Постановление суда № 136185191, 01.05.2026, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/2864/26

1-кс/705/648/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2026 року м. Умань

Слідчий суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умані клопотання слідчого СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 по кримінальному провадженню № 12026250320000252 від 03.03.2026 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Умань Черкаської області, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, розлученого, інваліда ІІІ групи, на утриманні у якого жодних осіб немає, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , яке погоджене прокурором Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що провадженні СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026250320000252 від 03.03.2026, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, по факту незаконного придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконного збуту психотропних речовин, якщо предметом таких дій були особливо небезпечні психотропні речовини.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання психотропної речовин з метою її збуту, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, порушуючи правовий режим їх обігу в Україні, а саме вимоги ст. ст. 2, 7, 25, 27, 29 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», у невстановлені в ході досудового розслідування дату та час, але не пізніше 20.04.2026, за невстановлених обставин, діючи умисно, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на незаконне придбання та зберігання з метою збуту, а також збут психотропної речовини, з корисливих мотивів, незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено PVP, яку в подальшому зберігав при собі з метою подальшого її збуту.

В подальшому, ОСОБА_4 , реалізуючи свій умисел на незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, 20 квітня 2026 року близько 11 години 20 хвилин, перебуваючи на вулиці Бетховена в м. Умань Черкаської області, діючи умисно та цілеспрямовано, з метою особистого збагачення, з корисливих мотивів, незаконно, під час проведення контролю за вчиненням злочину контрольованої та оперативної закупки, за 500 гривень збув особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_7 , фольговий згорток з кристалічною речовиною, яка відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124-26/5088-НЗПРАП від 24.04.2026 містить в своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину PVP, масою 0,097 грама.

Він же, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини з метою її збуту, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, порушуючи правовий режим їх обігу в Україні, а саме вимоги ст. ст. 2, 7, 25, 27, 29 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», у невстановлені в ході досудового розслідування дату та час, але не пізніше 30.04.2026, при невстановлених обставинах, переслідуючи корисливий мотив, незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено PVP, яку незаконно зберігав при собі, з метою її збуту.

В подальшому, ОСОБА_4 , 30 квітня 2026 року близько 12 години 25 хвилин, реалізуючи свій умисел спрямований на незаконний збут психотропної речовини, перебуваючи в Національному дендрологічному парку "Софіївка", який розташований по пров. Київському в м. Умань Черкаської області, діючи умисно та цілеспрямовано, з метою особистого збагачення, з корисливих мотивів, незаконно, під час проведення контролю за вчиненням злочину контрольованої та оперативної закупки, за 500 гривень збув особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_7 , паперовий згорток з кристалічною речовиною, яка містить в своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину PVP, яку він перед цим незаконно придбав та зберігав з метою її збуту.

30.04.2026 року о 13 год. 50 хв. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано відповідно до ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

01.05.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті психотропних речовин, вчинених повторно, якщо предметом таких дій були особливо небезпечні психотропні речовини.

В якості підстав застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 слідчий зазначає наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України.

У клопотанні слідчий просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк досудового слідства, з можливістю внесення застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив суд застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, з можливістю внесення застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, просив суд застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого, підтримав думку свого захисника.

Слідчий суддя, вислухавши думку осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, вивчивши матеріали клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, приходить до наступного.

У силу ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжні заходи є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є:

1) особисте зобов`язання;

2) особиста порука;

3) застава;

4) домашній арешт;

5) тримання під вартою.

Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї (ст. 178 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

В судовому засіданні встановлено, що слідчим відділом Уманського РУП ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні за № 12026250320000252 від 03.03.2026 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

30.04.2026 року о 13 год. 50 хв. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано відповідно до ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

01.05.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Відповідно до пред`явленої підозри ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 207 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті психотропних речовин, вчинених повторно, якщо предметом таких дій були особливо небезпечні психотропні речовини.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 необхідно врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

1.Щодо обґрунтованості підозри

Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягненням особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Суд ураховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суд в цьому контексті враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.

Зокрема, за змістом п. 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі Нечипорук і Йонкало проти України термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі Мюррей проти Об`єднаного Королівства від 28.10.1994, Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства від 30.08.1990).

Обґрунтованість підозри повинна бути визначена, враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На даному етапі судового провадження суд не вирішує питання про оцінку доказів для визнання підозрюваного винуватим чи невинуватим у вчиненні злочину, адже судове провадження наразі не завершено, докази сторін в повному обсязі судом не досліджено, і відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити після завершення дослідження кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, обґрунтовується зібраними доказами та іншими матеріалами кримінального провадження.

Як свідчать матеріали провадження, повідомлення про підозру за своїм змістом відповідає вимогам ст. 278 КПК України та на даному етапі сумнівів щодо його законності або порушення порядку вручення не викликає.

2.Щодо наявності ризиків

Слідчий суддя зауважує, що згідно з вимогами чинного законодавства сама по собі наявність обґрунтованої підозри не може бути єдиною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки їх застосування потребує наявність існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити певні дії, що передбачені цією статтею.

В обґрунтування клопотання слідчий послався на існування ризиків того, що підозрюваний ОСОБА_4 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

(І) Ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та / або суду.

Надаючи оцінку тому, чи існує ризик переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування, суду, слідчий суддя виходить з сукупності встановлених відомостей, що може доводити або спростовувати вірогідність вчинення підозрюваним дій, спрямованих на порушення відповідних обов`язків.

