Постановление суда № 136186416, 30.04.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/5014/26 Провадження №2/760/13134/26

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у справі

«30» квітня 2026 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду міста Києва Тесленко І. О., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Державної спеціалізованої установи «Київське міське бюро судово-медичної експертизи», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання висновку експертизи недійсним,

ВСТАНОВИВ:

у лютому 2026 року ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Абдуллазаде Ламія Рагіба Кизи, звернулась до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до Державної спеціалізованої установи «Київське міське бюро судово-медичної експертизи», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання висновку експертизи недійсним.

25 лютого 2025 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи передані судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді згідно реєстру передачі справ 26 лютого 2026 року.

Судом в порядку ч. 2 ст. 27 ЦПК України направлявся запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо місцезнаходження юридичної особи відповідача у справі. Відповідь на такий запит надійшла до суду 27 березня 2026 року.

У період з 30 березня 2026 року по 13 квітня 2026 року суддя перебувала у відпустці, тому питання про відкриття провадження суддею не вирішувалось.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження у справі суддя враховує наступне.

Позивач у позовній заяві просить визнати недійсним Висновок експерта № 103-158-2024, проведений судовим експертом Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи (відділення судово-медичної генетичної ідентифікації) (код ЄДРПОУ 23698049, місцезнаходження: м. Київ, вул. Докучаєвська, 4) Юрченко О.В.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 року №4038-XII, судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до статті 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Згідно з статтею 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Отже, висновок експерта не є обов`язковим для суду і підлягає оцінці за внутрішнім переконанням суду, сформованим на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи у їх сукупності з дотриманням вимог закону. Такий висновок має значення лише в межах конкретного судового провадження, у якому він поданий, і не створює самостійного предмета судового розгляду поза межами цієї справи.

У разі встановлення недоліків у висновку експерта суд вправі вжити передбачених процесуальним законом заходів реагування, зокрема призначити додаткову або повторну експертизу, а також забезпечити проведення експертного дослідження іншим експертом чи експертною установою.

З огляду на викладене, вимоги про визнання висновку експерта недійсним як самостійного предмета позову не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки чинним законодавством не передбачено можливості оскарження такого доказу шляхом подання окремого позову. Заперечення щодо висновку експерта можуть бути заявлені виключно в межах тієї справи, у якій цей висновок поданий, із використанням передбачених процесуальних механізмів його перевірки та оцінки.

Крім того, суддя звертає увагу, що висновок експерта за своєю правовою природою не є правочином, а належить до процесуальних джерел доказування, які підлягають оцінці судом під час розгляду справи та ухвалення рішення. Такий документ не може бути самостійним об`єктом оскарження, а отже, обраний позивачем спосіб захисту не узгоджується з положеннями статті 16 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 ЦПК України, висновок експерта є письмовим документом, що містить опис проведених досліджень, сформульовані за їх результатами висновки та мотивовані відповіді на поставлені експертові питання, складений у встановленому законом порядку.

Разом із тим, за змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином визнається дія особи, спрямована на виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Натомість складання експертного висновку не породжує, не змінює та не припиняє жодних цивільних прав чи обов`язків сторін, а лише відображає результати дослідження певних обставин із використанням спеціальних знань, тобто має виключно доказове значення.

Оскарження висновку у окремій справі є неналежним способом захисту, що відповідає правовій позиції сформульованій Великою Палатою Верховного Суду (постанова від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Позасудовий порядок оскарження дій експерта є ефективним, а звернення до суду з окремим позовом не відповідає характеру порушення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Таким чином, з огляду на відмінність правової природи правочину та висновку експерта, останній не може розглядатися як правочин і, відповідно, не підлягає оскарженню у спосіб, передбачений для правочинів. Чинне законодавство не передбачає можливості визнання висновку експерта недійсним у порядку окремого позову.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, враховуючи вищенаведене у відкритті провадження слід відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 186 ЦПК України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 року №4038-XII, судовий експерт на підставах та в порядку, передбачених законодавством, може бути притягнутий до дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності.

Верховний Суд у постанові від 10 травня 2018 року у справі № 826/2169/17 зазначив, що:

«66. Експертне забезпечення правосуддя є одним із завдань Міністерства юстиції України згідно з пунктом 3 Положення про його діяльність, затвердженого Указом Президента від 06 квітня 2011 року № 395/2011. 67. Міністерство юстиції України відповідно до покладених на нього завдань згідно з підпунктами 52-56 пункту 4 зазначеного Положення про його діяльність забезпечує організацію роботи Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України і Науково-консультативної та методичної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України; присвоює кваліфікацію судового експерта фахівцям, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, видає свідоцтво встановленого зразка та здійснює контроль за їх діяльністю; зупиняє дію або анулює свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта; забезпечує ведення Державного реєстру атестованих судових експертів та Реєстру методик проведення судових експертиз; спрямовує і контролює діяльність науково-дослідних установ, які проводять судову експертизу та належать до сфери управління Мін`юсту України, здійснює нормативно-методичне забезпечення їх діяльності. 68. Отже, спеціальним державним органом, який забезпечує розгляд питань дисциплінарної відповідальності судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих експертних установ, є Центральна експертно-кваліфікаційна комісія при Міністерстві юстиції України. 69. Розгляд питань дисциплінарної відповідальності судового експерта включає з`ясування усіх обставин стверджуваного порушення, їх оцінку, визначення усіх елементів складу дисциплінарного правопорушення, притягнення до дисциплінарної відповідальності та обрання конкретного її виду та міри. Ці питання перебувають у виключній компетенції Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України. При цьому, оцінюючи обставини, Комісія має право на власний розсуд визначити вид і зміст рішення, яке приймається. Такі повноваження Комісії є дискреційними. 71. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, ухвалювати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем».

Крім того, експерт несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок (ст. 384 КК України) або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків (ст. 385 КК України).

Отже, оскарження дій експерта та / або оцінка правильності складеного ним висновку (у тому числі його недійсності) не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства як самостійний предмет позову.

У зв`язку з цим суддя роз`яснює позивачу, що у разі незгоди з висновком експерта він має право в межах відповідного судового провадження подати обґрунтовані заперечення проти такого висновку, ініціювати призначення додаткової або повторної експертизи, а також звернутися із відповідною скаргою до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України щодо перевірки дотримання експертом вимог законодавства під час проведення експертизи.

Керуючись ст. 27, 102, 110, 186 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної спеціалізованої установи «Київське міське бюро судово-медичної експертизи», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання висновку експертизи недійсним, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя І. О. Тесленко