Приговор № 136194253, 04.05.2026, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №1-кп/748/139/26

Єдиний унікальний № 743/1360/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024270000000098 від 16 червня 2024 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Пологи Прилуцького району Чернігівської області, громадянки України, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 332 КК України,

з участю:

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

Не пізніше 25.05.2024 ОСОБА_3 разом з Особа 1, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, сприяли незаконному переправленню через державний кордон України ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , оскільки останні не хотіли бути мобілізованими, не мали права перетину державного кордону України та бажали виїхати до території Республіки Білорусь попри існуючу під час дії воєнного стану заборону.

Так, з відеозапису на YouTube-каналі «ІНФОРМАЦІЯ_5» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6.» (посилання ІНФОРМАЦІЯ_7) вказані особи дізнались про можливість незаконного виїзду з України поза пунктами пропуску, на ділянці державного кордону України в районі населеного пункту Неданчичі, Чернігівської області до Республіки Білорусь та вирішили, що ОСОБА_3 разом з Особа 1, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, виїдуть у вказану місцевість, проведуть її розвідку та за її результатами нададуть ОСОБА_7 та ОСОБА_8 поради і вказівки щодо незаконного перетину державного кордону України.

Реалізуючи описаний вище злочинний умисел, 25.05.2024 ОСОБА_3 разом з Особа 1, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, виїхала потягом з міста Київ до міста Чернігів, після чого з міста Чернігів на приміському поїзді дісталась міста Славутич. При цьому вказана особа провела розвідку місць розташування військовослужбовців, нарядів поліції та шляхів безперешкодного виходу з території залізничних вокзалів в містах Чернігів та Славутич, щоб не бути поміченим патрулями поліції та представниками ТЦК та СП. Після цього, ОСОБА_3 з використанням мобільного телефону з номером НОМЕР_1 передала отриману інформацію за допомогою месенджеру «Telegram» ОСОБА_7 на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , чим надала останньому поради та вказівки стосовно маршруту проїзду з міста Київ до міста Чернігів та Славутич з уникненням патрулів та військовослужбовців ТЦК та СП.

В подальшому ОСОБА_3 разом з Особа 1, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, на таксі з міста Славутич прослідували до блок-посту біля населеного пункту Неданчичі Чернігівської області, провівши розвідку та з`ясовавши місця розташування патрулів та блок-постів, наявності або відсутності на них військовослужбовців ТЦК та СП, при цьому роблячи фото та відео фіксацію. В подальшому, ОСОБА_3 у вищевказаний спосіб передала отриману інформацію ОСОБА_7 , чим надала поради та вказівки, щоб останній міг спланувати маршрут руху до місця незаконного перетину державного кордону України.

Далі, під`їхавши безпосередньо до державного кордону України з Республікою Білорусь, біля річки Дніпро, поряд з населеним пунктом Миси Чернігівського району Чернігівської області, ОСОБА_3 разом з Особа 1, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, перевірила можливість безперешкодного підходу до води та подальшого перетину державного кордону України через річку Дніпро, а також відсутність патрулів, зробивши фото та відео фіксацію місця. Після цього, ОСОБА_3 в описаний вище спосіб за допомогою мобільного додатку «Telegram» передала отриману інформацію ОСОБА_7 , надавши поради і вказівки стосовно найбільш сприятливого місця незаконного перетину державного кордону України.

Таким чином ОСОБА_3 надала ОСОБА_7 поради та вказівки стосовно місця незаконного перетину державного кордону України, безпечних маршрутів проїзду з міста проживання (м.Київ) до місця незаконного перетину державного кордону України (через міста Чернігів та Славутич) передала фото та відео розміщення блок-постів та патрулів для незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України з Республікою Білорусь.

Крім того, вказаними діями ОСОБА_3 усунула перешкоди незаконного переправлення через державний кордон України, а саме: законодавчу заборону виїзду чоловіків призивного віку закордон, можливість виявлення осіб патрулями та військовослужбовцями ТЦК та СП, а також можливість виявлення осіб військовослужбовцями ДПСУ.

Далі, 15.06.2024 ОСОБА_3 разом з Особа 1, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, орендувала квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , з метою перебування в ній ОСОБА_7 та ОСОБА_8 для очікування зручного часу для незаконного перетину державного кордону України.

Після чого, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 15.06.2024 безперешкодно дісталися від міста Київ до міста Славутич Київської області та висунулись в напрямку населеного пункту Миси Чернігівського району Чернігівської області для подальшого незаконного перетину державного кордону до Республіки Білорусь через річку Дніпро, проте були зупинені військовослужбовцями на останньому блок-посту біля населеного пункту Неданчичі Чернігівського району Чернігівської області.

Дії ОСОБА_3 за даним епізодом кваліфіковані за ч. 1 ст. 332 КК України, як сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон шляхом надання порад, вказівок та усунення перешкод.

Крім того, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

У відповідності до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Пунктом 9 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку» визначено, що національна безпека України - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.

У відповідності до п. 2 ст. 1 указаного Закону, воєнна безпека - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від воєнних загроз.

