Постановление суда № 136197756, 24.04.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/16729/25

Провадження № 1-кп/643/460/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченої: ОСОБА_4 ,

захисника: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023220000001560 від 30.11.2023 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 366-2 КК України;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Харкова, громадянки України, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_3 , фактично мешкає за адресою АДРЕСА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України;

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Харкова, громадянки України, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_5 , фактично мешкає за адресою АДРЕСА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358 КК України;

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Харкова, громадянки України, зареєстрована та фактично мешкає за адресою АДРЕСА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Салтівського районного суду міста Харкова перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023220000001560 від 30.11.2023, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 366-2 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358 КК України.

У даному кримінальному провадженні щодо обвинуваченої ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

21.04.2026 захисником ОСОБА_5 подано клопотання про зміну обраного обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання захисник посилається на те, що з жовтня 2024 року ОСОБА_4 утримується під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор». Останній раз міру запобіжного заходу продовжено ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 17.03.2026. Судом констатовано наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. При продовженні тримання під вартою соціальні зв`язки ОСОБА_4 характеризувалися тим, що ОСОБА_4 - пенсіонер за віком, донька - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , інвалід дитинства - тетрада Фалло, недостатність клапана легеневої артерії, наявність постійного місця проживання та реєстрації ( АДРЕСА_3 ). Син інвалід. Жодного дня до затримання вона не переховувалася, усі місця її проживання відомі та офіційно зареєстровані (у т.ч. й ВПО). Чоловік ОСОБА_4 - інвалід (у 2021 році переніс гострий трансмуральний інфаркт міокарда). На утриманні ОСОБА_4 знаходиться мати - пенсіонерка. Останнім часом її стан значно погіршився: гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба з переважним ураженням серця, атеросклеротичний кардіосклероз, деформуючий остеоартроз обох кульшових суглобів, потребує ендопротезування колінних суглобів (виписка від 20.01.2025). Окремо захисник зазначає, що чоловік ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , 17.03.2025 був госпіталізований із діагнозом - напад ІХС, післяінфарктний кардіосклероз, інфаркт міокарда у 2021 р. (виписка № 1801). На теперішній час захистом отримано медичну документацію, яка раніше суду не надавалася та свідчить про погіршення стану здоров`я членів родини ОСОБА_4 . Так, її доньці встановлений діагноз: вроджена вада серця - стан після радикальної коррекції тетради Фалло (2010 р., м.Харків), в післяопераційному періоді недостатність клапану легеневої артерії ІІ ступеню, недостатність тристулкового клапану ІІ ступеню, мітрального клапану І ступеню, помірний залишковий стеноз клапану та гілок легеневої артерії, повна блокада правої ніжки пучка Гіса, порушення серцевого ритму у вигляді шлуночкової екстрасистолії. СН І ступеню. ФК ІІ NYHA (копія консультативного висновку спеціаліста від 10.03.2026). Медична реабілітація ОСОБА_9 , окрім іншого, також містить: щадний режим, обмеження фізичних навантажень, дотримання режиму дня, харчування тощо. Більш того, 08.04.2026 мати ОСОБА_4 була госпіталізована з приводу первинного гонартрозу, двостороннього ІІІ ст. з контрактурою лівого колінного суглобу, гіпертонічна хвороба з переважним ураженням серця, ризик високий тощо. Рекомендації: обмеження фізичних навантажень, планове ендопротезування колінних суглобів тощо. На теперішній час ОСОБА_11 потребує ендопротезування колінних суглобів (копія виписки №1946 від 13.04.2026). Післяопераційний період потребує стороннього догляду за нею (допомоги тощо), що унеможливлено триманням під вартою її доньки. Фактично ОСОБА_4 є єдиною, хто може надавати допомогу іншим членам родини. Особливо, враховуючи її досвід роботи в медицині. Більш того, вона є єдиним працездатним членом родини. За таких обставин значення та вагомість ризиків, встановлених судом при продовженні строку дії запобіжного заходу, зменшилися до такого розміру, що виконання ОСОБА_4 покладених на неї процесуальних обов`язків гарантоване й при застосуванні до неї запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою (або визначення розміру застави). Необхідність догляду за донькою, сином та мамою, надання їм допомоги, значно перевищує вагомість ризиків, встановлених судом. Більш того, більша частина обвинувачених по справі уклали угоди про визнання винуватості із стороною обвинувачення, які затверджені судом. Обов`язковою умовою угод є надання викривальних показів стосовно інших учасників, у т.ч. й щодо ОСОБА_4 . За таких обставин ризик можливого впливу з боку ОСОБА_4 на інших обвинувачених (який також зазначався судом при продовженні тримання під вартою) нівелюється повністю перевагою власних інтересів обвинувачених по справі над інтересами ОСОБА_4 . Недотримання цього обов`язку призведе до вкрай негативних наслідків для них. Враховуючи тривалий час, який ОСОБА_4 знаходиться під вартою, виняткові сімейні обставини (стан здоров`я її дітей та членів родини), умови угод, укладених обвинуваченими по справі тощо, слід дійти до висновку, що на теперішній час виконання процесуальних обов`язків останньою можливе й при застосуванні до неї запобіжного захожу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, передбаченому для осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів даної категорії. На теперішній час родичі (та близькі) ОСОБА_4 мають можливість внести за неї заставу у передбаченому законодавством розмірі для осіб, які обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів. За таких обставин захисник просить суд змінити міру запобіжного заходу ОСОБА_4 на тримання під вартою із визначенням розміру застави, передбаченому для осіб, обвинувачених у вчиненні особливо тяжких злочинів.

