Решение № 136268308, 13.04.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/6556/25

н/п 2-а/766/145/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді: Майдан С.І.,

за участю секретаря: Кирпиченко І.А.,

представника позивача: Анісімова В.В. (в режимі відеоконференції),

представника відповідача: Батранча Д.О. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє Анісімов Вадим Валерійович, до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі,

встановив:

Позивач Фабріна А.М., від імені та в інтересах якої діє Анісімов В.В., звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила скасувати постанову головного спеціаліста-інспектора з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Лук`янчука Валерія Миколайовича серії 2КІ №0000155182 від 31.10.2024 року про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП закрити. Вимоги обґрунтовувала тим, що зміст оскаржуваної постанови, де визначено, що транспортний засіб TOYOTA RAV-4 HYBRID, номерний знак НОМЕР_1 «31» жовтня 2024 року об 11 год. 38 хв. залишено на майданчику для платного паркування без оплати паркування за адресою на (в) вул. Шолуденка (від просп. Берестейського до вул. Ростиславська) в м. Києві, чим порушено вимоги знаку 5.43 з табличкою 7.14 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 152-1 КУпАП (фіксація здійснена технічним засобом: АРМ Інспектора) та накладено штраф на ОСОБА_1 у розмірі 500 (п`ятсот) гривень та у зв`язку із не сплатою штрафу протягом 30 днів з дня набрання постанови чинності розмір штрафу збільшено до 1000 (тисяча) гривень, не відповідає дійсності, оскільки позивач не здійснювала порушення, що спростовується викладеними у позові обставинами. Позивачем заявлено клопотання про поновлення строків.

Ухвалою від 19.05.2025 року провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

10.06.2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначив, що транспортний засіб позивача розміщено в межах паркувального майданчику, більше ніж 10 хвилин без підтвердження проведення оплати. Також, стороною відповідача подано клопотання про залишення позову без розгляду, у зв`язку із пропущенням строків для звернення до суду.

10.07.2025 року до суду надійшли додаткові пояснення позивача, у яких позивач фактично дублює та підтверджує доводи позовної заяви.

14.07.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення, у яких представник відповідача зазначив, що транспортний засіб позивача розміщено в межах паркувального майданчику, більше ніж 10 хвилин без підтвердження проведення оплати, що підтверджується відповідними фотоматеріалами, відтак останнього правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності.

Ухвалою суду від 15.10.2025 року задоволено клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку на звернення до суду. Поновлено строк для оскарження постанови головного спеціаліста-інспектора з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) серії 2КІ №0000155182 від 31.10.2024 року. Відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та стягнути судовий збір з відповідача. В останнє судове засідання представник позивача не з"явився, повідомлений про розгляд справи, представником позивача подана заява про закінчення розгляду справу у відсутність сторони позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася у встановленому законом порядку.

Заслухавши осіб, що приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 31 жовтня 2024 року постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 2КІ №0000155182 від 31.10.2024 року притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

Відповідно до змісту постанови, транспортний засіб TOYOTA RAV-4 HYBRID, номерний знак НОМЕР_1 , що належить позивачу, «31» жовтня 2024 року об 11 год. 38 хв. залишено на майданчику для платного паркування без оплати паркування за адресою на (в) вул. Шолуденка (від просп. Берестейського до вул. Ростиславська) в м. Києві чим порушено вимоги знаку 5.43 з табличкою 7.14 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене частиною1 статті 152-1 КУпАП (фіксація здійснена технічним засобом: АРМ Інспектора) та накладено штраф на ОСОБА_1 у розмірі 500 (п`ятсот) гривень та у зв`язку із не сплатою штрафу протягом 30 днів з дня набрання постанови чинності розмір штрафу збільшено до 1000 (тисяча) гривень. Дата набрання законної сили: 06.12.2024.

Факти викладені у постанові підтверджуються матеріалами, що містяться за адресою вебсайту в мережі Інтернет з матеріалами фото/відеофіксації правопорушення: kyiv.digital/penalty/check, де містяться фотоматеріали (фотографії) виключно із місцем розташування транспортного засобу по географічним координатам.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, інспектора з паркування, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.

Під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).

Суб`єктом правопорушення, передбаченого частинами першою, другою та восьмою цієї статті, є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення (момент паркування), а в разі фіксації зазначеного правопорушення в режимі фотозйомки (відеозапису) - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладання адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису).

За правилами ч. 1 ст. 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Примітка. Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.

Закон України "Про дорожній рух" регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Організацію та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів регламентують Правила N 1342, згідно з пунктами 4, 8, 13 яких відведені майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці або дороги та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306.

Розміщення майданчиків для паркування за окремими адресами здійснюється у встановленому порядку органами місцевого самоврядування за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції.

Відведені майданчики для паркування позначаються дорожніми знаками та суцільною синьою (блакитною) смугою на проїзній частині і на бордюрі, який відокремлює проїзну частину від пішохідної.

За визначеннями, що містяться у ПДР, знак 5.43 "Зона стоянки" позначає початок зони, де дозволено стоянку на проїзній частині або вздовж проїзної частини за умов, що зазначаються на знаку або додаткових табличках під ним; знак 5.43 з однією з табличок 7.6.1-7.6.7 позначає спосіб поставлення автомобіля; на знаку 5.43 може бути нанесено зображення табличок до дорожніх знаків; табличка 7.14 "Платні послуги" - застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 або 5.43 для позначення місць, майданчиків або зони стоянки транспортних засобів, на яких беруть плату за паркування, а також із знаками 6.6, 6.11 і 6.21, де послуги надаються тільки на платній основі.

Згідно з пунктами 14, 21, 30 Правил N 1342 паркування відведені майданчики для платного паркування повинні обов`язково бути обладнані паркувальними автоматами, платіжними пристроями та/або інформаційними знаками про способи та порядок оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування.

На майданчиках для платного паркування у доступному для ознайомлення користувачів місці розміщується інформація про: оператора (найменування, адреса, контактні телефони); вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування, спосіб оплати.

Під час паркування на майданчику для платного паркування користувач сплачує вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування згідно з тарифом, установленим виконавчими органами сільських, селищних, міських рад у порядку і межах, визначених законодавством, з урахуванням переліку основних послуг з утримання майданчиків для платного паркування.

Пунктом 26 Правил паркування передбачено, що користувач зобов`язаний:

- поставити транспортний засіб на місце для паркування відповідно до дорожньої розмітки та дорожніх знаків, а також з дотриманням вимог цих Правил і Правил дорожнього руху;

- сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування;

- розмістити на час паркування на майданчиках для паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, під лобовим склом транспортного засобу документ про оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки;

- після закінчення часу паркування, за який сплачено, звільнити місце паркування або сплатити вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування за час фактичного паркування. Допускається безоплатна стоянка транспортного засобу протягом 10 хвилин після закінчення часу паркування, за який сплачено.

Табличка 7.6.1 позначає, що всі транспортні засоби повинні бути поставлені на стоянку на проїзній частині вздовж тротуару, а таблички 7.6.2-7.6.6 - спосіб поставлення легкових автомобілів і мотоциклів на стоянці біля тротуару та з його використанням.

Викладене свідчить, що за загальним правилом транспортні засоби повинні бути поставлені на стоянку вздовж тротуару.

Єдиною доказовою базою правопорушення є фотографії (надані як позивачем так і відповідачем по справі), у яких місце знаходження транспортного засобу визначено на підставі географічних координат.

Слід звернути увагу, що в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на жоден із доказів, які передбачені ст. 251 КУпАП, зокрема інформація про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, в той же час зроблено посилання на адреса вебсайту в мережі Інтернет з матеріалами фото/відеофіксації правопорушення: kyiv.digital/penalty/check та зазначено загальні характеристики технічного засобу, яким здійснено фото правопорушення, а саме АРМ Інспектора, без зазначення його індивідуальних даних.

Досліджені фотокартки з наявними зображеннями транспортного засобу автомобіля TOYOTA RAV-4 HYBRID, номерний знак НОМЕР_1 та окремо зафіксованого зображення дорожнього знаку та таблички, не надає можливості за місцем їхнього розташування однозначно визначити взаємну прив`язку транспортного засобу та знаку з табличкою. Відомості щодо координат на фотознімках різняться між собою.

Судом встановлено, що зі змісту матеріалів фотофіксації (5 фото) транспортний засіб Позивача, TOYOTA RAV-4 HYBRID, державний номерний знак НОМЕР_1 на першому фото, що зроблено в 11.38 визначено координати GPS 50.45024917, 30.47660833, на останньому фото, що зроблено в 10.44 значаться такі ж координати як на фото 1, а отже зйомка здійснювалась з одного і того ж місця, але на останньому фото транспортний засіб відсутній. На фото 2, 3, 4, які зроблені в 11.54, значяться вже інші координати, а саме 50.45157333, 30.4768533, що підтверджує той факт, що в 11.38 машина знаходилась на одному місці, а в 11.54 на іншому місці, а отже не знаходилась на паркувальному майданчику більше ніж 10 хвилин.

Фото 1 містяться наступні координати 50.45024917, 30.47660833, а фото 4 наступні координати 50.45152083, 30.47694417, координати які відрізняються між собою, а застосовуючи Google Планета Земля визначається, що відповідні точки знаходяться одна від одної на відстані 136 метрів, та й ще на протилежній стороні проїжджої частини від знаків, що були зазначені в схемах, наданих відповідачем. Верховний Суд у Постанові від 20.06.2023 у справі № 420/4540/22 (пунк 88) вказав, що враховуючи сучасний розвиток інформаційних та цифрових технологій, дані з Google Maps, який є безкоштовним картографічним веб-сервісом від компанії Google, а також набором застосунків, побудованих на основі цього сервісу й інших технологій Google, можна вважати допустимими та достовірними доказами.

