Постановление суда № 136181587, 24.04.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/5877/26

Номер провадження 1-кс/201/1607/2026

СОБОРНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі клопотання старшого слідчого ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , подане в межах кримінального провадження № 62026170030000258, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 січня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, зі слів з неповною середньою освітою, одруженого, раніше судимого, військовослужбовця військової служби за контрактом на строк оголошення рішення про демобілізацію, який перебуває на посаді головного сержанта стрілецького спеціального відділення стрілецького спеціального взводу стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону (шквал) військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «сержант», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

якого повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -

встановив:

Старший слідчий СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 в межах кримінального провадження відомості про, яке внесені 06 січня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026170030000258.

З клопотання та доданих до нього матеріалів, вбачається, що групою слідчих СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області за процесуальним керівництвом прокурорів розслідується кримінальне провадження № 62026170030000258 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Подане клопотання вмотивоване тим, що старший сержант ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він, будучи на посаді сержанта із матеріального забезпечення стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону ( Шквал) військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «старший сержант», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 14 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), а саме 01.07.2025 року, не повернувся до місця служби, а саме місця розташування військової частини НОМЕР_1 , після виписки з лікувального закладу та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків з військової служби, та був незаконно відсутній на службі до 23.04.2026 року коли був встановлений співробітниками ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, вул. Шевченко, 7 внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.

Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у нез`явленні військовослужбовцем вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

23 квітня 2026 року о 18 годині 06 хвилин ОСОБА_5 був затриманий в порядку ст. 208, п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України, про що складено відповідний протокол про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 23 квітня 2026 року.

23 квітня 2026 року старший слідчий СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 в порядку ст. 278 КПК України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

На думку слідчого, що погоджено з прокурором, відносно підозрюваного ОСОБА_5 має бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки існують передбачені п. п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, наявність яких у клопотанні обґрунтована наступним.

Існування передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику в клопотанні обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, а тому останній розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов`язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання.

Крім того, з обставин інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення вбачається, що він будучи особою, яка на підставі статутів Збройних Сил України, взявши на себе зобов?язання знаходитися на території місця дислокації свого військового підрозділу або у місці, визначеному його командирами, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, накази командирів, неухильно дотримуватись Конституції і законів України, зберігати державну і військову таємницю, порушив ці зобов?язання. Вказане також має стати підставою для того аби визнати запобіжний захід у вигляді особистого зобов?язання таким, що не може бути застосований до особи, яка своєю поведінкою вже продемонструвала зневагу до уповноважених осіб Збройних Сил України, під чиїм контролем мав знаходитися як підлеглий їм військовослужбовець.

Наявність передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику обґрунтована тим, що у разі не застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, військовослужбовців котрі надали викривальні стосовно останнього.

Вказаний ризик актуальний не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Існування передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 у разі застосування до нього запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, може вчинити злочини передбачені ст. ст. 407, 408 КК України, адже протягом тривалого часу без поважних причин на військову службу не повернувся та проводив час на власний розсуд.

Вказаний ризик обґрунтовується тим, що підозрюваний є раніше судимою особою, на шлях виправлення не став та в період умовного терміну вчинив інкримінований злочин проти встановленого порядку несення військової служби, тому останньому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі.

Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов`язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

Зважаючи на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України під час дії воєнного стану за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий за погодженням із прокурором просив застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з альтернативним запобіжним заходом у вигляді застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У судовому засіданні ОСОБА_3 підтримала клопотання про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 40 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні вирішення клопотання залишив на розсуд суду.

При цьому, зауважив, що у його підзахисного ОСОБА_5 відсутня матеріальна змога сплатити заставу у визначеному в клопотанні розмірі.

Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні вирішення клопотання залишив на розсуд суду.

