Решение № 136182398, 22.04.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/4142/25

Провадження № 2/362/4180/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі головуючої судді Мартинцової І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 06.11.2023-100002426 від 06.11.2023 року в розмірі 8735,78 грн. та понесені судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 06.11.2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 06.11.2023-100002426.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором у сумі 6000,00 грн. Відповідач свої обов`язки за вказаним договором належним чином не виконав, не повернув кредит та проценти за користування кредитом у загальній сумі 8735,78 грн., що змушує позивача звернутись до суду з даним позовом.

Процесуальні дії:

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2025 визначено головуючого суддю Мартинцову І.О.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11.07.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18.08.2025 відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Заочний рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03.11.2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» було задоволено та з ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитним договором №06.11.2023-100002426 від 06.11.2023 року в сумі 8735, 00 грн. та витрати по сплаті судового збору.

15.12.2025 року представник відповідача звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення, за результатом розгляду якої ухвалою Васильківського міськрайонного суду від 10.02.2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03.11.2025 у справі № 362/4142/25 було задоволено, заочне рішення Васильківського міськрайонного суду від 03 листопада 2025 року по справі № 362/4142/25 скасовано, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Судом було вжито належних заходів щодо повідомлення сторін про розгляд справи.

20.03.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки, на його думку, позивач не довів факт підписання договору відповідачем, не надав належних та допустимих доказів укладення між сторонами кредитного договору, не надав належних доказів перерахування кредитних коштів та неправомірно нарахував комісію.

Позивач своїм правом подачі відповіді на відзив не скористався.

Керуючись ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи:

Суд встановив, що 06.11.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений електронний кредитний договір (оферта) №06.11.2023-100002426, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 6000грн. строком на 140 дні.

Відповідно до умов договору: сума кредиту 6000 грн.; строк кредитування 70 днів з дати його отримання; дата повернення кредиту 14.09.2024 року; процентна ставка - фіксована незмінна в розмірі 1,35 % за один день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит.

Договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови, а саме: пропозиція про укладення електронного кредитного договору (оферта) від 06.11.2023 року, яка розміщена на вебсайті Кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті Кредитодавця; заявка сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитором; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаного при його ідентифікації на сайті.

Закон України «Про електронну комерцію» - визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Частиною третьою статті 11 Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Для підписання і укладення даного договору був введений код з смс-повідомлення, яке було направлено на номер телефону відповідача (0635937234).

З матеріалів справи достовірно встановлено, що ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 06.11.2023-100002426 від 06.11.2023 року було пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку (відповідний скріншот міститься в матеріалах справи).

Згідно даних ідентифікації мобільний номер телефону ( НОМЕР_1 ) збігається з тим, на який було надіслано смс-повідолення з відповідним кодом (одноразовим індикатор).

Даним одноразовим ідентифікатором (Т528) було підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, Додаток до анкети Позичальника та Паспорт споживчого кредиту, в якому додатково були погоджені умови кредитування.

Таким чином, відповідач своїм електронним підписом підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 06.11.2023-100002426 від 06.11.2023 року з яким він попередньо уважно ознайомився. Акцептовані ним умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті.

На момент укладення кредитного договору відповідач не звертався до ТОВ «Споживчий центр» із заявою про надання роз`яснень умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодився з усіма умовами такого договору.

Факт отримання кредитних коштів підтверджується квитанцію платіжної системи Liqpay ID операції № 2388115401, дата платежу 06.11.2023 року (призначення: видача за договором № 06.11.2023-100002426, номер платіжного документу: 5168-74*08).

Належність відповідачу електронного платіжного засобу для перерахування кредитних коштів (5168-74ХХ-ХХХХ-8180) підтверджується даними заявки на отримання кредиту, яка ним була підписана одноразовим ідентифікатором.

Пунктом 10 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий фінансовий кредит)» від 03.11.2021 № 113 передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (далі - кредитна операція), з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу споживача сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у форматі ХХХХ НОМЕР_2 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Пунктом 22 Постанови Правління Національного банку України «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 N 705 (яка була чинна на момент укладення зазначеного кредитного договору) передбачено, що торговець зобов`язаний не копіювати електронного платіжного засобу чи його реквізитів та не вносити повного номера електронного платіжного засобу до облікових книг та/або до електронних баз даних комп`ютерних програм торговця тощо. Ті ж самі положення передбачені пунктом 64 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» від 29.07.2022 № 164 передбачено, що суб`єкт господарювання зобов`язаний не копіювати платіжний інструмент чи його реквізити.

Тому, відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до вищенаведених Постанов Правління Національного банку України позивач не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідача.

Крім того, факт отримання кредиту відповідачем підтверджено випискою по кредитному договору за період з 06.11.2023 року по 19.01.2025 року.

Верховний Суд у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16 виклав правовий висновок, за яким банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Отже відомостями з виписки по особовому рахунку відповідача належним чином підтверджено обставини видачі кредиту та його розмір.

Таким чином, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах, визначених договором.

Однак відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, не надавав своєчасно та в повному обсязі грошові кошти для погашення боргу, в наслідок чого утворилася заборгованість, в сумі 8735,78 грн. ( довідка-розрахунок міститься в матеріалах справи).

Нормативно-правове обґрунтування.

Частини 1, 2 статті 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферту) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Нормою статті 629 ЦК України регламентовано, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 2 статті 1050, частини 2 статті 1054 ЦК України, позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Оцінка суду.

Відповідно до положень статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Кредитор, який заявляє вимоги про стягнення коштів за кредитним договором, зобов`язаний надати суду докази на підтвердження надання позичальнику кредиту.

Кредитор свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику кредит у розмірі 6000,00 грн., що підтверджено платіжною квитанцією, яка міститься в матеріалах справи .

Однак, позичальник свої обов`язки за вказаним договором належним чином не виконав, не повернув отримані кошти та проценти за користування кредитом процентів, в зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка згідно довідки-розрахунку становить 8735,78 грн., з яких 5430,76 грн. основний борг, 3305,02 грн. проценти.

Разом з тим, з виписки по рахунку відповідача вбачається, що в день видачі кредиту відповідачу було нараховано комісію, яка пов`язана з наданням кредиту в сумі 900 грн.

Так послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на споживчі потреби, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок узгоджується з викладеним висновком Верховного Суду України у постанові від 06.09.2017 по справі № 6-2071цс16, а також аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 №6-1746цс16, згідно якої зроблено висновок, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення винагороди, у тому числі за надання фінансового інструмента та за резервування ресурсів, а нарахування платежів за послуги, що супроводжують кредит за рахунок позивача є незаконним.

Крім того, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, відповідно, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що підлягає сплаті позичальником. Так як надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам самої кредитної установи (банку), то такі дії не є послугами, що надаються клієнту-позичальнику (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2019 по справі за №520/2614/17).

Таким чином суд дійшов до висновку про відсутність підстав для нарахування відповідачу комісії в сумі 900 грн., яка була включена в суму боргу.

Враховуючи вищевказані обставини, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума боргу за кредитним договором в загальному розмірі 7835,78 грн. (за мінусуванням неправомірно нарахованої комісії за формулою: 8735,78 грн. 900 грн. = 7835,78 грн).

Крім того, згідно вимог ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених вимог в сумі 2172,83 грн.

Керуючись ст.ст.12,76,77-81, 141, 211, 223, 247, 263,265,285,289 ЦПК України, ст.ст. 11, 16, 509, 525, 526, 530, 546, 610, 625, 629, 638, 639, 1052, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд,-

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №06.11.2023-100002426 від 06.11.2023 року в сумі 7835 (сім тисяч вісімсот тридцять п`ять) грн 78 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору в сумі 2172 (дві тисячі сто сімдесят дві) грн. 83 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 30.04.2026 року.

Суддя Мартинцова І.О.