Постановление суда № 136210949, 04.05.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

04 травня 2026 року Справа № 520/22592/23

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Кухар М.Д., розглянувши заяву ОСОБА_1 -Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання рішення по справі за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд :

-визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо не проведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_2 з 01.01.2023 року по 01.05.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 р., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

-зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за період 01.01.2023 року по 01.05.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 р., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Рішенням суду від 06.02.2024 року позов задоволено у повному обсязі.

Жданова Олена Віталіївна -Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України звернулась до суду із заявою, в якій просить суд вирішити питання про зміну способу та порядку виконання рішення по справі № 520/22592/23 шляхом стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_3 код СДРІІОУ: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_4 , тел. НОМЕР_4 РНОКГІП: НОМЕР_5 ) різницю грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 01.05.2023 у розмірі 339 465,30 грн.

Жданова Олена Віталіївна -Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України звернулась до суду із заявою, в якій просить суд вирішити питання про зміну способу та порядку виконання рішення по справі № 520/22592/23 шляхом стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_5 код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) на користь

ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_4 , тел. НОМЕР_4 РНОКПП: НОМЕР_5 ) різницю грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 01.05.2023 у розмірі 339 465,30 грн.

В обгрунтування зазначено, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 79093968 з примусового виконання виконавчого листа № 520/22592/23 виданого 10.09.2025 року Харківським окружним адміністративним судом винесено рішення про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) грошове забезпечення за період 01.01.2023 року по 01.05.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 р., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних по датків та зборів.

12.09.2025 керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

12.09.2025 керуючись ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

12.09.2025 керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 , державного виконавця повідомлено про наступне: «На адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 за вхідним №13943 від 06.11.2025 року, надійшла вимога стосовно справи №520/22592/23 від 10.09.2025 за позовом ОСОБА_2 .

Розглянувши Ваш запит повідомляємо: Була складена довідка-розрахунок, сума якої увійшла в основні заявки -розрахунки на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення до Фінансово-економічного управління КСВ, а саме:заявка на травень 2024 року від 07.05.2024 №865 заявка на червень 2024 року від 07.06.2024 №1089 заявка на липень 2024 року від 04.07.2024 №1288,заявка на серпень 2024 року від 06.08.2024 №1465,заявка на вересень 2024 року від 06.09.2024 №1725,заявка на жовтень 2024 року від 04.10.2024 №1898,заявка на листопад 2024 року від 06.11.2024 №2142,заявка на грудень 2024 року від 05.12.2024 №2365,заявка на січень 2025 року від 06.01.2025 № 17,заявка на лютий 2025 року від 06.02.2025 № 217,заявка на березень 2025 року від 06.03.2025 № 378,заявка на квітень 2025 року від 03.04.2025 № 559,заявка на травень 2025 року від 06.05.2025 № 777,заявка на червень 2025 року від 05.06.2025 № 943,заявка на липень 2025 року від 04.07.2025 № 1147,заявка на серпень 2025 року від 05.08.2025 № 1460,заявка на вересень 2025 року від 05.09.2025 № 1644,заявка на жовтень 2025 року від 06.10.2025 № 1980,заявка на листопад 2025 року від 04.11.2025 № 2248

Станом на момент Вашого звернення фінансування забезпечуючим фінансовим органом вище зазначених заходів за напрямком КЕКВ 2800 на виконання Вашого рішення суду не проведено. Виплати будуть проведені за умови відкриття асигнувань та фінансування заявки».

Тобто рішення суду не виконано, що стало підставою для звернення до суду зі вказаною заявою.

Представник заявника в судове засідання не прибув, доводи наведені в заяві підтримав, просив проводити судове засідання без його участі.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не прибув, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, а тому суд приходить до висновку про розгляд справи за його відсутності.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку про розгляд заяви у письмовому провадженні.

Дослідивши надані матеріали справи, суд вказує наступне.

Суд вказує, що згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені ст. 378 КАС України.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, передумовою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.

Неможливість виконання рішень зобов`язального характеру, боржником за яким є державний орган, відповідно до встановленого Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" порядку безспірного списання відповідних коштів із рахунків такого державного органу фактично призводить до неможливості їх виконання в цілому. Така обставина є підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Суд звертає увагу на те, що поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, від 16.05.2018 у справі № 556/2609/14-а, від 11.11.2020 у справі № 817/628/15 та від 17.02.2021 у справі № 295/16238/14, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18.

Спосіб виконання судового рішення є способом реалізації захисту порушених прав позивача, який визначений самим рішенням та повинен відповідати вимогам закону. Під зміною ж способу і порядку виконання судового рішення необхідно розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації прийнятого рішення. Ці заходи мають забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.

Водночас, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати рішення по суті, торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, а також змінювати обраний судом при ухваленні цього рішення спосіб відновлення порушеного права позивача.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI від 05.06.2012, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган, державні підприємство, установа, організація.

Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 у справі №520/22592/23 в частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за період 01.01.2023 року по 01.05.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 р., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів позов задовольнив.

Тобто, за результатами розгляду справи та вирішення спору між сторонами, суд постановив рішення, яким зобов`язав суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії задля захисту порушених прав позивача в спірних правовідносинах.

Натомість, у поданій заяві позивач просить суд змінити спосіб і порядок виконання вищевказаного рішення, шляхом стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 кошти на суму 339465,30 грн. грошового забезпечення за період 01.01.2023 року по 01.05.2023 року.

Обраний спосіб відновлення порушених прав позивача фактично свідчить про зміну резолютивної частини рішення суду, із зобов`язального характеру у спосіб стягнення конкретної суми, що суперечить усталеній позиції Верховного Суду (постанова від 10.07.2018 у справі №490/9519/16-а, від 30.07.2019 у справі № 281/1618/14-а, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18).

Суд зазначає, що зобов`язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом - при ухваленні рішення, та передбачають відмінний механізм виконання судових рішень.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.02.2023 у справі №340/6875/21.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що при ухваленні рішення в цій справі способом відновлення порушеного права позивача судом було обрано зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретної суми не було обрано в якості способу відновлення порушених прав позивача, тому суд доходить висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просить позивач, адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі.

Оскільки зміна на підставі ст. 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до ст. 245 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов`язання суб`єктів владних повноважень здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 11.11.2014 у справах № 21-394а14, № 21-475а14, та в постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 755/7078/16-а.

Вказані висновки також узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, в якій суд відмітив, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.

При цьому, суд враховує, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості з індексації грошового забезпечення не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. У той же час, у спірних відносинах йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Суд наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду у такому випадку не захищає право позивача на отримання сум заборгованості, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18.

Інших обставин, що були би підставами для зміни способу і порядку виконання судового рішення, заявником не наведено.

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського межрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання рішення по справі № 520/22592/23 -відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено чим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дати постановлення ухвали.

Суддя Кухар М.Д.