Решение № 136242074, 16.03.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 229/8624/24

Номер провадження по справі 2/387/232/26

З АО ЧН Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді Солоненко Т. В.

із секретарем судового засідання Косюг І.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 26.11.2025 за підсудністю з Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №7405338345 від 05.04.2021 у розмірі 48387,07 грн.

Свій позов ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" обґрунтовує тим, що 05.04.2021 між ТОВ "ФК"ЦФР" та відповідачем укладено кредитний договір №7405338345. Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти у розмірі 24949,00 грн строком на 48 місяців зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. Між ТОВ "ФК"ЦФР" та ПАТ "Таскомбанк" 07.10.2016 укладено Договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР -10-2016, відповідно якого до ПАТ "Таскомбанк"перейшло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором. 15.05.2024 між ПАТ "Таскомбанк" та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено Договір факторингу №НІ/11/19-Ф, відповідно до якого до ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" перейшло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором, сума боргу за яким складає 48387,07 грн. Однак відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплаті відсотків, тому має заборгованість перед позивачем на загальну суму 48387,07 грн, яку в добровільному порядку сплатити не бажає, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився. При цьому суд зважає, що про дату, час і місце судового засідання остання повідомлявся у встановленому законом порядку, а саме шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації. Проте, поштове відправлення повернуто суду без вручення з відміткою працівника поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». За наведеного, судова повістка у відповідності до ч.8ст.128,ч.1ст.131 ЦПК України, вважається врученою. Крім того судом 02.02.2026 опубліковано оголошення про виклик відповідача на офіційному веб-сайті «Судова влада України».

Процесуальні дії суду

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, ухвалою від 09.12.2025, відкрив провадження у справі, вирішив розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначив на 28.01.2026.

За наслідками судового засідання 28.01.2026 розгляд справи відкладено на 16.03.2026.

Суд, ухвалою від 16.03.2026, постановив провести заочний розгляд справи та винести заочне рішення.

Згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду на позов не подав, про причини неподання суду відзиву не повідомив, зустрічного позову не пред`явив, з огляду на положення ч.8ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.01.2021, Акціонерне товариство «Таскомбанк» зареєстроване як юридична особа (а.с.21, 22).

Згідно з банківською ліцензією № 84 від 25.10.2011, ПАТ «Таскомбанк» має право надання банківських послуг, визначених ч. 3 ст. 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (а.с.23).

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 624024 від 12.01.2010, ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" 05.12.2007 зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ( а.с.18).

Зі змісту свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 28.02.2012 та додатку до свідоцтва встановлено, що ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" має право здійснювати фінансову компанію без отримання ліцензії та /або дозволів відповідно до законодавства: факторинг ( а.с. 19).

Судом встановлено, що 05.04.2021 між ТОВ "ФК "ЦФР" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір 7405338345. Відповідно до умов зазначеного договору первісний кредитор зобов`язався надити відповідачу кредит у розмірі 24949,00 грн строком на 48 місяців зі сплатою відсотків розмір яких зазначено у паспорті кредиту, та становить: при наданні кредиту 10%, загальні річні відсотки 0,01%. Згідно п. 1.4 кредитним договором позичальник доручає кредитодавцю виплати/сплатити, за рахунок отриманого кредиту, такі суми кредитних коштів за наступними реквізитами : отримувач ОСОБА_1 рахунок НОМЕР_1 у АТ «ТАСКОМБАНК» призначення : переказ на поточний рахунок ОСОБА_1 сума 15000,00 грн; отримувач ПАТ «Страхова компанія «ТАС» рахунок НОМЕР_2 у АТ «ТАСКОМБАНК» у сумі 7200,00 грн; отримувач ТОВ «Май Сейфеті» рахунок НОМЕР_3 у АТ «ТАСКОМБАНК» у сумі 250,00 грн; отримувач ТОВ «ЦФР» НОМЕР_4 у АТ «ТАСКОМБАНК» сума 600,00 грн.; отримувач ТОВ «ЦФР» НОМЕР_4 у АТ «ТАСКОМБАНК» сума 399,00 грн. У разі не виконання своїх кредитних зобов`язань позичальник сплачує штраф у розмір 1% від суми наданого кредиту (а.с.6, 7).

Також позивачем до матеріалів позовної заяви додано заяву-анкету на отримання послуг в ТОВ "ФК "ЦФР" підписану ОСОБА_1

07.10.2016 між ТОВ "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" та ПАТ "Таскомбанк"укладено договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016. Відповідно до п. 2.1 якого за цим договором первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором. Згідно п.2.2 договору сторони погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов`язаний набувати такі права вимоги, шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимог із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників. Підписані сторонами відповідні реєстри прав вимог є невід`ємною частиною цього договору. Передача кредитних справ та іншої документації за кредитом регламентується окремим договором зберігання, що укладається між сторонами. Пунктом 9.2. договору зазначено, що цей договір діє протягом одного календарного року але у будь-якому разі, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Згідно п.9.4 договору у випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії договору жодна з стороні не ініціювала його розірвання договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік (а.с.12, 13).