Насамперед, зазначив, що наявні у нього на обличчі тілесні ушкодження та ушкодження руки є результатам отриманого ним поранення під час виконання бойового завдання та невдалого тривалого лікування. Будь-якого фізичного або психологічного насильства під час затримання з боку працівників поліції не було. Навпаки, після затримання та з`ясування його стану здоров`я йому надано необхідне медичну допомогу, якої він потребує і дотепер, адже рана на руці не загоюється, оскільки пішло запалення.

Вказав, що проживає в м Запоріжжя, його родичі, зокрема, сестри виїхали за кордон, а дружина знаходиться в Сумській області і не може виїхати через небезпеку.

23 травня 2024 року був звільнений умовно-достроково з ДУ «Райківецької виправної колонії (№78) в Хмельницькій області від відбування покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 186 КК України для проходження військової служби.

26 травня 2024 року підписав контракт для проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .

В червні 2025 року під час проходження військової служби він отримав поранення, у зв`язку із чим, був госпіталізований до м. Павлоград, а в подальшому до лікарні в смт. Черкаське. В лікарні проходив лікування 19 днів через отримане пораненням руки та обличчя. Під час перебування на лікуванні дізнався, що його військова частина була знищена ворогом, а військовослужбовців, що залишилися відправляли проходити військову службу в штурмові військові частини, в яких вони відразу помирали.

Вказав, що після закінчення лікування він не повернувся на військову службу, в жовтні 2025 року знову звертався до лікарні, оскільки рана на руці має запалення, яке на даний час не вилікуване.

Під час знаходження в самовільному залишенні військової частини він звертався до військових частин, щоб повернутися на військову службу, однак пропозиції проходити військову службу в штурмових групах він відхиляє, зараз очікує згоду командира військової частини для проходження військової служби, яка попередньо отримана і орієнтовно буде надана через 2 тижні.

Слідча ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердила той факт, що наявна військова частина, з якою є попередня домовленість про продовження проходження ОСОБА_5 військової служби в їх частині і на даний час триває підготовка відповідної згоди командира цієї ВЧ.

Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, з`ясувавши думку учасників кримінального провадження, зокрема, доводи прокурора щодо доведеності наданими слідчому судді доказами обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, позицію сторони захисту, проаналізувавши та зіставивши їх з вимогами кримінального процесуального закону, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Разом із цим, положеннями ч. ч. 8 ст. 176 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Окрім того, статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зав`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав, які б свідчили про обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення слідчий суддя враховує наступні обставини.

Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчий суддя користується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», відповідно до якого для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

У своїх рішеннях, зокрема, «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства», «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Під час розгляду клопотання встановлено, що групою слідчих ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області розслідується кримінальне провадження № 62026170030000258 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 січня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

23 квітня 2026 року о 18 годині 06 хвилин ОСОБА_5 був затриманий в порядку ст. 208, п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України, про що складено відповідний протокол про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 23 квітня 2026 року.

23 квітня 2026 року старший слідчий СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 в порядку ст. 278 КПК України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Сукупність зібраних органом досудового розслідування доказів поза розумним сумнівом доводить причетність ОСОБА_5 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, що підтверджується достатніми на цьому етапі слідства доказами, які містяться у матеріалах досудового розслідування, зокрема у витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026170030000258 від 06.01.2026 року, у повідомленні про кримінальне правопорушення за підписом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.10.2025 року за вихідним №10945, у службовому розслідуванні військової частини НОМЕР_1 від 20.07.2025 року, у акті службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби від 23.07.2025 року, у довідці-доповіді за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 сержантом ОСОБА_5 від 05.07.2025 року за вихідним №3431, у письмових поясненнях ОСОБА_7 від 02.07.2025 року, у письмових поясненнях ОСОБА_8 від 02.07.2025 року, у наказі командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №2259 від 24.07.2025 року, у витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №16 від 26.05.2024 року, у витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №175 від 16.06.2024 року, у протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 23.04.2026 року

Отже, наведені вище обставини свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що у достатній мірі доведено прокурором під час розгляду клопотання.