ОСОБА_4 усвідомлює, що він підозрюється у вчиненні умисного злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна. А отже, невідворотність вказаного покарання може спонукати підозрюваного до переховування, а саме: зміни місця проживання, пов`язаного з виїздом до іншої країни; виїзду до непідконтрольних на даний час територій України тощо. Також суд враховує, що підозрюваний розлучений, на утриманні жодних осіб не має, останній офіційно не працевлаштований, не перебуває на утриманні членів родини, не має майна або інших факторів, що прив`язують його до місця проживання.

Крім того, тяжкість кримінального правопорушення та суспільний резонанс вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

(ІІ) Ризик незаконного впливу на свідків, шляхом умовлянь, підкупу, залякування, погроз, примусу вимагати від них надати неправдиві показання чи відмовитись їх надати для пом`якшення своєї відповідальності чи її уникнення.

Вказаний ризик полягає в тому, що підозрюваним отримано копії процесуальних документів, які містять відомості з анкетними даними учасників провадження, відповідно підозрюваний краще за сторону обвинувачення обізнаний із тим, кому відомі обставини розслідуваних злочинів та хто може повідомити обставини, що мають значення для кримінального провадження.

Заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об`єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. У зв`язку з чим достатня вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, підозрюваний може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі. Хоча під час досудового розслідування свідки були допитані, разом з тим, відповідно до вимог статей КПК України, доказом для суду, який розглядатиме кримінальне провадження по суті, у вигляді показів свідків, є тільки ті покази, які суд здобув безпосередньо під час судового розгляду справи по суті, а тому ризик впливу на свідків є високим.

(ІІІ) Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вказаний ризик підтверджується характером кримінального правопорушення, у скоєнні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , зокрема підозрюваний не працює, не має постійного джерела прибутку, що може спонукати його до продовження своєї протиправної діяльності, злочинна діяльність підозрюваного носить тривалий, систематичний та цілеспрямований характер, тобто підозрюваний продемонстрував стійку антисоціальну поведінку, яка свідчить про кримінальний спосіб життя. Вчинення правопорушення вказує на сформовану злочинну установку, що становить загрозу для суспільства та свідчить про високу ймовірність подальшого повторення таких дій у разі залишення його на свободі.

У зв`язку з вищевикладеним, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків перешкоджання кримінальному провадженню, передбачених статтею 177 КПК України.

Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків.

Захисник ОСОБА_5 просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, проте суд відхиляє клопотання сторони захисту про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, оскільки в судовому засіданні не було доведено, що такий запобіжний захід здатний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Суд звертає увагу на те, що наявність захворювання у підозрюваного та членів його родини не стали для нього тим стримуючим фактором, який утримав би його від протиправної поведінки.

Такий висновок не суперечить як національному законодавству, так і практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах Смірнов проти Росії від 24 липня 2003 року; Вемгофф проти Німеччини від 27 червня 1968 року; Штегмюллер проти Австрії від 10 листопада 1969 року; Мацнеттер проти Австрії від 10 листопада 1969 року; Летельєр проти Франції від 26 червня 1991 року та ін.), також тривалість існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину як неодмінна умова законності її продовжуваного тримання під вартою (рішення ЄСПЛ «Геращенко проти України» від 7 листопада 2013 року) та суворість покарання, яке може бути призначено, як слушний елемент в оцінці ризику можливості переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Серйозність висунутих обвинувачень свідчить про те, що державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує (рішення ЄСПЛ «Москаленко проти України» від 20 травня 2010 року).

З викладених вище обставин можна вважати, що достатнім для забезпечення виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язків буде запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а більш м`який запобіжний захід не може бути обраний.

Враховуючи, що ОСОБА_4 було затримано 30.04.2026, оголошено про підозру 01.05.2026, слідчий суддя вважає, що строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного слід застосувати з дня його фактичного затримання 30.04.2026 року.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно ч.ч. 4, 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що встановлюється станом на 01 січня поточного року.

Станом на 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 гривень.

При визначенні розміру застави суддя, поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України, повинен враховувати практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, а також вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, майновий стан, відсутність судимостей , слідчий суддя вважає необхідним, відповідно до п.1 ч. 5 ст.182 КПК України визначити розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідатиме меті застосування запобіжного заходу, не буде завідомо непомірним для підозрюваного, і може достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Також, у разі звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти у зв`язку з внесенням застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

За таких обставин, клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави є виправданим заходом та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 132, 177, 178, 182, 183, 193-197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, - запобіжний захід у виді тримання під вартою в державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, з 30 квітня 2026 року і до 28 червня 2026 року включно.

Строк тримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обчислювати з моменту затримання з 30 квітня 2026 року і до 28 червня 2026 року включно включно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, після внесення якої підозрюваний звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом дії ухвали у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок з наступними реквізитами: отримувач ТЕРИТОРІАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СУДОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ УКРАЇНИ У ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ, код отримувача (ЄДРПОУ) 26261092, МФО 820172, р/р UA888201720355269002000003652 в ДКСУ у м. Київ.

У разі звільнення підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти, у зв?язку з внесенням ним застави, покласти на підозрюваного такі обов?язки:

-??прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

-??не відлучатись з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-??повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

-??утриматись від спілкування з свідками у кримінальному провадженні.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному, захиснику, слідчому, прокурору негайно після її оголошення,та направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений 01.05.2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1