Постановление суда № 136180708, 30.04.2026, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/2132/25

Провадження № 1-кп/542/34/26

У Х В А Л А

Іменем України

30 квітня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі Новосанжарського районного суду Полтавської області клопотання прокурора Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025117010001518 від 14.07.2025, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця c. Смоляж, Борзнянського району, Чернігівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, освіта неповна загальна середня,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Новосанжарського районного суду Полтавської області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025117010001518 від 14.07.2025 відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 407 КК України.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 07.05.2026. Обвинувачений ОСОБА_4 утримується в ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23».

29.04.2026 до суду надійшло клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_4 терміном на 60 днів.

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України нез`явлення військовослужбовцем вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану; а також за ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

У клопотанні прокурор посилався на наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, частини 1 статті 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні.

Прокурор зазначив, що більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою не зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, у зв`язку з тим, що лише повна ізоляція від суспільства може запобігти вказаним ризикам, а також гарантувати виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків.

Окрім цього, відповідно до ч. 7 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

У судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання, надав пояснення, аналогічні викладеним у ньому. Крім того зазначив, що у кримінальному провадженні допитані не всі свідки, тому обвинувачений може вчинити спроби здійснювати на них вплив з метою змінити показання чи змусити відмовитися від давання показань. Також ризик переховуватися від слідства і суду продовжує існувати, враховуючи тяжкість покарання, передбачене санкцією статті за якою обвинувачується ОСОБА_4 . Щодо визначення обвинуваченому застави у раніше обраному розмірі не заперечував.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу заперечував, вважає його необґрунтованим, стверджує, що не може впливати на свідків, крім того, перебуваючи в ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» він позбавлений можливості пройти обстеження та зібрати документи на підтвердження свого стану здоров`я.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 також заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, вважає причини залишення військової частини поважними, тримання обвинуваченого під вартою є неспівмірним із вчиненим правопорушенням, суд має право не обирати жодного запобіжного заходу.

Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши клопотання прокурора, суд дійшов висновку про те, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 28.10.2025 підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, із правом внесення застави в розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дію якого ухвалами Новосанжарського районного суду Полтавської області від 16.12.2025, 22.01.2026, 09.03.2026 було продовжено. Строк дії запобіжного заходу закінчується 07.05.2026. До зазначеного часу розгляд даного кримінального правопорушення завершено не буде.

Згідно з положеннями ч.2 ст. 177 КПК України, підставою продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені статтею 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

За змістом положень пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, що відносяться до тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 суд вважає обґрунтованими доводи прокурора щодо наявності підстав стверджувати, про існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд вважає, що ризик переховуватись від суду продовжує існувати, оскільки ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжких злочинів, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того наявність вказаного ризику підтверджується відсутністю доказів існування міцних соціальних зв`язків. Також існує ризик незаконного впливу на свідків в кримінальному процесі з метою схилити їх у будь-який спосіб від наданих ними показань, а також впливу на ще не допитаного свідка. За таких обставин, застосування більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, з огляду на серйозність висунутого обвинувачення та суспільний інтерес, який превалює над принципом поваги до свободи особистості, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та не буде сприяти повному та об`єктивному встановленню істини у справі протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 7 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).

Враховуючи існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, особу обвинуваченого, вік, стан здоров`я, попередню поведінку обвинуваченого, зокрема неодноразове залишення ним військових частини, вчинення ним тяжкого злочину повторно, а також те, що матеріали провадження не містять будь-яких відомостей про неможливість утримувати обвинуваченого під вартою за станом здоров`я, неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, суд дійшов висновку про необхідність обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах строку, визначеного частиною 1 статті 197 КПК України, та вважає за необхідне визначити строк дії ухвали суду до 28 червня 2026 року.

Заперечення обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 суд відхиляє, як такі, що не спростовують перераховані ризики.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.109-1142, 258-2586, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-4421 КК України.

Суд зазначає, що стороною обвинувачення наявності обставин, які б свідчили про необхідність не визначати розмір застави не доведено, а тому вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи наявність перерахованих ризиків, особу обвинуваченого, сімейний стан суд визначає ОСОБА_4 заставу у вигляді двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На думку суду внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, відповідно до норм частини 3 статті 183 та частини 5 статті 194 КПК України у разі внесення застави, необхідно покласти на обвинуваченого такі обов`язки: прибувати за викликом до суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із свідками, а також з іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину у всіх випадках, крім спільної участі у слідчих та процесуальних діях в межах кримінального провадження № 62025117010001518 від 14.07.2025.

Відповідно до частини 4 статті 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває обвинувачений, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі викладеного та керуючись статтями 131, 132, 176-178, 181-186, 193-197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 395 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обраний до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 407 КК України продовжити строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 28 червня 2026 року включно.

Розмір застави визначити у межах 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 66 560 гривень (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят гривень) у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: отримувач - ТУ ДСАУ в Полтавській області, ЗКПО 26304855, р/р UA 398201720355289002000015950 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, призначення платежу - застава, № ухвали суду та назва суду, прізвище, ім`я, по-батькові платника застави, сума застави, дата внесення застави.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов`язки:

прибувати за викликом до суду за першою вимогою;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

утримуватися від спілкування із свідками, а також з іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину у всіх випадках, крім спільної участі у слідчих та процесуальних діях в межах кримінального провадження № 62025117010001518 від 14.07.2025.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та суд. У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Копію ухвали після проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та уповноваженій службовій особі ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)».

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим у той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Суддя

Новосанжарського районного суду

Полтавської області ОСОБА_1