Решение № 136209370, 04.05.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 травня 2026 року м. Рівне№460/2960/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Української військово-медичної академії про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду через свого представника з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_3 / відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі ІНФОРМАЦІЯ_4 / відповідач-2), Української військово-медичної академії (далі УВМА / відповідач-3), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 18.02.2026, просить:

- визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо внесення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до поіменних списків військовозобов`язаних, внесення ОСОБА_1 до поіменних списків військової команди, призову ОСОБА_1 під час мобілізації та направлення його до УВМА при військовій частині НОМЕР_1 у складі військової команди протиправними;

- визнати дії позаштатної постійно діючої ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо проведення ВЛК 18.01.2026 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , протиправними;

- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії, оформлену у вигляді довідки військово-лікарської комісії (позаштатної постійно діючої ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 ) від 18.01.2026 №2026-0118-1727-5947-3 про придатність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до військової служби;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 в частині призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до УВМА при військовій частині НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника УВМА (по стройовій частині) від 20.01.2026 №20 в частині зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до списків особового складу, на всі види забезпечення (котлове забезпечення (харчування)) при військовій частині НОМЕР_1 ;

- зобов`язати начальника УВМА звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу при військовій частині НОМЕР_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що 18.01.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , - невідомими особами, одягненими в одяг, схожий до військового форменого одягу, без представлення, без пред`явлення документів, посвідчуючих особу, без підтвердження повноважень, без оповіщення, без будь-яких знаків розрізнення військовослужбовців вчинено щодо позивача дії, які мали ознаки мобілізаційного характеру. В подальшому, без складених документів про затримання, вказаними особами поміщено ОСОБА_1 без його згоди до транспортного засобу сірого кольору, схожого на Opel Sintra, з метою доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_8 ), розташованого на базі приміщення комунального підприємства «Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр імені Віктора Поліщука» Рівненської обласної ради, що за адресою: АДРЕСА_2 . Вказав, що під час утримання ОСОБА_1 в Рівненському ОМЦ лікарі позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії (ВЛК) ІНФОРМАЦІЯ_7 , які перебували того дня на чергуванні, без згоди позивача, без формування і реєстрації повістки про його виклик на проходження медичного огляду ВЛК, без формування та реєстрації направлення на проходження позивачем медичного огляду ВЛК, яке останній не отримував, склали картку обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 , а також спірну довідку ВЛК від 18.01.2026 про його придатність до військової служби. Після цього, ОСОБА_1 перевезли без його згоди до ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_3 ), де позивача утримували у підневільному стані до 20.01.2026, тим самим позбавивши його свободи та волі. Надалі, 20.01.2026 військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_3 ) було поміщено ОСОБА_1 до транспортного засобу та перевезено до УВМА, начальником якої того ж дня видано оскаржуваний наказ про зарахування позивача до списків особового складу та на всі види забезпечення при військовій частині НОМЕР_1 . Представник позивача зауважив, що відповідно до відомостей ІНФОРМАЦІЯ_9 (послужної картки), на момент затримання ОСОБА_1 мав статус обмежено придатного до військової служби у воєнний час, однак на вимоги позивача випустити його з транспортного засобу, території ІНФОРМАЦІЯ_10 та, в подальшому, з території ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_3 ) представники ТЦК та СП не реагували. Стверджуючи про порушення відповідачем-1 та відповідачем-2 процедури затримання позивача, проведення його медичного огляду ВЛК, а також наступного призову на військову службу під час мобілізації і направлення для проходження останньої до УВМА при військовій частині НОМЕР_1 , представник позивача просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 19.02.2026 позовна заява залишалась без руху.

Ухвалою суду від 05.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №460/2960/26 та вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

11.03.2026, з використанням підсистеми «Електронний суд», представник УВМА подав до суду відзив на позовну заяву, за змістом якого заперечив щодо задоволення позовних вимог та вважає їх безпідставними. В обґрунтування своїх заперечень вказав, що підставою для видачі начальником УВМА оскаржуваного у справі наказу (по стройовій частині) від 20.01.2026 №20 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу, на всі види забезпечення та призначення його на посаду при військовій частині НОМЕР_1 слугував поіменний список військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_4 , від 20.01.2026 за №ПС/1182, що узгоджується з положеннями статті 24 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і пунктом 32 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України. Зауважив, що УВМА не здійснювала призову позивача на військову службу, а лише вчинила визначені законодавством дії щодо зарахування його до списків свого особового складу при ВЧ НОМЕР_1 , на всі види забезпечення та призначила на посаду шляхом видання спірного наказу. При цьому, представник відповідача-3 зазначив, що оскаржуваний наказ УВМА є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, який станом на час вирішення судом даної справи вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби. Після видання спірного наказу виникли нові правовідносини щодо проходження позивачем військової служби, особливості яких визначаються Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Цими актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов та про призначення до військової частини. Спірні накази вже реалізовані, а тому їх скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан позивача і не призведе до захисту прав та інтересів останнього, про які він просить у позові. Тому, на переконання представника УВМА, скасування судом оскаржуваних у справі актів індивідуальної дії (наказів про призов позивача та призначення його до військової частини) після їх реалізації та вичерпання своєї дії порушить стабільність публічно-правових відносин і принцип правової визначеності. Враховуючи наведене, представник відповідача-3 наголошує на правомірності оскаржуваного наказу УВМА та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

19.03.2026, через підсистему «Електронний суд», до суду також надійшов відзив на позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_5 , у якому представник відповідача-2 позовні вимоги не визнала повністю. Обґрунтовуючи свої заперечення, зазначила, що під час проведення перевірки військово-облікових документів громадянина ОСОБА_1 представниками ІНФОРМАЦІЯ_5 було з`ясовано, що позивач підлягає призову, у зв`язку з чим йому було запропоновано проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_5 для постановки на військовий облік та отримання направлення для проходження військово-лікарської комісії з метою уточнення військово-облікових даних і визначення ступеня його придатності до військової служби. Вказала, що ОСОБА_1 , згідно з електронним направленням, пройшов військово-лікарську комісію, яка проведена позаштатною постійно діючою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 на базі ОМЦ, за результатами якої, відповідно до картки обстеження та медичного огляду і довідки ВЛК №2026-0118-1727-5947-3, визнаний придатним до військової служби. З результатами медичного огляду позивач ознайомлений, про що свідчить його власний підпис у картці обстеження та медичного огляду і довідці ВЛК. Відтак, на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», 20.01.2026 ІНФОРМАЦІЯ_4 призвано ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації на особливий період та направлено до УВМА. З урахуванням наведеного, покликаючись на норми Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період і Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, представник відповідача-2 стверджує, що жодних протиправних дій стосовно ОСОБА_1 працівники ІНФОРМАЦІЯ_5 не вчиняли, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

20.03.2026, з використанням підсистеми «Електронний суд», відзив на позовну заяву суду надав також ІНФОРМАЦІЯ_3 , за змістом якого представник відповідача-1 заперечила щодо заявлених позовних вимог. Мотивуючи свої заперечення, вказала, що питання медичного огляду військовозобов`язаних під час мобілізації врегульовано нормами Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, пунктом 1.1 якого передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. 18.01.2026 ОСОБА_1 пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_7 , за результатами якого прийнято постанову, оформлену довідкою військово-лікарської комісії №2026-0118-1727-5947-3, про придатність позивача до військової служби. Зазначила, що при проходженні ВЛК ОСОБА_1 проведено медичні дослідження, передбачені абзацом першим пункту 3.4 глави 3 розділу ІІ згаданого вище Положення, позивач був оглянутий усіма лікарями, перелік яких визначений абзацом третім пункту 3.2 глави 3 розділу ІІ вказаного Положення, та останній не надав комісії документів, що підтверджують наявність захворювань. Звернула увагу суду на те, що картка медичного обстеження ОСОБА_1 містить його особистий підпис та позивач не оскаржував постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_11 , оформлену довідкою від 18.01.2026, до військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_12 , 16 Регіональної військово-лікарської комісії та Центральної військово-лікарської комісії. За наведених обставин, представник відповідача-1 вважає дії позаштатної постійно діючої ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо проведення 18.01.2026 військово-лікарської комісії відносно позивача законними та правомірними, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

В силу приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні у справі матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду й вирішення спору по суті, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є громадянином України та станом на 15.10.2024 перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_13 як військовозобов`язаний (за категорією обліку) з військово-обліковою спеціальністю (ВОС) 902900 «Організація надання стоматологічної допомоги», що підтверджується витягом з мобільного застосунку Міністерства оборони України «Резерв+», сформованим 15.10.2024 щодо позивача. Також, зі змісту цього витягу встановлено, що станом на 15.10.2024: відомості про відстрочку ОСОБА_1 та її тип відсутні; підстава зняття/виключення з обліку відсутня; відомості про дату і постанову ВЛК відсутні; дата уточнення даних 15.10.2024; документ дійсний до 15.10.2025 (т.2, а.с.152).

