Решение № 136184711, 30.04.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1512/26

2/703/1507/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Овсієнка І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

16.03.2026 ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» через представника, з використанням системи «Електронний суд» звернулося з позовом про стягнення із ОСОБА_1 кредитної заборгованості в загальному розмірі 82917,00 грн, а також судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 26.01.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання споживчого кредиту №2070814, право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на підставі договору факторингу №13082025-1 від 13.08.2025.

Позивач набув право вимоги до відповідача за договором №2070814 від 26.01.2025 в сумі 62997,00 грн, з яких заборгованість за основною сумою боргу 16600,00 грн, заборгованість за процентами - 38097,00 грн, а також 8300,00 грн пені.

У зв`язку із придбанням права грошової вимоги за договором, що не припинив свою дію, позивачем нараховано проценти за користування кредитом в сумі 19920,00 грн.

Всупереч умовам укладеного договору, відповідач не виконав свої зобов`язання. Після відступлення права грошової вимоги, відповідач не здійснив погашення заборгованості ні на рахунки ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», ні на рахунок первісного кредитора.

Посилаючись на вказані обставини та те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язань і заборгованість не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», який набув права вимоги, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 82917,00 грн, а також судові витрати.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19.03.2026 відкрито провадження в справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам встановлений строк для подання письмових заяв по суті справи, вирішене клопотання позивача про витребування інформації, що становить банківську таємницю.

23.03.2026 відповідачкою із використанням системи «Електронний суд» подано відзив, відповідно до якого не визнає позовні вимоги в частині заборгованості по відсотках за договором у розмірі 58017,00 грн та штрафні санкції у розмірі 8300,00 грн, вказує на необґрунтованість витрат позивача на правничу допомогу, яку клопоче зменшити. Відповідні доводи мотивовані посиланням на ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки вчинені нарахування порушують принципи розумності та добросовісності, призводять до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника. Крім того, нарахування та стягнення штрафних санкцій в сумі 8300,00 грн суперечить положенням п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, яким виключені відповідні нарахування у зв`язку із військовим станом.

Відповідач посилається на те, що сума нарахованих процентів є неспівмірно великою, порівняно з отриманою сумою кредиту, адже фактично в три з половиною рази перевищує тіло кредиту (16600,00 грн). Відповідні нарахування не відповідають передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

За таких обставин, з огляду на суттєву неспівмірність заявленого позивачем розміру заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом та тілом кредиту, що не є справедливим та, з урахуванням положень п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідач вважає, що з нього на користь позивача підлягає стягненню заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 8300,00 грн, що не перевищує 50% від тіла кредиту та відповідатиме балансу інтересів кредитора та боржника.

Крім того, відповідач просить врахувати, що вона пенсійного віку, є пенсіонером за станом здоров`я, особою з інвалідністю III групи з дитинства та матір`ю діючого військовослужбовця ОСОБА_2 , який проходить військову службу та має статус учасника бойових дій.

Відзив містить клопотання відповідача про стягнення витрат на правову допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог, відштовхуючись від реальної наданої послуги представника позивача, зменшивши до розміру 1640,00 грн.

25.03.2026 представником позивача подано відповідь на відзив, за її змістом з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, не погоджується та вважає їх такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

26.01.2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-комунікаційної системи ТОВ «Слон Кредит» укладено електронний договір №2070814 про надання споживчого кредиту, його умовами сторони, керуючись принципом свободи договору, погодили тип, строк та розмір кредиту, порядок та розмір процентів за кредитом, всі істотні умови кредитування, після чого договір підписаний позичальником електронним цифровим підписом із використанням одноразового ідентифікатора, що цілком відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач, оформлюючи кредитний договір, заходить на веб-сайт ТОВ «Слон Кредит» https://sloncredit.ua, в тому числі через мобільний застосунок «SlonCredit» реєструється та створює електронний кабінет, в якому йому надходить текст кредитного договору та де він має змогу ознайомитись з правилами, паспортом споживчого кредиту, інформацією передбаченою частиною 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом тощо. Таким чином, відповідач має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Доступ до особистого кабінету клієнта має тільки відповідач.

Переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору, здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання кредиту, що підтверджується копією листа платіжного провайдера - ТОВ «Пейтек».

Позивач посилається на правомірність нараховування процентів за договором, що відповідає положенням, щодо яких сторони дійшли згоди в п. 1.5.1-1.5.4 договору.

Відповідно до п. 1.4. строк дії договору №2070814 складає 360 днів, з 26.01.2025 до 20.01.2026.

