Постановление суда № 136185165, 01.05.2026, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/2060/26

1-кс/705/641/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2026 року м. Умань

Слідчий суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ;

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умані клопотання начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Уманського РУП ГУНП України в Черкаській області капітана поліції ОСОБА_7 по кримінальному провадженню №42025252100000025 від 09.04.2025 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Жашків Жашківського району Черкаської області, громадянина України, начальника Жашківського ВУЖКГ, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, щодо якого Маньківським районним судом Черкаської області здійснюється судовий розгляд у кримінальному провадженні №12018250000000014 від 19.01.2018, у якому він обвинувачується за ч. 3 ст. 191 КК України ,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Начальник відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Уманського РУП ГУНП України в Черкаській області капітан поліції ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , яке погоджене начальником Жашківського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_8 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що у провадженні СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025252100000025 від 09.04.2025 року, за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , відповідно до розпорядження Жашківського міського голови № 49-к від 01.07.2013, призначений на посаду начальника Жашківського виробничого управління житлово-комунального господарства (далі Жашківське ВУЖКГ, Підприємство), код ЄДРПОУ 03357004.

Свої повноваження ОСОБА_4 здійснює на підставі Контракту № 104 від 27.06.2013, Статуту Підприємства (в редакції від 20.08.2020) та Посадової інструкції начальника Жашківського ВУЖКГ.

Згідно з положеннями ст. 7 Статуту та умовами вказаних документів, ОСОБА_4 як керівник Підприємства наділений широким колом повноважень, що включають: загальне керівництво діяльністю Підприємства та несення повної відповідальності за стан його справ і результати роботи (п. 7.4, пп. 7.5.8 Статуту); виключне право розпорядження коштами та майном Підприємства відповідно до чинного законодавства (пп. 7.5.3 Статуту);

право першого підпису на фінансових, банківських, платіжних та інших первинних документах, що є підставою для руху грошових коштів на рахунках Підприємства; укладання від імені Підприємства договорів, контрактів та додаткових угод до них, а також контроль за їх належним виконанням (пп. 7.5.4 Статуту); представлення інтересів Підприємства у відносинах з іншими юридичними та фізичними особами без довіреності (пп. 7.5.4 Статуту); організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фінансової дисципліни на Підприємстві; видання наказів, розпоряджень та вказівок, обов`язкових для виконання всіма підлеглими працівниками Підприємства (пп. 7.5.1 Статуту).

Таким чином, обіймаючи посаду начальника Жашківського ВУЖКГ, ОСОБА_4 постійно виконує організаційно-розпорядчі функції (пов`язані з керівництвом колективом та виданням обов`язкових до виконання наказів) та адміністративно-господарські функції (пов`язані з управлінням та розпорядженням майном і коштами комунального підприємства) та відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України та пунктів 1, 2 примітки до ст. 364 КК України, є службовою особою.

При виконанні своїх повноважень ОСОБА_4 зобов`язаний діяти виключно в інтересах служби.

Відповідно до ст. 2 та ст. 8 Статуту Підприємства, вказані інтереси полягають у забезпеченні стабільного надання житлово-комунальних послуг територіальній громаді, отриманні прибутку, а також у суворо раціональному, ощадливому та ефективному використанні фінансових ресурсів, закріплених за Підприємством на праві господарського відання (ст. 5 Статуту).

Як службова особа ОСОБА_4 також зобов`язаний неухильно дотримуватися вимог антикорупційного та профільного законодавства, зокрема: ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції», яка встановлює категоричну заборону використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб; ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», що визначає фундаментальні принципи закупівель, такі як максимальна економія, ефективність та запобігання корупційним діям і зловживанням; ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (у відповідній редакції), яка встановлює імперативну заборону зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання, крім випадків, чітко передбачених законом.

Проте ОСОБА_4 , нехтуючи вказаними обов`язками та діючи всупереч інтересам служби, які полягають у забезпеченні раціонального та ефективного використання фінансових ресурсів Підприємства, використав надані йому повноваження для забезпечення отримання неправомірної вигоди іншою юридичною особою ТОВ «Черкасиенергозбут» за таких обставин.

