Решение № 136182735, 30.04.2026, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/207/26

Провадження №2/377/314/26

30 квітня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання Кононової Н.О., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

У С Т А Н О В И В:

04 березня 2026 року до суду в підсистемі «Електронний суд» надійшла позовна заява, у якій позивач, посилаючись на статті 14, 16, 509, 525-526, 530, 610, 612, 1049, 1054 ЦК України, просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 11.12.2023-100000274 від 11.12.2023 у розмірі 6 930 гривень та понесені судові витрати.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 11.12.2023 було укладено кредитний договір № 11.12.2023-100000274 шляхом прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), на умовах, викладених у вищевказаній пропозиції та заявці на отримання кредиту, і підписання 11.12.2023 електронним цифровим підписом відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору та отримав на свій рахунок кошти у розмірі 3 500 гривень. Відповідно до умов укладеного кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 3 500 гривень, строком на 42 дні. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі. Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подачі позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 6930 гривень, що складається із тіла кредиту в розмірі 3500 гривень та процентів в розмірі 3430 гривень, яка підлягає стягненню з урахуванням положень статей 525-526, 530, 610, 628, 1049-1050 ЦК України з відповідача на користь позивача.

Ухвалою судді від 12 березня 2026 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 07 квітня 2026 року.

Ухвалою суду від 07 квітня 2026 року судовий розгляд справи було відкладено на 27 квітня 2026 року на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України.

27 квітня 2026 року було оголошено перерву у судовому засіданні за клопотанням відповідача на підставі частини другої статті 240 ЦПК України до 30 квітня 2026 року.

Ухвалою суду від 30 квітня 2026 року долучено до матеріалів справи копію військового квитка відповідача серії НОМЕР_1 від 13.05.2002 та довідку ІНФОРМАЦІЯ_1 № 842 від 24.04.2026.

Позивач свого представника в призначене судове засідання не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином через електронний кабінет, в позовній заяві позивач просив проводити розгляд даної справи без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в призначене судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку смс-повідомлення на абонентський номер ОСОБА_1 за його заявою, яка знаходиться в матеріалах справи. 30.04.2026 до суду подав заяву, в якій просив проводити судовий розгляд справи за його відсутності.

Згідно з частиною другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11.12.2023-100000274, шляхом прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), на умовах, викладених у вищевказаній пропозиції та заявці на отримання кредиту, і підписання 11.12.2023 одноразовим ідентифікатором Е465 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору 11.12.2023-100000274, умовами якого визначено, що позичальнику надається кредит на наступних умовах: сума кредиту 3 500 гривень; строк, на який надається кредит 42 дні з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 21.01.2024.

Відповідно до умов кредитного договору № 11.12.2023-100000274, первинний період користування кредитом 14 днів з дня його надання. Черговий період користування кредитом кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду. Процентна ставка «Економ» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2.5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Проценти (економічна сутність плата за користування кредитом) розраховуються шляхом множення кредиту (залишку кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді. Графік платежів: проценти, розраховані вищевказаним способом за первинний, черговий періоди, сплачуються в останній день первинного, чергового періоду відповідно; кількість платежів зі сплати процентів дорівнює кількості періодів, за які сплачуються проценти. Сума кредиту у розмірі 3500 гривень сплачується одним платежем в останній день строку, на який надається кредит.

Як вбачається з квитанції LIQPAY від 11.12.2023, 11.12.2023 було перераховано кошти на платіжну картку № НОМЕР_2 в сумі 3 500 гривень, ID операції НОМЕР_3 , призначення платіжної операції видача за договором кредиту № 11.12.2023-100000274.

При цьому, номер електронного платіжного засобу № НОМЕР_2 , на який перераховано кошти, відповідає номеру платіжного засобу № НОМЕР_2 , вказаному у Заявці кредитного договору, Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 11.12.2023-100000274.

Згідно із розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором, що доданий до матеріалів справи, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 11.12.2023-100000274 від 11.12.2023 складає: 3500 гривень основний борг; 3430 гривень проценти, разом 6930 гривень. Проценти по кредиту нараховані в межах строку кредитування за період з 11.12.2023 по 21.01.2024.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилом частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як зазначено у частини третій статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша цієї статті). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої цієї статті).

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з вимогами частини четвертої статті 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За змістом статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом частини першої статей 626, 628-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, відповідно до якої, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що кредитний договір № 11.12.2023-100000274 від 11.12.2023 укладено в електронній формі.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (далі - Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У пункті 5 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами частини сьомої статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону № 675-VIII).

Пропозиція укласти електроннийдоговір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них (частина п`ята статті 11 Закону України № 675-VIII).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Статтею 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону № 675-VIII передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII).

Згідно із частиною першою статті 13 Закону № 675-VIII розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до Законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Частиною другою вказаною статті передбачено, що способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Пунктом 159 розділу VIII «Загальні правила документообігу за операціями з використанням платіжних інструментів» Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 за №164, передбачено, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

За змістом частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, на підтвердження своїх вимог позивач надав паперову копію електронного кредитного договору № 11.12.2023-100000274 від 11.12.2023, який складається із Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), Заявки кредитного договору, Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 19.12.2023-100003240, що містить інформацію про його підписання відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е465, особисті дані останнього, реквізити паспорта, адресу місця реєстрації, РНОКПП та номер особистого платіжного засобу НОМЕР_4 . Доказів на спростування відповідності анкетних даних ОСОБА_1 в зазначеному договорі матеріали справи не містять. За умовами кредитного договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3500 гривень строком на 42 дні.

Отже, для підписання кредитного договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до вимог статтей 11 і 12 Закону № 675-VIII.

Таким чином, вказаний договір підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.

Відповідно до пункту 10 статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» еквайринг платіжних інструментів платіжна послуга, що полягає у прийнятті платіжних інструментів, результатом якої є переказ коштів отримувачу та/або видача коштів у готівковій формі. Еквайринг здійснюється еквайром на підставі договору, укладеного з отримувачем, з урахуванням вимог законодавства ( частина перша статті 37 Закону України « Про платіжні послуги»).

Пунктом 10 розділу ІІ Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий фінансовий кредит), затвердженого постановою Правління Національного банку України №113 від 03.11.2021, передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ НОМЕР_5 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

На підтвердження перерахування кредитних коштів відповідачу ОСОБА_1 позивач надав: квитанцію LIQPAY від 11.12.2023, видану АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з якої вбачається, що 11.12.2023 було перераховано кошти на платіжну картку № НОМЕР_2 в сумі 3 500 гривень, ID операції НОМЕР_3 , призначення платіжної операції видача за договором кредиту № 11.12.2023-100000274, ідентифікатор еквайра АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Таким чином, ТОВ «Споживчий центр» перерахувало кошти на рахунок ОСОБА_1 , номер якого він зазначив в кредитному договорі, за допомогою інтернет еквайрингу.

Також позивач додав до позовної заяви копію договору про надання послуг в системі LIQPAY № 4507, укладеного 01.11.2020 ТОВ «Споживчий центр» з АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Зазначені докази у їх сукупності є достатніми для встановлення обставини отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 3500 гривень від кредитора ТОВ «Споживчий центр» на підставі кредитного договору № 11.12.2023-100000274 від 11.12.2023, що свідчить про виконання позивачем свого обов`язку згідно з вказаним кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 526 цього Кодексу передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором, що доданий до матеріалів справи, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 11.12.2023-100000274 від 11.12.2023 складає: 3 500 гривень основний борг; 3430 гривень проценти, разом 6930 гривень. Проценти по кредиту нараховані в межах строку кредитування за період з 11.12.2023 по 21.01.2024.

Таким чином, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11.12.2023-100000274 від 11.12.2023, позивач просить стягнути основний борг тіло кредиту в розмірі 3500 гривень, проценти за користування кредитом, нараховані за період з 11 грудня 2023 року по 21 січня 2024 року, у розмірі 3430 гривень.

Суд погоджується з доводами позивача про стягнення із відповідача основного боргу в розмірі 3500 гривень, розмір якого передбачено умовами кредитного договору № 11.12.2023-100000274 від 11.12.2023 і не спростовано відповідачем.

Вирішуючи вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статтях 1, 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В частині п`ятнадцятій статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Зазначені положення Закону поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі № 521/7927/16-ц.

Як вбачається з наданих відповідачем суду документів: копії військового квитка серії НОМЕР_1 від 13.05.2002 та довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 842 від 24.04.2026, відповідач ОСОБА_1 проходив військову службу за мобілізацією в період з 17.02.2023 по 24.03.2025. Звільнений з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Пунктом 3 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону, яким статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» доповнено частиною п`ятнадцятою, поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.

За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Таким чином, у період з 17 лютого 2023 року по 24 березня 2025 року відповідач мав статус військовослужбовця, оскільки був призваний на військову службу під час мобілізації та проходив військову службу, тому у вказаний період на нього поширюються пільги, передбачені частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто у відповідача був відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом.

За таких обставин, проценти за користування кредитом, нараховані за період з 11 грудня 2023 року по 21 січня 2024 року в розмірі 3430 гривень стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають, оскільки на відповідача з 17 лютого 2023 року по 24 березня 2025 року розповсюджувалися пільги, встановлені частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».

З урахуванням наведеного, позов підлягає частковому задоволенню, так як стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за кредитним договором № 11.12.2023-100000274 від 11.12.2023 в розмірі 3500 гривень (яка включає заборгованість за тілом кредиту).

В іншій частині позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 3430 гривень є безпідставними, тому задоволенню не підлягають.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжної інструкції № СЦ00083990 від 03 березня 2026 року позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 гривень. Вказана сума судового збору була зарахована до спеціального фонду державного бюджету України.

Згідно з пунктом 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 гривень, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, виходячи з наступного розрахунку: 3500 гривень х 100 % : 6930 гривень = 50,51 % (відсоток розміру задоволеного позову); 2 662,40 гривень х 50,51 % : 100 % = 1344,78 гривень (сума судових витрат, пропорційна відсотку задоволеного позову).

За таких обставин необхідно стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1344,78 гривень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 11.12.2023-100000274 від 11.12.2023 в розмірі 3500 гривень .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1344 гривень 78 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вулиця Саксаганського, 133-А.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 30 квітня 2026 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька