Решение № 136196131, 04.05.2026, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/259/25

Провадження № 2/0182/4237/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

04.05.2026 м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Рунчевої О.В., розглянувши в м. Нікополі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

20.01.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі ТОВ «Діджи Фінанс») звернулось до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з даним позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.07.2021 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», ОСОБА_1 подано Заявку на отримання кредиту №103356191. ТОВ «МІЛОАН» направлено Відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов Договору про споживчий кредит №103356191 від 26.07.2021 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства. Таким чином, відповідач уклала Договір про споживчий кредит із ТОВ «МІЛОАН», та на підставі платіжного документа ОСОБА_1 перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 15 200,00 грн. Відповідач свої кредитні зобов`язання не виконала, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість.

12.11.2021 року згідно умов Договору відступлення права вимоги №13Т ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за Кредитним Договором №103356191 від 26.07.2021 року на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто права вимоги до відповідача. Згідно Договору відступлення, сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «Діджи Фінанс») становить 60 845,60 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 15 200,00 грн.; заборгованість за відсотками - 45 645,60 грн., заборгованість за комісійними винагородами становить 0 грн., заборгованість за пенею становить 0 грн.

З огляду на викладене вище, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь зазначену заборгованість та відшкодувати судові витрати.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.01.2025 року відкрито провадження та постановлено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відповідачеві роз`яснено його право подати відзив на позовну заяву (а.с.18-19).

Згідно тексту позовної заяви, позивач просить справу розглядати без участі представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.14).

12.02.2025 року на адресу суду від представника відповідача Шинжирбаєва М.Т. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнає з наступних підстав. Зазначив, що з наданого позивачем кредитного договору №103356191 від 26.07.2021 року не вбачається підписання такого ОСОБА_1 електронним цифровим підписом, власноручним підписом або одноразовим ідентифікатором, що свідчить про те, що вона не погоджувалась на умови договору та не підписувала його. Представник відповідача не погодився з нарахованими відсотками за користування кредитом, зазначив, що строк кредитного договору становить 30 днів, отже відсотки повинні були нараховуватись лише на трок дії даного договору. Не погодився й з розміром витрат на правничу допомогу, вважає його завищеним та таким, що не відповідає дійсності та фактично виконаній роботі, оскільки дана справа є шаблонною. Просив зменшити розмір витрат до 500,00 грн. (а.с.75-85).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Між сторонами виникли правовідносини щодо заборгованості за кредитним договором, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Судом встановлено, що 26.07.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №103356191 (індивідуальна частина) на суму 15 200,00 грн. (а.с.50-54).

Відповідно до п.1.3. Кредит надається строком на 30 днів з 26.07.2021 (строк кредитування).

Згідно п.1.4. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 25.08.2021.

Відповідно до п.1.5.1. Комісія за надання кредиту: 0 грн., яка нараховується за ставкою 0,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Згідно п. 1.5.2. Проценти за користування кредитом: 45,60 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

У відповідності до п.1.6. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Пунктом 1.7. Договору передбачено тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3 цього Договору.

Згідно з п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов`язок позичальника із сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Відповідно до п. 6.1. договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та доступний, зокрема, через сайт Кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Із платіжного доручення № 30342113 від 26.07.2021 року встановлено, що платником ТОВ «МІЛОАН» перераховано отримувачу ОСОБА_1 15 200,00 грн., призначення платежу: кошти згідно договору №103356191 (а.с.57).

З відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ «МІЛОАН» вбачається, що за період з 26.07.2021 року по 24.10.2021 року заборгованість ОСОБА_1 становить 60 845,60 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 15 200,00 грн.; заборгованість за відсотками становить 45 645,60 грн., заборгованість за комісійними винагородами становить 0 грн., заборгованість за пенею становить 0 грн. (а.с.37).

12 листопада 2021 року згідно умов Договору відступлення права вимоги №13Т, ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за Кредитним Договором №103356191 від 26.07.2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача (а.с.39-43).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Факт отримання відповідачем коштів підтверджується платіжним дорученням №30342113 від 26.07.2021 року. При цьому використання електронного підпису неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора на електронну пошту та/або номер телефону. Доказів, що указані в договорі персональні дані (відомості паспорта громадянина України, РНОКПП, номер телефону, електронна пошта) належать не позичальнику, суду не надано, тоді як алгоритм укладення договору, визначений ТОВ «МІЛОАН» виключає підстави вважати, що без їх погодження відповідач могла отримати кредитні кошти. А тому доводи представника відповідача в цій частині суд вважає необґрунтованими.

Судом встановлено, що відповідачем не виконано умови укладеного договору та не повернуто отримані кошти.

Що стосується вимог позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитними коштами, слід зазначити наступне.

Згідно правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12, провадження №14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

З умов кредитного договору вбачається, що сторони погодили строк позики (строк дії договору) - 30 днів. Дата повернення позики - 25.08.2021 року. Розмір процентів згідно п. 1.5.2 даного Договору та п.3 додатку №2 до цього Договору (Паспорт споживчого кредиту) встановлено в розмірі 45,60 грн., які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, а відтак заборгованість відповідача складає саме 15 245,60 грн.

Суд також зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо пролонгації строку кредитування відповідно до умов кредитного договору та доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів, передбачених п.п.4.1, 4.2 кредитного договору, та в матеріалах справи такі докази, подані в порядку ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, відсутні.

Такий правовий висновок підтверджено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16.

З огляду на викладене вище, суд виснує про часткове задоволення позовних вимог в сумі 15 245,60 грн.

Крім того, представник ТОВ «Діджи Фінанс» просив стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2024 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Стародуб І.В. було укладено договір про надання правової допомоги № 42649746 у даній справі (а.с.47-49). Згідно Акту про підтвердження факту надання правничої допомоги №103356191 вартість послуг склала 6 000 грн. (а.с.33).

Представник відповідача просив зменшити розмір вказаних витрат через їх необґрунтованість та неспівмірність.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову (25,05%), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 606,81 грн. (2 422,40 грн./ 100 х 25,05 (відсоток задоволення позову) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1503,00 грн. (6 000/100 х 25,05).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 514, 526, 530, 626, 628, 638, 1048-1050, 1054, 1055-1056 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за кредитним договором №103356191 від 26.07.2021 року в розмірі 15 245,60 (п`ятнадцять тисяч двісті сорок п`ять грн. 60 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746) витрати по сплаті судового збору в сумі 606,81 (шістсот шість грн. 81 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 503,00 (одна тисяча п`ятсот три грн. 00 коп.).

В іншому відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його повного складення.

Суддя: О. В. Рунчева