Решение № 136223480, 01.05.2026, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 367/11390/25

РІШЕННЯ

Іменем України

01 травня 2026 рокуселище Бородянка

Бородянський районний суд Київської області в складі головуючого судді Стасенка Г.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді Джи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 27 червня 2021 року між ТОВ "Мілоан" і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 103513353, який підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора. На підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит у розмірі 6000 гривень, проте кредитні зобов`язання належним чином не виконувала. 13 жовтня 2021 року, відповідно до умов договору відступлення прав вимоги №10Т, ТОВ "Мілоан" відступило право вимоги за кредитним договором № 103513353 на користь ТОВ "Ді Джи Фінанс". Згідно з договором відступлення, сума боргу перед новим кредитором становить 28740 грн, з яких 6000 грн заборгованість за тілом кредиту, 21600 грн заборгованість за відсотками, 1140 грн заборгованість за комісією. Оскільки відповідачка ухиляється від взятих на себе зобов`язань, просив стягнути з неї заборгованість за кредитним договором № 103513353 від 27 червня 2021 року в розмірі 28740 грн і відшкодувати судові витрати.

За ухвалою судді від 27 лютого 2026 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами. Сторонам роз`яснено право подати до суду заяви по суті справи та встановлені строки для їх подання; у встановлені судом строки, в тому числі додаткові строки, надані у зв`язку з неотриманням копії ухвали, відповідачка відзив на позов суду не подала.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 27 червня 2021 року між ТОВ "Мілоан" і ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 103513353, який було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, за умовами якого відповідачка отримала кредит в розмірі 6000 грн, строком кредитування 30 днів, до 27 липня 2021 року. Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиті), складають 4740 грн, і включають в себе складові, визначені у п. 1.5.1 1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом, складає 10740 гривень. Комісія за надання кредиту 1140 грн, яка нараховується за ставкою 19.00% від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом 3600 грн, які нараховуються за ставкою 2.00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки фіксована (а.с. 10, 15-20, 31).

З відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ "Мілоан" вбачається, що ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості грошові кошти не сплачувала (а.с. 13).

13 жовтня 2021 року укладено договір факторингу № 10Т, відповідно до якого ТОВ "Мілоан" відступило на користь ТОВ "Ді Джи Фінанс" права вимоги за кредитними договорами позичальників, в тому числі за договором № 103513353 від 27 червня 2021 року (а.с. 21-26, 36-43).

Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу №10Т від 13 жовтня 2021 року, ТОВ "Ді Джи Фінанс" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 103513353 у розмірі 28740 грн, з яких: 6000 грн заборгованість за тілом кредиту, 21600 грн заборгованість за процентами, 1140 грн заборгованість за комісією (а.с. 12).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Законом України "Про електронну комерцію" встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами договору досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договорами або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за вказаним договором не виконала, у передбачений договором строк кошти (суму кредиту) не повернула, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за основним зобов`язанням у розмірі 6000 гривень і за комісією в розмірі 1140 гривень і вимога позивача в цій частині доведена.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за нарахованими відсотками суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1.3, 1.4 договору, кредит надається строком на 30 днів; термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 27 липня 2021 року.

Нараховуючи відсотки за межами 30 денного строку кредитування, позивач вважає, що відбувся факт пролонгації договору.

При цьому позивач не врахував, що неповернення кредиту у визначений договором строк, в даному випадку після спливу 30 денного строку кредитування, свідчить не про продовження строку договору, як це зазначено в п. 2.3.1, а про неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань.

Як наслідок, у п. 2.3.1.1 договору визначено відповідні комісії, за управління та обслуговування кредиту, за період, що перевищує строк користування кредитом, а саме 3% за користування коштами протягом 3 днів, 5% за користування коштами протягом 7 днів та 10% за користування коштами протягом 15 днів.

Із змісту вказаних положень договору вбачається, що зазначені комісії договір пов`язує з неповерненням у встановлений договором строк кредитних коштів, а відтак по суті це є санкцією для нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року у справі № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення на користь позивача відсотків, нарахованих поза межами строку кредитування, оскільки підставою до їх нарахування фактично є неналежне виконання позичальником умов договору, а саме неповернення кредитних коштів у встановлений п. 1.4 договором строк, що має наслідком відповідальність, визначену ст. 625 ЦК України, а не право нараховувати відсотки у збільшеному розмірі на підставі ст. 1048 ЦК України.

За умовами кредитного договору № 103513353, загальні витрати позичальника за кредитом, що включають суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити позичальник за цим договором (без врахування суми (тіла) кредиту), складають 4740 грн, і включають в себе складові, визначені у п. 1.5.1 1.5.2 договору (комісію за надання кредиту 1140 грн та проценти за користування кредитом у розмірі 3600 грн).

З огляду на викладене, суд вважає, що з відповідачки підлягають до стягнення відсотки у визначеному договором розмірі в межах погодженого сторонами строку кредитування 30 днів, що становить 3600 гривень.

Таким чином з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути кредитну заборгованість у розмірі 10740 грн, з яких 6000 грн заборгованість за тілом кредиту, 3600 грн заборгованість за відсотками, нарахованими в межах погодженого строку кредитування, 1140 грн комісію.

Щодо вимог про стягнення з відповідачки понесених позивачем судових витрат суд враховує таке.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії акту про підтвердження факту надання правничої допомоги від 29 липня 2025 року, договору № 42649746 про надання правової допомоги від 05 травня 2025 року і додаткової угоди до нього від 29 липня 2025 року, згідно яких витрати понесені позивачем на правничу допомогу складають 5000 гривень (а.с. 9, 27-30).

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову і розмір задоволених вимог, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідачки на користь ТОВ "Ді Джи Фінанс" сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про необхідність визначення до стягнення таких витрат у розмірі 3000 гривень.

Оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді Джи Фінанс" підлягає частковому задоволенню, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 905 грн 24 коп., виходячи з розрахунку: 10740 грн (розмір задоволених позовних вимог) х 2422 грн 40 коп. (сума сплаченого судового збору) / 2874 грн (розмір заявлених позовних вимог).

В іншій частині в позові необхідно відмовити.

Керуючись ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді Джи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді Джи Фінанс" (код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження юридичної особи: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ "ПУМБ") заборгованість за кредитним договором № 103513353 від 27 червня 2021 року в розмірі 10740 (десять тисяч сімсот сорок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді Джи Фінанс" на відшкодування витрат по сплаті судового збору 905 (дев`ятсот п`ять) гривень 24 коп. і на відшкодування витрат на правничу допомогу 3000 (три тисячі) гривень.

В іншій частині в позові відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 01 травня 2026 року.

Головуючий - суддяГеннадій СТАСЕНКО