При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

Тож, для повідомлення про підозру не потрібна така ж ступінь доведення як для визнання особи винною, достатньо щоб у стороннього спостерігача склалось враження, що злочин було вчинено і підозрювана особа причетна до його вчинення.

На переконання слідчого судді, такого ступеню доведення у цій справі було досягнуто.

Згідно ч 2 ст. 177 КПК України другою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження наявності зазначених у клопотанні ризиків і докази, надані останнім на підтвердження своїх доводів, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором під час розгляду клопотання доведена наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики можливих спроб ОСОБА_5 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення кримінального правопорушення у якому підозрюється.

На підтвердження існування передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику свідчать такі обставини, як тяжкість покарання (від 5 до 10 років позбавлення волі), що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим та вагомість наявних доказів про вчинення останнім інкримінованого злочину проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), що може спонукати останнього переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтована тим, що ОСОБА_5 з метою ухилення від покарання або кримінального переслідування, може повторно вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ст. ст. 407, 408 КК України.

До того ж, даний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, за які відбував покарання в кримінально-виконавчій установі, був умовно-достроково звільнений від відбування покарання за вироком суду для проходження служби і на даний час підозрюється у самовільному залишенні військової частини.

Діставшись висновку про існування наведених вище ризиків, слідчий суддя звертає увагу, що ризик не є фактом, а є ймовірністю вчинення певних дій, а тому має бути доведено в судовому засіданні саме ймовірність того, що підозрюваний може їх вчинити і слідчий суддя вважає, що така ймовірність є доволі високою.

Відтак, слідчий суддя погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України і визнає існування цих ризиків доведеними у повній мірі.

Водночас, слідчий суддя вважає недоведеним під час розгляду клопотання наявність визначеного п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику можливих спроб ОСОБА_5 незаконно впливати на свідків з підстав відсутності достатнього обґрунтування на підтвердження його існування.

Разом з тим, слідчий суддя враховує, що підозрюваний ОСОБА_5 має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , одружений, раніше неодноразово судимий, звільнений умовно-достроково для проходження військової служби, є військовослужбовцем за контрактом до оголошення рішення про демобілізацію, отримав поранення, бажає продовжити проходити військову службу та очікує отримання згоди командира військової частини, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), а також, зважає на вид і ступінь встановлених ризиків, тяжкість інкримінованого злочину, обстановку в якій вчинено злочин, зокрема, у період воєнного стану в країні, вимоги ч. 6 ст. 176 КПК України, яка передбачає можливість застосування єдиного запобіжного заходу у даному випадку у виді тримання під вартою, а тому приходить до висновку про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою відносно підозрюваного.

На переконання слідчого судді, наведені вище обставини щодо наявності у ОСОБА_5 постійного місця проживання, міцних соціальних зв`язків, бажання продовжити проходити військову службу та боронити державу від ворога тощо, в певній мірі, зменшують встановлені ризики, але не нівелюють їх взагалі, і не можуть слугувати підставою для не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цьому етапі слідства.

Водночас, вирішуючи питання щодо строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зважає на наявність у ОСОБА_5 поранення, отриманого під час проходження військової служби, його бажання продовжити проходження військової служби та проведення процедури щодо отримання згоди командира військової частини на прийняття підозрюваного для проходження військової служби, що, з огляду на положення ч. 5 ст. 401 КК України, може стати підставою для звільнення останнього від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України, приходить до висновку, що доцільним буде визначити 30-ти денний строк застосування такого запобіжного заходу. На переконання слідчого судді, цього строку буде достатньо для з`ясування питання щодо отримання письмової згоди командира військової частини для продовження проходження ОСОБА_5 військової служби та розгляду клопотання про його звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слідчого погоджене із прокурором ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону та є таким, що підлягає частковому задоволенню, а тому відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 30 (тридцять) днів до 22 травня 2026 року в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».

Вирішуючи питання щодо застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України ). Розмір застави визначається у таких межах, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Тож, зважаючи на майновий стан підозрюваного, дані про його особу, конкретні обставини та характер висунутої підозри, наявність встановлених ризиків, з огляду на положення ч. 5 ст. 182 КПК України, слідчий суддя вважає за доцільне визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятисот шістдесят) гривень, зобов`язати ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, а також покласти на останнього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що у разі не з`явлення його за викликом до слідчого, прокурора або суду без поважних причин чи не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього, застава звертається у дохід держави.

Доводи прокурора про визначення розміру застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з огляду на матеріальний стан підозрюваного, є надмірним, а тому заперечення сторони захисту в цій частині є слушними та такими, що приймаються до уваги.

Частиною 7 статті 206 КПК України встановлено, що слідчий суддя зобов`язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі.

Під час розгляду поданого прокурором клопотання встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 під час виконання бойового завдання отримав поранення, лікування не дало позитивного результату і його стан здоров`я значно погіршився, рана на руці має запалення, а тому, з огляду на викладенні обставини, слідчий суддя вважає за необхідне зобов`язати начальника Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань №4» невідкладно організувати і забезпечити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходження медичного обстеження, а в разі необхідності - надати невідкладне, належне та достатнє медичне лікування медичними препаратами, згідно призначення лікаря, про що повідомити слідчого суддю, прокурора та слідчого в провадженні, якого знаходиться кримінальне провадження в строк до 05 травня 2026 року.

Так, відповідно до вимог 2.3 Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту затвердженому спільним наказом Міністерства юстиції України та МОЗ України за №239/5/104 від 10.02.2012 року, медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров`я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.

У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров`я.

Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Згідно до вимог п. 2.6. зазначеного вище Порядку, у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО.

Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Відповідно до вимог п. 2.7. зазначеного вище Порядку, якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров`я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО.

Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.

З урахуванням наведеного, з метою дотримання вимог законодавства з питань надання медичної допомоги та не порушення законних прав особи до якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне, у разі підтвердження погіршення стану здоров`я підозрюваного ОСОБА_5 , встановлення потреби в стаціонарному лікуванні або оперативному втручанні, що не може бути здійснено в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань №4», невідкладно організувати виконання п. 2.7 Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженому спільним наказом Міністерства юстиції України та МОЗ України за №239/5/104 від 10.02.2012 року в частині направлення останнього на лікування до обраного закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 186-187, 193-194, 196, 197, 206, 309, 369-372, 395, 615 КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

Клопотання старшого слідчого ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , подане в межах кримінального провадження № 62026170030000258, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 січня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 30 (тридцяти) днів до 22 травня 2026 року в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».

Строк дії ухвали щодо тримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою закінчується о 00 години 00 хвилин 23 травня 2026 року.

Ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Встановити, що у разі внесення підозрюваним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або іншою фізичною чи юридичною особою на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятисот шістдесят) гривень, ОСОБА_5 , підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави та звільнення підозрюваного ОСОБА_5 з-під варти, зобов`язати його прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, а також покласти на останнього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що у разі не з`явлення його за викликом до слідчого, прокурора або суду без поважних причин чи не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього, застава звертається у дохід держави.

В порядку ст. 206 КПК України зобов`язати начальника Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань №4» невідкладно організувати і забезпечити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходження медичного обстеження, а в разі необхідності - надати невідкладне, належне та достатнє медичне лікування медичними препаратами, згідно призначення лікаря, про що повідомити слідчого суддю, прокурора та слідчого в провадженні, якого знаходиться кримінальне провадження в строк до 05 травня 2026 року.

У разі підтвердження погіршення стану здоров`я підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який потребує стаціонарного лікування або оперативного втручання, що не може бути здійснено в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань №4», невідкладно організувати виконання п. 2.7 Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженому спільним наказом Міністерства юстиції України та МОЗ України за №239/5/104 від 10.02.2012 року в частині направлення останнього на лікування до обраного закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали о 17 годині 00 хвилин 28 квітня 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1