Постановление суда № 136203771, 04.05.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1912/26

Провадження № 6/487/87/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2026 року місто Миколаїв

Заводський районний суду міста Миколаєва у складі судді Темнікової А.О., за участю секретаря судового засідання Демиденко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві заяву боржника ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого документу, виданого на підставі рішення Заводського районного суду міста Миколаєва 26 травня 2009 року по цивільній справі №2-2058/09 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Миколаївської обласної дирекції до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про дострокове розірвання кредитного договору і стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Боржник ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ) звернулась до Заводського районного суду міста Миколаєва із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, стягувач: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (адреса: 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4а), в якій просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, виданий 16 червня 2010 року Заводським районним судом міста Миколаєва №2-2058 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості у розмірі 27 344,20 гривень.

В обґрунтування заяви зазначено, що Заводським районним судом міста Миколаєва 26 травня 2009 року ухвалено рішення по цивільній справі №2-2058/09 за позовом ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Миколаївської обласної дирекції до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про дострокове розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 27344,20 гривень. 16 червня 2010 року Заводським районним судом міста Миколаєва на підставі вказаного рішення було видано виконавчий лист №2-2058 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості у розмірі 27344,20 гривень. Виконавчий лист було пред`явлено стягувачем до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на підставі якого 17 жовтня 2011 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідний запис внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 11730171. 23 червня 2017 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. В подальшому виконавчий лист №2-2058 виданий Заводським районним судом міста Миколаєва від 16.06.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості у розмірі 27344,20 гривень на виконання до відділу повторно не надходив. З моменту завершення виконавчого провадження вже сплинуло більше 8 років. Станом на дату подання зазначеної заяви виконавче провадження знищено, а строк пред`явлення виконавчого листа до виконання сплинув та не був поновлений, проте арешт майна боржника не скасований та продовжує діяти.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 06.04.2026 року було прийнято до провадження та призначено до розгляду заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Боржник ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилась, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялась у встановленому законом порядку, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутністю. Зазначила, що 25 років тому вона виступила поручителем ОСОБА_2 , який взяв кредит, та обіцяв швидко його погасити. Перед Новим роком у 2025 році ОСОБА_1 випадково дізналася у нотаріуса, що на її квартиру накладено арешт. Після цього ОСОБА_1 зверталась до банку та кредитних установ, якими були перекуплені борги по даній справі, що не дало позитивного результату. У виконавчій службі ОСОБА_1 поридали звернутися до суду щоб зняти арешт з належного їй майна.

Представник боржника адвокат Коваль В.І. до судового засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Представник стягувача Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Судом встановлено, що згідно довідки про стан кредиту за вих. №Д2-1341/62-19 від 23.02.2026 року 16.02.2018 року заборгованість за кредитним договором ОСОБА_2 №014/08-112/14134 від 09.09.2005 року була відступлена на користь нового кредитора ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк».

Відповідно до листа АТ «КОМІНБАНК» від 24.02.2026 року за вих. №06.2/793 АТ «КОМІНБАНК» борг за кредитним договором №014/08-112/14134 від 09.09.2005 року було відступлено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 14.04.2026 року з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви ОСОБА_1 було залучено до участі у справі у якості заінтересованої особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»).

Представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 3 ст. 432 ЦПК України, заяву було розглянуто за відсутності сторін.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.

Конституційний принцип обов`язковості виконання рішення суду реалізується, зокрема, на стадії виконавчого провадження, яке являється завершальною стадією судового провадження, спрямованою на реальне поновлення порушених прав.

Дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що Заводським районним судом міста Миколаєва 26 травня 2009 року ухвалено рішення по цивільній справі №2-2058/09 за позовом ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Миколаївської обласної дирекції до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про дострокове розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 27344,20 гривень.

16 червня 2010 року Заводським районним судом міста Миколаєва на підставі вказаного рішення було видано виконавчий лист №2-2058 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості у розмірі 27344,20 гривень.

Виконавчий лист було пред`явлено стягувачем до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на підставі якого 17 жовтня 2011 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідний запис внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 11730171.