Згідно п.п. 44-45 рішення Ради національної безпеки та оборони України від 14.09.2020 «Про стратегію національної безпеки України», основним завданням у сфері воєнної безпеки є розвиток потенціалу стримування. Безумовним пріоритетом є боєздатні Збройні Сили України, підготовлений і вмотивований військовий резерв та ефективна територіальна оборона, які у поєднанні зі спроможностями інших органів сектору безпеки і оборони здатні завдати таких неприйнятних для противника втрат на землі, у повітрі, на морі та у кіберпросторі, що унеможливить реалізацію його агресивних намірів.

Пунктом 22 частини III Стратегії забезпечення державної безпеки, ухваленої рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 16.02.2002 визначено, що державна політика у сфері державної безпеки спрямовується на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам державній безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних, диверсійних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що призводять до цих загроз та причин їх виникнення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

У відповідності до ст. 3 цього Закону організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Згідно ст. 12 указаного Закону основними складовими діяльності Збройних Сил України є підготовка Збройних Сил України до виконання покладених на них Конституцією України завдань, організація та забезпечення їх виконання, підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності, виховна робота, збереження життя і здоров`я особового складу, забезпечення законності та військової дисципліни у Збройних Силах України, що здійснюються органами військового управління, командирами і начальниками всіх рівнів відповідно до вимог Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оборони.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про оборону України» військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України вважається збройною агресією.

Статтею 4 вищевказаного Закону визначено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно - рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Цим же законом особливий період визначено як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Пунктом 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно п. 5 ст. 22 указаного Закону призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин.

Пунктами 1, 3 цієї ж статті Закону зобов`язано громадян з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Пунктом 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено настання відповідальності громадян за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення) Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в м. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Пунктом 8 Положення визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 9 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента № 64/2022 від 24 лютого 2022 року (далі - Указ), з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжено та діє дотепер.

Пунктом 3 Указу Президента визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, оголошено проведення загальної мобілізації, строк якої триває дотепер.

Згідно з повідомленням Державної прикордонної служби України від 24.02.2022, розміщеної на сайті Урядового порталу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, тимчасово, обмежено виїзд з України окремою категорією громадян. Зокрема, заборонено виїзд за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років. Така норма діятиме на період правового режиму воєнного стану. Вказані обмеження введено з метою забезпечення проведення заходів із мобілізації, підтримки бойової готовності та боєздатності Збройних Сил України, підтримки їх спроможності здійснювати відсіч військовій агресії російської федерації.

Відповідно до п. 2-6 «Правил перетинання державного кордону України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 року, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2- 2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії); інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

Таким чином, викладені вище положення чинного законодавства України свідчать про те, що забезпечення мобілізаційної готовності є невід`ємною частиною законної діяльності Збройних Сил України, а виїзд осіб призовного віку, які підлягають або можуть підлягати призову за мобілізацією, за межі України без наявних на те правових підстав перешкоджає законній діяльності Збройних Сил України в частині їх обов`язку з підтримання належної мобілізаційної готовності.

Будучи обізнаними з вказаними вище положеннями чинного законодавства та обставинами сьогодення, за невстановлених досудовим слідством обставин, не пізніше 25.05.2024 ОСОБА_3 разом з Особа 1, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, сприяли незаконному переправленню через державний кордон України ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , оскільки останні не хотіли бути мобілізованими, не мали права перетину державного кордону України та бажали виїхати до території Республіки Білорусь попри існуючу під час дії воєнного стану заборону.

Так, з відеозапису на YouTube-каналі «ІНФОРМАЦІЯ_5» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6.» (посилання ІНФОРМАЦІЯ_2 ) вказані особи дізнались про можливість незаконного виїзду з України поза пунктами пропуску, на ділянці державного кордону України в районі населеного пункту Неданчичі Чернігівської області до Республіки Білорусь та вирішили, що ОСОБА_3 разом з Особа 1, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, виїдуть у вказану місцевість, проведуть її розвідку та за її результатами нададуть ОСОБА_7 та ОСОБА_8 поради і вказівки щодо незаконного перетину державного кордону України.

Реалізуючи описаний вище злочинний умисел, достовірно знаючи про обмеження на виїзд за кордон України чоловіків віком від 18 до 60 років, а також те, що вказані обмеження зумовлені необхідністю забезпечення діяльності Збройних Сил України, розпочали злочинну діяльність, яка полягала у знижені людського мобілізаційного ресурсу та перешкоджання належному комплектуванню ЗС України та інших утворених до Законів України військових формувань, шляхом незаконного виїзду за межі України.

Так, не пізніше 25.05.2024 ОСОБА_3 разом з Особа 1, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, виїхала потягом з міста Київ до міста Чернігів, після чого з міста Чернігів на приміському поїзді дісталась міста Славутич. При цьому вказана особа провела розвідку місць розташування військовослужбовців, нарядів поліції та шляхів безперешкодного виходу з території залізничних вокзалів в містах Чернігів та Славутич, щоб не бути поміченим патрулями поліції та представниками ТЦК та СП. Після цього ОСОБА_3 з використанням мобільного телефону з номером НОМЕР_1 передала отриману інформацію за допомогою месенджеру «Telegram» ОСОБА_7 на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , чим надала останньому поради та вказівки стосовно маршруту проїзду з міста Київ до міста Чернігів та Славутич з уникненням патрулів та військовослужбовців ТЦК та СП, усвідомлюючи, що вказана інформація буде використана для незаконного виїзду з України, що призведе до зменшення мобілізаційного ресурсу.

В подальшому ОСОБА_3 разом з Особа 1, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, на таксі з міста Славутич прослідувала до блок-посту біля населеного пункту Неданчичі Чернігівської області, провівши розвідку та з`ясувавши місця розташування патрулів та блок-постів, наявності або відсутності на них військовослужбовців ТЦК та СП, при цьому роблячи фото та відео фіксацію. В подальшому, ОСОБА_3 у вищевказаний спосіб передала отриману інформацію ОСОБА_7 , чим надала поради та вказівки, щоб останній міг спланувати маршрут руху, усвідомлюючи, що вказана інформація буде використана для незаконного виїзду з України, що призведе до зменшення мобілізаційного ресурсу.

Далі, під`їхавши безпосередньо до державного кордону України з Республікою Білорусь, біля річки Дніпро, поряд з населеним пунктом Миси Чернігівського району Чернігівської області, ОСОБА_3 разом з Особа 1, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, перевірила можливість безперешкодного підходу до води та подальшого перетину державного кордону України через річку Дніпро, а також відсутність патрулів, зробивши фото та відео фіксацію місця. Після цього, ОСОБА_3 за допомогою мобільного додатку «Telegram» передала отриману інформацію ОСОБА_7 , надавши поради і вказівки стосовно найбільш сприятливого місця незаконного перетину державного кордону України.

Далі, 15.06.2024 ОСОБА_3 разом з Особа 1, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, орендувала квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , з метою перебування в ній ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , очікуючи зручного часу для незаконного перетину державного кордону України.

Згідно задуму ОСОБА_3 вказані дії мали забезпечити незаконний виїзд ОСОБА_7 за межі України, унеможливити його подальшу мобілізацію та, таким чином, перешкодити передбаченій ст. 12 Закону України «Про Збройні Сили України» законній діяльності ЗСУ, яка полягає у належному підтриманні рівня бойової і мобілізаційної готовності шляхом зменшення мобілізаційного ресурсу, що мало ускладнити належне комплектування ЗС України та інших утворених до Законів України військових формувань і, відповідно, перешкодити законній діяльності Збройних Сил України.

Однак, ОСОБА_7 був зупинений військовослужбовцями на останньому блок-посту біля населеного пункту Неданчичі Чернігівської області.

Таким чином ОСОБА_3 виконала всі дії, які вважала необхідними для перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період до кінця, але вказане кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Дії ОСОБА_3 за даним епізодом кваліфіковані за ч.2 ст.15 ч.1 ст.114-1 КК України, як закінчений замах на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

Відповідно до положень ч.5 ст.374 КПК України, у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_3 , як підозрюваної та обвинуваченої на захист та доступ до правосуддя з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.

Приймаючи рішення щодо проведення спеціального досудового розслідування та проведення розгляду за процедурою in absentia, суд виходив із того, що інкриміноване обвинуваченій кримінальне правопорушення та її поведінка підпадали під вимоги, зазначені у ч.2 ст.297-1 КПК України. Положення закону щодо здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження не визнані неконституційними і є такими, що узгоджуються зі стандартами, визначеними у Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо критеріїв, які регламентують провадження, що здійснюється за відсутності обвинуваченого. Так відповідно до рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи важливою умовою застосування спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду є те, щоб під час спеціального досудового розслідування або спеціального судового провадження було забезпечено процесуальні права та гарантії осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, зокрема, право обвинуваченого бути поінформованим належним чином про дату слухання справи та про своє право на законне чи інше представництво в суді.

З огляду на положення КПК України та Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є, зокрема, особа, стосовно якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Згідно з ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Порядок здійснення повідомлень передбачений ст. 135 КПК України.

За змістом ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).

Так, в окремих випадках процедура так званого «заочного повідомлення про підозру» є необхідною для досягнення завдань кримінального провадження. У цьому випадку питання стосується конкуренції публічних і приватних інтересів під час кримінального провадження.

У ситуації, коли особа не просто тимчасово відсутня за місцем проживання, а й невідомо де знаходиться й водночас достеменно встановлено, що нез`являється на виклики, та відповідно безпосереднє вручення їй повідомлення про підозру, як і направлення засобами поштового зв`язку України є неможливим, перевагу над приватними інтересами, забезпечуваними засадами верховенства права і наявністю права на захист, мають публічні інтереси, що полягають у притягненні особи до кримінальної відповідальності, зокрема за вчинений злочин.

Отже, особливий (заочний у цьому випадку) порядок набуття статусу підозрюваного було здійснено за наявності вагомих, а не формальних для цього підстав.

Разом з тим, у наведених положеннях ч. 1 ст. 278 КПК України законодавцем не конкретизовано випадки, в яких повідомлення про підозру мають здійснюватися у спосіб, передбачений для здійснення викликів, лише вказано про обставину неможливості здійснення такого вручення, тобто безпосередньо.

