Постановление суда № 136179688, 28.04.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

УХВАЛА

Про відмову у задоволенні заяви

Справа № 2-4092/11

Номер провадження 6/495/247/2026

28 квітня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючої одноособово судді Прийомової О.Ю.

за участю секретаря Чибукової О.В.

справа № 2-4092/11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровський Одеської області заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», орган, що здійснює стягнення: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович, про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», орган, що здійснює стягнення: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович, про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Заява обґрунтована тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича (далі приватний виконавець) перебуває зведене виконавче провадження № 66972548 із виконання - виконавчий лист № 2-4092/11 виданий 25.05.2020 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, суддя Боярський О.О. про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 23876031), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (код ЄДРПОУ 40658146), заборгованість за кредитним договором № 010/2-0-1/07-382 від 20.07.2007 р. у загальній сумі 171881 (сто сімдесят одна тисяча вісімсот вісімдесят один) долар 37 центів США, яка складається з:

заборгованості по кредиту 165 586 (сто шістдесят п?ять тисяч п?ятсот вісімдесят шість) доларів 31 цент США,

заборгованості по відсоткам 6295 (шість тисяч двісті дев?яносто п?ять) доларів 00 центів США; № 2-481/11 виданий 09.06.2011 Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, суддя Смаглій М.В. про стягнення солідарно з ОСОБА_1 ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ № 10015/0339 філії - Одеського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» суму заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 147 від 24.10.2007 року у розмірі 527 504 грн. 59 коп. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 державне мито у розмірі 1700 грн та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи Білгород-Дністровським міськрайонним судом у розмірі 120 грн.

01.06.2020 року приватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 62221984, 28.09.2021 постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 66972131 з примусового виконання вищезазначених виконавчих документів, які були сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення 02.06.2020, за вих. № 1480 та 29.09.2021 року, за вих. № 6715 за адресами, вказаними у виконавчих документах та в заявах стягувача.

Згідно із вказаними постановами боржника було зобов?язано подати виконавцю декларацію про доходи та майно боржника. Факт обізнаності боржника про відкрите виконавче провадження підтверджується відміткою на повідомленні № 68004 0264337 2 про вручення (05.06.2020 року) та на повідомленні № 68004 0296941 З про вручення (06.10.2021 року).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.04.2024 року задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, покладених х праві неї рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі № 2-4092/11, та рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі № 2-481/11.

З рішенням суду заявниця не згодна виходячи з наступного.

Задоволення подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання, саме виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього обов`язків.

Зазначає, що у даному конкретному випадку, враховуючи фактичні обставини справи та зміст ухвали суду, відсутні підстави стверджувати, що заявник ухиляється від виконання рішення суду.

Твердження суду про те, що у ході перевірки майнового стану боржник не виконує рішення суду, у боржника нерухомого майна та джерел доходу не виявлено, однак боржник систематично перетинає державний кордон і одночасно не вживає заходи щодо погашання заборгованості, є надуманими та нічим не підтвердженими.

Крім того, звертає увагу, що нещодавно під час чергового медичного обстеження, лікарі виявили у неї онкологічне захворювання.

Для більш глибокого обстеження та консультації з приводу лікування, заявниця звернулась в клініку «Коордімед», яке спеціалізується на онкозахворюваннях, та отримала погодження мого бронювання.

Консультація у лікаря має відбутися по місцю знаходження клініки м. Будапешт, 13.01.2026 о 11 год 15 хв.

Клініку «Коордімед» заявниця обрала виключно через те, що це найдешевша клініка, яку вона змогла знайти.

Вказує, що суд першої інстанції не вияснив ці обставини, більше того не зазначив в чому саме проявилось ухилення від виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, просить скасувати тимчасове обмеження громадянина України ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , у праві виїзду за межі України, накладене ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду одеської області від 23.04.2024 у справі 3 2-4092/11.

27 квітня 2026 року до суду, через систему «Електронний суд», надійшли заперечення ТОВ «Фінансова компанія «ФОРІНТ».

ТОВ «ФК «Форінт», як правонаступник позивача у справі та стягувач за виконавчим провадженням, в межах якого встановлено обмеження, заперечує проти заяви ОСОБА_1 за наступних підстав.

Ухвалою Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.04.2024 року суд визнав доведеним факт умисного ухилення боржниці від виконання рішення суду та тимчасово обмежив громадянку ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, покладених на неї рішеннями суду.

Ухвала набрала законної сили та діє до цього часу. Підставою для звернення до суду із цією заявою боржниця зазначила необхідність консультації в медичній установі за кордоном з приводу її захворювання, однак належні та допустимі докази цих обставин не надала, як і не надала доказів, які б вказували на правові підстави для скасування таких обмежень.

Заброньованою датою консультації в Угорщині боржницею зазначено 13.01.2026 року, яка на цей час вже втратила актуальність.

Інших майбутніх дат консультацій не доведено. Окрім того, відсутні докази на підтвердження стану здоров`я боржниці та неможливість провести консультацію, обстеження на території України.

На дату звернення до суду з цією заявою відсутні факти сплати коштів на погашення заборгованості за судовими рішеннями та боржниця не надала належних доказів щодо вчинення дій спрямованих на виконання судового рішення та погашення заборгованості.

Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 17.03.2026 року про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, яке застосовано відповідно до ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.04.2024 у справі № 2-4092/11.

Сторони у судове засідання не з`явились, причини неявки не повідомили.

Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця (ч. 6 ст. 441 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Враховуючи викладене, суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України за наявними матеріалами справи.

Так, відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування.

Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має, зокрема, право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п.19 частина третя ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»).

У п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадянам України», наведені підстави тимчасової відмови у виїзді за кордон, зокрема якщо: він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

За своїм змістом словосполучення «ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п.5 ч. 1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та у п.19 частини третьої ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

У справі "Гочев проти Болгарії" (рішення від 26 листопада 2009 року) ЄСПЛ підсумував принципи, з урахуванням яких має відбуватися оцінка правомірності вжиття заходів щодо обмеження свободи пересування особи у зв`язку з неоплаченими боргами, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу N 4 до Конвенції, і по-третє, бути пропорційним меті його застосування, тобто знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом.

При цьому у п. 49 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів. Аналогічні висновки викладені у рішенні ЄСПЛ від 13 листопада 2003 року у справі "Напияло проти Хорватії" п. п. 78-82).

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, що встановлено ч. 1 ст. 441 ЦПК України.

У відповідності до ч. 3 ст. 441 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, суддя Боярський О.О., від 23 квітня 2024 року подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду особи (боржника) за межі України до виконання ним своїх зобов`язань задоволено.

Тимчасово обмежено громадянку України, ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, покладених на неї рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду одеської області по справі № 2-4092/11, що набрало законної сили 23.01.2020 та рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі № 2-481/11, що набрало законної сили 18.05.2011.

Відповідно до ч. 5 ст. 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідування мети гарантування повернення боргу, або виявлення обставини, які спростовували б критерії співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.

Надаючи оцінку заяві ОСОБА_1 на предмет вмотивованості підстав для скасування тимчасового обмеження, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Принцип обов`язковості судових рішень конкретизовано у статті 18 ЦПК України: судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (Рішення в справі "Хорнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року).

У рішенні в справі "Войтенко проти України" від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.

Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області в ухвалі від 23.04.2026, яка набрала законної сили та в апеляційному порядку не оскаржувалась, встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича перебуває зведене виконавче провадження № 66972548 із виконання:

- виконавчий лист № 2-4092/11 виданий 25.05.2020 Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, суддя Боярський О.О. про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 23876031), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (код ЄДРПОУ 40658146), заборгованість за кредитним договором № 010/2-0-1/07-382 від 20.07.2007 р. у загальній сумі 171881 (сто сімдесят одна тисяча вісімсот вісімдесят один) долар 37 центів США, яка складається з: - заборгованість по кредиту 165 586 (сто шістдесят п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят шість) доларів 31 цент США, - заборгованість по відсоткам 6295 (шість тисяч двісті дев`яносто п`ять) доларів 00 центів США;

- виконавчий лист № 2-481/11 виданий 09.06.2011 Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, суддя Смаглій М.В. про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ № 10015/0339 філії - Одеського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» суму заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 147 від 24.10.2007 року у розмірі 527 504 грн. 59 коп. Стягнути солідарно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 державне мито у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи Білгород-Дністровським міськрайонним судом у розмірі 120 грн.;

- 01.06.2020 року приватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 62221984, 28.09.2021 року постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 66972131 з примусового виконання вищезазначених виконавчих документів, які були надіслані сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення 02.06.2020 року, за вих. № 1480 та 29.09.2021 року, за вих. № 6715 за адресами, вказаними у виконавчих документах та в заявах стягувача.

Згідно із вказаними постановами боржника було зобов`язано подати виконавцю декларацію про доходи та майно боржника.

Факт обізнаності боржника про відкрите виконавче провадження підтверджується відміткою на повідомленні № 68004 0264337 2 про вручення (05.06.2020 року) та на повідомленні № 68004 0296941 3 про вручення (06.10.2021 року);

Як зазначалось раніше за текстом, ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.04.2024 року задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, покладених на неї рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі № 2-4092/11, що набрало законної сили 23.01.2020 року та рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі № 2-481/11, що набрало законної сили 18.05.2011 року.

Суд погодився з доводами приватного виконавця про те, що у ході перевірки майнового стану боржник не виконує рішення суду, у боржника нерухомого майна не виявлено зареєстроване на праві власності нерухоме майно та джерела доходу, а також, що боржник регулярно перетинає державний кордон, що свідчить про наявність в неї доходу і одночасно про невжиття заходів щодо погашення заборгованості і що існує вірогідність, що боржниця може виїхати за кордон та не повернутись до України, залишивши свої борги не сплаченими, а рішення суду - невиконаним.

Крім того, ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.04.2024 року встановлено, що у рамках виконавчого провадження № 62221984 приватним виконавцем:

надіслані до 36 банківських установ запити з яких вдалось виявити та списати кошти із рахунку АТ КБ «Приват Банк» у розмірі 529,81 грн., із рахунку АТ «Універсал Банк» у розмірі 172,00 грн., із рахунку АБ «Укргазбанк» у розмірі 0,10 грн. Кошти на рахунках боржника в інших банківських установах відсутні;

винесена постанова про арешт майна боржника, якою було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно;

відомості про арешт рухомого та нерухомого майна боржника було внесено до відповідних державних реєстрів;

у ході перевірки майнового стану боржника нерухомого майна не виявлено;

згідно з відповіддю МВС про наявність зареєстрованого за боржником транспортного засобу - зареєстрованого рухомого майна за боржником не виявлено;

згідно відповідям ПФУ та ДФС джерела доходів відсутні.

Також Приватним виконавцем надсилалась вимога від 26.03.2024 № 66972548, згідно із якою боржника зобов`язували надати пояснення із приводу невиконання рішення суду та декларацію про доходи та майно, але законні вимоги приватного виконавця, що були перелічені вище, досі не виконанні.

На виконання вказаної вимоги боржниця надала письмові пояснення, у яких зазначила, що не має регулярного доходу та декларацію, у якій не зазначила яку саме суму складає її нерегулярний дохід.

Крім того, приватним виконавцем отримано відповідь на запит № 200812407 від 18.04.2024 року до ДПС України щодо перетину боржником державного кордону, згідно якої встановлено, що боржниця регулярно перетинає державний кордон України тривалістю у середньому на тиждень періодичністю раз на два-три місяці.

Згідно тверджень приватного виконавця, викладених у поданні про застосування до боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, станом на час звернення у рахунок погашення боргу було стягнуто лише 529,81 грн., 172,00 грн. та 0,10 грн., які були сплачені боржником не добровільно, а примусово на підставі платіжних вимог.

Зі змісту даної ухвали від 23.04.2024 року про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, у справі № 2-4092/11 вбачається, що таке обмеження було застосоване до боржника ОСОБА_1 у зв`язку із доведеністю факту її ухилення від виконання зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладене, суд критично ставиться до тверджень заявника про відсутність у її діях ухилення від виконання рішення суду, оскільки такі фактично зводяться до незгоди з ухвалою суду про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України від 23.04.2024, ба більше, факт ухилення встановлено зазначеною ухвалою.

Аналізуючи обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності виїзду за межі України, суд зважає на наступне.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Втім, на підтвердження вищеописаних тверджень про наявність онкологічного захворювання та необхідності здійснення лікування за межами України, заявниця надає виключно лист з клініки «Коордімед» про наявність бронювання прийому у клініці, яка розташована в Угорщині, м. Будапешт, вул. Волдь, 5а, на 13.01.2026.

Однак ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України 24.03.2026, тобто зі спливом майже трьох місяців від дати за планового візиту. Інших майбутніх дат консультацій не доведено. Окрім того, відсутні докази на підтвердження стану здоров`я боржниці.

Суд беззаперечно погоджується із доводами ОСОБА_1 , відповідно до яких життя, здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Разом з тим, звертає увагу, що цивільне судочинство здійснюється на засадах, зокрема змагальності, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

З наявних у справі доказів суд не вбачає, що застосоване до боржника обмеження у праві його виїзду за межі України, створює такі перешкоди у житті останнього, які свідчили б про неспівмірність такого заходу його меті - виконання остаточного рішення суду.

Таким чином, враховуючи, що звертаючись до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 не надала жодних доказів, які б свідчили про виконання нею зобов`язань перед стягувачем, чи вжиття будь яких заходів, які б свідчили про намагання виконати свої зобов`язання перед стягувачем по поверненню боргу, доводи заяви частково зводяться до незгоди з висновками суду, викладеними в ухвалі від 23.04.2024 стосовно наявності факту ухилення від виконання зобов`язання, інші твердження заявниці (щодо необхідності проходження лікування за межами України) не підтверджені доказами, суд приходить до висновку про необхідність у задоволенні заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відмовити.

Керуючись ст.ст. 89, 258, 260-261, 441 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», орган, що здійснює стягнення: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович, про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Ухвала може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Повний текст ухвали складено 01 травня 2026 року.

Суддя: