Решение № 136190829, 01.05.2026, Сокирянський районний суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 722/1332/25

Номер провадження 2/722/51/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року Сокирянський районний суд Чернівецької області

в складі:

головуючого судді Припхан І.І.,

з участю секретаря Козак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Моторно (транспортне) страхове бюро України про відшкодування шкоди в порядку суборгації,

У С Т А Н О В И В:

Позивач Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна» звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суборгації.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що 17.07.2020 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ТОВ «Хьорман-уа» було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № АМ.157114.

Предметом даного Договору були майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Volkswagen», державний номерний знак « НОМЕР_1 ». У відповідності до умов вказаного Договору страхування Позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.

11.09.2020 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Seat», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », допустив зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen», державний номерний знак « НОМЕР_1 ». Внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень. Відповідно до Постанови суду, Відповідача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернувся Страхувальник та надав всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страхові акти. На підставі вище зазначених страхових актів ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 86 525,93 грн.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність Відповідача була застрахована в ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ», то остання керуючись ст. ст. 22 та 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодувала ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» страхове відшкодування в розмірі 67 582,07 грн.

Отже, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить: 18 943,86 грн.

На підставі наведеного, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача відшкодування в сумі 18 943,86 грн та судові витрати по справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2025 року дана позовна заява передана до провадження судді Ратушенка О.М.

Розпорядженням керівника апарату Сокирянського районного суду Чернівецької області Хорошенюка О.І. № 63/2026 від 25 лютого 2026 року «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи», зобов`язано призначити повторний автоматизований розподіл між суддями судової справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2026 року, вказану цивільну справу передано для розгляду судді Сокирянського районного суду Припхан І.І.

Ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 27.02.2026 року цивільну справ прийнято до провадження та призначено судове засідання.

20.04.2026 року представником третьої особи подано письмове пояснення, згідно якого 02 серпня 2021 року ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» втратило статус асоційованого члена МТСБУ. 28.01.2025 року Позивач направив до МТСБУ заяву про страхове відшкодування. Позивач просив відшкодувати на його користь шкоду, пов`язану з пошкодженням транспортного засобу. При цьому, відповідно до умов доданого договору добровільного страхування, а також ремонтної калькуляції, аркуша перевірки даних та розрахунку страхового відшкодування Позивач здійснив виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи в сумі 86 525,93 грн., що дорівнює вартості відновлювального ремонту без врахування зносу. Керуючись нормою закону, МТСБУ, на основі отриманих документів, здійснило розрахунок відшкодування, а саме: вартості відновлювального ремонту з врахування зносу. Така становила 69 082,07 грн. При цьому, відповідно до умов договору ОСЦПВ укладеного між Відповідачем та страховиком ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» розмір франшизи становив 500 грн. Відповідно до абз.2 п.12.1 ст.12 Закону № 1961-IV страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Тому розмір регламентної виплати був визначений в сумі 68 582,07 грн. Також просила стягнути на користь МТСБУ 1 000,00 грн. судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив справу розглянути у їх відсутність. про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, щодо заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі, хоч належним чином повідомлений про час та місце слухання справи. У передбачений законодавством термін відповідач відзиву до суду не надав.

Представник третьої особи не з`явилась, 20.04.2026 року подала до суду письмові пояснення у справі.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою сторін фіксація технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалася.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 11 вересня 2020 року о 08 годині 25 хвилин, керуючи транспортним засобом «SEAT Altea» державний номер НОМЕР_2 на площі Дарницька в місті Києві, рухався на заборонений (червоний) сигнал світлофора, внаслідок чого скоїв зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen Golf» державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , чим заподіяв транспортним засобам технічні пошкодження та пасажир автомобіля «Volkswagen Golf» державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження з матеріальними збитками.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 19.11.2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Частиною 6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки «Volkswagen Golf» державний номер НОМЕР_1 , було проведено його огляд, про що було складено акт огляду транспортного засобу.