Вказане дає підстави для висновку, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих заходів для вручення ОСОБА_3 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Повістки про виклик ОСОБА_3 , повідомлення про підозру до встановлення факту її перетину державного кордону, відповідно до ч.2 ст.135 КПК України вручались старості Піддубівського старостинського округу № 14 за місцем реєстрації ОСОБА_3 ( том 2 а.п.1-18), 07 серпня 2024 року ОСОБА_3 була оголошена в розшук. ( том 2 а.п.19-29) В ході проведення слідчих (розшукових дій) встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03.07.2024 перетнула державний кордон України через контрольно-пропускний пункт «Шегині» та не повернулась на територію України і перебуває на території Європейського Союзу. 22 серпня 2024 року ОСОБА_3 була оголошена в міжнародний розшук. ( том 2 а.п.30-42)

Дорученням Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Чернігівській області у межах процесуальних прав і обов`язків, визначених ст.46, 47 КПК України, адвоката ОСОБА_6 уповноважено забезпечити безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_3 . ( том 2 а.п.48)

Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова від 03.09.2024 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_3 . ( том 2 а.п.90-91)

З огляду на зазначене, орган досудового розслідування вживав всіх можливих передбачених КПК України заходів для виклику та розшуку ОСОБА_3 , щоб забезпечити останній можливість безпосередньо та через обраного захисника реалізовувати права підозрюваної на стадії досудового розслідування.

Крім того, в ході здійснення досудового розслідування виявлена інформація щодо укладення ОСОБА_3 договору про надання правничої допомоги з адвокатом ОСОБА_9 , який повідомив, що надавав правову допомогу ОСОБА_3 щодо її виклику на 17.06.2024 до СВ УСБУ у Чернігівській області, в подальшому ОСОБА_3 не залучала його як адвоката та вважає, що договір про надання правової допомоги припинений. ( том 2 а.п.102-104)

Після постановлення ухвали слідчим суддею Деснянського районного суду міста Чернігова від 03.09.2024, якою надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_3 , відповідно до вимог ч.4 ст.46 КПК України, ст.42 КПК України, п.8 ч.2 ст.52 КПК України та ч.2 ст.297-5 КПК України реалізацію прав підозрюваної (обвинуваченої) ОСОБА_3 здійснював її захисник ОСОБА_6 , який отримував необхідні процесуальні документи, знайомився з матеріалами кримінального провадження.

Крім цього, згідно з ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 25.04.2025 року відносно ОСОБА_3 здійснювалось спеціальне судове провадження. Відповідно до ухвали Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10.02.2026 вирішено здійснювати розгляд кримінального провадження в порядку спеціального судового провадження.

У судовому засіданні приймав участь захисник ОСОБА_6 , який був захисником на стадії досудового розслідування і ознайомлений з матеріалами кримінального провадження від початку здійснення спеціального досудового розслідування.

Важливо звернути увагу, що судом також вживалися заходи про виклик обвинуваченої для забезпечення доступу до правосуддя, у зв`язку із чим на кожне судове засідання остання викликалась у порядку ст.323 КПК України. Повістки про виклик опубліковані у газеті «Урядовий кур`єр» та його електронній версії на сайті https://ukurier.gov.ua/uk/about/ у розділі «Оголошення: виклики в суд», а також на офіційному сайті як Ріпкинського районного суду Чернігівської області так і Чернігівського районного суду Чернігівської області. Крім того, ОСОБА_3 неодноразово надсилались повістки про виклик до суду за місцем її реєстрації, які повертались з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. ( том 1 а.п. 28, 34, 47, 49, 64, 65, 72, 83, 84, 103, 114, 155, 164, 171-173, 178, том 2 а.п.144,147, 173, 176, 195, 206, 214,215, 233, том 3 а.п.1-3, 17, 20-22, 31, 35)

Захисник обвинуваченої здійснював активні дії, спрямовані на захист обвинуваченої : приймав участь у дослідженні доказів, допиті свідків, виступав у дебатах.

Суд вважає, що стороною обвинувачення були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_3 , як підозрюваної, обвинуваченої, зокрема на захист та доступ до правосуддя в кримінальному провадженні, в якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (in absentia), що відповідає правовій позиції Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Колоцца проти Італії», рішення від 12 лютого 1985 року; справа «Шомоді проти Італії», рішення від 18 травня 2004 року). Серед іншого, ОСОБА_3 завчасно належним чином викликалася до слідчого, є повідомленою про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 332 КК України, про висунуте обвинувачення у визначеному КПК України порядку, стороною обвинувачення вживалися всі заходи щодо обов`язкової участі захисника тощо.

Таким чином, права ОСОБА_3 як на стадії досудового розслідування, так і судового провадження, був забезпечений на рівні реального використання, що гарантується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Згідно з ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 25.04.2025 та ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10.02.2026 провадження у справі відносно ОСОБА_3 здійснюється за її відсутності, як спеціальне судове провадження, оскільки обвинувачена переховується за межами України, перебуває у міжнародному розшуку. Відповідно показань обвинувачена не надавала.

