Постановление суда № 136272268, 01.05.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/14148/26

Провадження 2/127/4022/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Сичук М.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України.

Перевіривши подану позовну заяву, суд дійшов висновку, що вона подана без додержання вимог статей 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України, з огляду на таке.

Позивачем у позовній заяві зазначено ціну позову у розмірі 45 000 грн, однак водночас у тексті позовної заяви зазначено, що конкретна сума стягнення не визначається та підлягає обчисленню судом на день ухвалення рішення.

Вказані обставини свідчать про внутрішню суперечність позовної заяви щодо визначення ціни позову, що унеможливлює встановлення її дійсного розміру.

Крім того, позивачем не наведено належного та обґрунтованого розрахунку сум, що підлягають стягненню, зокрема не зазначено кількість робочих днів затримки виконання рішення суду та не здійснено відповідного арифметичного розрахунку, виходячи із наведених показників середньоденного заробітку. При цьому у позовній заяві наведено різні показники середнього заробітку без належного їх узгодження та обґрунтування, що унеможливлює перевірку заявлених вимог.

Позовні вимоги сформульовані без належної конкретизації способу захисту порушеного права, оскільки позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду без визначення кінцевої суми стягнення або чіткого механізму її обчислення, що ускладнює можливість виконання судового рішення у разі задоволення позову.

У найменуванні позовної заяви зазначено вимоги про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, тоді як зі змісту позовної заяви вбачається, що фактично заявлено вимоги виключно про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, що свідчить про невідповідність змісту позовної заяви її предмету.

Виклад обставин справи має надмірно описовий характер та не містить чіткої структурованої послідовності юридично значимих фактів, що ускладнює визначення предмета доказування у справі.

Позивачем додано письмові докази, однак у позовній заяві не конкретизовано, які саме обставини підтверджуються кожним із поданих документів, що ускладнює оцінку обґрунтованості заявлених вимог.

Відповідно до частини четвертої статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки заявлені позовні вимоги є майновими, судовий збір підлягає сплаті виходячи із ціни позову. Разом з тим позивачем не визначено належним чином ціну позову та не надано її обґрунтованого розрахунку, що унеможливлює визначення точного розміру судового збору, який підлягає сплаті.

При цьому мінімальний розмір судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на час звернення до суду становить 1331,20 грн.

Позивачем не додано документів, що підтверджують сплату судового збору, та не зазначено підстав звільнення від його сплати.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Водночас позивачем заявлено вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду відповідно до статті 236 КЗпП України.

Сума коштів, яку позивач просить стягнути з відповідача, за своєю правовою природою не є заробітною платою (коштами, які роботодавець повинен сплатити працівнику за виконану роботу), а має компенсаційно-санкційний характер та підлягає стягненню у разі встановлення судом факту неналежного виконання роботодавцем рішення суду про поновлення на роботі.

Так, у разі визнання звільнення незаконним, рішення суду про поновлення працівника на роботі підлягає негайному виконанню. Не залежно від оскарження рішення до суду апеляційної інстанції, у роботодавця виникає обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 711/8138/18).

Якщо роботодавець без поважних причин не видає наказ про поновлення працівника на роботі, це кваліфікується як затримка виконання рішення суду (постанови Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 426/5306/17, від 24 січня 2019 року у справі № 760/9521/15-ц; постанова Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15).

Статтею 236 КЗпП Українипередбачене право працівника на отримання середнього заробітку за період затримки роботодавцем виконання рішення про поновлення. Відповідне рішення виносить орган, який розглядав спір про поновлення.

Виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, не можуть вважатися заробітною платою і кваліфікуватись як плата за виконану роботу та не витікають із трудового договору, оскільки 1) заробітна плата виплачується роботодавцем працівникові за виконану ним роботу; 2) до моменту виконання рішення суду про поновлення трудові відносини не виникають (постанови Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі 461/1303/19, від 11 березня 2021 року у справі № 760/4080/19, від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/13736/15). Вказаний правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 щодо правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

За вказаними висновками Верховного Суду вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі не є спором про оплату праці.

Отже, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі не є елементом структури заробітної плати. За своєю правовою природою це спеціальний вид відповідальності роботодавця. Тобто, за звернення до суду з відповідною вимогою працівник повинен сплачувати судовий збір.

Таким чином, заявлені вимоги не є безумовно тотожними вимогам про стягнення заробітної плати, у зв`язку з чим питання звільнення від сплати судового збору потребує належного правового обґрунтування.

Однак позивач не зазначив, чи вважає себе звільненим від сплати судового збору, та не навів відповідних правових доводів.

Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України, у разі подання позовної заяви без додержання вимог, встановлених статтями 175, 177 цього Кодексу, суддя постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надає позивачу строк для усунення недоліків.

З огляду на викладене, позовна заява підлягає залишенню без руху.

Керуючись статтями 175, 177, 185 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду залишити без руху.

Надати позивачу строк п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, а саме:

- визначити та належним чином обґрунтувати ціну позову;

- надати обґрунтований розрахунок сум, що підлягають стягненню;

- подати документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому законом розмірі, або надати належне обґрунтування підстав звільнення від його сплати;

- уточнити зміст та формулювання позовних вимог.

Роз`яснити позивачу, що в разі, якщо у встановлений строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, вона вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.

Ухвала суду остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя: