Постановление суда № 136244722, 04.05.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/18145/25

1-кп/308/1354/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 їх захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , їх захисника ОСОБА_10 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071070000236 від 04.12.2024, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071070000236 від 04.12.2024, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Згідно обвинувального акта ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за вказаним обвинувальним актом у кримінальному провадженні призначено підготовчесудове засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачає, угоди не укладались. Прокурор в судовому засіданні заперечував проти повернення обвинувального акту у зв`язку з недоліками.

Обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , та їх захисник ОСОБА_10 , у судовому засіданні заперечували проти призначення обвинувального акта до судового розгляду по суті, одночасно захисник ОСОБА_10 клопотав про повернення обвинувального акту прокурору оскільки такий не відповідає вимогам п.2 ч.2 ст. 291 КПК України, оскільки такий не містить анкетні відомості стосовно всіх обвинувачених.

Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх захисник ОСОБА_6 , у судовому засіданні заперечували проти призначення обвинувального акта до судового розгляду по суті, одночасно підтримала клопотання захисника ОСОБА_10 про повернення обвинувального акту прокурору оскільки такий не відповідає вимогам п.2 ч.2 ст. 291 КПК України, оскільки такий не містить анкетні відомості стосовно всіх обвинувачених.

Заслухавши думку учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до положень ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Згідно п.13 ч.1 ст.3КПК України обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Приймаючи до уваги засаду кримінального провадження законності, що передбачена ст. 9 КПК України, недотримання будь-яких імперативних вимог КПК щодо змісту обвинувального акту є недопустимим.

Відповідно до положень ч. 4 ст.110КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.

На відповідному системному підході до тлумачення норм права з врахуванням обставин конкретного кримінального провадження для дотримання засад законності у своїй практиці наполягає Верховний Суд.

Зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 536/2475/14-к прямо зазначено, що «наслідком ігнорування певних способів тлумачення норм, зокрема, функціонального, системного, порівняльного, може стати також превалювання формального підходу (форми) до розуміння над змістом (суттю) обставин кримінального провадження, які мають бути досліджені всебічно, повно та неупереджено для дотримання засади законності, передбаченої статтею 9 КПК України».

Наведена позиція свідчить, що до оцінки дотримання принципу законності необхідно підходити системно, а не формально.

Вимоги до змісту обвинувального акту та додатків до нього викладені в ст.291 КПК України.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити: анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

Проте вказані вимоги закону не дотримані.

Так, до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області прокурором скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за за №12024071070000236 від 04.12.2024, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Згідно обвинувальному акту вказані анкетні відомості стосовно обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 . Поряд з цим у поданому обвинувальному акті взагалі відсутні анкетні відомості щодо обвинуваченого ОСОБА_5 (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство) в порушення вимог п.2 ч.2 ст.291 КПК України.

Крім цього, відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, а також формулювання обвинувачення.

За змістом ч. 2 ст. 291 КПК формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність.

Проте вказані вимоги закону не дотримані також.

Так, в обвинувальному акті зазначений виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Зокрема вказано, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше грудня 2024 року, ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що шляхом проведення заборонених операцій у сфері обігу психотропних речовин є можливість швидко незаконно збагатитись, а також будучи обізнаним про місця та осіб, у яких можна придбати психотропну речовину метамфетамін, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, за попередньою змовою із ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яких забезпечував з вказаного періоду часу психотропною речовиною «метамфетамін», а останні, у свою чергу, діючи узгоджено між собою, дотримуючись заходів конспірації, на виконання своїх функцій, в подальшому збували її за грошові кошти особам, схильним до їх вживання, на території м. Ужгород та Ужгородського району Закарпатської області, розподіляючи між собою грошові кошти, отримані від збуту таких заборонених в обігу речовин.