23 червня 2017 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову ВП №22563113 про повернення виконавчого документа стягувану щодо боржника ОСОБА_1 , оскільки, згідно акта державного виконавця, у боржника відсутнє майно, на яке можливе стягнення; вжиті державним виконавцем заходи щодо розшуку майна боржника виявились безрезультатними; оскільки місця роботи та/або іншого джерела доходу боржника, коштів та майна, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено, виконання рішення неможливе. У постанові зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання у строк до 24.06.2020 року.

Згідно із відповіддю Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві ОМУ МЮУ від 20.04.2026 року №45991/18.10-34/12, в подальшому виконавчий лист №2-2058, виданий Заводським районним судом міста Миколаєва від 16.06.2010 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості у розмірі 27344,20 гривень на виконання до відділу повторно не надходив. Завершення виконавчого провадження з підстав п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає зняття арешту з майна боржника. Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» доведений вичерпний перелік підстав при наявності яких державний виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника. Таким чином, на момент повернення виконавчого документа стягувачу по виконавчому провадженню №22563213 у державного виконавця були відсутні законні підстави щодо знання з майна боржника обтяження №11730171.

Відповідно до положень частини другої статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За змістом вказаної норми, виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2021 року у справі №824/67/20.

У постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 вказано, що законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку, саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Окрім того, за своїм змістом частина друга статті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, як повністю, так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком, як повного, так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а, отже, як повного, так і часткового задоволення заяви, поданої, відповідно до цієї норми закону.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.

Загалом підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково не є виключним.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11.

У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є одна з наступних обставин: помилковість видачі виконавчого листа; боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.

Отже, закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом.

Відповідно до частини другої статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно довідки ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 12.12.2025 року №Д2В41/62-242, станом на 12.12.202 року ОСОБА_1 не має діючих кредитних договрів в АТ «Райффайзен Банк Аваль», тобто відсутні діючі кредитні договори, що укладені з нею особисто у якості позичальника.

Проте, зазначена обставина не свідчить про виконання рішення Заводського районного суду міста Миколаєва 26 травня 2009 року по цивільній справі №2-2058/09 про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та інших осіб.

Згідно довідки про стан кредиту за вих. №Д2-1341/62-19 від 23.02.2026 року 16.02.2018 року заборгованість за кредитним договором ОСОБА_2 №014/08-112/14134 від 09.09.2005 року була відступлена на користь нового кредитора ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк».

Відповідно до листа АТ «КОМІНБАНК» від 24.02.2026 року за вих. №06.2/793 АТ «КОМІНБАНК» борг за кредитним договором №014/08-112/14134 від 09.09.2005 року було відступлено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

Доказів про припинення обов`язку боржника ОСОБА_1 з передбачених законом підстав за договором поруки №014/08-112/141134/П1, заборгованість за яким підлягає стягненню згідно рішення суду боржницею не надано.

Під час розгляду справи боржницею не порушувалось питання щодо визнання судом обставин відсутності матеріального обов`язку боржника, припинення обов`язку боржника перед стягувачем. Між тим встановлення зазначених обставин безпосередньо впливає на права, інтереси та/або обов`язки стягувача та боржника.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника).

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди (частина п`ята статті 37 в редакції Закону № 1662-IX від 15.07.2021).

Згідно частини шостої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

На момент подання заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист за рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва 26 травня 2009 року по цивільній справі №2-2058/09 повторно не пред`явлений стягувачем до примусового виконання, проте він не втратив такого права, позаяк може заявити клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку за наявності відповідних поважних причин. Позбавлення стягувача такого права суперечило б принципу обов`язковості судового рішення та праву на справедливий суд,гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що включає стадію виконання судового рішення, як його невід`ємну завершальну частину. Без реального виконання судове рішення втрачає сенс, що порушує принципи верховенства права та ефективного судового захисту.

Отже, боржник ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами наявності передбачених ст. 432 ЦПК України підстав для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

На підставі викладеного, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст. 432 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого документу, виданого на підставі рішення Заводського районного суду міста Миколаєва 26 травня 2009 року по цивільній справі №2-2058/09 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Миколаївської обласної дирекції до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про дострокове розірвання кредитного договору і стягнення кредитної заборгованості.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Сторони, яким ухвала суду не була вручена у день її складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення їм цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 04.05.2026 року.

Суддя А.О. Темнікова