Станом на дату укладання договору факторингу №13082025-1 від 13 серпня 2025 року, такий не закінчився, а тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, позивач у період з 14.08.2025 до 20.01.2026 (160 календарних днів) здійснено нарахування процентів за пільговою процентною ставкою, у сумі 19920 грн.

Тому нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів.

Як на правову підставу нарахування штрафних санкцій, позивач посилається на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», якими пункт 6 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону «Про споживче кредитування» викладено у новій редакції, відповідно до якої у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно, а саме до 24.01.2024 року, з дня набрання чинності Законом №3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023 року, у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом №3498-IX, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

Договір №2070814 про надання коштів на умовах споживчого кредиту між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено 26.01.2025, після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом №3498-IX (тобто після 24.01.2024), тому відповідні нарахування вважає правомірними.

Щодо застосування до відповідача ч. 15 статті 14 Закону «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», то для припинення або звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники або члени їх сімей повинні звернутись до кредитора із заявою разом з документами, перелік документів встановлений листом Міністерства оборони від 21 серпня 2014 року №322/2/7142. Вказаних дій стороною відповідача не вчинено, тому пільги, належні членові сім`ї військовослужбовця, не можуть бути застосовані до відповідачки. На задоволенні позовних вимог наполягав.

Інших письмових заяв по суті справи сторонами не подано.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою їх забезпечення.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Кредитний договір є різновидом договору позички, тому до правовідносин, що виникають на його основі, застосовуються ті ж правила, що діють для договорів позички.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

26.01.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» №2070814, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» надало позичальникові кредит у сумі 16600,00 грн на строк 360 днів. Тип кредиту - кредит. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до договору.

Згідно з п. 3.1 договору, проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт.

Пунктом 1.5.1. договору передбачено підвищену процентну ставку, яка становить 15% в день та застосовується в перший день користування кредитом.

Пунктом 1.5.2. договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом до 24.02.2025 включно.

Пунктом 1.5.2.1 договору передбачено знижену процентну ставку 0,15% в день, що застосовується в період дії стандартної ставки відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 24.02.2025 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У разі недотримання позичальником умов для отримання індивідуальної знижки, користування кредитом протягом строку дії стандартної процентної ставки здійснюється за стандартною процентною ставкою.

Пільгова процентна ставка складає 0,75% та діє з 25.02.2025 до останнього дня строку кредиту (включно).

Денна процентна ставка на дату укладення договору складає 0,971% якщо застосовувати стандартну процентну ставку протягом періоду її дії та 0,741% на день якщо застосовувати знижену процентну ставку протягом періоду її дії (п. 1.7.1-1.7.2 договору).

За п. 1.10.1. та п. 1.10.2 передбачено, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 74617,00 грн якщо застосовувати стандартну процентну ставку протягом періоду її дії та 60897,10 грн якщо застосовувати знижену процентну ставку протягом періоду її дії.

За п. 2.1 договору кошти надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 9.6 договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі Сторони Товариства електронним підписом, в Особистий кабінет Споживача для ознайомлення та підписання. Електронний підпис Товариства створюється на Договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим Сторонами в укладеному Договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що створений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Споживача на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.

З паперової копії договору, укладеного в електронній формі вбачається, що з боку позичальника він підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Факт укладення кредитного договору із ТОВ «Слон Кредит» відповідачкою не заперечується.

У зв`язку із викладеним суд приходить до висновку, що між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 26.01.2025 укладено договір про надання споживчого кредиту №2070814, що підтверджується паперовою копією договору, укладеного в електронній формі.

26.01.2025 первісний кредитор надав грошові кошти позичальникові у сумі 16600,00 грн на картку № НОМЕР_2 , що підтверджується інформаційним листом ТОВ «Пейтек» від 20.08.2025 №20250820-2339.

Відповідно до інформації, наданої АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду в частині витребування доказів, картка № НОМЕР_2 емітована на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), на рахунок картки 26.01.2025 зараховано грошовий переказ в сумі 16600,00 грн.

Отримання грошових коштів за кредитним договором в сумі 16600,00 грн відповідачкою не заперечується.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у Цивільному кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

13.08.2025 між ТОВ «Слон Кредит» як клієнтом та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» як фактором укладений договір факторингу №13082025-1.

Відповідно до п. 1.1 договору фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), проценти за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до п. 1.2 договору, перехід від клієнта до фактора права вимоги відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписані сторонами акти прийому-передачі реєстру боржників підтверджують факт переходу від клієнта до фактора відповідних прав вимоги.

13.08.2025 між сторонами договору факторингу №13082025-1 від 13.08.2025 підписаний акт прийому-передачі реєстру боржників до вказаного договору.