Вказано, що таким чином, ОСОБА_7 забезпечував себе та інших співучасників попередньої змови під час реалізації психотропних речовин певними заходами безпеки і конспірації щодо нерозголошення дійсної незаконної діяльності; інформуванням осіб, що придбавали такі речовини, про місце, час та можливе місце збуту психотропної речовини, з метою недопущення виявлення злочинних дій групи сторонніми особами та працівниками правоохоронних органів; дотримувався обумовлених правил поведінки при зустрічах із іншими членами групи та покупцями заборонених речовин, з метою не викриття їх незаконної діяльності; особисто здійснював збут психотропних речовин; здійснював облік збутих психотропних речовин; підшукував інших учасників групи.

ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , як активні учасники попередньої змови, згідно з розробленим планом та розподілом ролей, діючи як виконавці, усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, за вказівкою ОСОБА_7 , безпосередньо брали участь у придбанні психотропних речовин для їх подальшого збуту у роздріб, а також у зберіганні, зважуванні та фасуванні з метою збуту психотропних речовин, безпосередньо брали участь у незаконному збуті таких речовин особам, схильним до їх вживання, та особисто займались підшукуванням осіб для подальшого збуту їм психотропних речовин, за обумовлену перед тим грошову вартість.

Так, у період з грудня 2024 року по серпень 2025 року ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за попередньою змовою між собою умисно, з корисливих мотивів, здійснювали спільну протиправну діяльність, пов`язану з незаконним обігом психотропних речовин на території м. Ужгород та Ужгородського району.

Зокрема, ОСОБА_7 , у грудні 2024 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 26.02.2024, діючи разом за попередньою змовою із ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , реалізуючи єдиний злочинний план з незаконного збагачення шляхом збуту заборонених в обігу речовин, умисно, незаконно, з корисливих мотивів, придбав у невстановлених осіб та місці з метою подальшого збуту невстановлену кількість психотропної речовини, обіг якої обмежено - метамфетамін, яку зберігав з метою подальшого збуту, до 26.02.2025 за місцем свого, на той час фактичного проживання, за адресою АДРЕСА_1 .

Надалі, ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, з метою незаконного збагачення, 26.02.2025 о 17:51, перебуваючи на площі Кирила і Мефодія в м. Ужгород, у транспортному засобі марки «Skoda», моделі «Octavia A5» із державним номерним знаком НОМЕР_1 , в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, отримав від особи зі зміненими анкетними даними ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 1000 грн., після чого з метою реалізації єдиного злочинного плану на незаконний збут психотропних речовин надав вказівку ОСОБА_8 збути ОСОБА_12 психотропну речовину метамфетамін.

Цього ж дня, 26.02.2025 о 17:51, ОСОБА_8 , будучи у попередній змові із ОСОБА_7 , на виконання єдиного злочинного плану та вказівки останнього, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, збула особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_12 два згортки з фольги з вмістом психотропної речовини, які остання в подальшому одразу добровільно видала працівникам поліції, всередині яких знаходилась психотропна речовина - метамфетамін, масою 0,1115 г.

Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_7 , на початку червня 2025 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 10.06.2025, діючи у попередній змові із ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , реалізуючи єдиний злочинний план з незаконного збагачення шляхом збуту заборонених в обігу речовин, умисно, незаконно, з корисливих мотивів, придбав у невстановлених осіб та місці з метою подальшого збуту невстановлену кількість психотропної речовини, обіг якої обмежено - метамфетамін, яку зберігав з метою подальшого збуту, до 10.06.2025 за місцем свого, на той час фактичного проживання, за адресою АДРЕСА_2 .

Надалі, ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, з метою незаконного збагачення, 10.06.2025 о 17:44, перебуваючи на парковці біля ТЦ «Осетія» за адресою м. Ужгород, вул. Минайська, у транспортному засобі марки «Skoda», моделі «Octavia A5» із державним номерним знаком НОМЕР_2 , в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, незаконно повторно збув за 1000 грн. особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_12 два згортки фольги з вмістом психотропної речовини, які остання в подальшому відразу добровільно видала працівникам поліції, всередині яких знаходилась психотропна речовина - «метамфетамін», масою 0,0781 г.