18.01.2026, перебуваючи на АДРЕСА_1 , представниками (військовослужбовцями) ІНФОРМАЦІЯ_5 проведено перевірку військово-облікових документів ОСОБА_1 , після чого, з використанням транспортного засобу (автомобіля), доставлено (супроводжено) його до приміщення Рівненського ОМЦ, розташованого на базі приміщення комунального підприємства «Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр імені Віктора Поліщука» Рівненської обласної ради, що за адресою по АДРЕСА_2 .

Цього ж дня, за вказаною адресою, позаштатною постійно діючою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 проведено медичний огляд ВЛК лейтенанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , результати якого зафіксовано у Картці обстеження та медичного огляду від 18.01.2026 б/н (далі Картка від 18.01.2026). Відповідно до копії цієї Картки, 18.01.2026 позивачу:

- проведено обстеження органів грудної клітки (флюорографію) (пункт 8);

- здійснено огляд спеціалістами (лікарями комунального некомерційного підприємства Вараської міської ради «Вараська багатопрофільна лікарня»): терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, ЛОР-ом (оториноларингологом) та психіатром (пункт 9);

- за наслідками проведеного медичного огляду, встановлено діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанову ВЛК: К29 хронічний гастродуоденіт, нестійка ремісія, з незначним порушенням функції; Н52.1 міопія слабкого ступеня обох очей;

- на підставі статті 52в графи ІІ Розкладу хвороб, Таблиці додаткових вимог, ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби.

У пункті 10 Картки від 18.01.2026 міститься підпис обстежуваного ( ОСОБА_1 ) на підтвердження надання ним повної інформації щодо стану його здоров`я, а також попередження про надання неповної та недостовірної інформації. Картка підписана головою, секретарем та членами ВЛК 18.01.2026, засвідчена печаткою КНП ВМР «Вараська багатопрофільна лікарня» (т.3, а.с.67-69).

Крім того, 18.01.2026 позивачу проведено додаткові медичні обстеження (аналізи), результати яких зафіксовано у відповідних медичних формах (т.3, а.с.72, 73, 74, 75, 76, 77, 78).

На підставі та з урахуванням даних Картки від 18.01.2026, позаштатною постійно діючою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 складено Довідку військово-лікарської комісії від 18.01.2026 №2026-0118-1727-5947-3 (далі Довідка №2026-0118-1727-5947-3), згідно з якою:

- 18.01.2026 лейтенанту (запасу) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проведено медичний огляд ВЛК;

- діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): К29, Н52.1; опис діагнозу: хронічний гастродуоденіт, нестійка ремісія, з незначним порушенням функції; міопія слабкого ступеня обох очей;

- на підставі статті 52в графи ІІ Розкладу хвороб, придатний до військової служби.

У графі «Відмітка про ознайомлення з постановою ВЛК» цієї Довідки міститься підпис позивача, його прізвище та ініціали, а також дата їх проставляння 18.01.2026.

Довідка №2026-0118-1727-5947-3 складена у формі електронного документа, містить відповідний ID-номер (код) та відмітки про її підписання 18.01.2026 електронними цифровими підписами голови, секретаря та членів ВЛК (т.3, а.с.70, 71).

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), з набранням чинності Указу Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію», наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 20.01.2026 №6705, лейтенант ОСОБА_1 , ВОС 902900, 1972 року народження, з 20.01.2026 призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлений до військової частини УВМА (т.2, а.с.208).

20.01.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 складено та підписано поіменний список військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_4 і відправлені у складі команди « ІНФОРМАЦІЯ_14 » за №ПС/1182 (далі Поіменний список №ПС/1182), відповідно до якого лейтенант ОСОБА_1 , ВОС 902900, рекомендований до проходження військової служби та направлений в розпорядження командира УВМА, з визначенням часу прибуття 20.01.2026 12:00 год (т.2, а.с.209-211).

Наказом начальника УВМА (по стройовій частині) від 20.01.2026 №20 вирішено зарахувати до списків особового складу, на всі види забезпечення (котлове забезпечення (харчування) при військовій частині НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 та призначити на посаду слухача штатного курсів перепідготовки та підвищення кваліфікації за програмою підготовки офіцерів запасу медичної служби, зокрема, лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Підстава видачі цього наказу поіменні списки (т.2, а.с.162).

Зі змісту витягу з мобільного застосунку Міністерства оборони України «Резерв+», сформованого щодо ОСОБА_1 22.01.2026, з урахуванням розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформованих 27.01.2026, судом установлено, що у зв`язку із призовом на військову службу, позивача знято з обліку в ТЦК та СП, підстава зняття/виключення абз. 3 п. 2 ч. 5 ст. 37 (Мобілізація), військовослужбовці, які призвані чи прийняті на військову службу, та включено (віднесено) до категорії обліку «Не військовозобов`язаний». Відомостями цих документів також підтверджується, що перед призовом на військову службу, а саме 20.01.2026 ОСОБА_1 був взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_3 ); 18.01.2026 пройшов ВЛК, постановою якої визнаний придатним до військової служби, та не мав відстрочки (бронювання) (т.2, а.с.146, 147-151).

29.01.2026, з метою отримання інформації (відомостей, документів), необхідних для захисту прав, свобод та інтересів позивача, адвокат Юзвяк А.О. звернувся із відповідними адвокатськими запитами до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі УПП в Рівненській області) і Товариства з обмеженою відповідальністю «Клевер сторс» (т.2, а.с.57-60, 67-70).

У відповідь на запит, УПП в Рівненській області листом від 04.02.2026 за №58аз/41/30/01-2026 повідомило представнику позивача, що згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи Інформаційний портал Національної поліції України, затримання ОСОБА_1 , що мало місце 18.01.2026 відбувалось без участі поліцейських УПП в Рівненській області ДПП, у зв`язку з чим надання запитуваної інформації не є можливим (т.2, а.с.61).

05.02.2026, з метою отримання інформації (відомостей, документів), необхідних для захисту прав, свобод та інтересів позивача, адвокат Юзвяк А.О. звернувся із адвокатським запитом до комунального некомерційного підприємства Вараської міської ради «Вараська багатопрофільна лікарня» (т.2, а.с.94-98).

06.02.2026, з метою отримання інформації (відомостей, документів), необхідних для захисту прав, свобод та інтересів позивача, адвокат Юзвяк А.О. звернувся із адвокатськими запитами до Головного управління Національної поліції в Рівненській області (далі ГУНП в Рівненській області) і Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради (т.2, а.с.62-65, 90-93).

У відповідь на запит, ГУНП в Рівненській області листом від 11.02.2026 за №25148-2026 повідомило представнику позивача, що згідно з відомостями ІТС «Інформаційний портал Національної поліції України» (ІПНП), будь-яких подій 18.01.2026 за участі ОСОБА_1 на території обслуговування Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області зареєстровано не було. Поліцейські Рівненського РУП ГУНП участі у затриманні вказаного громадянина та доставленні його до ІНФОРМАЦІЯ_5 не приймали. Також представника позивача поінформовано, що за даними системи ІПНП звернення районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки щодо порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію до органів (підрозділів) поліції не надходили (т.2, а.с.66).

09.02.2026, з метою отримання інформації (відомостей, документів), необхідних для захисту прав, свобод та інтересів позивача, адвокат Юзвяк А.О. звернувся із адвокатськими запитами до ІНФОРМАЦІЯ_15 (далі ІНФОРМАЦІЯ_16 ) (т.2, а.с.112-120), ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.2, а.с.121-130), УВМА (т.2, а.с.135-138), ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.2, а.с.139-145).

У відповідь на запит, ІНФОРМАЦІЯ_5 листом від 18.02.2026 за №01/6/535 повідомив представнику позивача, що під час проведення перевірки військово-облікових документів громадянина ОСОБА_1 представниками ІНФОРМАЦІЯ_5 було з`ясовано, що позивач підлягає призову, у зв`язку з чим йому було запропоновано проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_5 для постановки на військовий облік та отримання направлення для проходження військово-лікарської комісії з метою уточнення військово-облікових даних і визначення ступеня його придатності до військової служби. ОСОБА_1 , згідно з електронним направленням, пройшов військово-лікарську комісію, яка проведена позаштатною постійно діючою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 на базі ОМЦ, за результатами якої, відповідно до картки обстеження та медичного огляду і довідки ВЛК №2026-0118-1727-5947-3, визнаний придатним до військової служби. З результатами медичного огляду позивач ознайомлений, про що свідчить його власний підпис у картці обстеження і довідці ВЛК. 20.01.2026 ОСОБА_1 призвано на військову службу по мобілізації на особливий період та направлено до УВМА, на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію». Щодо питання надання відеозапису портативного відеореєстратора працівників ТЦК представнику позивача повідомлено, що відеозапис оповіщення військовозобов`язаного ОСОБА_1 не зберігся у зв`язку із технічною несправністю приладу, на який здійснювався запис. При цьому, жодних протиправних дій стосовно ОСОБА_1 працівники ІНФОРМАЦІЯ_5 не вчиняли (т.2, а.с.197-218).

10.02.2026, з метою отримання інформації (відомостей, документів), необхідних для захисту прав, свобод та інтересів позивача, адвокат Юзвяк А.О. звернувся із адвокатськими запитами до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (далі ВЧ НОМЕР_2 НГУ) (т.2, а.с.75-76) та ІНФОРМАЦІЯ_17 (далі ІНФОРМАЦІЯ_4 ) (т.2, а.с.107-111).

У відповідь на запит, ВЧ НОМЕР_2 НГУ листом від 14.02.2026 за №50/55/12-Ю-11-Аз повідомила представнику позивача, що запитувана ним інформація щодо отримання копії відеозаписів з портативних (нагрудних) відеореєстраторів відображає організацію системи охорони режимної зони, розташування постів, порядок допуску осіб і транспортних засобів, особливості несення служби, а також містить персональні дані військовослужбовців та інших осіб, а отже є інформацією з обмеженим доступом (т.2, а.с.77-78).

Крім того, 10.02.2026, з використанням засобів телекомунікаційного зв`язку, адвокат Юзвяк А.О. звернувся до Рівненської обласної військової адміністрації (далі РОВА) із запитом на інформацію, у якому просив, зокрема, надати йому копії розпорядження голови РОВА від 02.05.2024 №198 та рішення Ради оборони Рівненської області від 02.05.2024 №44 (т.2, а.с.99-101).

Запитувані представником позивача копії документів надані РОВА у встановлених законом порядку і строк разом із листом-відповіддю від 13.02.2026 за №вих-1781/0/01-72/26 та долучені стороною позивача до матеріалів даної справи (т.2, а.с.102, 103, 104-106).

17.02.2026, з використанням засобів телекомунікаційного зв`язку, адвокатом Юзвяком А.О. подано до Військової служби правопорядку Збройних Сил України в інтересах ОСОБА_1 скаргу з метою захисту порушених прав та інтересів останнього, у якій представник позивача просив провести службове розслідування щодо факту затримання та наступної мобілізації ОСОБА_1 , притягнути до відповідальності осіб, які вчинили такі дії відносно позивача, а також поновити його порушені права (т.2, а.с.71-74).

Того ж дня, з використанням засобів телекомунікаційного зв`язку, адвокатом Юзвяком А.О. подано до Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області в інтересах ОСОБА_1 заяву про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 146, 146-1, 149 Кримінального кодексу України (т.2, а.с.131-134).

Вважаючи протиправними дії (рішення) відповідачів щодо проведення медичного огляду ВЛК позивача, внесення його до поіменних списків військовозобов`язаних та призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а також направлення і зарахування його до списків особового складу УВМА при військовій частині НОМЕР_1 , представник позивача звернувся до суду з цим позовом з метою захисту порушених прав та інтересів позивача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Стаття 17 Конституції України в частинах першій та другій встановлює, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався відповідними указами Президента України та триває дотепер.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Ключовими питаннями, які підлягають вирішенню судом в межах розгляду цього адміністративного спору, є правомірність здійснених відповідачами мобілізаційних заходів (дій) щодо позивача з метою його призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а також наступне прийняття (зарахування) позивача на таку службу.

В контексті наведеного суд зазначає, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII).

Так, статтею 1 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (частина перша).

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина друга).

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина третя).

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята).

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина сьома).

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії, зокрема:

- військовослужбовці особи, які проходять військову службу;

- військовозобов`язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України (частина дев`ята).

Частиною десятою статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (…) для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (…);

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За правилом абзацу другого частини другої цієї ж статті, проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

При цьому, одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період (частина шоста статті 2 Закону №2232-XII).

З аналізу змісту статей 20, 22 Закону №2232-XII висновується, що на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (для вищого офіцерського складу до 65 років).

Загальні правила військового обліку регламентовано нормами статті 33 Закону №2232-XII, за якими військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої, четвертої, п`ятої статті 34 цього Закону, персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Персонально-первинний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх проживання. Ведення персонально-первинного обліку покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

Персональний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх роботи або навчання та покладається на керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій і закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності.

У свою чергу, згідно з частинами першою та другою статті 35 означеного Закону, на загальному військовому обліку перебувають резервісти, а також військовозобов`язані, які не заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і закладами освіти незалежно від підпорядкування і форми власності на період мобілізації та на воєнний час.

На спеціальному військовому обліку перебувають військовозобов`язані, заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час.

Частиною першою статті 39 Закону №2232-ХІІ передбачено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується її сторонами, що станом день виникнення спірних правовідносин, пов`язаних із мобілізацією ОСОБА_1 , він мав статус військовозобов`язаного, перебував на загальному військовому обліку в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого проживання ( АДРЕСА_1 ), а саме в ІНФОРМАЦІЯ_18 , і правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації не користувався.

Разом з тим, як стверджує представник позивача за змістом позовної заяви, 18.01.2026 представники ІНФОРМАЦІЯ_5 протиправно затримали ОСОБА_1 та, з використанням невідомого транспортного засобу (автомобіля), доставили (завезли) його за адресою: АДРЕСА_2 , де знаходиться ІНФОРМАЦІЯ_8 , чим фактично вчинили щодо ОСОБА_1 дії мобілізаційного характеру, порушивши при цьому процедуру мобілізації та принцип верховенства права.

Водночас, у відзиві ІНФОРМАЦІЯ_5 представник відповідача-2 наголошує на тому, що жодних протиправних дій стосовно ОСОБА_1 працівники ІНФОРМАЦІЯ_5 не вчиняли, а його мобілізація та призов на військову службу є правомірними.

Аналізуючи вказані твердження й обставини, суд враховує, що правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів установлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі Закон №3543-XII).

Так, статтею 1 Закону №3543-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що:

- мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

- особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону №3543-XII, зміст мобілізації становить:

- переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду;

- переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені статтею 22 Закону №3543-XII, згідно з частиною першою якої громадяни зобов`язані, зокрема:

- з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (…), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;

- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (…).

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

У частині п`ятій статті 22 Закону №3543-XII закріплено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

А частиною шостою цієї ж статті передбачено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі Положення №154), пунктом 1 якого визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Відповідно до пункту 8 Положення №154, завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є, зокрема, виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), (…) направлення громадян України для проходження базової військової служби, призову громадян на військову службу, (…) підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, (…) здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Пунктом 9 Положення №154 передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

А в пункті 9-1 цього Положення закріплено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки мають право на здійснення (у період проведення мобілізації (крім цільової) заходів з перевірки військово-облікових документів громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років.

Таким чином, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є основними органами військового управління, на які покладено завдання (функції) по здійсненню призову громадян на військову службу, зокрема під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку), а також підготовки і проведення в особливий період мобілізації людських ресурсів, у зв`язку з чим вони наділені правом на здійснення (у період проведення мобілізації (крім цільової)) заходів з перевірки військово-облікових документів громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років.

На виконання норми абзацу другого частини п`ятої статті 22 Закону №3543-XII, постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560).

Так, згідно з пунктом 2 Порядку №560 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону №3543-XII, для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному законами України №3543-XII, №2232-XII та цим Порядком.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку (пункт 3 Порядку №560).

В силу приписів пункту 15 цього Порядку, керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження відповідного керівника обласного (Київського та Севастопольського міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з визначеними строками та обсягами призову резервістів та військовозобов`язаних, зокрема:

- видають наказ керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про призначення представників такого центру, уповноважених проводити перевірку військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) в осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років та вручати повістки резервістам та військовозобов`язаним;

- організовують проведення уповноваженими представниками районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки перевірок в осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі);

- здійснюють оповіщення резервістів та військовозобов`язаних у складі груп оповіщення, до складу яких залучаються представники структурних підрозділів районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, селищних, сільських рад, підприємств, установ, організацій, представники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки і поліцейські.

Відповідно, у пункті 25 Порядку №560 для громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років установлено обов`язок мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

За пунктами 49, 50 вказаного Порядку, у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.

Право на перевірку військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у резервістів та військовозобов`язаних під час мобілізації надається представникам територіального центру комплектування та соціальної підтримки, уповноваженим вручати повістки (уповноважені представники).

Пунктом 51 порядку №560 передбачено, що перевірка військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років може здійснюватися, зокрема, за місцем проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, на пунктах пропуску (блок-постах) - уповноваженими представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або поліцейськими.

У свою чергу, пунктом 54 цього Порядку визначено, що під час перевірки військово-облікового документа:

- уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний назвати своє прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), посаду, а також пред`явити службове посвідчення особи, уповноваженої вручати повістки, разом з паспортом громадянина України (посвідченням офіцера, військовим квитком);

- поліцейські та представники органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби відрекомендовуються у порядку, визначеному наказами керівників Національної поліції та Держприкордонслужби відповідно.

У ході перевірки документів перевіряється приналежність громадян щодо військового обов`язку, звіряються їх персональні дані, дані військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки). Із зазначеною метою представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби та поліцейські можуть використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі Порядок №1487), або Законом №3543-XII, виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов`язаному (крім резервістів та військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів) прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів. Із зазначеною метою громадянину оформляється та вручається повістка.

Долученим до матеріалів справи витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 18.01.2026 №18 «Про організацію роботи груп оповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_19 » підтверджується, що, на виконання законів України №3543-XII, №2232-XII та Порядку №560, з метою впорядкування організації оповіщення та призову резервістів і військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 , заходів, що проводяться обласними, районними військовими (державними) адміністраціями та органами місцевого самоврядування під час проведення мобілізації, для організації роботи груп оповіщення, визначено маршрути груп оповіщення з 06:30 год 18.01.2026, згідно з додатком до цього наказу (пункт 2), а також склад (військовослужбовців) відповідних груп оповіщення, зокрема, трьох груп оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_3 ) (пункт 3).

У пункті 4 цього Наказу визначено завдання уповноваженим представникам щодо вручення повісток про виклик військовозобов`язаних до ІНФОРМАЦІЯ_5 і відділів, на території громад Рівненського району, а саме: за адресою місця проживання або адресою місця задекларованого/зареєстрованого місця проживання; за місцем роботи або навчання; у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, на пунктах пропуску (блок-постах) (т.2, а.с.212-215).

Згідно з пунктом 1 додатку до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 18.01.2026 №18, з 06:30 год 18.01.2026 визначено наступні маршрути для груп оповіщення, зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_5 : для групи 1 « АДРЕСА_5 »; для групи 2 «м. Острог м. Рівне» (т.2, а.с.216-217).

Наведене дає підстави для висновку про правомірність перевірки представниками ІНФОРМАЦІЯ_5 військово-облікового документа (в тому числі, в електронній формі) ОСОБА_1 , яка відбулась 18.01.2026 на території міста

Рівне.

Що стосується дотримання військовослужбовцями відповідача-2 визначеної законодавством процедури перевірки військово-облікового документа позивача, то суд зазначає про відсутність у матеріалах справи належних та достатніх доказів порушення законних прав, свобод чи інтересів ОСОБА_1 при здійсненні такої перевірки, про що стверджує представник позивача у поданих ним заявах по суті.

При цьому, суд критично оцінює твердження, викладені у листі-відповіді ІНФОРМАЦІЯ_5 від 18.02.2026 за №01/6/535 на адвокатський запит адвоката Юзвяка А.О. від 09.02.2026 з приводу неможливості надання відеозапису портативного відеореєстратора працівників ТЦК про оповіщення 18.01.2026 військовозобов`язаного ОСОБА_1 по причині його незбереження у зв`язку із технічною несправністю приладу, на який здійснювався запис, оскільки вказані обставини відповідачем-2 не підтверджено жодними письмовими та/або електронними доказами, як і не надано будь-яких відомостей про технічні прилади чи засоби, з використанням яких така відеофіксація здійснювалась.

Суд звертає увагу на те, що як статтею 22 Закону №3543-XII, пунктом 52 Порядку №560, так і виданим на їх підставі й виконання наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 18.01.2026 №18 (у пункті 8) передбачено імперативну вимогу для уповноважених представників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, зокрема й ІНФОРМАЦІЯ_5 , здійснювати (забезпечувати) фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- й відеофіксації. Виняток із цього правила ставлять лише випадки, передбачені абзацом другим пункту 52 Порядку №560.

А тому, суд вважає, що при проведенні 18.01.2026 перевірки військово-облікового документа ОСОБА_1 представниками ІНФОРМАЦІЯ_5 не дотримано вимог статті 22 Закону №3543-XII, пункту 52 Порядку №560 та пункту 8 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 18.01.2026 №18 в частині забезпечення здійснення фото- і відеофіксації процесу пред`явлення та перевірки документів військовозобов`язаного із застосуванням технічних приладів та засобів фото- і відеофіксації.

У свою чергу, за результатами дослідження судом відеозаписів з камер відеоспостереження, які належать ТОВ «Клевер сторс» та надані представнику позивача у відповідь на його адвокатський запит від 29.01.2026, суд дійшов висновку, що зі змісту вказаних електронних доказів неможливо достеменно встановити хронологію подій, які відбулися 18.01.2026 та стосуються перевірки представниками ІНФОРМАЦІЯ_5 військово-облікового документа ОСОБА_1 . Зазначені відеозаписи безпосередньо не відображають того, яким чином, ким та щодо кого здійснювалась відповідна перевірка, а тому суд не може вважати такі електронні докази належними та достовірними доказами порушення відповідачем-2 процедури призову позивача на військову службу.

Частиною тринадцятою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд, крім випадків, передбачених цим Законом. Порядок проведення медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями (…).

Отже, враховуючи запровадження та дію на території України правового режиму воєнного стану, оголошення загальної мобілізації, а також те, що за результатами перевірки 18.01.2026 військово-облікового документа позивача представниками відповідача-2 установлено його статус як військовозобов`язаного, який не користувався правом на відстрочку і щодо якого був відсутній висновок військово-лікарської комісії про його придатність до військової служби на момент такої перевірки, суд доходить висновку про правомірність дій представників ІНФОРМАЦІЯ_5 в частині супроводження (доставлення) ОСОБА_1 до Рівненського ОМЦ з метою забезпечення виконання ним передбаченого законодавством обов`язку щодо проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби.

При цьому, суд не погоджується з твердженнями представника позивача про те, що 18.01.2026 представниками ІНФОРМАЦІЯ_5 протиправно здійснено саме процедуру адміністративного затримання ОСОБА_1 , без складення документів про таке затримання, оскільки до матеріалів справи не долучено будь-яких належних та достатніх доказів на підтвердження таких обставин.

Щодо доводів представника позивача про порушення військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_5 процедури мобілізації та наступного призову ОСОБА_1 на військову службу у зв`язку із неврученням йому 18.01.2026 повістки відповідно до пункту 54 Порядку №560, то суд зазначає, що вказаними положеннями Порядку №560 (абзац п`ятий пункту 54) регламентовано порядок дій уповноважених представників ТЦК та СП (груп оповіщення) виключно у разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком №1487 або Законом №3543-XII, чи виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів.

Натомість, у даному випадку, представниками відповідача-2 18.01.2026 супроводжено (доставлено) позивача до місця проходження ним медичного огляду саме для визначення ступеня його придатності до військової служби як військовозобов`язаного, який підлягав призову, а не у зв`язку із встановленням порушення ним визначених законодавством правил військового обліку, що визнається ІНФОРМАЦІЯ_4 у відзиві на позовну заяву.

Також, у позовній заяві представник позивача зазначив, що відповідно до відомостей ІНФОРМАЦІЯ_5 (послужної картки (т.2, а.с.163)), ОСОБА_1 мав статус обмежено придатного до військової служби у воєнний час, однак представники ІНФОРМАЦІЯ_5 проігнорували цю обставину та здійснили щодо позивача мобілізаційні заходи.

З даного приводу суд зауважує, що 04.05.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 №3621-IX (далі Закон №3621-IX). Зміни внесені, зокрема, до Закону №2232-XII, а саме до статей 14 та 26, внаслідок чого поняття «обмежена придатність» для визначення ступеня придатності особи до військової служби виключене.

Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»» від 12.02.2025 №4235-ІХ (набрав чинності 15.02.2025; далі Закон №4235-ІХ) внесено зміни до Закону №3621-IX, а саме викладено у новій редакції пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення»: «2. Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Тобто, оскільки поняття «обмежена придатність» виключене із Закону №2232-XII, законодавець установив для громадян, які належали до категорії «обмежено придатних», обов`язок пройти повторний медичний огляд у строк до 05.06.2025 для визначення їх придатності до військової служби, на підставі внесених до законодавства змін.

При цьому, суд звертає увагу на те, що за проходженням повторного медичного огляду відповідна категорія громадян мала звернутися самостійно у спосіб, визначений Законом №3621-IX (у редакції змін, внесених Закон №4235-ІХ), а не за викликом (повісткою) ТЦК та СП.

Неухильне додержання кожним законів України передбачено статтею 68 Конституції України.

Отже, ОСОБА_1 , маючи статус громадянина, непридатного до військової служби в мирний час, обмежено придатного у воєнний час (згідно з послужною карткою), мав обов`язок до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення його придатності до військової служби, докази чого в матеріалах справи відсутні, як і не надані будь-які докази на підтвердження звільнення позивача від виконання такого обов`язку.

Наведене, на переконання суду, свідчить на користь правомірності дій представників ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо супроводження (доставлення) ОСОБА_1 до Рівненського ОМЦ з метою забезпечення проходження ним медичного огляду для визначення ступеня його придатності до військової служби.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправними дій позаштатної постійно діючої ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо проведення 18.01.2026 ВЛК відносно ОСОБА_1 , а також визнання протиправною та скасування постанови військово-лікарської комісії, оформленої у вигляді довідки ВЛК (позаштатної постійно діючої ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 ) від 18.01.2026 №2026-0118-1727-5947-3 про придатність ОСОБА_1 до військової служби, суд враховує таке.