Винність обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 332 КК України, підтверджується показами свідків, що були допитані в судовому засіданні, зібраними у кримінальному провадженні та безпосередньо дослідженими у судовому засіданні належними та допустимими доказами, що узгоджуються з показами допитаних свідків.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що 15.06.2024 під час роботи на ділянці оперативного забезпечення виявлені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які мали ознаки незаконного перетину державного кордону, були знервовані та дезорієнтовані. На прохання вони надали для огляду телефони, де виявлені переписки, фото, з чого стало відомо, що ОСОБА_3 разом з іншою особою попередньо пройшли відповідний маршрут, зробили фото, які передали ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .. Далі в ході опитування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повідомили, що мали намір перетнути кордон. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 прибули на таксі, а ОСОБА_3 , як стало відомо, перебувала в м.Славутич. В подальшому на ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були складені адміністративні матеріали за незаконний перетин кордону.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що він та ОСОБА_12 перебували на КРП та перевіряли документи. Документи ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перевіряв ОСОБА_12 , який викликав працівників прикордонної розвідки, які в подальшому займались складанням документів. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 приїхали на таксі з боку населеного пункту Комарино.

Свідок ОСОБА_13 пояснив, що перебуваючи на посту з метою охорони державного кордону та перевірки документів, зупинили автомобіль, в якому були водій та два громадянина України чоловічої статі не з Чернігівської області. Дані громадяни викликали підозру щодо незаконного перетину кордону. В подальшому викликали прикордонну службу для оформлення документів.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що станом на 2024 рік перебував на посаді старшого офіцера відділу оперативних заходів, на той час вводилось оформлення дозволу на перебування на прикордонній території та ними здійснювалась перевірка документів у осіб, які заїжджали в прикордонну зону. В червні 2024 року він перебував у складі 4-х осіб в прикордонному наряді в межах с.Неданчичі. Ним для перевірки документів було зупинено таксі, в якому перебував водій, а також ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які повідомили, що прибули з дівчатами до м.Славутич на відпочинок та їдуть на риболовлю до с.Губичі, що викликало підозру, оскільки вони їхали до місця, яке не пристосовано для риболовлі, при цьому у них не було екипірування для ловлі риби, а були тільки вудочки, які тільки придбані у магазині. Також у них з собою був надувний круг. Дозволу на перебування на прикордонній території у них не було.

Відповідно до повідомлення начальника Ріпкинського РВ Управління СБУ в Чернігівській області № 27/309 від 16.06.2024 встановлено, що ОСОБА_3 з метою перешкоджання мобілізації ОСОБА_7 та ОСОБА_8 надала їм допомогу в незаконному перетину ДКУ, а саме розробила маршрут руху для незаконного перетину ДКУ з РБ, який би виключав можливість зустрічі з представниками ТЦК та СП, ДПСУ, відпрацювала легенду прикриття, провела розвідку місцевості, придбала плавзасоби та надавала інформацію про розташування в/с ДПСУ та інших сил оборони в прикордонні. Також складено рапорт. В повідомленні та рапорті від 12.07.2024 зазначається, що ОСОБА_3 сприяла незаконному переправленню громадян України через державний кордон - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 шляхом надання порад, вказівок та усунення перешкод. ( том 1 а.п.189-194)

Начальник прикордонного оперативно-розшукового відділу 16.06.2024 повідомив про вчинення кримінального правопорушення та виклав обставини, зазначивши, що ОСОБА_3 , яка використовує мобільний телефон Galaxy Fold 5G, номер мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_1 , знаючи про діючий воєнний стан, використовуючи інтернет месенджер «Telegram» з ніком « ОСОБА_14 », наприкінці травня 2024 року передала ОСОБА_7 інформацію про координати розміщення блок-постів в Чернігівській області, фото та відео місцевості біля с.Неданчичі. Встановлено, що інформація була передана з метою організації незаконного переправлення ОСОБА_7 до республіки Беларусь. Підтвердження передачі інформації було виявлено в ході огляду мобільних телефонів. ( том 1 а.п.195-196)

Відповідно до наданого фото з екрану мобільного телефону зафіксовано діалог в інтертнет месенджері «Telegram» з ОСОБА_3 , де остання передає координати розміщення блок-постів в Чернігівській області, фото місцевості біля с.Неданчичі. ( том 1 а.п. 197-199)

Начальник прикордонного оперативно-розшукового відділу 16.06.2024 повідомив про вчинення кримінального правопорушення та виклав обставини, зазначивши, що ОСОБА_3 , яка використовує мобільний телефон Galaxy Fold 5G, номер мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_1 , будучи обізнана, що ОСОБА_15 ухиляється від військового призову по мобілізації, з метою сприяння йому у незаконному перетині кордону спланувала маршрут слідування від залізничного вокзалу м.Славутич Київської області до місця перетину державного кордону України в районі с.Неданчичі Чернігівського району. У подальшому ОСОБА_3 на транспортному засобі особисто прослідувала за вищевказаним маршрутом та зафіксувала на свій мобільний телефон розміщення блок-постів поблизу державного кордону України, фото та відео місцевості біля с.Неданчичі. Зазначені відомості через додаток «Telegram» передала ОСОБА_16 , який скористався ними. ( том 1 а.п. 200-201)