Фото 2, 3, 4 мають приблизно однакові координати, але вони всі зроблені в один час, а саме 11.54, тоді як фото 1 зроблено в 11.38, але має зовсім інші координати отже і знаходиться в іншому місці, ніж зазначено на фото 2, 3, 4, що в свою чергу виключає наявність події правопорушення, а отже й об`єктивної сторони та самого складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, оскільки автомобіль не знаходився в зоні дії знаку 5.43 більше ніж 10 хвилин, що не спростовується іншими належними доказами по справі, а отже не підтверджує факт здійснення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

Також слід звернути увагу, що у порушення вимог ч. 3 ст. 283 КУпАП, у постанові серії 2КІ №0000155182 від 31.10.2024 не зазначено ідентифікаційні ознаки технічного засобу, яким здійснено фото/відео фіксація (вказано: "Технічний засіб, яким здійснено фото/відео фіксацію правопорушення: АРМ Інспектора"), без зазначення марки, моделі, серійного номера, дати повірки та сертифікату) та не конкретизовано місце розташування транспортного засобу, (зазначено на вулиці Шолуденко (від. Просп. Берестейського до вул. Ростиславська в м. Києві, що складає 620 метрів по обидві сторони дороги, при тому, що між цими вулицями знаходиться перехрестя вулиці Шолуденко та Казарменної).

Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів (абз. 4 п. 24 постанови).

Водночас, приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. В той же час ні в постанові, ні під час судового розгляду справи відповідних доказів відповідачем надано не було.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фотозйомка, така зйомка, згідно з вимогами статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У рекомендаціях N R (91) 1 Комітету Ради Європи Державам-Членам стосовно адміністративних санкцій від 13.02.91 р. рекомендовано керуватись у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Враховуючи постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі N 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Також слід зауважити на особливості адміністративної юрисдикції, згідно якої її завданням є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

До основних засад, окрім іншого, віднесено принципи диспозитивності та офіційності (ст. 2 та ст. 9 КАС України).

Принцип диспозитивності надає позивачу право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені його права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, в тому числі, визнання дій протиправними та стягнення у зв`язку із цим коштів на відшкодування шкоди.

У той ж час, принцип офіційності зобов`язує суд встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи.

Отже, згідно принципу диспозитивності, саме позивач визначає спосіб порушеного права, відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, а суд, у відповідності до принципу офіційності, сприяє йому в реалізації цього права, керуючись ідеями справедливості.

Так, жоден із наданих до матеріалів справи доказів не містить підтвердження правомірності розміру штрафу.

Враховуючи те, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, суд зазначає, що предметом оскарження у цій справі є постанова інспектора з паркування про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за несплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування, вартість яких була встановлена розпорядженням Київської міської військової адміністрації від 07.11.2022 N 735.

Указом Президента України від 03.10.92 N 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" (далі - Указ Президента N 493/92), з метою впорядкування видання міністерствами, іншими органами виконавчої влади нормативно-правових актів, забезпечення охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Згідно п. 2 Указу Президента N 493/92, державну реєстрацію здійснюють: нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю - Міністерство юстиції України; нормативно-правових актів міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим - Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим; нормативно-правових актів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів, а також місцевих органів господарського управління та контролю - обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції; нормативно-правових актів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів - районні, районні у містах Києві та Севастополі управління юстиції. Державна реєстрація провадиться в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Міністерство юстиції України та управління юстиції складають державні реєстри зареєстрованих ними нормативно-правових актів.

Відповідно до приписів п. 3 Указу Президента N 493/92, нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

За змістом п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.92 N 731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" (далі - Положення N 731), державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, які є суб`єктами нормотворення, здійснюється відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 р. N 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", цього Положення та інших актів законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

У силу норм п. 2, 3 Положення N 731, Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, які містять одну або більше норм, що зачіпають права, свободи, законні інтереси і стосуються обов`язків громадян та юридичних осіб, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації, або мають міжвідомчий характер, тобто є обов`язковими для інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також юридичних осіб, що не належать до сфери управління суб`єкта нормотворення.

Разом з тим, суд зазначає, що Розпорядження N 735 від 07.11.2022 не зареєстровано Міністерством юстиції України, а тому не має юридичної сили, тож не породжує негативних наслідків для позивача у разі його невиконання. Притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі дефектного акту у зв`язку з нездійсненням його обов`язкової реєстрації призвело б до порушення принципу правової визначеності, який, як складова принципу верховенства права, вимагає, щоб норми були доступними та передбачуваними.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, суд приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява N 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова не містить достатніх доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення, тому суд приходить до висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

Відповідно до статті 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, за таких обставин оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення є протиправною та в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, у зв`язку з чим зазначена постанова підлягає скасуванню, а справа про притягнення позивача до адміністративної відповідальності закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав обов`язку доведення правомірності прийнятого ним рішення, матеріали справи не містять доказів фіксації вчиненого позивачем правопорушення, не містять матеріали справи й інших доказів.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, суд вважає за необхідне скасуватиоскаржувану постанову, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України).

Керуючись ст. ст.2, 5-7, 9, 72-77, 90, 132, 139, 241-247, 250, 255, 286 КАС України, суд, -

вирішив::

Позов ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії 2КІ №0000155182 від 31 жовтня 2024 року задовольнити.

Постанову Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 жовтня 2024 року серії 2КІ №0000155182 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 грн скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН : НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) суму сплаченого судового збору у розмірі 484,48 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 22.04.2026 року.

СуддяС. І. Майдан