Витягом з мобільного застосунку Міністерства оборони України «Резерв+», сформованим 15.10.2024 щодо ОСОБА_1 , підтверджується, зокрема, що станом на 15.10.2024 у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів були відсутні відомості про дату і постанову ВЛК щодо визначення придатності позивача до військової служби.

Як установлено вище судом, у період до 17.01.2026 позивач, незважаючи на приписи Закону №3621-IX (у редакції змін, внесених Закон №4235-ІХ), не пройщов повторний медичний огляд з метою визначення його придатності до військової служби. Доказів протилежного сторонами не надано.

Відповідно до пункту 69 Порядку №560, особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), направляються на військово-лікарську комісію.

Статтею 70 Закону України від 19.11.1992 №2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі Закон №2801-XII; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби - інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною другою статті 12 Закону України «Про національну безпеку України».

Військово-лікарські комісії також можуть створюватися при державних та комунальних закладах охорони здоров`я.

На виконання частини тринадцятої статті 2 Закону України №2232-XII, з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення №402).

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення №402, Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Документація, яка створюється (заповнюється) в процесі військово-лікарської експертизи, ведеться в паперовій або в електронній формі. Документування в електронній формі здійснюється із застосуванням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд військовослужбовців та військовозобов`язаних, зокрема, з метою визначення ступеня їх придатності до військової служби, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії чи протоколом засідання штатної ВЛК.

Згідно з пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення №402, штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:

- Центральна військово-лікарська комісія (далі ЦВЛК);

- ВЛК регіону.

У підпункті 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 закріплено, що ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (підпункт 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу І вказаного Положення).

У свою чергу, нормами пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення №402 регламентовано, що на ВЛК регіону покладається, зокрема, організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЛК, контроль за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності; контроль за організацією та проведенням медичного огляду осіб, визначених у пункті 1.2 розділу I Положення (…).

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

Підпунктом 2.4.6 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення №402 установлено, що рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Відповідно до пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення №402, до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_20 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (не менше ніж три лікарі) і секретаря з числа фахівців з медичною освітою. До складу ВЛК можуть призначатися лікарі інших спеціальностей.

До складу ВЛК (ЛЛК) ТЦК та СП входять медичні працівники закладу охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, визначеного рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (голови обласної, Київської міської військових адміністрацій, а також районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів).

Штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.

Перелік закладів охорони здоров`я (установ), військових частин, при яких організовуються позаштатні постійно діючі ВЛК (ЛЛК), разом зі списком голів та заступників голів цих ВЛК (ЛЛК) на наступний календарний рік затверджується щорічно до 25 грудня начальником ЦВЛК за поданням начальників штатних ВЛК регіонів.

За нормами пункту 2.8 глави 2 розділу І Положення №402, ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП.

Для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій при ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя створюються відповідно Кримська республіканська, обласні, Київська міська та Севастопольська міська ВЛК.

Головою ВЛК районного (міського) ТЦК та СП призначається лікар, який пройшов тематичне удосконалення (підвищення кваліфікації) з питань військово-лікарської експертизи або має досвід виконання обов`язків у складі військово-лікарських комісій не менше одного року, наказом керівника районного ТЦК та СП після погодження з керівником районного (міського) державного або комунального закладу охорони здоров`я (установи), головою ВЛК обласного ТЦК та СП, Автономної Республіки Крим, ІНФОРМАЦІЯ_21 , ІНФОРМАЦІЯ_22 .

Персональний склад ВЛК при районному (міському), обласному ТЦК та СП визначається наказами відповідних керівників ТЦК та СП на підставі наданої начальником (керівником) закладу охорони здоров`я (установи) інформації про перелік медичних працівників, які залучаються до роботи ВЛК при районному (міському), обласному ТЦК та СП, із зазначенням їх спеціальностей.

Крім того, за правилами пункту 2.8 глави 2 розділу І Положення №402, ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення.

ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону.

На ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК ТЦК та СП покладається огляд інших громадян.

У порядку контролю на ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, області, міста Києва покладається огляд (переогляд) осіб відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення (…).

Відповідно до пункту 2.8.6 глави 2 розділу І Положення №402, строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не можуть перевищувати 6 днів.

За необхідності направлення особи на додаткові лабораторні та інструментальні дослідження, інші обстеження для отримання повної та об`єктивної інформації про стан її здоров`я, загальний строк проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не може перевищувати 14 днів.

Надаючи правову оцінку наведеним вище нормам, суд зазначає, що ВЛК районних (міських) ТЦК та СП не наділені повноваженнями щодо самостійного перегляду чи зміни власних постанов про визначення ступеня придатності громадянина до військової служби, тоді як перевірка обґрунтованості таких постанов та проведення переогляду (повторного огляду) віднесені до компетенції військово-лікарських комісій вищого рівня. Зокрема, у порядку контролю на ВЛК обласних ТЦК та СП покладається проведення огляду (переогляду) осіб, а рішенням штатної ВЛК може бути призначено повторний або контрольний медичний огляд.

Тобто, у разі незгоди з постановою ВЛК районного (міського) ТЦК та СП особа має право реалізувати передбачений Положенням №402 адміністративний порядок її перегляду шляхом звернення до ВЛК вищого рівня, зокрема ВЛК обласного ТЦК та СП, а в подальшому до штатних ВЛК.

Отже, у спірному випадку ефективним і дієвим правовим механізмом захисту прав (інтересів), які позивач сприймає як порушені, є ініціювання процедури перегляду рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_11 органами військово-лікарської експертизи вищого рівня, а саме: ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_12 , ВЛК регіону, ЦВЛК із можливістю оскарження до суду саме рішення ВЛК регіону або рішення ЦВЛК.

Разом з тим, до матеріалів справи стороною позивача не долучено будь-яких доказів на підтвердження звернення (подання, реєстрації та/або відмови у прийнятті) ОСОБА_1 (його представника) зі скаргою на постанову ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 , оформлену Довідкою №2026-0118-1727-5947-3, безпосередньо до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_23 .

За таких обставин, враховуючи, що остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, ВЛК регіону чи ЦВЛК, за наслідками перевірки постанови позаштатної постійно діючої ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_11 , на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402 при проведенні медичного огляду позивача для визначення його придатності до військової служби, не приймали, суд доходить висновку, що позивач не дотримався вимог Положення №402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду позаштатної ВЛК, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог адміністративного позову у відповідній частині.

Подібну правову позицію щодо судового оскарження висновків позаштатних постійно діючих ВЛК відповідно до Положення №402 викладено у постановах Верховного Суду від 26.02.2025 у справах №600/3273/22-а та №240/13173/22.

Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення №402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3) (пункт 1.2 глави 1 розділу ІІ цього Положення).

За правилами пунктів 3.1-3.4 глави 3 розділу II Положення №402, медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку №560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП (…).

Відомості з направлення, сформованого за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, надсилаються до ІКС шляхом електронної інформаційної взаємодії.

Контроль за направленням та проходженням військовозобов`язаними медичного огляду ВЛК покладається на керівника відповідного ТЦК та СП.

ВЛК при ТЦК та СП заводить на кожного військовозобов`язаного картку обстеження та медичного огляду (додаток 13) у паперовій формі за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності. Картка обстеження та медичного огляду скріплюється печаткою закладу охорони здоров`я (установи), в якому ця ВЛК проводить медичні огляди.

Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Ступінь придатності військовозобов`язаних до військової служби за станом здоров`я кожним лікарем визначається індивідуально. Висновки про придатність або непридатність військовозобов`язаних до військової служби, подані ними скарги та об`єктивні дані, виявлені у процесі медичного огляду, а також встановлений діагноз вносяться кожним лікарем до картки обстеження та медичного огляду та до інших документів, що засвідчується особистим підписом лікаря та скріплюється його особистою печаткою, із зазначенням дати проведення медичного огляду. До інформації про діагноз та результати медичних втручань (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов`язаних із впливом на організм людини), які вносяться до картки обстеження та медичного огляду, додається відповідний код до кожного діагнозу та результату медичних втручань за класифікацією, визначеною НК 025 та НК 026, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 04.08.2021 №360 «Про затвердження та скасування національних класифікаторів.

Під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.

Під час огляду військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.

Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень здійснюється лікарями із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов`язаних.

Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов`язаний, що характеризують його стан здоров`я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.

Пунктом 3.5 цієї ж глави визначено, що до початку проведення медичного огляду ТЦК та СП отримує дані від органів соціального забезпечення щодо осіб з інвалідністю.

Військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою №025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14.02.2012 №110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974 (форма №025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.

А у пункті 3.6 вказаної глави Положення №402 закріплено, що картка обстеження та медичного огляду на солдатів, матросів, сержантів і старшин зберігається у ТЦК та СП до чергового огляду, а на офіцерів у їх особових справах - постійно.