15.05.2024 між ПАТ "Таскомбанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір №НІ/11/19-Ф. Відповідно до п.2.1. договору фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Перелік позичальників, підстави виникнення права вимоги до позичальників, сума боргу та інші дані зазначаються в реєстрі прав вимог, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною цього договору. Згідно п.2.3. договору, відступлення права вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за кредитними договорами та х перехід від клієнта до фактора відбувається в момент підписання сторонами акту прийому- передачі реєстру прав вимог згідно додатку №2, але не раніше здійснення оплати фактором згідно п.3.1 цього договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно боргу та набуває відповідні права вимоги. У п.3.1. договору визначено, що фактор зобов`язується в день укладення сторонами цього договору сплатити клієнту суму фінансування шляхом безготівкового перерахування грошових коштів (а.с.14,15).

До позовної заяви долучено копію акту прийому-передачі Реєстру прав вимоги за договором факторингу №НІ/11/19-Ф від 15.05.2024 (а.с. 16), копію витягу з Реєстру прав вимог до договору факторингу №НІ/11/19-Ф від 15.05.2024 у якому міститься запис: боржник ОСОБА_1 , номер договору кредитного договору 7405338345, дата кредитного договору 05.04.2021, загальна заборгованість по тілу кредиту 21689,50 грн, загальна заборгованість по відсоткам 2,66 грн., загальна заборгованість по комісії 26694,91 грн, пеня/штрафи 0 грн, загальна сума боргу 48387,07 грн (а.с.17).

Відповідно до наданого ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" розрахунку заборгованості за кредитним договором №7405338345 від 05.04.2021, заборгованість ОСОБА_1 за період з 15.05.2024 по 31.10.2024 становить 48387,07 грн, яка складається з: 21689,50 грн заборгованість за тілом кредитом, 2,66 грн заборгованість по відсоткам, 26694,91 грн загальна заборгованість по комісії (а.с.11).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТОВ «ФК « ЦФР»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У пункті 1.4 кредитного договору №7405338345 від 05.04.2021 визначено, що позичальник доручає кредитодавцю виплати/сплатити, за рахунок отриманого кредиту, такі суми кредитних коштів за наступними реквізитами: отримувач ОСОБА_1 рахунок НОМЕР_1 у АТ «ТАСКОМБАНК» призначення : переказ на поточний рахунок ОСОБА_1 сума 15000,00 грн; отримувач ПАТ «Страхова компанія «ТАС» рахунок НОМЕР_2 у АТ «ТАСКОМБАНК» у сумі 7200,00 грн; отримувач ТОВ «Май Сейфеті» рахунок НОМЕР_3 у АТ «ТАСКОМБАНК» у сумі 250,00 грн; отримувач ТОВ «ЦФР» НОМЕР_4 у АТ «ТАСКОМБАНК» сума 600,00 грн.; отримувач ТОВ «ЦФР» НОМЕР_4 у АТ «ТАСКОМБАНК» сума 399,00 грн. (а.с.6).

У свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до ч. 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року по справі № 755/2284/16-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Разом із тим, суд зауважує, що позивачем ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не надано належних доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів відповідачу в межах кредитного договору №7405338345 від 05.04.2021 .

Звертаючись із позовом до суду, ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" посилалося на те, що воно набуло права вимоги до відповідача на підставі договору факторингу №НІ/11/19-Ф укладеного 15.05.2024 з ПАТ "Таскомбанк", до якого перейшло право грошової вимоги на підставі договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 укладеного 07.10.2016 між ТОВ "ФК"ЦФР" та ПАТ "Таскомбанк".

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги:

1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні;

2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо);

3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним;

4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання;

5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Відповідно до положень ч.ч.3,4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

У своїй позовній заяві ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просило розглянути справу у їх відсутність, просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляли.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18, провадження № 61-17205ск19.

Судом встановлено, що 07.17.2016 між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ПАТ «Таскомбанк» укладено договір відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016.

Разом з тим, суд звертає увагу що згідно п.2.1. договору відступлення права вимоги, первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором. Згідно п.2.2 договору сторони погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов`язаний набувати такі права вимоги, шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимог із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників. Підписані сторонами відповідні реєстри прав вимог є невід`ємною частиною цього договору. Передача кредитних справ та іншої документації за кредитом регламентується окремим договором зберігання, що укладається між сторонами.

Предметом позову у даній справі є заборгованість за кредитним договором №7405338345 від 05.04.2021.

При цьому, до матеріалів справи не додано відповідних реєстрів прав вимогипідписаних між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ПАТ «Таскомбанк» до договору відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016, тобто позивачем не доведено перехід права кредитора за кредитним договором №7405338345 від 05.04.2021 до ПАТ «Таскомбанк», і як наслідок до не доведено набуття права кредитора ТОВ «ФК «ЄАПБ» по відношенню до ОСОБА_1 ..

При розгляді справи суд виходить виключно із тих доказів, що надані сторонами під час судового розгляду із врахуванням змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно сталої практики Верховного Суду, доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі № 2221/2373/12).

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).

За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами підтвердження обставин, на які він посилається. Тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до статті 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи результат розгляду справи, судовий збір слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст.11,81,263,509-512,514,519 ЦК України, керуючись ст.ст.12,13,81,141,263-265,280-284 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №7405338345 укладеного 05.04.2021 у розмірі 48387,07 грн.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" ( 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014, реквізити ІВАN № НОМЕР_5 у АТ «ТАСкомбанк»);

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований внутрішньо переміщеною особою за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО