Решение № 136208008, 04.05.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2026 р. справа № 300/1658/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Мищишин І.Я., в інтересах ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач), звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області, відповідач), в якому просить:

визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області, які полягають у відмові зарахувати до пільгового стажу період роботи з 11.10.2017 по 31.12.2023 згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 , а також на підставі довідки №429 від 11.10.2024, а також відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Івано- Франківській області, зарахувати до пільгового стажу період роботи з 11.10.2017 року по 31.12.2023 року згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 , а також на підставі довідки №429 від 11.10.2024 року, а також призначити пенсію за віком на пільгових умовах з моменту звернення за призначенням пенсії.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що ОСОБА_1 23.10.2024 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та 30.10.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення №092350008755 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Після цього, у жовтні 2025 року ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у відповідь на яку 05.11.2025 відповідачем надано відповідь на звернення ОСОБА_1 , у якій, зокрема зазначено про те, що спеціалістами Головних управлінь ПФУ в Запорізькій і Рівненській областях в ході опрацювання заяви від 23.10.2024 ухвалено рішення про відмову від 30.10.2024 через відсутність пільгового стажу 12 років 6 місяців станом на 11.10.2017, а також відсутність необхідного страхового стажу 26 рокі 6 місяців. Такі дії Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області представник позивача вважає протиправними.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

13.04.2026 від Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Так, зазначено, що після звернення позивача 23.10.2024 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за принципом екстериторіальності її розглянуто ГУ ПФУ в Запорізькій області, яке рішенням від 30.10.2025 за №092350008755 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Також відповідачем наголошено, що необхідними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є досягнення особою необхідною віку та наявність страхового стажу та стажу роботи на пільгових умовах. В той же час, рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 30.10.2025 за №092350008755 визначено, що станом на 11.10.2017 у позивача 24 роки 2 місяці 22 дні страхового стажу і 10 років 4 місяці 13 днів пільгового стажу, тобто у позивача не виконані умови для призначення пенсії на пільгових умовах за положеннями Закону №1788-ХІІ.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 23.10.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Закону України про пенсійне забезпечення» (а.с. 29-31).

Згідно з принципом екстериторіальності, структурним підрозділом розгляду заяви позивача визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Закону України про пенсійне забезпечення» від 30.10.2025 за №092350008755 (а.с. 11). У рішенні зазначено, що вік заявника на дату звернення становить 55 років 01 місяць 04 дні. Страховий стаж становить 30 років 5 місяців 12 днів, стаж за вислугою років станом на 10.10.2017 становить 10 років 4 місяці 13 днів.

01.10.2025 ОСОБА_1 звернувся із заявою довільної форми про призначення пенсії на пільгових умовах до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (а.с. 59). У заяві зазначено, що позивач звертався із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, яку розглянуло ГУ ПФУ в Запорізькій області та відмовило у призначенні відповідної пенсії. Також ОСОБА_1 зазначив норму ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 14 і 20 Закону України «Про звернення громадян».

05.11.2025 листом Головного управління ПФУ в Івано- Франківській області №10054-9252/І-02/8-0900/25 надано відповідь на звернення ОСОБА_1 , у якій зазначено, що спеціалістами Головних управлінь ПФУ в Запорізькій і Рівненській областях в ході опрацювання заяви від 23.10.2024 ухвалено рішення про відмову від 30.10.2024. Причиною відмови зазначено відсутність пільгового стажу 12 років 6 місяців станом на 11.10.2017, а також відсутність необхідного страхового стажу 26 років 6 місяців. Також звернуто увагу, що станом на дату розгляду звернення у ОСОБА_1 24 роки 2 місяці 22 дні страхового стажу і 10 років 4 місяці і 13 днів пільгового стажу. На підставі викладеного, відсутні підстави зараховувати до пільгового і страхового стажу періоди роботи після 11.10.2017 (зв. ст. а.с. 11 а.с. 12).

Вважаючи такий лист Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправною відмовою у призначенні пільгової пенсії, представник позивача звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел з 01.01.2004, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону №1058-IV, пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; коефіцієнт страхового стажу величина, що визначається відповідно до цього Закону для обрахування страхового стажу при обчисленні розміру пенсії у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Статтею 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1). Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина 2). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Умови призначення пенсії за віком, зокрема вік та необхідний страховий стаж передбачено статтею 26 Закону №1058-IV. Так, вказаною статтею передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності відповідного страхового стажу.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону (частина 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Зокрема, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

При цьому, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: … б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Разом із тим, суд зазначає, що порядок звернення, в тому числі і за призначенням пенсії визначено статтею 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно з частиною 1 якої звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Так, Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до п. 1 Порядку №22-1, заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у звязку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно п. 4.1 зазначеного Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Відповідно до п. 4.3 Порядку №22-1, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Також частиною п`ятою статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Таким чином, нормами як Закону №1058-IV, так і Порядку №22-1, передбачено, що для перерахунку пенсії особа обов`язково подає заяву про призначення пенсії, форма якої затверджена Додатком 1 до Порядку №22-1, та інші документи, необхідні для перерахунку пенсії. За результатами розгляду такої заяви та документів територіальний орган Пенсійного фонду приймає рішення, яке видається або направляється особі.

Суд звертає увагу, що питання відповідності положень абзацу 13 пункту 4.2 та абзацу 2 пункту 4.3 Розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 актам вищої юридичної сили, а саме положенням Конституції України та Закону України «Про звернення громадян» було предметом розгляду Верховного Суду у справі №640/1873/22, за результатом розгляду якої Верховний Суд в постанові від 25.07.2023 зазначив:

«…67. Відповідно до додатку 1 до Порядку №22-1 заява про призначення/перерахунок пенсії, крім персональних даних особи, містить наступний розділ Прошу пенсію: призначити, перерахувати, поновити, перевести з одного виду на інший (непотрібне закреслити).