У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_5 та обвинувачена ОСОБА_4 підтримали заявлене клопотання та просили суд задовольнити його.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні зазначив, що обрання чи необрання альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави відноситься до дискреційних повноважень суду, категоричних заперечень щодо заявленого захисником клопотання не висловив.

Розглянувши заявлене захисником ОСОБА_5 клопотання, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 201 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Зміна запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути замінений на інший - більш або менш суворий. При цьому підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу.

Тобто обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких такий запобіжний захід було застосовано, та внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом`якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.

Відповідно до частини першої статті 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

В силу приписів частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Відповідно до частини четвертої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Конституційний Суд України аналізуючи частину першу статті 183 КПК України у рішенні від 19 червня 2024 року № 7-р(II)/2024 (справа щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини шостої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України) звернув увагу, що законодавець визначив застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу без доведення прокурором, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, визначеним статтею 177 Кодексу. Однак це не позбавляє можливості слідчого суддю, суд застосувати інший, більш м`який, запобіжний захід, визначений Кодексом. Відповідно до Кодексу можливість застосування застави до особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, визначених частиною третьою або четвертою статті 183 Кодексу (друге речення частини першої статті 182); „під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України (абзац восьмий частини четвертої статті 183). Тобто із наведених приписів Кодексу випливає, що законодавець закріпив дискрецію слідчого судді, суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених статтями 177, 178 Кодексу. Виходячи зі змісту приписів статей 3, 8, частин першої, другої статті 29, частини першої статті 55, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України Конституційний Суд України вважає, що відповідно до вказаних приписів Кодексу під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м`який запобіжний захід. Отже, за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.

Також суд враховує, що у п. 79 рішення у справі «Харченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Положеннями частини четвертої статті 183 КПК України передбачено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При вирішенні питання про застосування до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави та його продовження слідчим суддею, а в подальшому судом було встановлено наявність ризиків, визначених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, у даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, а також вчиненні багатьох епізодів тяжких кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України у складі злочинної організації ч. 1 ст. 114-1 КК України. Усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчать про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою. Відтак, можливе покарання у виді тривалого позбавлення волі, усвідомлення його невідворотності може спонукати ОСОБА_4 до пошуку шляхів уникнення покарання, у тому числі шляхом переховування від суду. Враховуючи дані про особу обвинуваченої, тяжкість покарання, яке їй загрожує в разі визнання винуватою, кількість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вона обвинувачується, інші обставини кримінального провадження, суд вважає доведеним наявність ризику переховування обвинуваченої від суду через усвідомлення імовірності визнання вини обвинуваченої за висунутим їй обвинуваченням та тиску тягаря можливого відбування покарання. Водночас, ризик незаконного впливу на свідків відсутній і суд погодився з наведеними стороною захисту на підтвердження цього доводами, разом з тим ризик такого впливу на інших обвинувачених з метою свідчення останніх на користь ОСОБА_4 чи будування хибної захисної позиції безсумнівно існує.

Проте, на теперішній час ризик впливу ОСОБА_4 на інших обвинувачених значно зменшився внаслідок того, що більшість з них уклали угоди про визнання винуватості з прокурором, які були затверджені судом у встановленому законом порядку. За умовами зазначених угод ці особи взяли на себе чіткі процесуальні зобов`язання, зокрема співпрацювати з правоохоронними органами у викритті під час судового розгляду кримінального провадження злочинних дій ОСОБА_4 щодо перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період шляхом необґрунтованого встановлення групи інвалідності особам призовного віку.

