Постановление суда № 136196371, 01.05.2026, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 434/5295/13-ц

Провадження № 2-в/0186/3/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року м. Шахтарське

Шахтарський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Демиденка С.М.

при секретарі Кравченко А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Лігал» про відновлення втраченого судового провадження,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» звернулося до Шахтарського міського суду Дніпропетровської області з заявою, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Лігал» про відновлення втраченого судового провадження.

В обґрунтування заяви заявник зазначає, що 07.04.2014 Білокуракинський районний суд Луганської області ухвалив рішення по справі №434/5295/13-ц про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором №_Ск-830-000720/7-2008.

Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Вища рада правосуддя рішенням від 20.04.2023 № 399/0/15-23 змінила територіальну підсудність судових справ на Шахтарський міський суд Дніпропетровської області.

31 січня 2022 року ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області у справі № 434/5295/13-ц, було замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) - ПАТ «Родовід Банк» на Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк».

16.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Кампсіс Лігал» було укладено Договір №16-01/23 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Кампсіс Лігал», а ТОВ «Кампсіс Лігал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором №_Ск-830-000720/7- 2008.

10.05.2023 між ТОВ «Кампсіс Лігал» та ТОВ «Дебт Форс» було укладено Договір №10-05/23 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кампсіс Лігал» відступило ТОВ «Дебт Форс», а ТОВ «Дебт Форс» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором № _Ск-830-000720/7-2008.

Відповідно до Інформації про виконавче провадження стосовно ОСОБА_1 ТОВ «Дебт Форс» відомо що на примусовому виконанні в органах ДВС відсутні виконавчі провадження з приводу виконавчих листів від №434/5295/13-ц, при цьому виконавчі листи в ТОВ «Дебт Форс» наявні та строки для примусового їх виконання не пропущені.

Враховуючи викладене, ТОВ «Дебт Форс» просить суд відновити втрачене судове провадження в частині рішення від 04.03.2014 року (справа № 434/5295/13-ц).

У судове засідання представник заявника ТОВ «Дебт Форс» не з`явився, у заяві про відновлення втраченого судового провадження прохав суд розглядати справу за його відсутності, заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Лігал» у судове засідання не з`явились, надало заяви про розгляд справи за їх відсутність, заперечень по справі не мають.

Боржник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Суд вивчивши матеріали справи, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 488 та 489 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Як зазначено в п.38 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», за правилами розділу IX ЦПК відновлення втраченого (і в разі, коли справу знищено за закінченням строку зберігання) повністю або частково судового провадження в цивільній справі, якщо вона була закінчена ухваленням рішення або постановленням ухвали про закриття провадження, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом, судом, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі, за заявою (зміст якої визначено статтею 405 ЦПК) осіб, які брали участь у справі (їх правонаступників), або за ініціативою суду (коли це потрібно для вирішення іншої справи, надіслання справи до суду вищої інстанції тощо).

Згідно статті 493 ЦПК України, при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги: частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 494 ЦПК України, на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.

Якщо місцевий суд знаходиться на тимчасово окупованій території України то відновлення втраченої справи здійснюється судом за територіальною підсудністю судових справ, визначеною згідно з ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Відповідно до розпорядження голови Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №27/0/38-14 від 02.09.2014, змінено територіальну підсудність справ Артемівського районного суду міста Луганська на Білокуракинський районний суд Луганської області.

Згідно Розпорядженням голови Верховного Суду №1/0/9-22 від 06.03.2022 року «Про заміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» відповідно до ч.7 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Білокуракинського районного суду Луганської області на Шахтарський (колишній Першотравенський) міський суд Дніпропетровської області.

При розгляді справи про відновлення втраченого судового провадження, суд бере до уваги: частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел. Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження (ст.493 Цивільного процесуального кодексу України).

Як встановлено судом, рішенням Артемівського районного суду міста Луганська від 04.03.2014, у цивільній справі №434/5295/13-ц було частково задоволено позовні ПАТ «Родовід Банк», та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за договором кредиту № Ск-830-000720/7-2008 від 14 липня 2008 року, яка станом на 05.07.2013 року складає 9963,48 грн, судовий збір в сумі 229,40 грн.

31.01.2022 ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області у справі №434/5295/13-ц було замінено стягувача у виконавчому провадженні по цивільній справі Артемівського районного суду м. Луганська № 434/5295/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме: Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал».

16.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Кампсіс Лігал» було укладено Договір №16-01/23 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Кампсіс Лігал», а ТОВ «Кампсіс Лігал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором №_Ск-830-000720/7- 2008.