15.02.2021 між Жашківським ВУЖКГ в особі начальника ОСОБА_4 та ТОВ «Черкасиенергозбут» за результатами переговорної процедури публічної закупівлі укладено Договір № 71061000058 (далі Договір).

Відповідно до Додатка № 1 (Специфікація), сторони зафіксували ціну для категорії «непобутовий споживач II клас» на рівні 3,51 грн за 1 кВт*год (з ПДВ).

Згідно з п. 13.6 Договору та ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», вказана ціна була істотною умовою і могла збільшуватися виключно у разі коливання ціни на ринку та не більше ніж на 10 відсотків.

ОСОБА_4 , будучи відповідно до Статуту (п. 7.5) відповідальним за фінансово-господарську діяльність підприємства та розпорядження його коштами, достовірно знаючи з підписаної ним Специфікації та щомісячних розрахунків про чіткий розподіл об`єктів за різними тарифами, усвідомлював різницю в їх правовому статусі.

Незважаючи на це, діючи всупереч інтересам служби, які полягають у раціональному використанні комунальних коштів (п. 2.1 Статуту), та маючи умисел на забезпечення отримання неправомірної вигоди ТОВ «Черкасиенергозбут», починаючи з березня 2021 року, за відсутності будь-яких додаткових угод та офіційних підстав для зміни ціни, організував систематичне перерахування коштів за цінами, що значно перевищували договірні.

Упродовж березня листопада 2021 року ОСОБА_4 умисно забезпечив підписання платіжних доручень, за якими здійснювалась оплата електроенергії за категорією «непобутовий споживач ІІ клас» за безпідставно завищеними цінами (від 3,61 грн до 4,96 грн), що не мали правового підґрунтя.

Надалі, 13.12.2021 ОСОБА_4 , діючи в продовження свого умислу, з метою приховування вже вчинених безпідставних виплат та створення штучних підстав для їх подальшого здійснення, підписав Додаткову угоду № 1, якою умисно, в порушення вимог ч. 3 ст. 632 ЦК України, незаконно розповсюдив її дію ретроспективно (з 01.11.2021) на вже спожиту електроенергію.

Водночас підписуючи Додаткову угоду № 1, ОСОБА_4 свідомо та безпідставно застосував до категорії «непобутовий споживач ІІ клас» регульовані тарифи, встановлені постановами НКРЕКП виключно для «універсальних послуг для малих непобутових споживачів», коли Договором взагалі не було визначено дану закупівлю як закупівлю універсальної послуги.

Внаслідок цього ОСОБА_4 незаконно використавши п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» для обходу імперативного 10-відсоткового ліміту збільшення ціни, визначеного п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, обов`язкового для даної категорії споживачів, умисно забезпечив зміну правової природи ціноутворення за вказаним Договором, що дозволило штучно встановити ціну на рівні 4,52718 грн за 1 кВт*год.

Внаслідок зазначених умисних протиправних дій начальника Жашківського ВУЖКГ ОСОБА_4 , виражених у незаконному завищенні та оплаті вартості електричної енергії за категорією «непобутовий споживач ІІ клас» протягом періоду з березня 2021 по лютий 2022 року (в тому числі на підставі незаконно укладеної Додаткової угоди № 1 від 13.12.2021), Жашківському ВУЖКГ завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 757 233,06 гривень.

Відповідно до п. 4 примітки до статті 364 КК України, завдана матеріальна шкода у розмірі 757 233,06 грн більш ніж у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (з розрахунку податкової соціальної пільги станом на 2021 та 2022 роки), що становить тяжкі наслідки.

29.04.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої юридичної особи, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.

В якості підстав застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 слідчий зазначає наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України.

У клопотанні слідчий просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового слідства, на 60 днів, з можливістю внесення застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень.

Прокурор судовому засіданні підтримав клопотання та просив суд застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави.

Захисники підозрюваного в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували, просили суд застосувати до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у виді застави, посилаючись на необґрунтованість підозри та відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого, підтримав думку своїх захисників.

Слідчий суддя, вислухавши думку осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, вивчивши матеріали клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, приходить до наступного.

У силу ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжні заходи є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є:

1) особисте зобов`язання;

2) особиста порука;

3) застава;

4) домашній арешт;

5) тримання під вартою.

Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї (ст. 178 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

В судовому засіданні встановлено, що слідчим відділом Уманського РУП ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні за №42025252100000025 від 09.04.2025 року, за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

29.04.2026 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до пред`явленої підозри ОСОБА_4 підозрюється у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої юридичної особи, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 необхідно врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

1.Щодо обґрунтованості підозри

Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягненням особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Суд ураховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суд в цьому контексті враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.

Зокрема, за змістом п. 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі Нечипорук і Йонкало проти України термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі Мюррей проти Об`єднаного Королівства від 28.10.1994, Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства від 30.08.1990).

Обґрунтованість підозри повинна бути визначена, враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На даному етапі судового провадження суд не вирішує питання про оцінку доказів для визнання підозрюваного винуватим чи невинуватим у вчиненні злочину, адже судове провадження наразі не завершено, докази сторін в повному обсязі судом не досліджено, і відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити після завершення дослідження кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, обґрунтовується зібраними доказами та іншими матеріалами кримінального провадження.

Як свідчать матеріали провадження, повідомлення про підозру за своїм змістом відповідає вимогам ст. 278 КПК України та на даному етапі сумнівів щодо його законності або порушення порядку вручення не викликає.

2.Щодо наявності ризиків

Слідчий суддя зауважує, що згідно з вимогами чинного законодавства сама по собі наявність обґрунтованої підозри не може бути єдиною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки їх застосування потребує наявність існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити певні дії, що передбачені цією статтею.

В обґрунтування клопотання слідчий послався на існування ризиків того, що підозрюваний ОСОБА_4 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Також, слідчий суддя вважає, що є вірогідність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме вірогідність переховуватись від органів досудового розслідування або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Тому, слідчий суддя вважає, що підстави для застосування запобіжного заходу наявні.

(І) Ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та / або суду.

Надаючи оцінку тому, чи існує ризик переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування, суду, слідчий суддя виходить з сукупності встановлених відомостей, що може доводити або спростовувати вірогідність вчинення підозрюваною дій, спрямованих на порушення відповідних обов`язків.

ОСОБА_4 усвідомлює, що його підозрюють у вчиненні умисного тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Усвідомлюючи вагомість зібраних слідством доказів, а також можливість реального позбавлення волі у випадку винесення обвинувального вироку, підозрюваний має стійкий мотив для переховування, зміни місця перебування або залишення території України, тим більше з урахуванням того, що підозрюваний має 2 групу інвалідності, а отже є особою, звільненою від мобілізації і таким, що має можливість безперешкодного виїзду за кордон.

(ІІ) Ризик незаконного впливу на свідків, потерпілого, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.

Вказаний ризик полягає в тому, що на даний час підозрюваний ОСОБА_4 продовжує обіймати посаду начальника Жашківського ВУЖКГ. Ключовими свідками у даному кримінальному провадженні, показання яких суд повинен сприйняти безпосередньо під час судового розгляду, є прямі підлеглі підозрюваного, зокрема головний бухгалтер Підприємства ОСОБА_10 та провідний юрисконсульт (уповноважена особа) ОСОБА_11 . Між вказаними свідками та ОСОБА_4 існують відносини прямого службового, адміністративного та фінансового підпорядкування. Зокрема, підозрюваний може шляхом примушування свідків до зміни показань, відмови від дачі показань або узгодження спільної позиції захисту, спотворити об`єктивну істину у кримінальному провадженні та створити штучні перешкоди для притягнення ОСОБА_4 до відповідальності.

Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

(IІІ) Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином

Вказаний ризик обґрунтовується стороною обвинувачення наявністю у підозрюваного об`єктивних управлінських та організаційних можливостей для знищення, приховування або спотворення доказів.

Згідно з пп. 7.5.3 та пп. 7.5.4 Статуту Підприємства, ОСОБА_4 наділений виключним правом розпорядження майном і коштами підприємства, правом першого підпису на фінансових документах та несе відповідальність за організацію бухгалтерського обліку. Незастосування запобіжного заходу залишить підозрюваному безперешкодний доступ до архівів, печаток, документообігу та бухгалтерських баз даних Жашківського ВУЖКГ. Відповідно, підозрюваний матиме змогу не лише фізично приховати документацію, а й ініціювати видалення чи модифікацію електронних слідів вчинення правопорушення.

Аргументи сторони захисту про те, що всі необхідні документи вже знаходяться в розпорядженні органу досудового розслідування суд відхиляє, оскільки на даний мент досудове розслідування ще триває, а відповідно до приписів кримінального процесуального законодавства вибір меж та засобів доказування віднесеного до виключного кола прав сторони кримінального провадження.

(ІV) Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення

Щодо існування даного ризику суд відноситься критично, оскільки аналіз даних про особу підозрюваного не дає суду підстав стверджувати про його схильність до девіантної поведінки, а аргументи сторони обвинувачення про притягнення підозрюваного ОСОБА_4 за іншими кримінальними правопорушеннями суд відхиляє, оскільки на даний момент справи ще не було розглянуто судом і вину підозрюваного встановлено не було, що відповідає принципам, закріпленим ст. 62 Конституції України.

Щодо доводів сторони захисту про необґрунтованість підозри, слідчий суддя зауважує, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування. Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.

Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою досягнення його дієвості та забезпечення належної

процесуальної поведінки підозрюваного.

Разом із цим, відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

За приписами пункту 3 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Імперативними положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Законним є арешт за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до статті 194 Кримінального процесуального кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд встановлює, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. 1 та 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини 1 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

За встановлених під час розгляду клопотання обставин слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою на даному етапі досудового розслідування не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Слідчий суддя, вирішуючи питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу, враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно яких обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, при цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Одночасно, суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Так, відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 та 6 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про те, що враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік, стан здоров`я, наявність міцних соціальних зв`язків та постійного місця проживання, мету застосування запобіжного заходу, а також ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може здійснити дії, передбачені частиною 1 ст.177 КПК України, слідчий суддя дійшов до висновку про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а саме запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, поклавши на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Слідчий суддя переконаний, що саме такий запобіжний захід буде цілком достатнім для запобігання наявним ризикам.

Відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців, відповідно має визначатися судом в місяцях, а не днях.

Строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження (ч.1 ст.219 КПК України).

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Отже, ОСОБА_4 повідомлено про підозру 29.04.2026, строк досудового розслідування закінчується 29.06.2026, тому строк застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту ОСОБА_4 слід рахувати 2 місяці в межах строку досудового розслідування.

Керуючись ст. ст. 132, 177, 178, 182, 183, 193-197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Уманського РУП ГУНП України в Черкаській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту в межах строку досудового розслідування, тобто до 29 червня 2026 року включно.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі процесуальні обов`язки:

- цілодобово не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора, або суду;

- зобов`язати з`являтися за кожною офіційною вимогою до Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, Уманської окружної прокуратури, Уманського міськрайонного суду Черкаської області;

- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У період дії воєнного стану на території України дозволити підозрюваному ОСОБА_4 після сигналу «Повітряна тривога» і протягом 15 хвилин після сигналу «Відбій повітряної тривоги» відлучатися з місця проживання з метою перебування останнього в укритті.

Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному та захисникам.

Копію ухвали передати до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного для виконання в частині застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений 01.05.2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1