Суд звертає увагу, що затвердження угоди про визнання винуватості породжує для сторін відповідні правові наслідки, включаючи обов`язок обвинуваченого дотримуватися взятих на себе зобов`язань. Невиконання таких умов може мати наслідком скасування вироку, ухваленого на підставі угоди, та притягнення особи до відповідальності в загальному порядку. Таким чином, процесуальна поведінка обвинувачених є істотно детермінованою умовами укладених і затверджених угод, що об`єктивно знижує їхню вразливість до стороннього впливу.

За таких обставин ризик незаконного впливу ОСОБА_4 на інших обвинувачених, який раніше визнавався істотним, на даний час значною мірою зменшився. Сам факт існування затверджених судом угод про визнання винуватості, що передбачають надання викривальних показань, істотно обмежує можливість узгодження позицій між ОСОБА_4 та іншими обвинуваченими, а також знижує ймовірність зміни ними своїх показань під впливом обвинуваченої.

Крім того суд враховує, що ОСОБА_4 є пенсіонером за віком, донька - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , інвалід дитинства - тетрада Фалло, недостатність клапана легеневої артерії. Син інвалід. Чоловік ОСОБА_4 - інвалід (у 2021 році переніс гострий трансмуральний інфаркт міокарда). На утриманні ОСОБА_4 знаходиться мати - пенсіонерка. Останнім часом стан здоров`я матері ОСОБА_12 погіршився: гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба з переважним ураженням серця, атеросклеротичний кардіосклероз, деформуючий остеоартроз обох кульшових суглобів, потребує ендопротезування колінних суглобів. Чоловік ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , 17.03.2025 був госпіталізований із діагнозом - напад ІХС, післяінфарктний кардіосклероз, інфаркт міокарда у 2021 р. (виписка № 1801). Неповнолітній доньці ОСОБА_4 встановлений діагноз: вроджена вада серця - стан після радикальної коррекції тетради Фалло, в післяопераційному періоді недостатність клапану легеневої артерії ІІ ступеню, недостатність тристулкового клапану ІІ ступеню, мітрального клапану І ступеню, помірний залишковий стеноз клапану та гілок легеневої артерії, повна блокада правої ніжки пучка Гіса, порушення серцевого ритму у вигляді шлуночкової екстрасистолії. СН І ступеню. ФК ІІ NYHA. Медична реабілітація ОСОБА_9 , окрім іншого, також містить: щадний режим, обмеження фізичних навантажень, дотримання режиму дня, харчування тощо. 08.04.2026 мати ОСОБА_4 була госпіталізована з приводу первинного гонартрозу, двостороннього ІІІ ст. з контрактурою лівого колінного суглобу, гіпертонічна хвороба з переважним ураженням серця, ризик високий тощо. Рекомендації: обмеження фізичних навантажень, планове ендопротезування колінних суглобів тощо. На теперішній час ОСОБА_11 потребує ендопротезування колінних суглобів.

Враховуючи вищевказані обставини суд дійшов висновку про те, що заявлені раніше ризики, які були підставою для визначення обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наразі зменшилися, а відтак, зважаючи на загальну тривалість її перебування під вартою, вважає за можливе клопотання сторони захисту задовольнити та визначити розмір застави.

Відповідно до частини п`ятої статті 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На переконання суду, визначення обвинуваченій ОСОБА_4 застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 998 400 гривень, з урахуванням майнового стану обвинуваченої, не є явно непомірною для неї.

При цьому суд зазначає, що такий розмір застави є значним та цілком здатним забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку ОСОБА_4 .

Суд вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Також суд враховує, що при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

На переконання суду такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченої ОСОБА_4 .

Підстав вважати вказаний розмір застави недостатнім для виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, суд не знаходить.

З огляду на вищевикладене, суд вважає заявлене захисником клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 196, 197, 201, 309 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_5 задовольнити.

Змінити обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.

Визначити суму застави у розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок № UA208201720355299002000006674, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код отримувача (ЄДРПОУ) 26281249, код банку отримувача 820172, отримувач коштів Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, призначення платежу: застава згідно ухвали Салтівського районного суду міста Харкова від 24.04.2026 у справі № 643/16729/25 (провадження № 1-кп/643/460/26) відносно ОСОБА_4 .

Обвинувачена або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в даній ухвалі. Роз`яснити обвинуваченій, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківській слідчий ізолятор».

При внесенні визначеної суми застави обвинувачена ОСОБА_4 підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави покласти на обвинувачену ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) прибувати до прокурора чи до суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченій ОСОБА_4 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачена ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленою, не з`явилася за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомила про причини своєї неявки, або якщо порушила інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченої іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

Застава, не звернена у дохід держави, повертається обвинуваченій, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченою, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали буде проголошено о 08:30 годині 27.04.2026.

Суддя ОСОБА_1