Відповідно до фото з екрану мобільного телефону на ньому маються зображення фото та відео залізничного вокзалу в м.Славутич, переписка щодо маршруту, дані щодо місцевості в с.Неданчичі. ( том 1 а.п.202-213)

Як слідує з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.06.2024 за матеріалами правоохоронних, судових та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень внесені відомості за ч.2 ст.15 ч.1 ст.114-1 КК України та розпочато досудове розслідування. В подальшому 15.07.2024 внесені відомості за ч.2 ст.332 КК України. ( том 1 а.п.179-187)

Відповідно до протоколу огляду місця події від 16 червня 2024 року за участі, в тому числі ОСОБА_3 , було виявлено та вилучено мобільні телефони iPhone 15 Pro Max ІМЕІ: НОМЕР_3 , iPhone 15 Pro Max ІМЕІ: НОМЕР_4 , iPhone 13 ІМЕІ: НОМЕР_5 , Galaxy Fold 5G ІМЕІ: НОМЕР_6 . ( том 1 а.п.214-222)

Протоколом огляду від 19 червня 2024 року та фототаблицею до нього доводиться, що в ході огляду мобільного телефону Galaxy Fold 5G ІМЕІ: НОМЕР_6 , який, як встановлено раніше, був вилучений у ОСОБА_3 виявлена чат-переписка з користувачем « ОСОБА_17 » ( номер телефону НОМЕР_2 ) щодо планування маршруту, фото координат блок-постів. У галереї виявлено фото, які зроблені 25.05.2025 залізничного вокзалу м.Славутич, річки Дніпро та скрин геолокації в районі н.п.Миси, н.п.Славутич, н.п.Неданчичі. ( том 1 а.п.223-230)

Протоколом огляду від 19 червня 2024 року та фототаблицею до нього доводиться, що в ході огляду мобільного телефону iPhone 15 Pro Max ІМЕІ: НОМЕР_3 , який, як встановлено раніше, належить ОСОБА_7 , виявлено чат-переписку з користувачем « ОСОБА_18 » (номер телефону НОМЕР_7 ), в якій присутні публікації щодо незаконного перетину ДКУ та спілкування щодо намірів власника телефону незаконно перетнути ДКУ з РБ через річку Дніпро. В додатку «Telegram» виявлено чат-переписку з користувачем « ОСОБА_14 » ( номер телефону НОМЕР_1 ), в якій наявні фото від 25.05.2024 залізничного вокзалу м.Славутич, річки Дніпро та скрін геолокації в районі н.п.Миси, н.п.Славутич, н.п. Неданчичі. ( том 1 а.п.231-245)

В ході проведення слідчих (розшукових дій) встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03.07.2024 перетнула державний кордон України через контрольно-пропускний пункт «Шегині» та не повернулась на територію України і перебуває на території Європейського Союзу. 22 серпня 2024 року ОСОБА_3 була оголошена в міжнародний розшук. ( том 2 а.п.30-42)

Як слідує з наданих копій протоколів від 15 червня 2024 року ОСОБА_8 та ОСОБА_7 15 червня 2024 року о 18 год 50 хв у прикордонній смузі на території Неданчицького старостинського округу намагалися незаконно перетнути ДКУ поза пунктом пропуску. ( том 2 а.п.51-54)

Відповідно до постанови від 02 липня 2024 року Ріпкинського районного суду Чернігівської області ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. В постанові зазначено, що ОСОБА_7 15.06.2024 о 18.50 в прикордонній смузі на території Неданчицького СО Любецької ОТГ Чернігівського району Чернігівської області поблизу н.п.Неданчичі (1000 м до державного кордону, 3000 м до села Нединчичі) намагався незаконно перетнути державний кордон України поза пунктом пропуску через державний кордон на вхід в Республіку Білорусь через річку Дніпро за допомогою надувного матрацу. ( том 2 а.п.58-59)

Відповідно до протоколу огляду місця події від 21 червня 2024 року ОСОБА_12 видав надувний круг у формі «кавун», який був виявлений під час огляду речей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ( том 2 а.п.55-57)

В межах виконання доручення слідчого оперативними співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_3 зібрана інформація щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_7 .. Надана інформація про особу ОСОБА_3 , місце її реєстрації АДРЕСА_1 та дані щодо перетину нею державного кордону 03.07.2024. Також надана інформація про особу ОСОБА_7 ( том 2 а.п.95-98)

За повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 , остання відома адреса: АДРЕСА_3 , військов-облікові дані не оновлені, бронь або відстрочка відсутні, повістки не направлялися по причині відсутності адреси у м.Київ. ( том 2 а.п.106)

Постановою від 11 вересня 2024 року матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_19 виділено в окреме провадження. ( том 2 а.п.111-114)

Сторона обвинувачення, на яку покладено тягар доведення висунутого обвинувачення, подала суду істотні докази та достатні пояснення стосовно обставин вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченою ОСОБА_3 .