10.05.2023 між ТОВ «Кампсіс Лігал» та ТОВ «Дебт Форс» було укладено Договір №10-05/23 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кампсіс Лігал» відступило ТОВ «Дебт Форс», а ТОВ «Дебт Форс» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором № _Ск-830-000720/7-2008.

Як встановлено судом, матеріали цивільної справи №434/5295/13-ц перебували у Артемівському районному суді міста Луганська, будівля якого знаходилась у місті Луганську, яке на теперішній час не контролюється органами державної влади України та є тимчасово окупованою територією України.

Станом на 01.05.2026 Артемівським районним судом міста Луганська та Білокуракинським районним судом Луганської області цивільна справа №434/5295/13-ц Шахтарському (колишній Першотравенський) міському суду Дніпропетровської області не передана.

Зазначена обставина дає підстави вважати про втрату матеріалів вказаної цивільної справи.

Шахтарський міський суд Дніпропетровської області має доступ до АСДС КП «Д-3» Артемівського районного суду міста Луганська, до ОСК на справу №434/5295/13-ц долучені копії процесуальних рішень суду, а саме: рішення Артемівського районного суду міста Луганська від 04.03.2014. Електронна копія зазначеного заочного рішення підписана електронним цифровим підписом судді.

Також, судом були досліджені відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень та виявлено наступні процесуальні документи, що містилися у втраченому судовому провадженні №434/5295/13-ц, а саме: рішення Артемівського районного суду міста Луганська від 04.03.2014 у справі №434/5295/13-ц. Електронна копія зазначенего вище процесуального документу підписана електронним цифровим підписом судді та внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Крім того, стороною у справі ТОВ «Вердикт Капітал» надано суду копії наступних документів: копія кредитного договору № Ск-830-000720/7-2008 від 14 липня 2008 року, та копія ухвали Білокуракинського районного суду Луганської області від 15.11.2021 про відновлення втраченого судового провадження №434/5295/13-ц.

Також суд при вирішенні даного питання враховує, що під час розгляду цієї категорії справ суд не збирає та не досліджує нові докази, не робить висновків щодо правильності тверджень суду, який розглядав справу, та про обґрунтованість вимог заявника по суті раніше пред`явленого позову за втраченим судовим провадженням, тобто не здійснює судовий розгляд в його класичному розумінні, а лише виконує функцію щодо технічного відтворення раніше існуючих матеріалів провадження.

На підставі зібраних і перевірених судом матеріалів, суд вважає за необхідне відновити втрачене судове провадження справи №434/5295/13-ц за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в частині рішення Артемівського районного суду міста Луганська від 04.03.2014 у справі №434/5295/13-ц.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.258-261, 353, 354, 493, 494 ЦПК України, - суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Лігал» про відновлення втраченого судового провадження, задовольнити.

Відновити втрачене судове провадження по цивільній справі №434/5295/13-ц за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в частині: рішення Артемівського районного суду міста Луганська від 04.03.2014 у справі №434/5295/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відновити текст процесуального документу:

- рішення Артемівського районного суду міста Луганська від 04.03.2014 у справі №434/5295/13-ц, наступного змісту:

07.04.2014

Справа № 1203/9765/12,243450313

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2014 року Артемівський районний суд м. Луганська в складі головуючого судді Головіної Т.М., при секретарі Височиній А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду в місті Луганську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача борг за кредитним договором № Ск-830-000720/7-2008 від 14 липня 2008 р. в загальному розмірі 44225,82 грн., з якого: прострочений кредит 3743,14 грн., прострочені проценти 426,40 грн., прострочена плата за обслуговування кредиту 2050,80 грн., пеня за прострочення кредиту 21859,93 грн., пеня за прострочення процентів 2490,17 грн., пеня за прострочення плати за обслуговування кредиту 11976,67 грн., 3% річних за прострочення кредиту 422,58 грн., 3% річних за прострочення процентів 47,71 грн., 3% річних за прострочення плати за обслуговування кредиту 227,52 грн., інфляційні витрати за прострочення кредиту 597,74 грн., інфляційні витрати за прострочення процентів 67,01 грн., інфляційні витрати за прострочення плати за обслуговування кредиту 316,15 грн. та судовий збір у сумі 442,26 грн., мотивуючи тим, що взяті на себе за кредитним договором зобов`язання відповідач не виконав, допустив прострочення в платежах.

Сторони у судове засідання не з`явилися, надали заяви про слухання справи за їх відсутності, представник позивача на позовних вимогах наполягав; відповідач позов визнав частково, вважає розмір пені явно завищеним , оскільки перевищує розмір заборгованості по кредиту; просив суд зменшити пеню у зв`язку з тим, що в нього на утриманні знаходиться двоє неповнолітніх дітей, він знаходиться в тяжкому матеріальному становищі і не має можливості сплатити виставлену позивачем заборгованість.

З наданих доказів встановлено наступне:

14 липня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк» (назву якого з 08.07.2009 р. змінено на ПАТ «Родовід Банк») і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Ск-830-000720/7-2008 про відкриття карткового рахунку № НОМЕР_1 з оформленням платіжної картки Visa Сlassic (далі Договір), згідно якого позивач надав відповідачу споживчий кредит у розмірі 4363,60 грн., строком дії до 14.07.2010 р. включно, зі сплатою 7 % річних та плату за обслуговування споживчого кредиту в розмірі 2, 35 % від суми наданого споживчого кредиту згідно з встановленим графіком; у разі порушення строків (термінів) погашення споживчого кредиту та /або сплати процентів за користування кредитом та / або плати за обслуговування споживчого кредиту - сплачувати Банку пеню за кожний день прострочки у розмірі 1,6 % від суми простроченого платежу.

Відповідач суму, передбачену договором, отримав, тобто позивач умови договору з свого боку виконав. Позичальник умови договору порушив, зобов`язання по поверненню кредиту виконав частково, порушив строки повернення кредиту і сплати відсотків за користування кредитом.

Згідно розрахунку суми заборгованості, у відповідача існує станом на 05.07.2013 р. заборгованість в загальному розмірі 44225,82 грн., з якої: прострочений кредит 3743,14 грн., прострочені проценти 426,40 грн., прострочена плата за обслуговування кредиту 2050,80 грн., пеня за прострочення кредиту 21859,93 грн., пеня за прострочення процентів 2490,17 грн., пеня за прострочення плати за обслуговування кредиту 11976,67 грн., 3% річних за прострочення кредиту 422,58 грн., 3% річних за прострочення процентів 47,71 грн., 3% річних за прострочення плати за обслуговування кредиту 227,52 грн., інфляційні витрати за прострочення кредиту 597,74 грн., інфляційні витрати за прострочення процентів 67,01 грн., інфляційні витрати за прострочення плати за обслуговування кредиту 316,15 грн.

Таким чином, між сторонами склались договірні відносини з договору кредиту .

Згідно ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.638,639 ЦК України , якщо сторони досягли домовленості і уклали договір, в якому передбачені певні зобов`язання, то вони мають виконуватись і вважатись такими, що момент домовленості настав.

Згідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки у відповідності з договором. Збіг строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно ст.526, 611, 615 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від зобов`язання не допускається. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені умовами договору або законом, зокрема зміна умов зобов`язання, сплата неустойки.

Згідно ст.1048, ч.1 ст.1054 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів на умовах договору.

Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума чи інше майно, котре боржник зобов`язаний передати кредитору у випадку порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, яка обчислюється в процентах від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст..550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, спричинених невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно ст.617 ЦК України, особа, що порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо доведе, що це порушення сталось внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, невиконання зобов`язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 616 ЦК України, якщо порушення зобов`язання виникло з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків і неустойки, стягуваних з боржника. Суд має право зменшити розмір збитків і неустойки, стягуваних з боржника, якщо кредитор навмисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, спричинених порушенням зобов`язання, або не вжив заходів до їх зменшення.

Згідно ч.3 ст..551 ЦК- розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, і при наявності інших обставин, що мають суттєве значення.

Згідно п.27 Постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» - положення ч.3 ст.551 ЦК України, про зменшення розміру неустойки може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з ч.2 ст.625 ЦК України , які мають іншу правову природу; проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями ст.1054, 1056-1 ЦК України, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність з розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Таким чином, позивач має право вимагати від відповідача виконання зобов`язань за договором кредиту, в тому числі має право вимагати стягнення всієї суми кредиту і нарахованих відсотків за користування кредитом, а також комісії (плати за обслуговування кредиту), передбаченої умовами договору.

Згідно наданого розрахунку, заборгованість становить: прострочений кредит 3743,14 грн., прострочені проценти 426,40 грн., прострочена плата за обслуговування кредиту 2050,80 грн.

Підстав для зменшення даних сум немає, нарахування процентів і плати за обслуговування кредиту мало місце за умовами договору кредиту.

Щодо нарахування пені, то суд вважає, що згідно п. 4.1.23 договору є підстави для нарахування пені на прострочену суму по тілу кредиту, процентах і плати за обслуговування кредиту, і такі підстави виникли після першого допущення прострочення платежу, тобто ще до закінчення строку дії договору - строку, на який був виданий кредит і протягом якого кредит повинен був бути повернутий позичальником; а з закінченням строку повернення кредиту, передбаченого договором, простроченою стала вся сума кредиту, нараховані проценти за користування кредитом і плата за обслуговування кредиту.

За прострочення виконання зобов`язань Банком нарахована пеня, яка складається з : пеня за прострочення кредиту - у розмірі 21859,93 грн., пеня за прострочення процентів - 2490,17 грн., пеня за прострочення плати за обслуговування кредиту - 11976,67 грн.

Враховуючи розмір невиконаного відповідачем грошового зобов`язання, суд вважає, що нарахована позивачем пеня є надмірно високою і такою, що значно перевищує розмір завданих збитків, що згідно ч.3 ст.551 ЦК дає суду підстави для зменшення розміру неустойки.

Суд також враховує, що кредитор тривалий час не реагував на допущене боржником прострочення у виконанні грошових зобов`язань за договором кредиту, і маючи право і всі підстави для вжиття заходів по захисту своїх прав шляхом направлення вимоги боржнику, шляхом звернення до суду з відповідним позовом, як протягом строку дії договору в частині прострочених платежів, так і після настання кінцевої дати повернення кредиту- 14.07.2010р., своїми правами не скористався, допустивши збільшення збитків і розмір прострочення. Оскільки позивач наявність інших поважних причин не довів, то суд дійшов висновку, що не направлення вимоги боржнику, не звернення до суду з позовом кредитор допустив навмисно, з метою збільшення розміру пені, або принаймні через свою недобросовісність (тобто необережність). А дана обставина є підставою для зменшення розміру неустойки згідно ч.2 ст.616 ЦК України. Тому, враховуючи розмір кредиту, строки невиконання грошових зобов`язань позичальником, конкретні умови , що сприяли збільшенню збитків, а також враховуючи принцип справедливості і розумності, співмірності відповідальності допущеному порушенню, суд згідно ч.2 ст.616 і ч.3 ст.551 ЦК- України вважає можливим зменшити розмір нарахованої неустойки (пені) до 3743,14 грн.

Щодо позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» про нарахування індексу інфляції і 3% річних, дані вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, дана норма не може бути застосована до регулювання правовідносин в сфері кредитування протягом строку дії договору кредиту, оскільки нормами ст.ст.1046-1053, 1054- 1056 ЦК України передбачені інші наслідки прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором.

Щодо застосування вказаної норми закону після закінчення строку дії договору, то суд враховує, що після 14.07.2010р. позивач продовжив нарахування процентів за користування кредитом, згідно умов договору і такі дії позивача позичальник не оспорює. Таким чином, позивач, вимагає і стягнення нарахованих процентів у розмірі , передбаченому договором кредиту, і процентів, передбачених ст. 625 ЦК України, як до простроченого грошового зобов`язання, що суперечить чинному законодавству і умовам укладеного між сторонами договору. Крім того, оскільки ст. 625 ЦК України передбачає додаткову відповідальність боржника за прострочення грошового зобов`язання, то до даної норми можливе застосування наслідків, передбачених ч.3 ст.551 ЦК України та ч.2 ст.616 ЦК України. При наведених вище обставинах суд вважає, що підстави для застосування ч.3 ст.551 і ч.2 ст.616 ЦКУ в даному випадку є, тому в цілому суд вважає можливим , зменшивши розмір пені до 3743,14 грн. , і враховуючи принцип співмірності відповідальності заподіяним збиткам, відмовити позивачу у стягнення сум, передбачених ст. 625 ЦК України.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача наступні суми: прострочений кредит 3743,14 грн., прострочені проценти 426,40 грн., прострочена плата за обслуговування кредиту 2050,80 грн., пеня - 3743,14 грн., а всього 9963,48 грн.

Також стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 229,40 грн.

На підставі викладеного, 526, 549, 550, 551, 615, 616, 617, 625, 631, 638, 639, 1046-1053, 1054 - 10561 ЦК України, керуючись ст.213, 214, ст. 218 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за договором кредиту № Ск-830-000720/7-2008 від 14 липня 2008 р., яка станом на 05.07.2013 р. складає 9963,48 грн, судовий збір в сумі 229,40 грн., в іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Т.М. Головіна

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Суддя: С.М. Демиденко.