Постановление суда № 136245962, 05.05.2026, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/1168/25

№ провадження 6/453/14/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2026 року Сколівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Брони А.Л.,

при секретарі судового засідання Бендеш А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и в :

24.04.2026 заявник ОСОБА_1 звернувся до Сколівського районного суду Львівської області із заявою, в якій просить:

- зупинити виконання за виконавчим листом № 453/1168/25 від 06.04.2026 року до набрання законної сили ухвалою за даною заявою;

- визнати виконавчий лист № 453/1168/25 від 06.04.2026, виданий Сколівським районним судом Львівської області, таким, що не підлягає виконанню повністю;

- зобов`язати приватного виконавця Сидія О.В. повернути без виконання виконавчий лист № 453/1168/25 до суду.

В обгрунтування заяви зазначає, що Сколівським районним судом у справі № 453/1168/25 було видано виконавчий лист про стягнення з нього на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості. Вказаний лист перебуває на виконанні у приватного виконавця Сидія О.В. (ВП № 80848074). Вважає, що вказаний виконавчий лист виданий помилково та не підлягає виконанню з огляду на ігнорування статусу військовослужбовця. На момент видачі листа (06.04.2026) у матеріалах справи № 453/1168/25 перебувало його заперечення від 01.04.2026 з доказами його мобілізації. Крім того, 03.04.2026 суд отримав відповідь ТЦК № НОМЕР_1 , яка офіційно підтверджувала його статус офіцера ЗСУ. Попри те, всупереч ст. 34 Закону «Про виконавче провадження» та Закону № 2129-IX, судом було видано виконавчий документ, що призвело до незаконного блокування його бойових виплат. Рішення суду, на підставі якого видано лист, наразі оскаржується у Верховному Суді (провадження № 61-4380 ск 26). Сума стягнення включає відсотки, нараховані поза межами строку кредитування, що суперечить висновкам Великої Палати ВС (справа № 444/9519/12). Позивач та його представник ОСОБА_2 , достовірно знаючи про його перебування на фронті, навмисно прискорили отримання листа, щоб вчинити стягнення до моменту розгляду справи Верховним Судом.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з"явився, попередньо подавши до суду клопотання про розгляд заяви без його участі.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином. Відповідно до ст. 432 ЦПК України їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Суд, дослідивши заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, вивчивши матеріали справи вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 16.09.2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 3376746 від 12.11.2021 в загальному розмірі 35 000,00 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 2 325 грн. 50 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 680,00 грн..

Постановою апеляційного суду від 11 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а рішення Сколівського районного суду Львівської області від 16.09.2025 - залишено без змін.

Як встановлено, на підставі вказаного рішення апеляційної інстанції судом першої інстанції видано виконавчий лист.

В своїй заяві заявник просить зупинити виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа, проте така вимога задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження» врегульовано питання зупинення виконавцем вчинення виконавчих дій, зокрема, визначено підстави такого зупинення.

При цьому вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця, суд такими повноваженнями не наділений.

Як роз`яснено в п.15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

Також слід зауважити, що відповідно до п.2 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Такий вид забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, передбачений п.6 ч.1 ст.150 ЦПК України.

Тобто, при застосуванні або Закону України «Про виконавче провадження», або ст.150 ЦПК України наступають ті самі правові наслідки, які перешкоджають подальшому вчиненню дій з виконавчого провадження.

Тобто законодавством чітко визначено обставини, які можуть бути підставою для зупинення виконавчого провадження, та порядок вирішення питання про зупинення виконавчого провадження, а саме питання про зупинення виконавчого провадження вирішується державним виконавцем, на примусовому виконанні якого знаходиться виконавче провадження.

Таким чином, правом зупинення виконавчого провадження на підставі Закону України «Про виконавче провадження» наділений виключно державний виконавець і вирішення такого питання до компетенції суду не входить. Навіть у разі оскарження дій державного виконавця, який не зупинив виконавче провадження, суд вправі визнати його дії неправомірними та зобов`язати зупинити виконавче провадження, а не самому зупиняти виконавче провадження (ч.2 ст. 451 ЦПК України).

Крім того, необхідність зупинення виконавчого провадження заявник обгрунтовує тим, що оскаржив рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист до Верховного Суду, однак, в такому разі згідно з ч.8 ст. 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд касаційної інстанції у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.

Відповідно до ст. 436 ЦПК України, суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала. Суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Отже, суд першої інстанції, який прийняв відповідне рішення за результатами розгляду цивільної справи, не наділений повноваженнями зупиняти примусове виконання свого рішення у цій же справі, в тому числі, шляхом зупинення виконавчого провадження.

Щодо вимоги заявника про визнання виконавчого листа таким що не підлягає виконанню, то суд відмовляє у задоволенні і такої вимоги, з огляду на таке.

Передумовами ж для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є одна з наступних обставин: помилковість видачі виконавчого листа; боржником чи іншою особою добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України). В свою чергу, закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, з підстав оскарження рішення в касаційному порядку.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Водночас за наявності судового рішення, яке підлягає виконанню та на момент розгляду цієї заяви не скасовано, заявником при зверненні до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не доведено, що ним чи іншою особою добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого його обов`язок припинився, або його обов`язок, як боржника, припинився з інших причин, передбачених положеннями статті 432 ЦПК України.

З огляду на викладене та враховуючи, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню судом не встановлені, у задоволенні заяви заявника (боржника) необхідно відмовити.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 81, 258, 259, 260, 432, 436 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження», суд, -

п о с т а н о в и в :

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа, виданого судом на виконання рішення суду апеляційної інстанції від 11 лютого 2026 року у справі № 453/1168/25 таким, що не підлягає виконанню та зупинення виконавчого провадження.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Суддя