Згідно обвинувального акта вказана правова кваліфікація кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307 КК України, а саме незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут психотропних речовин, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 307 КК України, а саме незаконне зберігання з метою збуту та збут психотропних речовин, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 307 КК України, а саме незаконне зберігання з метою збуту та збут психотропних речовин, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 307 КК України, а саме незаконне зберігання з метою збуту психотропних речовин та наркотичних засобів, збут психотропних речовин, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 307 КК України, а саме а саме незаконне зберігання з метою збуту психотропних речовин та наркотичних засобів, збут психотропних речовин, вчинений повторно.

Водночас, у вказаному обвинувальному акті у формулюванні обвинувачення щодо ОСОБА_9 , вказано що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 26.02.2025, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, придбав психотропну речовину - «метамфетамін».

Після чого, 26.02.2025 о 15:59, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, незаконно збув за 1000 грн. особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_13 п?ять згортків фольги, які остання в подальшому відразу добровільно видала працівникам поліції, всередині яких знаходилась психотропна речовина - «метамфетамін», масою 0,0760 г.

Окрім цього, ОСОБА_9 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків, з метою незаконного збагачення шляхом збуту заборонених в обігу речовин, умисно, незаконно придбав у невстановлених осіб та місці з метою подальшого збуту, невстановлену кількість наркотичного засобу, обіг якої обмежено - канабіс, та який у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше ніж до 08.09.2025 о 06:02 за адресою: АДРЕСА_3 , зберігав з метою збуту канабіс масою 1,3046 грама.

За таких обставин, ОСОБА_9 згідно формулювання обвинувального акта обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, а саме у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту психотропних речовин, наркотичних засобів, а також у незаконному збуті психотропних речовин.

Поряд з цим, у такому відсутня кваліфікуюча ознака кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, зокрема у вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила одне із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 308-310, 312, 314, 315, 317 цього Кодексу, або із залученням неповнолітнього, а також збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян, або збут чи передача цих речовин у місця позбавлення волі, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах чи особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини.

Фактично ОСОБА_9 згідно формулювання обвинувального акта обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст. 307 КК України, оскільки саме таке формулювання обвинувачення наведено в такому.

В розумінні п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

В своїй практиці Європейський суд з прав людини зазначає, що обвинувачений у вчиненні злочину має бути детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення (формулювання обвинувачення), а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів (правова кваліфікація). (справа «Маттоціа проти Італії»).

Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо.

Вирішуючи питання щодо відповідності обвинувального акту вимогам закону, суд враховує висновок, викладений у Постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16, відповідно до якого аналіз норми п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України свідчить, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: 1) фактичних обставин кримінального правопорушення; 2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»); 3) формулювання обвинувачення.

При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Отже, виклад фактичних обставин та формулювання обвинувачення в обвинувальному акті має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням, зокрема, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діях обвинуваченої склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

Відповідно до ч.1ст.334 КПК України матеріали кримінального провадження можуть об`єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами ст.217 КПК України.

Частиною 2 ст.334 КПК України встановлено, якщо на розгляд місцевого суду надійшли матеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює для вирішення питання про їх об`єднання.

Згідно до ч. 1 ст. 217 КПК України у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об`єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами).

З викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, випливає, що ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 вчинили кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 307 КК України, а саме незаконне зберігання з метою збуту психотропних речовин та наркотичних засобів, збут психотропних речовин, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Поряд з цим, із змісту обвинувального акту, а саме формулювання обвинувачення пред`явленого ОСОБА_9 не вбачається, що ОСОБА_9 , діючи у попередній змові із ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 спільними діями вчинили злочин, передбачений ст. 307 ч. 2 КК України.

Так в обвинувальному акті, який надійшов до суду відносно ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вказано, що вказані особи вчинили кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 307 КК України, за попередньою змовою групою осіб, при цьому у вказаному обвинувальному акті відсутні твердження, які б вказували які конкретні дії вчиняв ОСОБА_9 , в складі організованої групи, який між ним конкретно був розподіл функцій, як учасників групи.

Поряд з цим, незважаючи про зазначення у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими про те, що ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 вчинили кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 307 КК України за попередньою змовою групою осіб, з тексту обвинувального акта у формулюванні обвинувачення пред`явленого ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 взагалі відсутні відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України за попередньою змовою групою осіб разом з обвинуваченим ОСОБА_9 ..

Таким чином, в обвинувальному акті обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які були вчинені обвинуваченими в складі організованої групи та не сформульовано конкретне обвинувачення.

Таким чином, викладене в обвинувальних актах формулювання обвинувачення є неконкретним і таким, що не досягло мети детального поінформовання осіб зрозумілою для них мовою про характер і причину обвинувачення проти кожного.

З тексту врученого прокурором обвинувального акта ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , кожен, повинен знати, від яких конкретно вчинених своїх дій, він має захищатись в суді.

Згідно ст. 28 ч.2 КК України, кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.

Дії таких осіб мають бути погоджені стосовно об`єкта та об`єктивної сторони злочину, і ці особи повинні усвідомлювати, що діють спільно для досягнення єдиного злочинного результату. Домовленість повинна стосуватися спільності вчинення злочину (узгодження об`єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення, змісту виконуваних функцій тощо). Злочин вчиняється загальними зусиллями всіх співучасників. Роль, функції кожного зі співучасників можуть відрізнятися, але при цьому злочин це результат загальної, спільної діяльності всіх співучасників, кожний із яких зробив у вчинення злочину свій внесок. Наслідок, який досягається в результаті вчинення злочину, є єдиним, неподільним, загальним для всіх співучасників. За цей наслідок відповідальність несуть усі співучасники, незалежно від тієї ролі, яку кожний з них виконував у злочині.

Згідно зі ст.217 КПК України в одному кримінальному провадженні, одночасно, не може проводитися досудове слідство, відносно осіб які скоїли злочини кожен окремо, один від одного, і їх дії не об`єднані єдиним умислом на досягнення єдиного результату.

З урахування викладеного суд вбачає, що ОСОБА_9 та інші обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не обвинувачуються прокурором у вчиненні одного кримінального правопорушення, а ОСОБА_9 , обвинувачується в скоєнні злочину окремо, один від одного, а тому обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 по обвинуваченню їх у вчинені злочину, передбаченого ст. 307 ч. 2 КК України, складено з порушенням вимог ст. 217 КПК України.

Тобто, обвинувальний акт в порушення п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України не містить виклад фактичних обставин кожного кримінального правопорушення, правову кваліфікацію кожного кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення відносно кожного обвинуваченого.

Верховний Суд у своїй постанові від 01 листопада 2021 року (справа № 161/7092/20, провадження № 51-5946кмо20) зазначив, що кримінальний процесуальний закон не містить вичерпного переліку порушень у складанні обвинувального акта, що обумовлює його повернення, нормап. 3 ч. 3ст. 314 КПКвідсилає дост. 291 цього Кодексу, що надає можливість визначити перелік порушень, які є похідними від закріплених у цій статті вимог до підсумкового документа досудового розслідування: порушення, які стосуються змісту та форми самого обвинувального акта (неправильність або відсутність в обвинувальному акті такої інформації, як дата і місце його складання та затвердження; формулювання обвинувачення; правова кваліфікація кримінального правопорушення тощо); порушення, які стосуються змісту та наявності додатків до обвинувального акта (недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування; недолучення розписки підозрюваного про отримання копії обвинувального акта тощо).

Аналіз юридичної складової цієї норми свідчить, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: фактичних обставин кримінального правопорушення; правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»); формулювання обвинувачення.

При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Наведений вище аналіз містить чітке визначення трьох складових частин обвинувального акту з урахуванням вимог чинного кримінального процесуального законодавства, який вказує на обов`язковість формулювання обвинувачення, як складової частини у змісті обвинувального акту.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 21 березня 2019 року (справа № 753/11543/17-к провадження № 51-5990км18) зазначив, що чітке відображення фактичних обставин кримінального правопорушення, зокрема, із обов`язковим зазначенням усіх ознак об`єктивної сторони злочину, суспільно небезпечні наслідки, причинний зв`язок між діянням і наслідками, має суттєве значення для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи, для реалізації права на захист та вирішення інших питань. Адже фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правову норму, порушення якої інкриміновано обвинуваченому. Тому наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

У міжнародних джерелах права, зокрема в Європейській конвенції з прав людини, йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту «а» частини третьої статті 6, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).

Європейський суд з прав людини у свої практиці вважає, що неконкретність, розмитість обвинувачення є порушенням прав обвинуваченого в світі ст. 6 Конвенції. Так, зокрема у рішенні за справою «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 р. зазначається наступне: Європейський суд з прав людини (далі - Суд) зазначає, що у тексті підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню "обвинувачення" особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП], № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі "І.Н. та інші проти Австрії", № 42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом "b" п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Суд вважає, що вказані недоліки фактично унеможливлюють здійснення судового розгляду, оскільки згідно з вимогами ч. 1 ст. 337 КПК України такий проводиться лише в межах висунутого обвинувачення, а неконкретність обвинувачення порушує право на захист.

За таких обставин судовий розгляд даного кримінального провадження з наявними недоліками, без конкретного формулювання обвинувачення є неможливим, а будь-яке ухвалене рішення буде незаконним.

Вказані стороною захисту недоліки формулювання обвинувачення об`єктивно вбачаються зі змісту обвинувального акта та, на думку суду, можуть негативно вплинути на ефективність реалізації сторонами їх процесуальних прав, а крім того і захисту обвинувачених і реалізацію цього процесуального права, що в будь-якому випадку призводить до порушення розумних строків судового розгляду даного кримінального провадження.

Суд зазначає, що саме на стадії підготовчого провадження виконується функція контролю за досудовим розслідуванням, відповідність вимогам КПК України обвинувального акта та організаційна (підготовча) функція до наступної стадії судового провадження судового розгляду з метою створення належних умов для успішного виконання завдань кримінального судочинства.

Вказані порушення, які допущені стороною обвинувачення при складанні обвинувального акта, на думку суду, є істотними, оскільки торкаються прав та законних інтересів кожного обвинуваченого, зокрема, порушують їх право знати у чому їх обвинувачують та захищатись від обвинувачення, і у свою чергу перешкоджають суду повно та всебічно розглянути дане кримінальне провадження і можуть суттєво вплинути на постановлення законного та обґрунтованого судового рішення.

При прийнятті рішення про повернення обвинувального акту прокурору, суд не вирішував питання про доведеність вини обвинуваченого, не вдавався до оцінки доказів, а лише проаналізував викладені фактичні обставини у співставленні із правовою кваліфікацією його дій слідчим.

Не вдаючись до вирішення питань, що підлягають вирішенню під час судового розгляду, а лише перевіряючи обвинувальний акт на відповідність вимогам КПК, суд дійшов висновку, що в порушення вимог п.2, 5 ч.2 ст.291 КПК України в обвинувальному акті і фактичні обставини кримінального правопорушення, і формулювання обвинувачення не відповідають зазначеній правовій кваліфікації кримінального правопорушення, а також містить суперечності.

Обвинувальний акт має вади і змісту, зокрема містить істотні суперечності, які вказують на неконкретність в одній частині та відсутність сформульованого обвинувачення в іншій, а тому позбавляють суд призначити провадження до судового розгляду.

Чітке формулювання обвинувачення та детальне викладення механізму вчинення кримінального правопорушення є необхідним для розуміння суті пред`явленого обвинувачення, недотримання цієї вимоги при складанні обвинувального акта позбавляє обвинуваченого можливості ефективно здійснювати захист від пред`явленого обвинувачення, яке є неконкретним.

