Постановление суда № 136182794, 30.04.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/2340/26

381/2590/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Ковалевська Л.М., вивчивши матеріали позовної заяви поданої у порядку цивільного судочинства Малого приватного підприємства «Вікторія» до ОСОБА_1 , треті особи: Мале підприємство «Перспектива», приватний нотаріус Фастівського районного нотаріального округу Київської області, про переведення прав та обов`язків покупця,-

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2026 року до Фастівського міськрайонного суду надійшла позовна заява Малого приватного підприємства «Вікторія» до ОСОБА_1 , треті особи: Мале підприємство «Перспектива», приватний нотаріус Фастівського районного нотаріального округу Київської області, про переведення прав та обов`язків покупця.

Звертаючись до суду з даним позовом зазначають наступні обставини.

Мале приватне підприємство «Вікторія» (код ЄДРПОУ 13702882) є власником 1/2 частки у праві власності на об`єкт нерухомого майна: громадської будівлі (магазин, кафе, бар), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . До 06.05.2025 іншим власником 1/2 частки у праві власності на об`єкт нерухомого майна: громадської будівлі (магазин, кафе, бар), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , було Мале підприємство «Перспектива» (код ЄДРПОУ 13728967), тобто даний об`єкт був об`єктом права спільної часткової власності двох співвласників.

Позивачеві стало відомо про те, що на підставі договору купівлі-продажу від 06.05.2025, посвідченого приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Київської області Чернишовою О.А., зареєстрованого за № 1108, та договору про внесення змін від 14.05.2025, посвідченого приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Київської області Чернишовою О.А., зареєстрованого за № 1219, МП «Перспектива» продало ОСОБА_1 1/10 частку у праві власності на об`єкт нерухомого майна: громадської будівлі (магазин, кафе, бар), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з приміщень в складі групи приміщень №7 згідно поверхового плану, а саме: приміщення №1 площею 36,5 кв.м., приміщення №2 площею 1,3 кв.м., приміщення №3 площею 9,6 кв.м., загальною площею 47,4 кв.м.

Також, в позовній заяві позивач зазначає, що МПП «Вікторія» та МП «Перспектива» як співвласники громадської будівлі (магазин, кафе, бар), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , ніколи не укладали договір про порядок володіння та користування майном (конкретними його частинами) та не виділяли в натурі в окремі «приміщення в складі групи приміщень №7» для виокремлення 1/10 частки в праві власності на об`єкт нерухомого майна, яку МП «Перспектива» продало 06.05.2026 на користь ОСОБА_1 . Тому, факт відчуження 1/10 частки в праві власності на об`єкт нерухомого майна громадську будівлю (магазин, кафе, бар), розташовану за адресою: Київська обл., м. Фастів, вул. Соборна, 47, яку МП «Перспектива» продало 06.05.2026 на користь ОСОБА_1 , свідчить про порушення переважного права МПП «Вікторія» як співвласника цього нерухомого майна.

У прохальній частині позову позивач просить перевести на Мале приватне підприємство «Вікторія» (код ЄДРПОУ 13702882, зареєстроване за адресою: 08500, Київська обл, м. Фастів, вул. Соборна, буд. 47) права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу від 06.05.2025, посвідченого приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Київської області Чернишовою О.А., зареєстрованого за № 1108, та договором про внесення змін від 14.05.2025, посвідченого приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Київської області Чернишовою О.А., зареєстрованого за № 1219, відповідно до якого МП «Перспектива» продало ОСОБА_1 1/10 частки у праві власності на об`єкт нерухомого майна: громадської будівлі (магазин, кафе, бар), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з приміщень в складі групи приміщень №7 згідно поверхового плану, а саме: приміщення №1 площею 36,5 кв.м., приміщення №2 площею 1,3 кв.м., приміщення №3 площею 9,6 кв.м., загальною площею 47,4 кв.м.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" визначено, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів, а тому при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, правового статусу суб`єкта звернення та відповідний статус учасників справи.

Таким чином, судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Разом із предметним критерієм для визначення юрисдикції має враховуватися також суб`єктний чинник.

Відповідно до статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: земельні спори, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Частиною 1 ст.19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності; крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 р. у справі № 916/2813/18, від 16.02.2021 р. у справі № 910/2861/18).

При цьому критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є: по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства; по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, зазвичай, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги до ОСОБА_1 позивач вказує, що до 06.05.2025 об`єкт нерухомого майна: громадської будівлі (магазин, кафе, бар) розташованого за адресою АДРЕСА_1 був об`єктом спільної часткової власності двох співвласників: Малого приватного підприємства «Вікторія» та Малого підприємства «Перспектива».

Суд вважає, що характер правовідносин, що виникли між сторонами, свідчить про те, що спір виник між юридичною особою, основним видом діяльності якої є «надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» та фізичною особою, яка є покупцем 1/10 частки у праві власності на об`єкт нерухомого майна громадської будівлі (магазин, кафе, бар), а прохальна частина позову містить вимогу про переведення прав покупця за ст. 362 ЦК України , якою передбачено захист прав співвласника майна, яке використовується у господарській діяльності, а отже спір є господарським, оскільки стосуються прав та інтересів сторін саме як учасників господарських відносин.

З огляду на характер правовідносин, що виникли між сторонами, зміст прав та обов`язків у цих правовідносинах і їх суб`єктний склад, вважаю, що спір між Малим приватним підприємством «Вікторія» (юридична особа, яка здійснює господарську діяльність) до ОСОБА_1 , треті особи: Мале підприємство «Перспектива» (юридична особа), приватний нотаріус Фастівського районного нотаріального округу Київської області, про переведення прав та обов`язків покупця не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до юрисдикції господарського суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Одночасно, суд роз`яснює позивачу його право звернутися до господарського суду з позовною заявою в порядку господарського судочинства.

Керуючись п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження за позовною заявою судочинства Малого приватного підприємства «Вікторія» до ОСОБА_1 , треті особи: Мале підприємство «Перспектива», приватний нотаріус Фастівського районного нотаріального округу Київської області, про переведення прав та обов`язків покупця відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддя Леся КОВАЛЕВСЬКА