68. Тобто, заява про призначення (перерахунок, поновлення виплати раніше призначеної) пенсії не є зверненням у розумінні Закону №393/96-ВР.

69. Подання такої заяви передбачено статтею 44 Закону №1058-IV.

70. При цьому, як уже було зазначено вище, Законом №1058-IV та Положенням про Пенсійний фонд України прямо передбачено повноваження Пенсійного фонду України визначати порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії.

71. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що положення статті 40 Конституції України та Закону №393/96-ВР не врегульовують відносини між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а саме, між позивачем як пенсіонером у випадках призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду України, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, та органами Пенсійного фонду України…

… 76. При цьому колегія суддів вказує, що положення абзацу 13 пункту 4.2 та абзацу 2 пункту 4.3 Розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку №22-1 мають легітимну мету (гарантують централізовану та прозора систему контролю за процесами призначення та перерахунку пенсій, мінімізують корупційні ризики, зумовлені особистими контактами з громадянами, попереджають можливі випадки зволікань у прийнятті рішення, оптимізують навантаження на працівників, розширюють способи звернень до територіальних органів Пенсійного фонду України) та відповідають критерію «якості закону» (зокрема, відповідають принципу передбачуваності (principle of foreseeability) та не передбачають можливість різного тлумачення чи правозастосування).

77. Тому, колегія суддів вважає безпідставними твердження позивача про невідповідність абзацу 13 пункту 4.2 та абзацу 2 пункту 4.3 Розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 актам вищої юридичної сили, зокрема статті 40 Конституції України та Закону № 393/96-ВР…».

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем встановленого зразка заяву про призначення пенсії за вислугу років згідно статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» подано ще 23.10.2024, яку розглянуло ГУ ПФУ в Запорізькій області та прийнято рішення від 30.10.2024 №092350008755 про відмову у призначенні такої пенсії (а.с. 11).

В той же час, дане рішення не є спірним у межах даної справи та ГУ ПФУ в Запорізькій області не є учасником справи, до нього не звернуто жодних вимог.

Натомість, з матеріалів справи слідує, що спірними у даному випадку є правовідносини, які виникли у позивача з ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, до якого ОСОБА_1 подав заяву від 01.10.2025 (а.с. 59).

Так, суд констатує, що у даному випадку позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за призначенням пенсії, оскільки він не звертався із заявою встановленого зразка про призначення пенсії відповідно до вимог ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Доказів протилежного суду не надано.

Так, суд зауважує, що позивач у поданій 01.10.2025 (а.с. 59) заяві послався на ст. 114 Закону №1058-IV, якою врегульовано питання призначення пільгової пенсії по віку, а також на положення статей 14 та 20 Закону України «Про звернення громадян» і процитував їх, зокрема, зазначивши, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Отже, суд зазначає, що в даному випадку позивач подав пенсійному органу саме звернення згідно вимог Закону України «Про звернення громадян», а не встановленого зразка заяву про перерахунок пенсії.

Більше того, як у прохальній частині позову, так і у прохальній частині заяви від 01.10.2025 не конкретизовано, на підставі якого саме нормативного акту та відповідної статті позивач просить розглянути питання щодо призначення пенсії.

При цьому, хоча і в описовій частині є посилання на ст. 114 Закону №1058-IV, долучена довідка №429 від 11.10.2024 підтверджує право на пільгу, передбачену п. «в» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а право на призначення такого виду пенсії позивачем реалізовано, як уже зазначено, ще у 2024 році, що, в свою чергу, не є предметом розгляду цієї справи.

Окрім цього, судом встановлено, що відповідач надав відповідь на заяву позивача від 0.10.2025 та листом від 05.11.2025 №10054-9252/І-02/8-0900/25 повідомлено, що спеціалістами Головних управлінь ПФУ в Запорізькій і Рівненській областях в ході опрацювання заяви від 23.10.2024 ухвалено рішення про відмову від 30.10.2024. Причиною відмови зазначено відсутність пільгового стажу 12 років 6 місяців станом на 11.10.2017, а також відсутність необхідного страхового стажу 26 років 6 місяців. Також звернуто увагу, що станом на дату розгляду звернення у ОСОБА_1 24 роки 2 місяці 22 дні страхового стажу і 10 років 4 місяці і 13 днів пільгового стажу. На підставі викладеного, відсутні підстави зараховувати до пільгового і страхового стажу періоди роботи після 11.10.2017 (зв. ст. а.с. 11 а.с. 12).

Таким чином, суд вважає, що лист відповідача від 05.11.2025 №10054-9252/І-02/8-0900/25, яким ГУ ПФУ в Івано-Франківській області надало відповідь на заяву ОСОБА_1 , не є рішенням про відмову у призначенні пенсії.

Натомість, відносини, які склалися між сторонами у даній справі, унормовані положеннями Закону України «Про звернення громадян», згідно яких відповідачем згаданим листом від 05.11.2025 №10054-9252/І-02/8-0900/25 надано позивачу письмову відповідь на його звернення від 01.10.2025, тобто така відповідь носить інформаційний характер.

Аналогічна правова позиція сформована у постанова в постановах Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №546/222/17, від 12.09.2019 у справі №158/1226/16-а та від 20.02.2020 у справі №636/863/17.

Частиною 5 статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі наведеного, зокрема встановивши, що відповідь ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 05.11.2025 не є рішенням у розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що ознаки протиправних дій відповідача, які б порушували права позивача, в даній справі відсутні.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та зважаючи на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що у спірному випадку Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області діяло правомірно та, як наслідок, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України судом не вирішується.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Представнику позивача та відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.