Решение № 136189956, 01.05.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/14513/24

Провадження № 2/175/2905/25

РІШЕННЯ

Іменем України

"01" травня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Білоусової О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Яшиної М.В.,

представника позивача - адвоката Нижник А.А.,

представника позивача - Пірус К.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Гасанової М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального закладу «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Добре вдома» Дніпропетровської обласної ради до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про позбавлення батьківськи прав та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про позбавлення батьківськи прав та стягнення аліментів.

В позові посилається на те, що 30 січня 2024 року, на підставі направлення Служби у справах дітей, ОСОБА_3 разом із донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зарахована до відділення «Матері з дітьми» КЗ «Центр соціальної підтримки «Добре вдома» у зв`язку зі складними життєвими обставинами.

ОСОБА_3 є сиротою, постійного місця проживання не має, неодноразово притягувалась до адміністративної та кримінальної відповідальності. Раніше вона була позбавлена батьківських прав щодо сина рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 лютого 2022 року і відбувала покарання у виправній колонії, де вчинила фізичне насильство над малолітньою донькою, за що була засуджена вироком Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 серпня 2023 року за ст. 125 КК України.

У різних соціальних закладах ОСОБА_3 систематично залишала дитину без нагляду, виявляла агресію, застосовувала фізичне насильство та використовувала нецензурну лексику. Попри неодноразові зауваження, вона продовжувала порушувати режим, що підтверджується зверненнями персоналу, доповідними та викликами поліції.

10 лютого 2024 року відповідачка залишила дитину на тривалий час без нагляду. Після цього дитину було терміново переведено до відділення «Термінове влаштування дітей». ОСОБА_3 була відрахована із закладу через системне порушення режиму та насильство щодо дитини.

З того часу відповідачка не підтримує зв`язку з донькою, не цікавиться її життям і потребами, не забезпечує догляду, освіти, медичної допомоги, що негативно впливає на фізичний та психоемоційний стан дитини. Висновки спеціалістів і психологів підтверджують наявність загрози для життя та здоров`я дитини.

Ці обставини свідчать про повне ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків і наявність підстав для захисту прав дитини.

У судовому засіданні представники позивача Комунального закладу «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Добре вдома» Дніпропетровської обласної ради Нижник А.А. та Пірус К.В. позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Надали пояснення щодо позову. Додатково зазначили, що після ухвалення заочного рішення відповідач дійсно відвідувала доньку у закладі, але ці зустрічі носили формальний характер, емоційного зв`язку між дитиною та відповідачем немає. Такий тривалий час перебування дитини у комунальному закладі порушує права дитини, а відношення відповідачки до дитини та її поведінка не свідчить про її будь-яку зацікавленість дитиною.

Відпоівідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, повідомлена належним чином, заяв не подавала. В минулому судовому засіданні 01.04.2026 року вказувала, що проти позбавлення її батьківських прав, дитину не може забрати з комунального закладу, оскільки не має житла, зараз проходить військову службу за контрактом, на службу вона пішла через те, що посварилася з чоловіком «на зло». Має намір звільнитися зі служби і потім зайти житло та забрати ОСОБА_5 . Факт порушення правил перебування у комунальному закладі заперечувала, пояснивши це неприязним відношенням колишньої директорки до неї. Зазначила, що дитину відвідувала, купляла речі, їжу та все необхідне.

У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Гасанова М.Ю. заперечувала щодо задоволення позовних вимог посилаючись на безпідставність позовних вимог та бажання відповідача опікуватися у майбутньому своєю дитиною.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про місце дату та час проведення судового засідання повідомлений належним чином, надано до суду висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав.

Заслухавши учасників судового провадження, психолога, вивчивши матеріали справи і надані суду докази, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , видане Новомосковським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіональноого управління Міністерства юстиції(м. Дніпро), актовий запис №205(а.с.36).

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, відомості про батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері).

Відповідно до довідки від 12 березня 2024 року №223/08-12-03, виданої Управлінням-службою у справах дітей адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 за адресою місця реєстрації ніколи не проживала (а.с. 43), до того ж листом Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур №509 від 09 квітня 2024 року повідомлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , однак була знята з реєстрації 26 травня 2023 року по заяві власника житла(а.с.42).

На відповідачку складались протоколи за ознаками адміністративного правопорушення за ст.ст. 173, 184 КУпАП, що підтверджується листом ВП №8 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 28.02.2024 року №438/100-60-1504/1437, яким повідомили Службу у справах дітей Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської. З метою недопущення травматизації дитини, пов`язаної з переміщенням у інший заклад 10.02.2024 року малолітню ОСОБА_6 , 2022 р.н., залишено в закладі під відповідальність адміністрації до вирішення подальшої долі дитини. (а.с.64).

Вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2020 року ОСОБА_3 визнано винною у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено їй покарання у виді 1 (одного) року позбавленні волі; у відповідності до ст.75 КК України, звільнено ОСОБА_3 від відбування покарання з випробовуванням строком в 1 (один) рік, якщо вона протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї судом обов`язки.

ОСОБА_3 покладені на неї обов`язки вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2020 року не виконала та відбувала покарання в Державній установі «Кам`янська виправна колонія(№34), що підтверджується довідкою про звільнення серії ДНП №15216 (а.с.44).

Відбуваючи покарання в Державній установі «Кам`янська виправна колонія №34», ОСОБА_3 вчинила новий злочин по відношенню до своєї доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за фактом чого було відкрите кримінальне провадження №12023046160000220 за ч. 1 ст. 125 КК України.

Вироком Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 серпня 2023 року ОСОБА_3 , визнано винною у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 125 КК України та призначено їй покарання в виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 850 гривень на користь держави; за сукупністю вироків, до покарання призначеного за вироком Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, відповідно до ст. 71 ч.1, 4, 72 ч.3 КК України приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 31.05.2022 року, остаточно призначивши ОСОБА_3 покарання у виді 17 днів позбавлення волі зі штрафом в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 850 гривень на користь держави.

30 січня 2024 року, відповідно до Направлення № 6, виданого Службою у справах дітей Дніпропетровської обласної державної адміністрації на ім?я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її мати - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зарахована разом з донькою у відділення «Матері з дітьми» Комунального закладу «Центр соціальної підтримки «Добре вдома» Дніпропетровської обласної ради».

12 лютого 2024 року Комунального закладу «Центр соціальної підтримки «Добре вдома» Дніпропетровської обласної ради» виконано звіт про проведену роботу з сім`єю у складі матері - ОСОБА_3 та дитини - ОСОБА_4 згідно якого зазначено, що «У 2021 році ОСОБА_7 потрапила до Відділення матері з дітьми «Мамине щастя» на дев`ятому місяці вагітності. Невдовзі народила першу доньку та коли дитині було 10 днів ювенальна поліція вилучила у ОСОБА_8 дитину, так як була загроза життю та здоров`ю дитини. Наразі долею першої дитини ОСОБА_3 не цікавиться.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 народила свою другу доньку ОСОБА_4 . Після виписки з пологового ОСОБА_7 поїхала до соціального будинку «Рукавичка» від ГО «МАРТІН-клуб». 29 липня 2022 року ОСОБА_7 поїхала paзом з донькою до м. Верхньодніпровськ, де була ув`язнена за попередні вироки. Термін ув`язнення вона відбувала разом з донькою, та була звільнена 18 серпня 2023 року. Після звільнення повернулася знову жити в с. Орлівщина в «Рукавичку». Жінка часто лишала дитину одну на тривалий час. Мешканці соціального будинку кожного дня бачили недогляд за дитиною, як ОСОБА_9 свою доньку. Дитина майже весь час перебування B соціальному будинку була недоглянута та голодна . 31 січня 2024 року ОСОБА_7 залишила свою дитину без нагляду та покинула заклад на 3 години. 04 лютого 2024 року ОСОБА_7 залишила дитину без нагляду та покинула заклад на 2 години.07 лютого 2024 року була викликана ювенальна поліція та було складено протокол з приводу залишення без нагляду малолітню дитину. 08 лютого 2024 року було викликано ювенальну поліцію та виклик 102, з приводу хуліганства, було складено протокол та проведено профілактичну роботу. Після проведень профілактичної роботи ювенальної поліції нічого не змінилося в поведінці ОСОБА_8 , вона i надалі продовжує вчиняти фізичне насилля по відношенню до своєї малолітньої доньки, з цього приводу написані доповідні від - інших отримувачів послуг відділення «Матері з дітьми»10 лютого 2024 року, ОСОБА_3 залишила заклад i пішла в невідомому напрямку залишивши свою малолітню доньку ОСОБА_4 більше ніж на 3 години. Дитина залишалася одна в кімнат у відділенні, була голодна і плакала. Дитину терміново було переведено Наказом директора КЗ «Центр соціальної підтримки «Добре вдома» ДОР до відділення «Термінове влаштування дітей», в зв`язку з відсутністю матері та в усному порядку повідомлено ювенальну превенцію.