Відповідно до витягу із реєстру боржників від 13.08.2025 за договором факторингу №13082025-1 від 13.08.2025, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 загальною сумою 62997,00 грн, з яких заборгованість за основною сумою боргу 16600,00 грн, заборгованість за процентами - 38097,00 грн, а також 8300,00 грн пені.

На підтвердження придбання права грошової вимоги позивачем надано копію платіжного доручення від 15.08.2025 №4838 про перерахунок від ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на користь ТОВ «Слон Кредит» грошових коштів за відступлене право грошової вимоги на підставі договору факторингу №13082025-1 від 13.08.2025.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором, кредит виданий ОСОБА_1 26.01.2025 на суму 16600,00 грн, проценти нараховані за період із 26.01.2025 до 13.08.2025, сума заборгованості станом на 13.08.2025, коли право вимоги за договором відступлене, складає 62997,00 грн, з яких заборгованість за основною сумою боргу 16600,00 грн, заборгованість за процентами - 38097,00 грн, а також 8300,00 грн пені.

За період із 15.08.2025 до 20.01.2026 заборгованість за процентами за користування кредитом нарахована позивачем за стандартною процентною ставкою, що передбачена кредитним договором, в сумі 19920,00 грн.

Доказів погашення відповідачем ОСОБА_1 заборгованості як в повному обсязі, так і частково, на користь первісного кредитора чи позивача матеріали справи не містять, з наданих розрахунків вбачається, що відповідачка жодного разу не вносила оплати на виконання власних зобов`язань за договором, доказів іншого відповідачем не надано.

Суд не погоджується із доводами відзиву щодо відсутності в позивача як нового кредитора права нараховувати проценти за користування кредитом з огляду на ті обставини, що на час відступлення права грошової вимоги строк кредитування не минув, відомостей про обставини, що припиняли б строк кредитного договору, а відтак і право нараховувати проценти за користування кредитом в матеріалах справи відсутні. При цьому як кредитний договір, так і договір факторингу не містять винятків, що стосуються права нарахування процентів після відступлення права вимоги, відтак застосуванню в даному випадку підлягають загальні норми, що містяться в ст. 514 ЦК України та передбачають набуття фактором всього обсягу прав, що належні первісному кредиторові.

З матеріалів, наданих відповідачем, вбачається, що її син, ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за мобілізацією із 15.11.2023, що встановлено судом із копії військового квитка серії НОМЕР_4 , виданого 14.11.2023, копії довідки військової частини НОМЕР_5 від 17.03.2026 за формою 5, копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_6 , що видане 06.10.1990, де відповідачка по справі, ОСОБА_1 записана його матір`ю.

З вказаних документів вбачається, що станом на час укладення кредитного договору 26.01.2025 відповідачка була членом сім`ї військовослужбовця за призовом під час мобілізації.

Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Отже, вказані вище пільги поширюються на подружжя, однак не батьків військовослужбовця за мобілізацією.

Суд відхиляє доводи відповідача про неспіврозмірність нарахованих процентів сумі кредиту та не вбачає підстав для зменшення їх розміру, оскільки враховує, що проценти згідно з частиною 1 статі 1048 ЦК України визначаються сторонами у договорі позики (кредиту) і, відповідно, входять до основного зобов`язання за кредитним договором, а не є правовим наслідком порушення зобов`язання, зокрема сплатою неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611, частини 1 статті 549 ЦК України), а тому до них не застосовуються приписи статей 11, 18 Закону Україна «Про захист прав споживачів».

Відповідно до постанови КЦС ВС від 12.02.2025 в справі №679/1103/23, за п. 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Суд звертає увагу, що вказана відповідальність передбачена нормами ст. 625 ЦК України та має вигляд обов`язку боржника, який прострочив, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За обставинами даної справи, проценти за користування кредитом нараховувалися протягом погодженого сторонами строку кредитування, відповідно до погоджених умов щодо розміру процентної ставки, тобто правовою підставою відповідних нарахувань є ч. 1 ст. 1048 ЦК України, що передбачає сплату боржником процентів за користування грошовими коштами протягом строку кредитування, такі за своєю суттю є платою за право боржника правомірно не повертати борг протягом строку договору позики, на відміну від процентів за користування чужими грошовими коштами, що має місце після настання прострочення боржника (постанова ВП ВС від 23.05.2018 в справі №910/1238/17).

Щодо розміру заборгованості за відсотками, слід брати до уваги наступне.

Суд, перевіривши нарахування позивачем розміру відсотків за користування відповідачем сумою кредиту, керуючись ст. 627 ЦПК України, а також умовами кредитного договору, встановив, що їх розмір визначений неправильно з огляду на наступне.

