Решение № 136177393, 30.04.2026, Вишгородський районний суд Київської області

30.04.2026 Справа № 363/7854/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

судді Олійник С.В.,

за участі секретаря Захарової Н.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вишгородського районного суду Київської області в м. Вишгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бучанської міської ради Київської області, про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

встановив:

26 грудня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бучанської міської ради Київської області просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із ОСОБА_4 , 1954 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на день її смерті за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати право власності на земельну ділянку площею 0,0934 га, кадастровий номер 3221882001:06:089:0151, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 ; визнати право власності на земельну ділянку площею 0,2300 га, кадастровий номер 3221882000:06:002:0041, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: Бучанська територіальна громада, Бучанський район, Київська область (попередня адреса: Гаврилівська сільська рада, Вишгородський район, Київська область), у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_3 , про що Бучанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану видано відповідне свідоцтво. Її зареєстрованим місцем проживання була адреса: АДРЕСА_1 . Позивач є єдиним спадкоємцем першої черги за законом та прийняв спадщину шляхом постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Згідно зі свідоцтвами про право на спадщину за законом від 10.09.2025 року позивач успадкував після смерті матері земельну ділянку площею 0,2300 га, кадастровий номер 3221882000:06:002:0040, а також частину житлового будинку АДРЕСА_3 та квартиру АДРЕСА_4 . До складу спадкового майна також входять земельні ділянки: площею 0,0934 га, кадастровий номер 3221882001:06:089:0151, та площею 0,2300 га, кадастровий номер 3221882000:06:002:0041. Позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину щодо зазначених земельних ділянок, оскільки вони належали бабусі позивача ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадкоємцем останньої була її дочка ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, але не оформила свої спадкові права та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 була власником спірних земельних ділянок. Згідно з довідкою Димерської селищної ради вона була зареєстрована за іншою адресою, однак фактично до дня смерті проживала разом із дочкою ОСОБА_3 у с. Гаврилівка. У зв`язку з відсутністю документального підтвердження фактичного прийняття спадщини ОСОБА_3 , зокрема доказів спільного проживання на час відкриття спадщини, державний нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину.За таких обставин позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх спадкових прав.

Процесуальні дії та рішення у справі.

30 грудня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження у справи, вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, відкрито підготовче провадження та витребувано від Бучанської державної нотаріальної контори Київської області копії спадкової справи № 224/2022 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

28 січня 2026 року до суду від Бучанської державної нотаріальної контори Київської області надійшли витребувані матеріали спадкової справи.

10 лютого 2026 року до суду від представника позивача надійшла заява про виклик та допит свідків.

10 лютого 2026 року ухвалою суду від підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Позиції учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримала та також просила його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково пояснила, що позивач у позасудовому порядку не зміг отримати свідоцтво про право на спадщину на майно, яке належить йому після смерті матері та бабусі. За життя мати позивача не оформила належним чином свої спадкові права після смерті своєї матері бабусі позивача ОСОБА_4 , у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх спадкових прав.

Представник відповідача Бучанської міської ради Київської області у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце його проведення, заяв чи клопотань до суду не подавав.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні показала, що проживає в с. Гаврилівка, із позивачем знайома, мешкала по сусідству з його матір`ю та бабусею ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . За її словами, бабуся позивача тяжко хворіла, не могла самостійно пересуватися та потребувала стороннього догляду, у зв`язку з чим у 20202021 роках ОСОБА_3 забрала її до себе в с. Гаврилівка для спільного проживання. Позивач постійно приїжджав до матері та бабусі та допомагав доглядати ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні показала, що проживає в с. Гаврилівка, знайома з позивачем та його родиною. Вона зазначила, що раніше працювала разом із бабусею позивача, яка проживала у смт Димер. З 2021 року ОСОБА_3 забрала ОСОБА_4 до себе для догляду, оскільки остання хворіла та потребувала сторонньої допомоги, підтвердила, що ОСОБА_3 постійно проживала разом із ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , та здійснювала її поховання.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 11.08.1975 року ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_7 та ОСОБА_4 .

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 21.09.2023 року ОСОБА_1 є сином ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28 серпня 2013 року розірвано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , при цьому за ОСОБА_9 залишено її дошлюбне прізвище ОСОБА_10 .

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 23.07.2021 року ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 22.09.2023 року ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 226843 від 03.06.2009 року та серії ЯЖ № 235459 від 14.01.2009 року ОСОБА_4 була власником земельних ділянок площею 0,0934 га за адресою: АДРЕСА_2 , та площею 0,2300 га за адресою: Київська область, Вишгородський район, Гаврилівська сільська рада.

Згідно з довідкою Димерської селищної ради від 22.09.2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , була зареєстрована з 20.09.2007 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_5 .

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади від 28.08.2024 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 14.07.2009 року.

Свідоцтвами про право на спадщину за законом від 10.09.2025 року підтверджено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_3 , а саме: квартири АДРЕСА_4 ; частки житлового будинку АДРЕСА_3 ; а також земельної ділянки площею 0,2300 га, кадастровий номер 3221882000:06:002:0040, призначеної для ведення особистого селянського господарства.

Із матеріалів спадкової справи № 224/2022 після смерті ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_11 подав заяву про відмову від прийняття належної йому частки у спадщині на користь ОСОБА_1 , який 09.08.2022 року подав заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину. Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 69691442 відомості про заповіти чи спадкові договори відсутні. Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 10.09.2025 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно після смерті ОСОБА_3 , яке належало ОСОБА_4 , у зв`язку з відсутністю доказів фактичного прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті її матері, зокрема доказів спільного проживання на час відкриття спадщини.

Згідно з довідкою Бучанської міської ради (Гаврилівський старостинський округ) від 28.08.2025 року ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 з 19.03.1994 року по день смерті. На день її смерті за цією адресою були зареєстровані та проживали ОСОБА_1 і ОСОБА_12 .

Застосовані норми права.

Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та інший вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" за №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Зокрема, згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування» - місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Верховний Суд у справі за №404/2163/16-ц від 04.07.2018 року виклав свою позицію, згідно якої: відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця не є доказом того, що він не проживав із спадкодавцем, вказавши, що відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця не є доказом того, що він не проживав із спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо передбачені ч. 3 ст. 1268 ЦК України обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.

Згідно з п.п.4.10 п.4 гл.10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України - видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем. В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року).

Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Перелік фактів, які підлягають встановленню судом в окремому провадженні, викладений в ч. 1 ст. 315 ЦПК України, не є вичерпним (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

Так, ч. 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до вимог ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов`язковим, коли об`єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Мотиви і висновки суду.

Відповідно до ст.ст. 12161218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від спадкодавця до спадкоємців, при цьому до складу спадщини входять усі права, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті. Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо не заявив про відмову від неї, а відсутність реєстрації місця проживання не є безумовним доказом відсутності такого проживання та може спростовуватись іншими належними доказами.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_4 та спадкоємцем першої черги після її смерті. З наданих доказів, зокрема показань свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які є послідовними, узгодженими між собою та такими, що доповнюють один одного, вбачається, що у зв`язку з тяжким станом здоров`я ОСОБА_4 у 20202021 роках фактично проживала разом із дочкою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , де остання здійснювала за нею постійний догляд. Свідки є безпосередньо обізнаними про ці обставини, оскільки проживали поруч та підтримували зв`язок із родиною, а тому їх показання суд визнає належними, допустимими та достовірними доказами.

Наведені обставини також узгоджуються з іншими письмовими доказами у справі, зокрема документами щодо родинних відносин, місця проживання сторін, матеріалами спадкової справи та довідками органів місцевого самоврядування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 на час відкриття спадщини постійно проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , а відтак відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину після її смерті.

Водночас судом встановлено, що ОСОБА_3 , фактично прийнявши спадщину, не оформила свої спадкові права у встановленому законом порядку та померла, у зв`язку з чим право на спадкове майно перейшло до її спадкоємця позивача ОСОБА_1 , який є спадкоємцем першої черги та прийняв спадщину, що підтверджується матеріалами справи.

Право власності на спірні земельні ділянки, яке належало ОСОБА_4 , входить до складу спадщини та не припинилося внаслідок її смерті, однак у зв`язку з неоформленням спадкових прав ОСОБА_3 позивач позбавлений можливості оформити право власності у нотаріальному порядку, що підтверджується постановою нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Суд враховує, що відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року, у разі відсутності документального підтвердження факту постійного проживання спадкоємець має право звернутися до суду для встановлення такого факту, а встановлення цього факту є підставою для реалізації спадкових прав.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, який застосовується у разі неможливості оформлення спадщини у нотаріальному порядку. У даному випадку така неможливість доведена, а тому обраний позивачем спосіб захисту є належним.

Судом також встановлено, що позивач є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , інших спадкоємців, які б заявили свої права на спірне майно, не встановлено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що факт постійного проживання ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4 на час відкриття спадщини доведений належними та допустимими доказами, що свідчить про прийняття нею спадщини, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, у зв`язку з чим за позивачем підлягає визнанню право власності на спірні земельні ділянки в порядку спадкування за законом як за єдиним спадкоємцем.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача або держави залежно від того, ким він був сплачений.

На підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що спір виник у зв`язку з неможливістю надання нотаріусу доказів, які підтверджують факт спільного проживання матері та бабусі позивача, а також фактичного прийняття спадщини матір`ю позивача. Таким чином, спір виник не з вини відповідача. З огляду на викладене, керуючись принципами справедливості та розумності судового розгляду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення судового збору з відповідача на користь держави, а витрати зі сплати судового збору підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Бучанської міської ради Київської області про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із ОСОБА_4 , 1954 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0934 га, кадастровий номер 3221882001:06:089:0151, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,2300 га, кадастровий номер 3221882000:06:002:0041, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: Бучанська територіальна громада, Бучанський район, Київська область (попередня адреса: Гаврилівська сільська рада, Вишгородський район, Київська область), у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд, або безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Бучанська міська рада Київської області, ЄДРПОУ 04360586, адреса місцезнаходження: Київська обл., м. Буча, вул. Енергетиків, 12.

Суддя С.В. Олійник