До матеріалів справи стороною позивача долучено копію розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації начальника Рівненської обласної військової адміністрації від 02.05.2024 №198 «Про введення в дію рішення ради оборони області», яким введено в дію рішення №44 ради оборони області від 02.05.2024 (далі Рішення №44) згідно з додатком (пункт 1) та яке є обов`язковим до виконання на території області (пункт 2) (т.1, а.с.61)

Пунктом 2 Рішення №44 визначено продовжити вживати вичерпних заходів у межах повноважень щодо забезпечення виконання визначених планових завдань з призову військовозобов`язаних та техніки національної економіки у період з 01 по 31 травня 2024 року. Відповідальність за виконання Рішення №44 у вказаній частині покладено на ІНФОРМАЦІЯ_16 , ГУНП в Рівненській області, районні військові адміністрації, органи місцевого самоврядування.

А пунктом 3 цього Рішення визначено вжити невідкладних заходів щодо розгортання та забезпечення діяльності Рівненського ОМЦ за адресою: АДРЕСА_2 ; відповідальність за виконання рішення у цій частині покладено на ІНФОРМАЦІЯ_16 , Департамент цивільного захисту та охорони здоров`я населення обласної державної адміністрації, ГУНП в Рівненській області, комунальне підприємство «Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр імені Віктора Поліщука» Рівненської обласної ради (т.1, а.с.62-64).

З урахуванням змісту листа РОВА від 13.02.2026 за №вих-1781/0/01-72/26, наданого у відповідь на адвокатський запит представника позивача від 10.02.2026, як розпорядження голови РОВА від 02.05.2024 №198, так і Рішення №44 були чинними станом на 10.02.2026, а отже підлягали врахуванню відповідачем-2 при направленні позивача 18.01.2026 на проходження медичного огляду ВЛК до Рівненського ОМЦ.

Як установлено вище судом зі змісту Картки від 18.01.2026, складеної за формою додатку 13 до Положення №402, 18.01.2026, з метою визначення ступеня придатності позивача до військової служби, позаштатною постійно діючою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 , спеціалісти (лікарі) якої цього дня перебували на чергуванні в Рівненському ОМЦ, проведено йому рентгенологічне обстеження органів грудної клітки (флюорографію), вимірювання артеріального тиску, визначено його зріст та вагу тіла (пункти 8, 9).

Результати медичного обстеження спеціалістами (лікарями КНП ВМР «Вараська багатопрофільна лікарня») містяться у пункті 9 Картки від 18.01.2026, згідно з яким 18.01.2026 ОСОБА_1 оглянуто терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, ЛОР-ом (оториноларингологом) та психіатром.

У пункті 11 цієї Картки міститься діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК за результатами проведеного огляду, а саме: «К29 хронічний гастродуоденіт, нестійка ремісія, з незначним порушенням функції; Н52.1 міопія слабкого ступеня обох очей».

У підсумку, на підставі статті 52в графи ІІ Розкладу хвороб, Таблиці додаткових вимог, ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби.

Картка від 18.01.2026 містить особисті підписи голови, секретаря та членів ВЛК, усіх лікарів-спеціалістів, які проводили вказаний медичний огляд, а також засвідчена печаткою КНП ВМР «Вараська багатопрофільна лікарня».

У той же час, у графах «Загальний аналіз крові», «Група крові та резус-фактор», «Біохімічний аналіз крові», «Серологічний аналіз крові», «Загальний аналіз сечі», «ЕКГ», «Інші дослідження» пункту 8 Картки від 18.01.2026 будь-які записи відсутні (т.3, а.с.67-69).

У позовній заяві представник позивача стверджує, що ОСОБА_1 не проходив (йому не проводились) ніякі обстеження, окрім флюорографії, яку позивачу без його дозволу зробили військовослужбовці на території Рівненського ОМЦ.

Суд критично оцінює такі доводи сторони позивача, оскільки до відзиву ІНФОРМАЦІЯ_7 на позовну заяву представником відповідача-1 долучено, серед іншого, результати проведених ОСОБА_1 18.01.2026 аналізів, а саме: клінічного аналізу крові; автоматизованого аналізу сечі; аналізу крові: група крові, резус-фактор; дослідження з виявлення серологічних маркерів ВІЛ; аналізу крові (швидкі тести) на маркери вірусних гепатитів В, С та сифілісу; біохімічного аналізу крові (вимірювання рівня глюкози) (т.3, а.с.72, 73, 74, 75, 76, 77, 78). Водночас, доказів проведення позивачу ЕКГ у ході його медичного огляду ВЛК відповідачами не надано та судом не встановлено.

Наведене дає суду підстави для висновку, що під час проходження позивачем як військовозобов`язаним медичного огляду ВЛК 18.01.2026 його оглянуто лікарями усіх обов`язкових (в умовах дії правового режиму воєнного стану) спеціальностей, а також йому проведено повний (за винятком ЕКГ) перелік необхідних досліджень, вимір внутрішньоочного тиску та дослідження крові на цукор, що свідчить про дотримання відповідачем-1 вимог пункту 3.2 глави 3 розділу ІІ Положення №402 та виконання приписів пункту 3.4 глави 3 розділу ІІ цього Положення.

При цьому, суд не погоджується з доводами представника позивача про те, що члени комісії ВЛК сформували картку обстеження медичного огляду на ім`я ОСОБА_1 без згоди та відома останнього, оскільки у пункті 10 Картки від 18.01.2026 міститься підпис обстежуваного (позивача) на підтвердження надання ним повної інформації щодо стану його здоров`я на момент проведення такого медичного огляду, а також попередження його про відповідальність за надання неповної та недостовірної інформації.

Також, суд не бере до уваги заперечення сторони позивача щодо обґрунтованості висновку ВЛК про придатність ОСОБА_1 до військової служби, позаяк долучені до матеріалів справи копії медичних документів (висновків, епікризів) за 2020-2021 роки не свідчать про непридатність позивача до військової служби станом на день проходження ним оскаржуваного медичного огляду ВЛК (т.2, а.с.155-161).

У цьому контексті врахуванню судом підлягають висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.02.2022 у справі №160/7153/20, у якій суд касаційної інстанції наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.

Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Дискреційні повноваження це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження ВЛК є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність лише в межах дотримання процедури прийняття таких. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підстав прийняття певного висновку, оскільки суд не є спеціалізованою установою в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідності дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

В силу частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування таких норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, пунктом 3.8 глави 3 розділу II Положення №402 передбачено, що постанови ВЛК ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу. Постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення) (…).

Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.

Паперова копія документа з постановою ВЛК, що не потребує затвердження штатною ВЛК, видається особі, що пройшла медичний огляд, за її запитом в день звернення після закінчення медичного огляду у закладі охорони здоров`я, де проводився медичний огляд ВЛК, або у ТЦК та СП за місцем перебування на обліку.

За правилами пункту 20.1 глави 20 розділу II Положення №402, Постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК незалежні і у своїй роботі керуються цим Положенням.

Засідання ВЛК є правомочним для прийняття постанови ВЛК відповідно до цього Положення, якщо в ньому бере участь голова та не менше двох членів комісії.

У свою чергу, пунктами 22.1, 22.4 і 22.9 глави 22 розділу II цього Положення визначено, що постанови ВЛК оформлюються документами в електронній формі, які створюються засобами ІКС.

Документи, якими оформлюються постанови ВЛК, підписуються головою, всіма членами ВЛК, які брали участь у засіданні, та секретарем ВЛК не пізніше наступного робочого дня після проведення засідання ВЛК.

Постанова ВЛК про придатність військовослужбовця (військовозобов`язаного, резервіста) до військової служби оформлюється довідкою ВЛК, затвердженню штатною ВЛК не підлягає.

З матеріалів справи судом установлено, що за наслідками проведення медичного огляду ВЛК позивача, позаштатною постійно діючою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 , з урахуванням даних Картки від 18.01.2026, прийнято оскаржувану постанову ВЛК, оформлену Довідкою ВЛК від 18.01.2026 №2026-0118-1727-5947-3 (Довідка №2026-0118-1727-5947-3), на підставі якої ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби (т.3, а.с.70, 71).

Вказана довідка складена за формою додатку 4 до Положення №402 та містить усі необхідні записи, підписи й реквізити, які обумовлюють чинність (дійсність) цього документа.

Суд критично оцінює твердження сторони позивача щодо необґрунтованості спірної довідки через недостатню кількість наявних у ній підписів членів ВЛК у порівнянні з карткою обстеження та медичного огляду, оскільки вказані документи відповідають формам, затвердженим Положенням №402, мають різне призначення (картка фіксація поточних результатів конкретного медичного огляду особи (військовозобов`язаного); довідка підсумковий висновок (рішення) ВЛК за наслідками проведеного медичного огляду (оглядів) такої особи) та різні вимоги до їх оформлення.

В контексті наведеного необхідно звернути увагу на те, що Картка від 18.01.2026 містить як підписи членів ВЛК, так і підписи всіх лікарів (спеціалістів), які провели медичний огляд позивача. У той же час, Довідка №2026-0118-1727-5947-3 складена в електронній формі, містить ID-номер та підписана електронними цифровими підписами голови, секретаря та двох членів ВЛК, які брали участь у прийнятті цього рішення (постанови), що узгоджується з вимогами пунктів 20.1 глави 20, пунктів 22.1 і 22.4 глави 22 розділу II Положення №402.

Не заслуговують на увагу суду як безпідставні також і доводи представника позивача про відсутність гербової печатки відповідача-1 або відповідача-2 на копії Довідки №2026-0118-1727-5947-3, оскільки на кожній зі сторінок копії довідки ВЛК, долученій представником позивача в якості додатку до поданої ним 01.03.2026 заяви про усунення недоліків, міститься відбиток гербової печатки ІНФОРМАЦІЯ_5 , посада, прізвище та ініціали, а також особистий підпис т.в.о. начальника цього відділу.

Слід також зауважити, що у графі «Відмітка про ознайомлення з постановою ВЛК» Довідки №2026-0118-1727-5947-3 міститься особистий підпис позивача, його прізвище та ініціали, а також дата їх проставляння 18.01.2026. Водночас, будь-які записи про незгоду позивача зі змістом цієї довідки відсутні.

Суд відхиляє твердження представника позивача щодо наявності ознак підробки у документах, складених 18.01.2026 за результатами медичного огляду ВЛК позивача, оскільки такі твердження не підкріплені жодними із долучених до матеріалів справи доказів (електронних та письмових).

За правилами частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що учасник судового процесу суб`єкт владних повноважень повинен доводити правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності виключно в адміністративних справах про їх оскарження. Водночас, інший учасник судового процесу не позбавлений обов`язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги чи заперечення. Тобто, обов`язок доказування в адміністративному процесі не покладено виключно на суб`єкта владних повноважень, а розподілено в залежності від їхніх вимог та заперечень.

А тому, суд дійшов висновку, що, стверджуючи про ознаки підробки документів, складених за результатами медичного огляду ВЛК позивача 18.01.2026, представник позивача не виконав покладеного на нього процесуальним законом обов`язку доказування.

Також, у позовній заяві представник позивача неодноразово звертає увагу суду на те, що ні ІНФОРМАЦІЯ_4 , ні ІНФОРМАЦІЯ_4 , ні ІНФОРМАЦІЯ_5 , ні ІНФОРМАЦІЯ_3 не формували та не вручали ОСОБА_1 направлення на проходження медичного огляду ВЛК, ні сам ОСОБА_1 не формував такого направлення у мобільному застосунку Міністерства оборони України «Резерв+», що свідчить про порушення відповідачами процедури проведення медичного огляду ВЛК позивача та, відповідно, його наступного призову.

Суд не погоджується з вказаними висновками та зазначає, що за змістом пунктів 74, 74-1 Порядку №560, військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі тим, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку.

Для формування направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в електронній формі за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на таке направлення кваліфікований електронний підпис у день його формування (крім направлення, зазначеного у пункті 74-3 цього Порядку).

Направлення, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздруковане (…).

Роздруковане направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту, військовозобов`язаному під особистий підпис.

Під час вручення роздрукованого направлення військовозобов`язаним та резервістам під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

Аналіз вказаних положень дає підстави для висновку, що направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду видається, зокрема, військовозобов`язаним виключно за рішенням керівника районного (міського) ТЦК та СП, а в разі, якщо таке направлення сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, воно може бути роздруковане і вручене особі військовозобов`язаного під особистий підпис. Наведене свідчить про відсутність імперативної законодавчої вимоги щодо вручення військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, електронного направлення, сформованого за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Повертаючись до обставин даної справи, суд зазначає, що згідно з відзивом ІНФОРМАЦІЯ_5 , медичний огляд ВЛК ОСОБА_1 проведено 18.01.2026 позаштатною постійно діючою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 саме на підставі електронного направлення, сформованого за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а отже у керівника відповідача-2 не було обов`язку видавати позивачу як військовозобов`язаному паперову копію такого направлення шляхом його роздрукування та, відповідно, реєструвати таке направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію.

Що стосується безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між обставинами процедури реалізації відповідачем-1 як суб`єктом владних повноважень наданих йому управлінських функцій (проведення медичного огляду ВЛК позивача) та відповідності частині другій статті 2 КАС України прийнятого ним за наслідками такої процедури рішення (постанови ВЛК), то суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.12.2019 у справі №820/3914/17 та від 10.05.2024 у справі №160/9951/21.

Так, у постанові від 20.12.2019 у справі №820/3914/17 Верховний Суд зазначив, що саме по собі порушення процедури прийняття акта адміністративного органу може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що таке порушення вплинуло або могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення.

У свою чергу, у постанові від 10.05.2024 у справі №160/9951/21 викладено правову позицію суду касаційної інстанції, за якою поняття «пуризм» прийнято розуміти як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом. Поняття «правового пуризму» було введено в правовий обіг Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ).

Зокрема, у рішенні у справі «Сутяжник проти Росії» (№ 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. У цій справі рішення арбітражного суду, яке набрало законної сили, було скасовано в порядку нагляду з припиненням провадження у справі суто з підстави того, що спір не підлягав розгляду арбітражними судами, хоча у подальшому вимоги заявника були задоволені судом загальної юрисдикції. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що, хоча як принцип, правила юрисдикції повинні дотримуватися, однак, враховуючи обставини даної справи, була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності.

За приписами частини другої статті 6 КАС України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

Таким чином, «правовий пуризм», на відміну від обставин «істотного та непереборного характеру», завжди призводить до порушення принципу правової визначеності; «правовий пуризм» - невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд; «правовий пуризм» може носити як добровільний характер й проявлятися в діяльності окремих посадових осіб, так і бути вимушеним через санкціонування державою, яка обмежує реалізацію дискреційних повноважень суб`єктів правозастосування, не допускаючи відступ від правових приписів.

Суд вважає, що зазначений підхід підлягає застосуванню і стосовно оцінки адміністративним судом рішень суб`єктів владних повноважень, особливо тих, які стосуються значного суспільного інтересу, зокрема, питань благоустрою та містобудування, екології, безпеки, конституційних прав та свобод громадян тощо.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.05.2018 у справі №826/11106/17, від 28.10.2018 у справі №826/14749/16, від 25.03.2020 у справі №805/4508/16-а та від 31.03.2021 у справі №620/2520/20, а згодом був застосований Верховним Судом і в постанові від 19.05.2021 у справі №210/5129/17.

Питання скасування адміністративних актів з підстав їх процедурних недоліків досліджувалося Верховним Судом і у постанові від 03.12.2021 у справі №369/7844/17.

У цій постанові Верховний Суд вказав, що процедурні порушення, в залежності від їх характеру, можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не зумовлюють впливу на нього.

Суд касаційної інстанції наголосив на тому, що, відповідно до практики ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Отже, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18.

З аналізу змісту норм Положення №402 та Порядку №560, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин даної справи, слід дійти висновку, що відсутність результатів передбаченого пунктом 3.4 глави 3 розділу ІІ Положення №402 окремого клінічного дослідження стану здоров`я ОСОБА_1 (ЕКГ) та ненадання йому паперової копії електронного направлення на проходження ВЛК самі по собі об`єктивно не здатні призвести до невідповідності закону правильного по суті управлінського рішення суб`єкта владних повноважень позаштатної постійно діючої ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 з приводу визнання позивача придатним до військової служби.

Таким чином, проаналізувавши наведені вище положення чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, встановивши фактичні обставини справи щодо проведення позивачу 18.01.2026 медичного огляду ВЛК та перевіривши їх наявними у справі доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку про правомірність дій позаштатної постійно діючої ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 при здійсненні такого огляду, що свідчить про обґрунтованість прийнятої нею за результатами цього огляду оскаржуваної постанови, оформленої Довідкою №2026-0118-1727-5947-3, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню судом не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо внесення ОСОБА_1 до поіменних списків військовозобов`язаних, внесення ОСОБА_1 до поіменних списків військової команди, призову позивача під час мобілізації та направлення його до УВМА при військовій частині НОМЕР_1 у складі військової команди; визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до УВМА при військовій частині НОМЕР_1 ; визнання протиправним і скасування наказу начальника УВМА (по стройовій частині) від 20.01.2026 №20 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу, на всі види забезпечення при військовій частині НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до абзаців другого та третього статті 39 Закону №2232-XII, на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на день прийняття представниками ІНФОРМАЦІЯ_5 рішення про мобілізацію ОСОБА_1 [18.01.2026] він мав статус військовозобов`язаного, якого постановою ВЛК визнано придатним до військової служби; перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_18 ; правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації не користувався і на спеціальному військовому обліку не перебував, а відтак, підлягав призову на військову службу під час мобілізації.

Процедура оформлення призову на військову службу під час мобілізації та відправлення призваних на військову службу під час мобілізації громадян до місць проходження військової служби регламентована положеннями пунктів 81 100 Порядку №560.

Так, згідно з пунктом 81 цього Порядку, призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють: військовозобов`язаних та резервістів (крім резервістів, які уклали контракти на проходження служби у військовому резерві) - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (…).

Наказ про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається: керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки в день відправлення військової команди до військової частини (установи) (пункт 82 Порядку №560).

Пунктом 84 вказаного Порядку передбачено, що відомості про призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та записуються до облікових документів резервіста (військовозобов`язаного) не пізніше ніж протягом наступного дня після відправки військових команд до військових частин (установ) або у день отримання витягу із наказу командира військової частини про призов та зарахування до списків військової частини резервіста або військовозобов`язаного.

На основі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору (у разі потреби) резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місця проходження військової служби вручається під особистий підпис або надсилається районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу їх місця проживання (пункт 88 Порядку №560).

За правилами пунктів 90, 91, 94 та 95 Порядку №560, резервісти та військовозобов`язані, які отримали повістку щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби, прибувають у строк та місце, зазначені в повістці для відправлення до військової частини (установи). Відправлення резервістів та військовозобов`язаних до місць проходження військової служби здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки у складі військових команд або індивідуально.

До складу військових команд включаються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я, не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та за результатами професійно-психологічного відбору відповідають вимогам проходження військової служби у визначеному виді, окремому роді військ (сил).

Військовозобов`язані, призванні на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу, направляються до навчальних частин (центрів) для проходження базової загальновійськової підготовки.

При цьому, приписами пункту 97 означеного Порядку встановлено, що на особовий склад військової (зведеної військової) команди відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки оформляється поіменний список (додаток 14) за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який після накладення кваліфікованого електронного підпису керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки надсилається засобами системи електронного документообігу на адресу військової частини (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), до якої відправляється військова (зведена військова) команда.

Командир військової частини не пізніше ніж на наступний день після прийняття військової (зведеної військової) команди надсилає засобами системи електронного документообігу на адресу територіального центру комплектування та соціальної підтримки, з якого прибула військова (зведена військова) команда, витяг з наказу про зарахування особового складу військової (зведеної військової) команди до списків військової частини та поіменний список з відмітками про прийняття (відмову у прийнятті) особового складу з накладанням свого кваліфікованого електронного підпису.

Інформація про зарахування резервіста або військовозобов`язаного до списків військової частини вноситься протягом доби районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Аналіз змісту викладених норм дозволяє дійти висновку, що процедура призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період є чітко регламентованою та здійснюється шляхом оформлення, зокрема, наказу керівника відповідного районного (міського) ТЦК та СП в день відправлення військової команди до військової частини, на особовий склад якої [військової команди] відповідним ТЦК та СП оформляється поіменний список за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; не пізніше ніж на наступний день після прийняття військової команди, командир військової частини оформляє (видає) наказ про зарахування особового складу військової команди до списків військової частини, про що проставляє відповідні відмітки у поіменному списку.

Дослідженням судом наявних у справі матеріалів установлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 20.01.2026 №6705, лейтенанта ОСОБА_1 , ВОС 902900, 1972 року народження, з 20.01.2026 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини УВМА (т.2, а.с.208).

Того ж дня, начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 складено і підписано поіменний список військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_4 і відправлені у складі команди « ІНФОРМАЦІЯ_14 » за №ПС/1182, відповідно до якого лейтенант ОСОБА_1 , ВОС 902900, рекомендований до проходження військової служби і направлений в розпорядження командира УВМА, з визначенням часу прибуття 20.01.2026 12:00 год (т.2, а.с.209-211).

У свою чергу, на підставі згаданих вище наказу та поіменного списку, наказом начальника УВМА (по стройовій частині) від 20.01.2026 №20 лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення (котлове забезпечення (харчування)) при військовій частині НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 та призначено на посаду слухача штатного курсів перепідготовки та підвищення кваліфікації за програмою підготовки офіцерів запасу медичної служби (т.2, а.с.162).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону №2232-XII, початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Таким чином, з 20.01.2026 позивач набув статусу військовослужбовця УВМА, а отже отримав права та обов`язки, визначені для громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни.

За наведеного, доводи сторони позивача щодо протиправності дій відповідача-2 по внесенню ОСОБА_1 до поіменних списків військовозобов`язаних, поіменних списків військової команди, призову позивача на військову службу під час мобілізації та направлення його до УВМА при військовій частині НОМЕР_1 у складі військової команди, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку з чим заснована на таких доводах позовна вимога задоволенню не підлягає.

При цьому, суд критично оцінює доводи представника позивача про безпідставність зміни відповідачем-2 місця військового обліку ОСОБА_1 із ІНФОРМАЦІЯ_5 на ІНФОРМАЦІЯ_5 без складання відповідної документації, без погодження начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 і без урахування адреси місця проживання позивача, яка не змінювалась, позаяк за правилами пункту 81 Порядку №560, у разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов (…).

Що стосується спірних наказів про призов ОСОБА_1 та зарахування його до списків особового складу військової частини, то суд зауважує, що як наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 20.01.2026 №6705, так і наказ начальника УВМА (по стройовій частині) від 20.01.2026 №20 є актами індивідуальної дії, які характеризуються разовим застосуванням та вичерпали свою дію фактом призову позивача на військову службу під час мобілізації, направленням його для проходження такої служби до УВМА і зарахуванням до списків особового складу останньої, а тому такі накази не можуть бути скасовані.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні до правозастосовних.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.

В абзаці четвертому пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

У пункті 5 рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 у справі №1-10/2008 зазначено про те, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, враховуючи, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 20.01.2026 №6705 про призов лейтенанта ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та наказ начальника УВМА (по стройовій частині) від 20.01.2026 №20 про зарахування позивача до списків особового складу УВМА, на всі види забезпечення при військовій частині НОМЕР_1 вже реалізовані, їх скасування судом не матиме наслідком звільнення позивача із військової служби.

Наведе є достатньою правовою підставою для відмови у задоволенні судом вказаних позовних вимог.

Слід також врахувати, що Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 за позовом військовослужбовця до ІНФОРМАЦІЯ_24 і військової частини про визнання протиправними дій щодо призову і зобов`язання прийняти рішення про звільнення зі служби, дійшов висновку, що визнання процедури призову протиправною не спричиняє звільнення незаконно мобілізованого з військової служби, тобто, не відновлює попереднього становища особи, призваної на військову службу. Процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Оцінюючи підставність та обґрунтованість позовної вимоги про зобов`язання начальника УВМА звільнити позивача з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу при військовій частині НОМЕР_1 , суд виходить з того, що оскільки в ході судового розгляду цієї адміністративної справи встановлено безпідставність позовних вимог про визнання протиправними дій відповідачів щодо проведення медичного огляду ВЛК позивача, його призову на військову службу під час мобілізації, а також наступні направлення і зарахування до списків особового складу відповідача-3, то правові підстави для задоволення означеної вище похідної позовної вимоги про звільнення позивача з військової служби також відсутні.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що підстави для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, визначені частиною четвертою статті 26 Закону №2232-XII.

Зокрема, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану на підставах:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров`я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;

г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);

з) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Крім того, пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII визначено підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин

Згідно з частиною сьомою цієї ж статті, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

За правилами підпункту 2 пункту 225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Положення №1153/2008), звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону №2232-XII, зокрема, у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

А згідно з пунктом 233 цього Положення, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік (абзац перший пункту 242 Положення №1153/2008).

З наведеного висновується, що звільнення військовослужбовця з військової служби за призовом під час мобілізації, в особливий період (під час дії воєнного стану) здійснюється виключно за наявності підстав (умов, обставин), передбачених пунктом 2 частини четвертої та пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII, та після видання відповідного наказу командира (начальника) військової частини про звільнення такого військовослужбовця з військової служби, підставою для видачі якого є подані ним рапорти і документи, які підтверджують відповідні підстави звільнення. І саме такий наказ командира (начальника) військової частини є правовою підставою для наступного виключення цього військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

У межах спірних правовідносин даної справи стороною позивача не доведено наявність жодної з підстав, передбачених пунктом 2 частини четвертої та пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII, для звільнення ОСОБА_1 з військової служби під час дії на території України правового режиму воєнного стану, як і не надано суду будь-яких доказів його звернення до начальника УВМА із відповідними рапортом та документами, які б підтверджували підстави такого звільнення.

Викладене свідчить про необґрунтованість означеної вище позовної вимоги, а тому така не підлягає задоволенню судом.

Інші доводи та аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи по суті.

Положеннями частини першої статті 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Також, згідно з пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За правилами частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З огляду на усе вищевикладене, зважаючи на наявні у матеріалах справи докази та встановлені у ході судового розгляду справи обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачами як суб`єктами владних повноважень доведено правомірність своїх дій в межах спірних правовідносин щодо проведення медичного огляду ВЛК та призову позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що свідчить про правомірність прийнятих ними оскаржуваних рішень. Натомість, доводи та аргументи представника позивача, якими останній обґрунтовував заявлені позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Української військово-медичної академії про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 04 травня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_25 ( АДРЕСА_7 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 ) Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_26 ( АДРЕСА_8 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 ) Відповідач - Українська військово-медична академія (вул. Генерала Геннадія Воробйова (Курська), 13А, м. Київ, 03049, ЄДРПОУ/РНОКПП 22998499)

Суддя С.А. Борискін