Частиною 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22.11.2013, що набрав чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Відповідно до пункту 17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (тобто, з 24.12.2023 до 21.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 22.04.2024 до 19.08.2024 включно); починаючи з 20.08.2024 та надалі - 1%.

Кредитний договір укладений 26.01.2025, тому повинен враховувати дані положення Закону.

Застосування денної процентної ставки у більшому розмірі порушує право споживача кредитних послуг, а тому при вирішенні даного спору, за таких обставин, підлягає врахуванню процентна ставка в максимальному розмірі, що імперативно обмежений Законом.

У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року у справі №911/19/19 вказано, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Застосовуючи вказаний підхід до обставин даної справи, судом проведений перерахунок процентів за користування кредитом за ввесь строк кредитування, виходячи із суми основного боргу, що відповідачем не погашалася, а також граничної денної процентної ставки, що вказана вище.

Однак отриманий розмір процентів перевищує заявлений позивачем до стягнення.

Відтак позов в частині стягнення суми основного боргу та процентів за користування кредитом слід задовольнити.

Щодо позовної вимоги про стягнення неустойки, суд зазначає наступне.

Розділом 6 Договору №2070814 від 26.01.2025 передбачено відповідальність споживача за невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом у вигляді штрафу у розмірі 1660,00 грн на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання та у розмірі 332,00 грн починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Фактом невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання є несплата або сплата не в повному обсязі чергового платежу та/або неповернення кредиту у строки, встановлені Договором та Графіком платежів, що підтверджується матеріалами справи.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Водночас ч. 1 ст. 550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Проте Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесені зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок щодо змісту п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №910/10901/23, який, відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у даній справі.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18.10.2023 в справі №706/68/23, дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на час розгляду судом цієї справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоч умовами кредитного договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником неустойки, проте за п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальники у період воєнного стану звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях.

У п. 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 зроблено правовий висновок, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення п. 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, а не п. 6 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування».

У зв`язку із викладеним, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення неустойки слід відмовити.

Отже, позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За платіжною інструкцією від 09.03.2026 №1992, позивачем сплачено 2662,40 грн, відтак судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог слід стягнути із відповідача.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн, то суд зазначає таке.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч. 1,2,3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу зазначених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Наведена правова позиція є чинною і станом на день ухвалення судом рішення у справі №711/10080/25, доказом чому є постанова Верховного Суду від 15.01.2025 у справі №386/136/21 (провадження № 61-10886св24).

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) заявки на виконання доручення №16427 від 09.02.2026 до договору №10/12-2024 від 10.12.2024; 2) ордера про надання правової допомоги адвокатом Столітнім М.М.; 3) акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №16427 від 10.03.2026 згідно договору №10/12-2024 від 10.12.2024; 4) свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвокатом Столітнім М.М.; 5) договору про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024, що укладений між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М.; 6) рахунку-фактури про оплату послуг правничої допомоги від 10.03.2026.

У зв`язку з дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги адвокатом Столітнім М.М. у справі щодо стягнення боргу за кредитним договором з відповідача ОСОБА_1 , суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості.

Одночасно, відповідачем подане клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають компенсації позивачу, що обґрунтоване їх неспівмірністю, штучним збільшенням переліку послуг, наданих адвокатом, а також через розгляд справи, що проведений без присутності сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, §268).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, значення спору для сторони, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 № 211/3113/16-ц, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18, від 12.05.2021 у справі № 873/79/20 та від 23.01.2023 у справі № 755/2587/17).

Застосовуючи викладений вище підхід в даній справі, суд не вважає заявлений до відшкодування позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, відповідним критеріям реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони. Такий розмір витрат на правничу допомогу є очевидно неспівмірним, хоча і відповідає умовам укладеного договору про надання правової допомоги, оскільки справа не належить до категорії складних, не потребує вчинення значної кількості процесуальних дій з боку представника, який не брав участі в судових засіданнях, оскільки такий проводився в спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, а в даній категорії справ склалася усталена судова практика.

З урахуванням рівня складності вказаної справи, обсягу виконаних робіт (складання типової позовної заяви), враховуючи ціну позову (справа є малозначною відповідно до ст. 19 ЦПК України), враховуючи ту обставину, що позов слід задовольнити частково, суд приходить до висновку про можливість стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 2500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 12-13, 76-77, 81, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №2070814 від 26.01.2025 в сумі 74617,00 грн, що включає 16600,00 грн заборгованості за основним боргом, 58017,00 грн заборгованості за процентами, а також 2395,89 грн судового збору та 2500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, всього 79512 (сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот дванадцять) грн 89 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, код ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складене 30.04.2026.

Суддя І.В. Овсієнко