Водночас, й з урахуванням форми цього судового розгляду, важливо відзначити, що сторона захисту у будь-якому разі не діяла формально.

Належність доказів у кримінальному процесі обумовлюється їх доказовою цінністю, а саме для чого вони можуть бути використані:

- для встановлення, хто вчинив злочин чи з`ясування інших обставин складу злочину - це встановлені дані про особу обвинуваченої ОСОБА_3 , належність мобільного телефону, який був у неї вилучений під час проведення огляду місця події, встановолення її спілкування з Особою 1, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, з ОСОБА_7 , що разом з ОСОБА_8 намагався перетнути кордон з метою уникнення мобілізації.

- для встановлення окремих фактів, які в сукупності розкривають обставини складу злочину чи їх відсутність - активні дії обвинуваченої, яка разом з Особою 1, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження проводили розвідку маршруту, місць розташування військовослужбовців, нарядів поліції та шляхів безперешкодного виходу з території залізничних вокзалів, щоб не бути поміченими патрулями полції та представниками ТЦК та СП та з використанням мобільного телефону ОСОБА_3 передала інформацію за допомогою месенджера «Telegram» ОСОБА_7 . Отже ОСОБА_3 надала ОСОБА_7 поради та вказівки стосовно місця незаконного перетину кордону, безпечних маршрутів проїзду, передала фото та відео розміщення блок-постів та патрулів для незаконного перетину державного кордону України. Тим самим ОСОБА_3 мала на меті забезпечити незаконний виїзд ОСОБА_7 за межі України, щоб унеможливити його подальшу мобілізацію і таким чином перешкодити законній діяльності ЗСУ.

- для встановлення обставин, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого - діяльність обвинуваченої щодо збирання відповідної інформації щодо координатів, місць розташування блок-постів, здійснення фото та відеофіксації маршрутів, передача відповідної інформації в подальшому ОСОБА_7 , а також наявність у чаті переписки відповідних статей щодо незаконного перетину кордону є свідченням наявності усвідомлення та наміру ОСОБА_3 у сприянні ОСОБА_7 незаконного перетину кордону з метою уникнення мобілізації.

Допустимість доказів визначають як їх правову придатність для використання у кримінальному процесі як аргументів у доказуванні, зокрема у тому, що:

- фактичні дані як докази отримані уповноваженим на те суб`єктом - у чому суд міг пересвідчитися через надані постанови про визначення груп слідчих та прокурорів. Щодо уповноважених суб`єктів стороною захисту заперечення не висловлювались;

- фактичні дані отримані у встановленому законом порядку з дотриманням процесуальної форми, яка гарантує захист прав та законних інтересів громадян;

- отримані фактичні дані щодо вчиненого обвинуваченою злочинів не були пов`язані із здійсненням негласних слідчих розшукових дій, збирались відкрито, зафіксовані з дотриманням процесуальної форми й у цьому аспекті суд не вбачає порушень прав та законних інтересів як обвинуваченої, так і інших осіб;

- фактичні дані та сам процес їх отримання з відкритих джерел належним чином закріплені та засвідчені, суд міг пересвідчитися у покроковості всіх вчинених слідчих та процесуальних дій. Суд вважає закріплення вчинених дій зробленими знімками екрану (скріншотами) належним способом.

- зібрані докази та інші матеріали провадження загалом дозволяють здійснити перевірку достовірності та законності отримання фактичних даних.

Достовірність доказів означає відповідність їх змісту тому, що мало місце в дійсності. Для з`ясування достовірності доказу необхідно мати можливість пересвідчитись у добротності як самого джерела, так і способу отримання фактичних даних, надійності процесуального носія та засобів фіксації.

Зібрані у даному кримінальному провадженні докази є достовірними та отримані у процесуальний спосіб.

Щодо критерію достатності зібраних доказів, то за наявності наявних доказів, попередньо перевірених на предмет їхньої належності, допустимості та достовірності, у суду не лишається жодного сумніву у тому, що саме обвинувачена ОСОБА_3 сприяла незаконному переправленню ОСОБА_7 та ОСОБА_8 через державний кордон шляхом надання порад, вказівок та усунення перешкод, а також вчинила всі дії, які вважала необхідними для перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період, але ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були затримані прикордонною службою.

Частина 1 статті 114-1 КК України встановлює заборону перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період. Диспозиція цієї частини передбачає формальний склад злочину. Це означає, що для кваліфікації діяння не потрібно настання конкретних наслідків.

Воєнний стан сприяв появі нових форм суспільно небезпечної поведінки, які раніше або не мали масового характеру, або взагалі не розглядалися крізь призму злочинів проти національної безпеки. У правозастосовній практиці поступово сформувалося розширене тлумачення поняття «перешкоджання законній діяльності ЗСУ», яке почало охоплювати не лише фізичні дії. До таких дій стали відносити створення та адміністрування месенджер-каналів з інформацією про роботу ТЦК та СП, виготовлення фіктивних медичних документів, фіктивне зарахування на навчання, маніпуляції з військовим обліком транспортних засобів, а також організацію незаконного переправлення за кордон осіб, які підлягають мобілізації, створення та поширення відеороликів або матеріалу щодо діяльності ТЦК та СП, заклики щодо спротиву їх діяльності, заклики щодо розправи над співробітниками та військовослужбовцями ТЦК та СП, тощо. Така зміна у правозастосовній практиці була зумовлена тим, що зменшення мобілізаційного ресурсу автоматично впливає на здатність ЗСУ виконувати свої функції, а отже, є формою перешкоджання їх законній діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Замах на злочин є проміжною стадією його вчинення, видом незакінченого злочину. Об`єктивними ознаками замаху на злочин є: а) вчинення діяння (дії чи бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину; б) недоведення злочину до кінця; в) причини недоведення злочину до кінця не залежать від волі винного.