ОСОБА_3 відрахована з відділення «Матері з дітьми» 10 лютого 2024 року в зв`язку з порушенням режиму в закладі та фізичним насиллям по відношенню до своєї малолітньої доньки» (а.с.45).

Також зазначені обставини підтверджуються соціальним анамнезом складеним головою ГО «Мартін-клуб» Федотовою В.В. (а.с.46-49) та наданими доповідними записками(а.с.51-60).

13 лютого 2024 року практичним психологом Рудаковою Я. було складено психологічну характеристику на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно якої зазначено, що мати у вихованні дитини використовувала відсторонений стиль виховання, зокрема про маму дитина не згадує, адже мама не відвідує дівчинку (а.с.61).

Відповідно до психологічної характеристики на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначено, що ОСОБА_3 ігнорує доньку та її потреби або проявляє по відношенню до неї агресію, що може бути небезпечним для життя, фізичного та психічного здоров?я та розвитку ОСОБА_4 (а.с.62, 63).

Психолог Поронік Я.С. в судовому засіданні підтримала характеристики надані до позову та пояснила, що малолітня ОСОБА_5 не має емоційного зв`язку з матір`ю, не згадує про неї, не питає про матір. Відповідачка дитину не відвідує.

05 лютого 2025 року рішенням виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області №54 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_4 (а.с.106).

Згідно висновку №221/01-18 від 04.06.2025 року, Служба у справах дітей Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.107-108).

Зокрема у висновку ООП зазначено, що 11 лютого 2022 року заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_3 була позбавлена батьківських прав відносно свого малолітнього сина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (Справа №203/1928/21 від 21.05.2021).

05 листопада 2024 року ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_14 , та змінила прізвище на « ОСОБА_3 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 виданого Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с. 142).

Так, в судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 хоча і заперечувала проти позбавлення її батьківських прав, але не зазначала про почуття любові до дитини, тощо, вагомих причин того, що заважає їй забрати дитину з комунального заходу не зазначала, пославшись на відсутність житла. Поводила себе агресивно.

Відповідно до статті 51 Конституції України частин другої, третьої статті 5 Сімейного кодексу України , сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, громадянського суспільства.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

У пунктах 15, 16 постанови Пленум Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Тлумачення ст. 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд у постанові від 21 січня 2020 року у справі № 654/1409/19 вказав, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Верховний суд також зазначив, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Суд не приймає надані стороною позивача фотокартки в якості достатніх доказів належного виконання позивачкою своїх батьківських прав, оскільки вони не вказують на зміну відношення відповідачки до дитини, а лише встановлюють факт надання дитині певних речей та продуктів у певний час, в той час коли дитина перебуває у комунальному закладі. З даних фото та відео не можливо встановити, що поведінка чи дії відповідачки змінилися на краще та вони не відображають дійсного ставлення відповідачки до доньки та виконання нею батьківських обов`язків.

Виходячи з викладеного та інтересів дітей, права дітей на зростання у безпечному середовищі, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; встановивши систематичний та тривалий, винний, свідомий характер жорстокого поводження матері з дитиною, неналежне виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків; приймаючи до уваги що ОСОБА_1 не докладено зусиль для створення належних умов для проживання, освіти та розвитку дитини; враховуючи заходи, які до неї застосовувалися раніше, враховуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенції про права дитини, СК України, - суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування виключного заходу - позбавлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Такий захід має законну мету - захист інтересів дитини та її право на безпечні умови проживання та здійснюється для захисту фізичного, емоційного здоров`я та моралі неповнолітньої дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 180 встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 2 статті 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Згідно з ч. 3 вказаної норми, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Частиною 2 статті 179 СК України передбачено, що той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

У відповідності до ч. 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з положеннями статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частина 2 статті 181 СК України врегульовує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Але суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Виходячи з інтересів дітей, враховуючи вищенаведені обставини справи та вимоги закону, працездатний вік відповідачки, матеріальне становище платника аліментів, задовільний стан здоров`я відповідачки, а також те, що позбавлення батьківських прав не звільняє від обов`язку щодо утримання дитини, - суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь Служби у справах дітей Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття, починаючи з 25 вересня 2024 року.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 122, 136 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 12, 13, 77-81, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Комунального закладу «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Добре вдома» Дніпропетровської обласної ради до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про позбавлення батьківськи прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Передати малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , Службі у справах дітей Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області для вжиття заходів щодо подальшого її влаштування відповідно до вимог чинного законодавства.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Служба у справах дітей Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області (ЄДРПОУ 41511716) аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття, починаючи з 25.09.2024 року.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь держави судовий збір у розмірі 2422, 40 грн.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О. М. Білоусова