Решение № 136252328, 05.05.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/232/26

05 травня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грицюка Р.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №663 від 25.02.2024 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення поля бою молодшим сержантом ОСОБА_2 »;

стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 належне грошове забезпечення з 06.02.2024 та додаткові грошові винагороди за лютий 2024 року ОСОБА_2 у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 . З 29.01.2024 ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення відповідно до наказу №31 від 29.01.2024.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 06.02.2024 №474 "Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення поля бою зі зброєю молодшим сержантом ОСОБА_2 " призначено службове розслідування відносно ОСОБА_2 .

Із акта службового розслідування від 25.02.2024 слідує, що 06.02.2024 близько 17.00 години ворогом здійснений мінометний обстріл по позиціям НОМЕР_2 механізованого батальйону, після чого ОСОБА_2 без дозволу командирів та начальників самовільно залишив поле бою та зі зброєю (кулеметом РПК. БТ-7268) пішов у сторону лісосмуги та зник у невідомому напрямку. Вжитими командуванням підрозділу заходами встановити місцезнаходження ОСОБА_2 не вдалося, до тепер він у розташування підрозділу не повернувся. Позивачка вважає, що при цьому жодним чином не встановлено, що саме стало підставою вважати, що ОСОБА_2 здійснив самовільне залишення поля бою, адже жодних свідків чи інших доказів цього не отримано.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.02.2024 №663 начальнику служби головному бухгалтеру фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 наказано:

- відповідно до п. 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, призупинити виплату командиру бойової машини командиру 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_2 з 06 лютого 2024 року.

- відповідно до п. 5 розділу ХVІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, не виплачувати командиру бойової машини командиру 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_2 з 06 лютого 2024 року премію за лютий 2024 року у повному обсязі.

- відповідно до п. 14 розділу ХXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, не виплачувати командиру бойової машини командиру 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_2 додаткову винагороду за лютий 2024 року.

Особі, відповідальній за проведення службового розслідування, забезпечити підготовку для надсилання до органу досудового розслідування повідомлення та інших матеріалів про виявлення в діях молодшого сержанта ОСОБА_2 ознак кримінального правопорушення, передбаченого статтею частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, - самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, вчинені в бойовій обстановці.

Проте, позивачка зазначає, що проведене службове розслідування не відповідає дійсним обставинам справи. Вказує на недоведеність самовільного залишення ОСОБА_2 військової частини, а тому наказ військової частини НОМЕР_1 №663 від 25.02.2024 вважає протиправним.

Відповідно до витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №12024211040000721 від 19.03.2024 ОСОБА_2 зник безвісти.

Зазначає, що оскаржуваний наказ, яким ОСОБА_2 визнано таким, що самовільно залишив військову частину, та призупинено виплату грошового забезпечення, позбавляє права на грошове забезпечення, як сім`ї військовослужбовця безвісно зниклого згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884.

Ухвалою судді від 03.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

До суду від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що відповідно до рапорту командира НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_3 № 117/4011 від 07.02.2024 під час виконання бойового завдання згідно бойового розпорядження від 01.02.2024 самовільно залишив 06.02.2024 бойову позицію зі зброєю ОСОБА_2 .

За вказаним фактом самовільного залишення місця виконання бойових завдань ОСОБА_2 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 474 від 06.02.2024 призначене службове розслідування. Під час проведення службового розслідування посадовою особою відповідальною за його проведення відібрані пояснення у свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 у поясненнях від 12.02.2024 вказав, що близько 17 години 00 хвилин 06.02.2024, перебуваючи на командно спостережному пункті 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону засобами зв`язку він отримав інформацію від солдата ОСОБА_5 про те, що молодший сержант ОСОБА_2 без дозволу командирів самовільно залишив місце виконання бойових завдань зі зброєю та зник в лісосмугі. Під час проведення службового розслідування з`ясовано, що лісосмуга, куди направився зі зброєю ОСОБА_2 , була підконтрольна українським військам, що унеможливлює факт потрапляння у полон. Вжиті заходи щодо встановлення місцезнаходження ОСОБА_2 результатів не дали.