Під діянням, безпосередньо спрямованим на вчинення злочину, слід розуміти таке діяння (дію або бездіяльність), що безпосередньо посягає на об`єкт, який перебуває під охороною закону, створює безпосередню небезпеку заподіяння йому шкоди. Тут створюються не умови для вчинення злочину, а вже починається виконання об`єктивної сторони злочину, і найчастіше вчиняються діяння, передбачені диспозицією певної статті Особливої частини КК.

Недоведення злочину до кінця вказує на незавершеність об`єктивної сторони злочину. Вона не дістає свого повного розвитку, тобто повною мірою не здійснена. Особа або не виконує всіх дій, що утворюють об`єктивну сторону (у даному провадженні особа, що підлягає мобілізації не перетнула державний кордон України, а отже дії на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період не були доведені до кінця), або ж не настають наслідки, зазначені у відповідній статті КК України.

Суд, дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях доведеною, що ніяк не можна вважати припущенням суду, а є сукупністю вагомих підстав для прийняття відповідного процесуального рішення.

Враховуючи встановлені обставини справи та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон шляхом надання порад, вказівок та усунення перешкод, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України та закінченому замаху на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1 КК України.

ОСОБА_3 є раніше не судима, за повідомленням КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» на диспансерному обліку не перебуває та за медичною допомогою не зверталась.( том 2 а.п.99,108)

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно з ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Як передбачено ч.2. ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_3 не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення покарання суд враховує ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєних ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, які є відповідно нетяжким та тяжким злочином, дані про особу обвинуваченої, яка не притягувалась до кримінальної відповідальності, судом враховується відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, обставини вчинених кримінальних правопорушень, що також були вчинені в умовах воєнного стану, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого, а отже суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченій покарання саме у виді позбавлення волі, передбаченому санкціями інкримінованих статей КК України, що в даному випадку є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень.

На думку суду таке покарання обинуваченій перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, процесуальні витрати відсутні.

Долю речового доказу мобільного телефону Galaxy Fold 5G ІМЕІ: НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_3 необхідно вирішити у відповідності з вимогами ст.ст.96-1,96-2 КК України та ст.100 КПК України, застосувавши спеціальну конфіскацію. Мобільний телефон iPhone 15 Pro Max ІМЕІ: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_7 слід повернути останньому.

Арешти, накладені ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 25 червня 2024 року на мобільний телефон Galaxy Fold 5G ІМЕІ: НОМЕР_6 , вилучений під час огляду місця події у ОСОБА_3 та ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 25 червня 2024 року на мобільний телефон iPhone 15 Pro Max ІМЕІ: НОМЕР_3 , який був вилучений у ОСОБА_7 слід скасувати.

Під час досудового розслідування ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Таким чином, застосований до ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою слід залишити без змін до моменту її затримання на виконання вироку суду. При цьому, строк відбування покарання обвинуваченій слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного її затримання.

На підставі викладеного, керуючись ст. 94, 135, 139, 297-1, 297-5, 323, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватою у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 332 КК України і призначити їй покарання:

за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1 КК України - у виді позбавлення волі на строк п`ять років,

за ч. 1 ст. 332 КК України - у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку у законну силу залишити незмінним - тримання під вартою. Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту її фактичного затримання.

Речовий доказ: мобільний телефон Galaxy Fold 5G ІМЕІ: НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_3 , у відповідності з вимогами ст.96-1,96-2 КК України та ст.100 КПК України - конфіскувати в дохід держави.

Речовий доказ: мобільний телефон iPhone 15 Pro Max ІМЕІ: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_7 - повернути ОСОБА_7 .

Арешти, накладені ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 25 червня 2024 року на мобільний телефон Galaxy Fold 5G ІМЕІ: НОМЕР_6 , вилучений під час огляду місця події у ОСОБА_3 та ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 25 червня 2024 року на мобільний телефон iPhone 15 Pro Max ІМЕІ: НОМЕР_3 , який був вилучений у ОСОБА_7 - скасувати.

На вирок може бути подана апеляція до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику обвинуваченої, якому вручались всі процесуальні рішення у цьому провадженні на підставі ч. 2 ст. 297-5 КПК України, та з урахуванням положень ч. 4 ст. 46 КПК України про те, що захисник користується процесуальними правами обвинуваченого, захист якого він здійснює.

Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, де і здійснювались публікації повісток про виклик обвинуваченої протягом всього судового розгляду.

Суддя ОСОБА_1