залишилась проживати разом з позивачкою ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні та вихованні.

Крім того, судовий експерт ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що вона працює експертом в Науково-дослідному інституті судових експертиз. Зазначила, що нею складався висновок експерта по справі №455/1193/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди. Експертиза проводилася за методикою, яка є затвердженою, іншої методики не існує, за межі повноважень не виходила.

Правовідносини, наявні між сторонами, мають наступне правове регулювання.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №426/16825/16-цзазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки-роботодавець.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія.

Непереборна сила - це подія, об`єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди; подія, яка не повинна бути причинно пов`язана з джерелом підвищеної небезпеки. Шкідливі властивості самого джерела підвищеної небезпеки непереборною силою не є.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди.

Груба необережність потерпілого є підставою тільки для зменшення розміру відшкодування потерпілому за рахунок володільця джерела підвищеної небезпеки, однак не тягне за собою відповідальності потерпілого за заподіяння шкоди транспортному засобу.

Перед потерпілим несуть обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 05.06.2019 року у справі № 466/4412/15-ц, від 15.08.2019 року у справі № 756/16649/13-ц, від 02.10.2019 року у справі № 447/2438/16-ц, від 11.12.2019 року у справі № 601/1304/15-ц, від 01.07.2020 року у справі № 554/858/19

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (ч.2 ст.1193 ЦК України).

Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (ч. 2 ст.1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Відповідно до вимог п. 2.1, 2.5, 2.6, 2.15, 2.19, 2.20 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54, пішоходам дозволяється переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях (пішохідні мости, переходи, тунелі, переїзди тощо). На станціях, де немає мостів і тунелів, громадянам належить переходити залізничні колії у місцях, обладнаних спеціальними настилами, біля яких встановлені покажчики «Перехід через колії». Пішоходам забороняється: ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів; переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м; класти на рейки залізничної колії будь-які предмети; знаходитись на об`єктах залізничного транспорту в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи вбачається, що причиною загибелі ОСОБА_2 стали травми, завдані внаслідок зіткнення з потягом, які були спричинені джерелом підвищеної небезпеки у зв`язку зі здійсненням експлуатації та власною грубою необережністю, адже незважаючи на поданий машиністом поїзда звуковий сигнал великої гучності та застосування екстреного гальмування остання раптово вийшла на колію в результаті чого була смертельно травмована.

Відтак, суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що у спірному випадку мала місце груба необережність потерпілої, адже ігнорування ОСОБА_2 вищевказаних сигналів про явну небезпеку, перебуває в прямому причинно-наслідковому зв`язку із спричиненням їй тілесних ушкоджень, що має враховуватися при визначенні розміру відшкодування шкоди у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Разом із цим, у даній справі не встановлено наявності умислу потерпілої або існування обставин непереборної сили при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

За таких обставин, суд приходить висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої матері загиблої ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .

При визначенні розміру моральної шкоди, суд виходить із наступного.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або і інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під моральною шкодою згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року (надалі Постанови) слід розуміти: втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Критична оцінка певних фактів і недоліків, думки та судження, критичні рецензії творів не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Крім того, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), зроблено висновок про те, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

За змістом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22), від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21 (провадження № 61-73св23) еквівалентом моральної шкоди виступають гроші. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №477/874/19 (провадження № 14-24цс21) зазначено, що розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статей 1167, 1168 ЦК України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Відповідно роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Смерть рідної людини, це не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 29.11.2019 року у справі № 213/4098/18.

Судом враховується, що позивачка ОСОБА_1 є матір`ю загиблої ОСОБА_2 , втратила близьку їй людину - дочку, що спричинило їй сильні душевні та фізичні страждання, за життя вона розраховувала на її підтримку і допомогу. Тому втрата найближчої людини спричинило їй моральні страждання, пов`язані з вимушеними непоправними змінами в її житті, яких вона зазнала у зв`язку зі смертю дочки. Поряд з цим, втрата є такою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання ОСОБА_1 будуть тривати і надалі, що свідчить про їх тяжкість.

За вказаних обставин, беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань ОСОБА_1 , характер психологічної травми, яку вона отримала у зв`язку зі смертю рідної людини, істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача, яка втратила турботу та підтримку близької людини, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди, який підлягає стягнення на користь ОСОБА_1 в сумі 200000 гривень.

Такий розмір відшкодування частково компенсує завдану позивачу смертю дочки моральну шкоду та не призведене до збагачення останньої за рахунок відповідача.

Щодо вимог позивача про стягнення на її користь 520000,00 гривень моральної шкоди, то з урахуванням обставин справи, зокрема того, що причиною настання смерті ОСОБА_2 є її необережна поведінка, та того, що відповідач в силу закону несе цивільно - правову відповідальність без вини, суд вважає заявлені вимоги очевидно завищеними, належним чином не мотивовані і такими, що не можуть бути задоволені в зазначеному розмірі.

Інші доводи сторін не спростовують вищевказаних обставин справи та висновків суду.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 200000гривень.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із проведенням експертизи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи наведене, оскільки позовні вимоги судом задоволені частково, а при подачі позову до суду позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", то витрати зі сплати судового збору у розмірі 2000 гривень, тобто пропорційно до задоволеної частини вимог, підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

В ході розгляду справи, ухвалою суду від 09 серпня 2024 року за клопотанням позивача призначено у справі судово-психологічну експертизу. Витрати на проведення експертизи покладено на позивача. Згідно рахунку - фактури №0820/2 від 20.08.2024 Науково-дослідного Інституту судових експертиз та права вартість проведеної експертизи становить 45400гривень та була сплачена у зазначеному розмірі відповідно до квитанції від 02.09.2024 на рахунок Науково-дослідного Інституту судових експертиз та права.

Оскільки позовні вимоги судом задоволені частково, то витрати на проведення вищевказаної судово-психологічної експертизи пропорційно до задоволеної частини вимог на суму 17461,54гривень (45400х200000/520000=17461,54) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо витрат на правову допомогу, то в судовому засіданні представник позивача - адвокат Терлецький Ю.М. зазначив, що докази, на обгрунтування розміру витрат на правничу допомогу будуть подані ним протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жительки АДРЕСА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ), моральну шкоду в сумі 200000 (двісті тисяч) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жительки АДРЕСА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) 17461 (сімнадцять тисяч чотириста шістдесят одну) гривню 54 копійки витрат на проведення експертизи.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в користь держави судовий збір в сумі 2000 (дві тисячі) гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ;

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», місцезнаходження: м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815.

Повний текст судового рішення складено 06.05.2026.

Суддя А.В.Кушнір