ОСОБА_5 у поясненнях від 12.02.2024 зазначив, що виконував бойове завдання у складі зведеного підрозділу та знаходився неподалік молодшого сержанта ОСОБА_2 . Після ворожого мінометного обстрілу 06.02.2024 близько 17 години 00 хвилин ОСОБА_2 зі зброєю в руках почав рухатись у сторону лісосмуги. При цьому на зауваження та спроби ОСОБА_5 повернутися на бойову позицію ОСОБА_2 уваги не звертав та зник у лісосмузі. Крім того, ОСОБА_5 зазначив, що особисто брав участь у пошуках та встановленні місцезнаходження ОСОБА_2 , однак такі заходи результатів не дали. У подальшому ОСОБА_2 у розташування підрозділу не повернувся.

В акті службового розслідування від 22.02.2024 (пункт 3) зазначені обставини та факти, які були встановленні під час проведення службового розслідування (пункт 5) - неправомірні дії військовослужбовця та причинний зв`язок між його діями та подією, що сталась, та заначено які нормативні акти порушив своїми неправомірними діями ОСОБА_2 під час самовільного залишення місця виконання бойового завдання військової частини НОМЕР_1 .

20.05.2024 слідчим ТУ ДБР у м. Мілітополі до ЄРДР внесені омості про кримінальне провадження №62024080100004211 за ознаками вчиненого ОСОБА_2 злочину, передбаченого частиною 4 статті 408 КК України.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження російська федерація, м. грозний) (а.с. 12 зворот)

З 29.01.2024 ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення відповідно до наказу №31 від 29.01.2024. (а.с. 13 зворот)

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 06.02.2024 №474 "Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення поля бою зі зброєю молодшим сержантом ОСОБА_2 " призначено службове розслідування відносно ОСОБА_2 (а.с. 21-22)

Як слідує із акта службового розслідування від 22.02.2024 під час виконання бойового завдання згідно бойового розпорядження від 01.02.2024 самовільно залишив 06.02.2024 бойову позицію зі зброєю ОСОБА_2 . Вжиті заходи щодо встановлення місцезнаходження ОСОБА_2 результатів не дали. Установлено неправомірні дії військовослужбовця та причинний зв`язок між його діями та подією, що сталась, заначено які нормативні акти порушив ОСОБА_2 під час самовільного залишення місць виконання бойових завдань військової частини НОМЕР_1 .

ОСОБА_4 у пояснені від 12.02.2024 під час службового розслідування вказав, що близько 17 години 00 хвилин 06.02.2024, перебуваючи на командно-спостережному пункті 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону засобами зв`язку отримав інформацію від солдата ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_2 без дозволу командирів самовільно залишив місце виконання бойових завдань зі зброєю та зник у лісосмугі. (а.с. 23)

ОСОБА_5 у поясненнях під час службового розслідування від 12.02.2024 зазначив, що виконував бойове завдання у складі зведеного підрозділу та знаходився неподалік ОСОБА_2 . Після ворожого мінометного обстрілу 06.02.2024 близько 17 години 00 хвилин ОСОБА_2 зі зброєю в руках почав йти у сторону лісосмуги. При цьому на зауваження та спроби ОСОБА_5 повернути його на бойову позицію ОСОБА_2 уваги не звертав та зник у лісосмузі. Крім того, у поясненнях ОСОБА_5 заначив, що особисто брав участь у пошуках та встановленні місцезнаходження ОСОБА_2 , однак такі заходи результатів не дали. У подальшому ОСОБА_2 у розташування підрозділу не повернувся. (а.с. 23 зворот)

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 25.02.2024 №663 службове розслідування наказано вважати завершеним, начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру відповідно до п. 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, призупинити виплату грошового забезпечення ОСОБА_2 , згідно з п.5 розділу ХVІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, не виплачувати ОСОБА_2 з 06.02.2024 премію за лютий 2024 року, відповідно до п. 14 ХХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, не виплачувати додаткову винагороду за лютий 2024 року. (а.с. 26-27)

20.05.2024 слідчим ТУ ДБР у м. Мілітополі до ЄРДР внесені відомості про кримінальне провадження №62024080100004211 за ознаками вчиненого ОСОБА_2 злочину, передбаченого частиною 4 статті 408 КК України, досудове розслідування в якому триває. (а.с. 15)

Не погоджуючись із вказаним наказом, вважаючи його протиправним, а також не погоджуючись із припиненням нарахування та виплати грошового забезпечення та додаткових грошових винагород ОСОБА_2 , позивачка звернулася до суду із цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст.17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ).

Статтею 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки:

свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;

бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;

постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;

знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;

дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;

поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;

бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;

вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;

виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;

додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Статтею 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтею 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних сил України" від 24.03.1999 року №551-XIV затверджений Дисциплінарний статут Збройних Сил України, (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Згідно із статтями 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту установлено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Згідно з частиною 1 статті 5 Дисциплінарного статуту, за стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Статтею 6 Дисциплінарного статуту установлено, що право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Командир зобов`язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення.

Згідно з статтею 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.

За приписами статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-85 Дисциплінарного статуту.

Так, згідно із статтею 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Статтями 84, 85 цього ж Статуту установлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно з приписами статті 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов`язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.

При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.

Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок №608).

Згідно з абз. 4 пункту 2 розділу I Порядку №608 службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 встановлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.

Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Як вбачається з пункту 1 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Відповідно до пункту 3 розділу V Порядку № 608, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

Згідно з вимогами пункту 6 розділу V Порядку № 608 після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Пунктом 1 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.

Відповідно до вимог пункту 2 розділу VІ Порядку № 608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Згідно з вимогами пункту 3 розділу VІ Порядку № 608 якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.

Із здобутих відомостей під час службового розслідування слідує, що 06.02.2024 близько 17.00 години ворогом здійснений мінометний обстріл по позиціям 3 механізованого батальйону, після чого ОСОБА_2 без дозволу командирів та начальників самовільно залишив поле бою та зі зброєю (кулеметом РПК. БТ-7268) пішов у сторону лісосмуги та зник у невідомому напрямку. Вжитими командуванням підрозділу заходами встановити місцезнаходження ОСОБА_2 не вдалося, до тепер він у розташування підрозділу не повернувся.

Суд не приймає посилання позивачки на витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №12024211040000721 від 19.03.2024 за фактом зникнення безвісти ОСОБА_2 , оскільки таке кримінальне провадження розпочато на підставі звернення ОСОБА_1 за обставин, які повідомлені позивачкою.

Крім того, з витягу з Єдиного реєстру осіб зниклих безвісти за особливих обставин слідує, що ОСОБА_2 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження російська федерація, чечено-інгульська область, м. грозний) зник (виявлено) на території бойових дій (під час воєнних дій). Дата набуття статуту особи, зниклої безвісти за особливих обставин: 16.05.2024 на підставі заяви від 19.03.2024, яка надійшла до Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області.

Щодо наведеного суд зазначає, що такі відомості внесені до реєстру на підставі заяви самої позивачки, поданої 19.03.2024 до органів поліції за №8702.

Із матеріалів службового розслідування за фактом самовільного залишення ОСОБА_2 слідує, що під час виконання бойового завдання згідно бойового розпорядження від 01.02.2024 ОСОБА_2 самовільно залишив 06.02.2024 бойову позицію зі зброєю. Вжиті заходи щодо встановлення місцезнаходження ОСОБА_2 результатів не дали. Установлено неправомірні дії військовослужбовця та причинний зв`язок між його діями та подією, що сталась, заначено які нормативні акти порушив ОСОБА_2 під час самовільного залишення місця виконання бойових завдань військової частини НОМЕР_1 .

Так, ОСОБА_4 під час службового розслідування у поясненнях від 12.02.2024 вказав, що близько 17 години 00 хвилин 06.02.2024, перебуваючи на командно спостережному пункті 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, засобами зв`язку отримав інформацію від солдата ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_2 без дозволу командирів самовільно залишив місце виконання бойових завдань зі зброєю та зник у лісосмугі.

ОСОБА_5 під час службового розслідування у своїх поясненнях від 12.02.2024 зазначив, що виконував бойове завдання у складі зведеного підрозділу та знаходився неподалік ОСОБА_2 . Після ворожого мінометного обстрілу 06.02.2024 близько 17 години 00 хвилин ОСОБА_2 зі зброєю в руках почав йти у сторону лісосмуги. При цьому на зауваження та спроби ОСОБА_5 повернути його на свою бойову позицію ОСОБА_2 уваги не звертав та зник у лісосмузі. Крім того, у поясненнях ОСОБА_5 заначив, що особисто брав участь у пошуках та встановленні місцезнаходження ОСОБА_2 , однак такі заходи результатів не дали. У подальшому ОСОБА_2 у розташування підрозділу не повернувся.

Поряд із цим, суд зазначає, що під час розгляд цієї справи суду не надано та судом не здобуто доказів на спростування зазначених висновків. Відомостей про оголошення чоловіка позивачки померлим, захоплення в полон або заручником, а також інтернування у нейтральну державу матеріали адміністративної справи не містять.

Отже, вищевказані доводи позивача не спростовують висновків відповідача про порушення її чоловіком ст.ст. 11, 12, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.4 Дисциплінарного статуту.

Крім того, суд зазначає, що виданню оскаржуваних наказів про результати службового розслідування, передувало саме службове розслідування, якими і було встановлено факт самовільного залишення ОСОБА_2 військової частини.

Суд також зазначає, що 20.05.2024 слідчим ТУ ДБР у м. Мілітополі до ЄРДР внесені відомості про кримінальне провадження №62024080100004211 за ознаками вчиненого ОСОБА_2 злочину передбаченого частиною 4 статті 408 КК України, досудове розслідування в якому триває на момент звернення позивачки до суду.

Суд зауважує, що на виконання статті 5 Дисциплінарного статуту, за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир.

Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.

Тобто, за змістом вказаних норм, командиром є військовослужбовець, який має авторитет та високі моральні якості, неухильно дотримується вимог законодавства щодо проходження військової служби, а також несе персональну відповідальність за здатність виконувати бойові завдання підрозділом в цілому та кожним військовослужбовцем, який входить до його складу окремо.

З огляду на зазначене, відсутні підстави для сумнівів у достовірності інформації, яка міститься у рапортах і актах вищевказаних командирів та поясненнях військовослужбовців, наданих під час службового розслідування, в яких вони вказують про саме самовільне залишення ОСОБА_2 військової частини з метою ухилення від військової служби. Протилежного під час розгляду цієї справи судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваного наказу, оскільки предметом як службового розслідування, так і спірного наказу відповідача є саме факт самовільного залишення військової частини ОСОБА_2 . У той час як доказів на спростування такого факту/обставин позивачем до суду надано і судом не здобуто.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що підставою для призупинення виплати грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення та виключення із списків особового складу військової частини наказами по стройовій частині офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, є наказ по особовому складу про звільнення їх з посади (чи рішення суду (або належним чином завірена його копія) про оголошення таких військовослужбовців безвісно відсутніми або померлими). Наказ по особовому складу щодо звільнення таких військовослужбовців з посад доводиться до військової частини не пізніше семи діб з дня видання наказу.

Пунктом 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (надалі - Порядок №260, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Суд зазначає, що з прийняттям відповідачем оскаржуваного наказу чоловіка позивачки визнано таким, що з 06.02.2024 по тепер самовільно залишив військову частину, призупинено виплату грошового забезпечення і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення.

Отже, за фактом самовільного залишення військовослужбовцем військової частини, наявні законодавчо визначені підстави для накладення дисциплінарного стягнення, припинення виплати військовому грошового забезпечення та виключення із списків військової частини з такої підстави.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Поряд з цим, у разі встановлення нових обставин, які б підтверджували відсутність факту самовільного залишення ОСОБА_2 військової частини, зокрема за результатами розслідування кримінального провадження, позивач не позбавлена можливості відновити свої права щодо грошового забезпечення, у тому числі в судовому порядку.

Відповідно до вимог ст.139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 05 травня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );

відповідач:

- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Головуючий суддя Грицюк Р.П.