Решение № 136221384, 28.04.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/24219/25

пр. № 2/759/3166/26

28 квітня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Петренко Н.О.

за участю секретаря судових засідань Чумак В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ГЕЛЕКСІ» (01154, м. Київ, вул. В`ячеслава Липинського, 10/1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором ,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 170787 від 10.07.2020 у сумі 25 104,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами 10.07.2020 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики № 170787 в електронній формі. Позивач стверджує, що кошти у розмірі 5 000,00 грн були перераховані на картковий рахунок позичальника за посередництва ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС». У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань відповідачем, позивач просить стягнути суму заборгованості за договором, а також судовий збір і витрати на професійну правничу допомогу.

ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву, в якій просить суд встановити факт невиконання ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» обов`язку кредитора щодо видачі кредитних коштів.

Вимоги обґрунтовані тим, що кредитний договір є споживчим, а за змістом ст. 1054 ЦК України обов`язок повернути кошти виникає лише після їх фактичного отримання.

Наданий кредитором лист-довідка ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» не є первинним бухгалтерським документом у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містить повних реквізитів сторін, рахунків та підписів відповідальних осіб.

ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» не мало ліцензії на відкриття рахунків та проведення безготівкових операцій від імені кредитора, а реєстрація його участі у платіжних системах була скасована НБУ через загрози національній безпеці.

Враховуючи відсутність факту передання суми позики, договір є неукладеним.

ІІ. Процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києві від 20.10.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем ОСОБА_1 через канцелярію суду подано зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» про встановлення факту невиконання обов`язку кредитора.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києві від 06.11. 2025 року зустрічну позовну заяву залишено без руху.

18.11. 2025 року ОСОБА_1 надав заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24 листопада 2025 року прийнято до розгляду зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» про встановлення факту невиконання обов`язку кредитора та призначено підготовче судове засідання на 11 грудня 2025 року.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11 грудня 2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18 лютого 2026 року закрито підготовче провадження та призначеного розгляд справи по суті.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

У судове засідання учасники справи не з`явилися. Від відповідача ( ОСОБА_1 ) надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» у повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію тим, що грошові кошти на його рахунок не надходили. У відзиві відповідач зазначає, що надані позивачем довідки від ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» не є належними та допустимими доказами, оскільки не є первинними бухгалтерськими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не містять усіх обов`язкових реквізитів. Крім того, відповідач вказує на відсутність факту реальної передачі коштів, у зв`язку з чим вважає договір неукладеним і звернувся із зустрічним позовом.

У відповіді на відзив Позивач наголошує, що з матеріалів справи чітко вбачається факт того, що заборгованість відповідачем у встановлений договором строк не погашена.

Позивач заперечує доводи відповідача про безпідставність нарахувань, вказуючи, що кредитним договором було передбачено комісію як плату, що встановлюється за користування позикою після настання строку погашення.

Позивач зазначає, що підвищену комісійну винагороду нараховували як міру відповідальності згідно з пунктом 5.3 договору позики та на підставі статті 625 ЦК України.

На підставі викладеного позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі та відхилити доводи відповідач

ІV. Фактичні обставини встановлені судом та норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Судом встановлено, що між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики № 170787 від 10.07.2020 в електронній формі.

Договір укладено шляхом акцепту оферти, а саме: проставлення клієнтом чек-боксу «з умовами договору позики згоден», підтвердження даних банківської картки, натискання кнопки «Підтвердити заявку» та введення коду-підпису (одноразового ідентифікатора) у відповідне вікно на сторінці сервісу.

Умови кредитування:

Сума позики 5000,00 грн.

Стандартна процентна ставка 0,01% на день.

Розмір комісії 1,9%.

Підвищена комісійна винагорода (у випадку прострочення терміну платежу) 3,0%.

Позивач зазначає, що перерахування коштів відбулося через надавача платіжних послуг ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС» (ТМ «ФОНДІ»).

Станом на дату подання позову заборгованість перед Позивачем становить 25 104,50 грн, у тому числі:

заборгованість за позикою: 5000,00 грн;

заборгованість по процентах та комісії: 20 104,50 грн.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яка виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, зокрема виписку по рахунку АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» за період з 09.07.2020 по 11.07.2020, суд встановив, що кошти у розмірі 5 000,00 грн на поточний рахунок ОСОБА_1 не надходили. У наданій банківській виписці зафіксовано проведення інших операцій, таких як комісії за P2P-перекази та списання за перекази з карток, проте будь-які відомості про зарахування суми позики відсутні, що підтверджує доводи відповідача про відсутність фактичної передачі коштів за договором.

Відповідно до частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, істотною умовою виникнення зобов`язання за договором позики є саме факт передання грошових коштів позичальнику.

Суд звертає увагу, що сам факт укладення договору, у тому числі в електронній формі, не є достатнім для виникнення обов`язку повернення грошових коштів без підтвердження їх фактичного отримання позичальником.

Надані позивачем докази, а саме довідка ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС» про здійснення переказу коштів, не можуть бути визнані належними та допустимими доказами у розумінні статей 76-78 ЦПК України, оскільки не підтверджують зарахування коштів саме на рахунок відповідача; не підтверджені банківськими документами.

Натомість досліджена судом виписка по рахунку відповідача, яка прямо свідчить про відсутність зарахування грошових коштів у сумі 5000,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту надання відповідачу кредитних коштів.

У зв`язку з цим, відповідно до положень статті 1046 ЦК України, договір позики не може вважатися укладеним у частині виникнення грошового зобов`язання.

Відсутність факту передачі коштів виключає виникнення обов`язку відповідача щодо їх повернення, а також сплати процентів та інших платежів.

Доводи позивача щодо нарахування процентів та комісій є похідними від основного зобов`язання, а тому також не підлягають задоволенню.

Суд встановив, що ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом про встановлення факту невиконання ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» обов`язку кредитора щодо надання грошових коштів.

Оцінюючи зазначені вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи інтересу.

Разом з тим, судовому захисту підлягає саме порушене право, а не абстрактне встановлення обставин.

З аналізу заявлених вимог вбачається, що відповідач фактично просить суд встановити обставину відсутності передачі грошових коштів.

Однак зазначена обставина вже є предметом дослідження суду при вирішенні первісного позову.

Судом під час розгляду справи встановлено відсутність доказів фактичного надання позивачем грошових коштів відповідачу, що стало підставою для відмови у задоволенні первісного позову.

Таким чином, заявлені вимоги зустрічного позову не спрямовані на захист самостійного порушеного права; дублюють предмет доказування у первісному позові; не мають самостійного юридичного значення після вирішення спору по суті.

Крім того, обраний спосіб захисту встановлення факту не відповідає способам захисту цивільних прав, передбаченим статтею 16 ЦК України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відсутній предмет спору в частині зустрічного позову, у зв`язку з чим підстави для його задоволення відсутні.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що у задоволенні первісного позову ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» відмовлено повністю.

Також суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 .

За таких обставин, враховуючи результати розгляду справи, суд приходить до висновку, що витрати позивача за первісним позовом, зокрема судовий збір у сумі 2423,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу, покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Витрати відповідача, пов`язані з поданням зустрічного позову , також покладаються на відповідача та не підлягають розподілу.

Інших доказів понесення судових витрат сторонами суду не надано.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 512, 514, 526, 530, 610, 611, 625, 1050, 1054, Цивільного кодексу України, статтями 4, 133, 137, 141, 274, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» про встановлення факту невиконання обов`язку кредитора - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Н.О. Петренко