Обвинувальний акт відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України повинен містити не тільки виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, але й формулювання обвинувачення.

Тобто в порушення вищезазначених вимог закону в обвинувальному акті відсутнє конкретне формулювання обвинувачення відповідно до положень закону з врахуванням всіх виявлених під час досудового слідства обставин в повному обсязі з дотриманням вимог КПК України, що свідчить про неконкретність пред`явленого обвинувачення, порушує право обвинувачених на захист і в подальшому позбавить суд можливості належним чином роз`яснити обвинуваченим суть обвинувачення на виконання вимог ст.348 КПК України, та розглянути кримінальне провадження в його межах.

Вказані недоліки, не зазначення встановлених фактичних обставин кримінального правопорушення по обвинуваченим, відсутність сформульованого обвинувачення в іншій частині та суперечності обвинувального акту, фактично ставить сторону захисту ще на стадії підготовчого провадження у нерівноправне в зрівнянні зі стороною обвинувачення становище, що суперечить принципам рівноправності та змагальності сторін під час судового розгляду, практиці Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до вимог ст.7 КПК України, підлягає обов`язковому застосуванню.

Суд не перевіряє правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, та не зобов`язує його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, та не повертає за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт саме у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинувачених. Визначення обсягу обвинувачення під час направлення обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Разом з тим, оскільки за правилами ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд дійшов висновку про наявність обставин, що унеможливлюють призначення та здійснення судового розгляду обвинувального акта щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 .

Вказані недоліки обвинувального акту можуть бути усунуті на стадії підготовчого провадження тільки шляхом повернення обвинувального акту відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України, оскільки на стадії підготовчого провадження відповідно до Глави 27 КПК суд має виключний перелік повноважень, передбачених цією главою, і виправляти недоліки обвинувального акту на цій стадії шляхом зміни обвинувачення в порядку, передбаченому ст. 338 КПК України, не передбачено.

При цьому, при поверненні обвинувального акта прокурору, суд враховує відсутність правового механізму для примусу прокурора змінити обвинувачення в суді під час судового розгляду, а тому вважає, що обвинувальний акт підлягає безумовному поверненню прокурору без обговорення питання про можливе використання прокурором у наступному під час судового розгляду можливостей ст. 338 КПК України, оскільки закон дозволяє прокурору змінити обвинувачення в суді виключно для зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення і тільки за результатами судового розгляду при встановленні нових фактичних обставин кримінального правопорушення.

Отже, на думку суду, єдиним можливим і законним судовим рішенням є повернення зазначеного обвинувального акту прокурору з наведених підстав.

До того ж суд звертає увагу, що повернення даного обвинувального акту не може використовуватися стороною обвинувачення для проведення будь-яких процесуальних дій, крім приведення його у відповідність до вимог статті 291 КПК України, і, відповідно, немає підстав вважати, що після повернення обвинувального акта прокурору може йти мова про будь-яке досудове розслідування, оскільки воно завершене до першого звернення до суду з обвинувальним актом, аналогічного висновку дійшов Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові по справі № 636/336/21 (провадження № 51-5720км21), що ще раз свідчить про неможливість ототожнювати приведення обвинувального акта у відповідність до вимог статті 291 КПК України зі зміною обвинувачення (ст. 338 КПК України) під час судового розгляду.

Враховуючи необхідність повернення обвинувального акта разом з додатками прокурору, не підлягає розгляду клопотання про скасування арешту накладеного на підставі ухвал слідчого судді під час досудового розслідування.

Таким чином, у зв`язку з тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК, зокрема п. 2, 5 ч. 2 ст. 291 КПК, суд дійшов висновку, що такий в силу п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підлягає поверненню прокурору.

Керуючись ст. ст. 314 316, 370 372 КПК, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071070000236 від 04.12.2024, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України повернути прокурору для усунення виявлених недоліків.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1