Відповідно до розрахунку страхового відшкодування до страхового акту № UA2020091100012/L01/01 вартість ремонту склала 87025.93 грн., розмір страхового відшкодування з врахуванням франшизи 86525.93 грн.

На підставі цих документів ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» складено страховий акт № UA2020091100012/01/01 від 06-10-2020 р. на суму 86525.93 грн., виплату здійснено на рахунок СТО в розмірі 86525.93 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 47620 від 09.10.2020 року.

Судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «SEAT ALTEA» д.н.з. НОМЕР_3 , була застрахована у ТДВ "СК "Ю.Ес.Ай." відповідно до поліса ОСЦПВ EP № 201183430.

02 серпня 2021 року ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» втратило статус асоційованого члена МТСБУ.

Оскільки винуватцем ДТП визнано ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого на момент ДТП була застрахована в ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.», позивач звернувся 28.01.2025 року до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (суброгації).

За полісом ОСЦПВ EP № 201183430 МТСБУ виплатило ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» страхове відшкодування у розмірі 68 582,07 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 92 Закону України «Про страхування» страховик за договором страхування зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (суброгація).

Отже, можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.

Відповідно до ст. 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат.

Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Отже, суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування і правовою підставою її застосування є ст. 993 ЦК України та ст. 108 Закону України «Про страхування».

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону № 1961-IV від 01 липня 2004 року) визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром і виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №227/2996/16-ц зазначив: «Аналіз ст. 1194 ЦК України дає підстави для висновку, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, страховик відповідальної особи, яка винна у ДТП, на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу (у разі наявності такої різниці) на підставі ст. 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.»

Відповідно до роз`яснень викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків). Таким чином, різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, повинна сплачувати особа, 3 вини якої настав страховий випадок, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

У постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 Верховний Суд вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Такі законодавчі обмеження встановлені ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Наведене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19.

Таким чином, винуватець ДТП відповідає за завдану шкоду, якщо вона перевищує міру відповідальності страховика або відноситься до сум, які страховик не повинен відшкодовувати, а тому, саме відповідач ОСОБА_1 згідно зі ст. 1194 ЦК України зобов`язаний відшкодувати у порядку суброгації позивачу залишок шкоди у розмірі 18 943,86 грн.

Жодних доказів, які б спростовували висновки суду відповідач не надав, в тому числі ним не спростовано розміру нарахованої суми страхового відшкодування.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ПАТ "СК "ПЗУ Україна" необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2 424,40 грн.

Щодо вимог третьої особи про стягнення витрат на правову допомогу.

МТСБУ, звертаючись до суду з письмовими поясненнями у справі, просило стягнути з відповідача витрати, пов`язані з розглядом справи в розмірі 1000,00 грн.

Згідно п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 12 ст. 141 ЦПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

У даній справі МТСБУ як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача підтримала позов, який судом був задоволений в повному обсязі, тому вона має право на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку ч. 12 ст. 141 ЦПК України.

Так, у матеріалах справи міститься: витяг з договору №3/4/2023 про надання послуг у сфері права від 21.12.2022 року, додаткова угода №245 від 14.04.2026 року до договору №3/4/2023 про надання послуг у сфері права від 21.12.2022 року.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставіст.41Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого вст. 13 ЦПК України, суд приходить до висновку, що заявлені витрати третьої особи на правову допомогу в розмірі 1000,00 грн. відповідатимуть критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також не суперечатимуть принципу розподілу таких витрат.

На підставі статей 1166, 1187-1188 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 82, 141, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Моторно (транспортне) страхове бюро України про відшкодування шкоди в порядку суборгації - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на корить Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ЄДРПОУ 20782312, адреса: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40, шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 18 943 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот сорок три) грн. 86 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на корить Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ЄДРПОУ 20782312, адреса: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40, судовий збір у розмірі 2 424,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на корить Моторно (транспортного) страхового бюро України, ЄДРПОУ 21647131, адреса: Русанівський бульвар, 8, м.Київ, витрати на правову допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: І.І. Припхан