Решение № 136169894, 30.04.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/39904/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства "Інфоресурс" про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) до Міністерства освіти і науки України (далі по тексту відповідач 1, МОН України), Державного підприємства "Інфоресурс" (далі по тексту відповідач 2), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про послідовність здобуття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту";

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач працівником Відокремленого структурного підрозділу "Одеський автомобільно-дорожній фаховий коледж Національного університету "Одеська політехніка" було сформовано довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі ЄДЕБО) №700947 від 27.08.2025 року, з якої вбачається, що на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО поточне здобуття освіти «НІ, порушує» послідовність визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

23.09.2025 року позивач звернувся до відповідача 1 із заявою про надання роз?яснень щодо інформації, яка відображена у довідці про здобуття ним освіти, сформованої автоматично за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі ЄДЕБО). В жовтні 2025 на електронну адресу ОСОБА_1 надійшла відповідь відповідача 1 №5/2244-25 від 01.10.2025 року, з якої вбачається, що на думку МОН України висновок про порушення послідовності здобуття освіти є правильним.

10.11.2025 року представником позивача було направлено на електронну адресу Відповідача 1 та Відповідача 2 заяву про внесення виправлень в Єдиній державної електронній базі з питань освіти щодо інформації про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту».

18.11.2025 року на електронну адресу представника надійшла відповідь від Відповідача 2, з якої вбачається, що ДП «Інфоресурс» вважає, що внесення до Єдиної електронної бази змін стосовно інформації про особу, на підставі якої визначається порушення чи відсутність порушення послідовності здобуття освіти, відноситься до компетенції суб`єктів освітньої діяльності.

20.11.2025 року на електронну адресу адвоката надійшла відповідь від Відповідача 1, з якої вбачається, що МОН України вважає, що відсутні підстави для внесення змін , оскільки згідно з інформацією, наявною в ЄДЕБО, (історія навчання здобувача освіти додається) встановлено, що у період 2013 - 2014 рр. ОСОБА_1 навчався в Одеському національному політехнічному університеті за спеціальністю «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування» для здобуття освітнього ступеня «бакалавр» (6 рівень НРК) і був відрахований за порушення умов контракту. У серпні 2025 р. ОСОБА_1 зарахований до Відокремленого структурного підрозділу «Одеський автомобільно-дорожній фаховий коледж Національного університету «Одеська політехніка» за спеціальністю «Менеджмент» для здобуття освітньо-професійного ступеня «фаховий молодший бакалавр» (5 рівень НРК). Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує».

Позивач вказує, що відповідачем 1 не враховано, що у період 2013-2014 рр. він навчався в Одеському національному політехнічному університеті за спеціальністю «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування» для здобуття освітнього ступеню «бакалавр» (6 рівень НРК) і був відрахований за порушення умов контракту до завершення навчання, навіть до проходження першої залікової сессії. У серпні 2025 р. він був зарахований до Відокремленого структурного підрозділу «Одеський автомобільно-дорожній фаховий коледж «Національного університету «Одеська політехніка» за спеціальністю «Менеджмент» для здобуття освітнього ступеня «фаховий молодший бакалавр» (5 рівень НРК).

З огляду на викладене, позивач уважає, що послідовність навчання ним не порушена, звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 08.12.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, позивачу надано час для усунення недоліків шляхом надання до суду: належним чином оформленої заяви.

12.12.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 15.12.2025 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/39904/25 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.

18.12.2025 року від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, МОН України заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає заявлені вимоги безпідставними, необґрунтованими з огляду на те, що за результатами будь-якого долучення особи до освітнього процесу у формі навчальних занять, самостійної роботи чи практичної підготовки в будь-якому обсязі, у такої особи формуються знання, уміння, навички компетентності на відповідному рівні вищої освіти. Як наслідок, особа яка долучалася до таких заходів, має здобуту освіту на відповідному рівні вищої освіти. Для здобуття освіти, на рівні вищому ніж раніше здобутий та збереження послідовності здобуття освіти визначеною частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», відрахована із закладу вищої особи особа має саме продовжити навчання на основі раніше здобутої сукупності знань, умінь, навичок, інших компетентностей на відповідному рівні вищої освіти (поновитися на навчання у визначений законодавством спосіб), а не повторно вступити для здобуття того самого ступеня вищої освіти. Згідно з інформацією, наявною в ЄДЕБО, встановлено, що ОСОБА_1 у період 2013-2014 навчався в Одеському національному політехнічному університеті за спеціальністю «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування» для здобуття освітнього ступеню «бакалавр» (6 рівень НРК) і був відрахований за порушення умов контракту. У серпні 2025 бу зарахований до Відокремленого структурного підрозділу «Одеський автомобільно-дорожній фаховий коледж «Національного університету «Одеська політехніка» за спеціальністю «Менеджмент» для здобуття освітнього ступеня «фаховий молодший бакалавр» (5 рівень НРК). Здобуття освіти на рівні, нижчому ніж рівень попереднього навчання, не вважається послідовним. Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО у відповідному полі зазначено «Ні, порушує». Таким чином, ОСОБА_1 здобуває освіту в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, сформованій відповідно до вимог законодавства на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує», що відповідає дійсності. Таким чином, Міністерство уважає, що діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо способу захисту відповідач зазначає, що функції щодо внесення відомостей щодо здобувачів освіти покладено на суб`єктів освітньої діяльності та їх територіальні відокремлені структурні підрозділи. На Міністерство освіти і науки України покладено організаційні та контролюючі функції ведення ЄДЕБО, а тому відповідач у спірних правовідносинах не виконував не може виконувати жодних владних управлінських функцій відносно позивача.

Крім того, МОН України уважає, що розмір витрат на правову допомогу заявлений позивачем, з огляду на незначну складність даної справи та наявність численної усталеної судової практики в аналогічних справах, а також обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, є явно завищеним.

19.12.2025 року відповідач 2 надав суду відзив, в якому позов не визнає та зазначив, що ДП не є суб`єктом владних повноважень, тобто не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування, не здійснює публічно-владні управлінські функції, не надає адміністративні послуги, законами України не передбачено випадків здійснення відповідачем 2 владних повноважень. відповідач 2 законодавчо не вповноважений владно керувати поведінкою Позивача, а останній відповідно не зобов`язаний виконувати вимоги відповідача 2. Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач - ОСОБА_1 у 2013 році був зарахований на навчання в Одеський національний політехнічний університет за спеціальністю «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування» для здобуття освітнього ступеню «бакалавр» (6 рівень НРК) і був відрахований за порушення умов контракту в 2014 році. Дана обставина підтверджується випискою з Єдиної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО).

У серпні 2025 року позивач був зарахований до Відокремленого структурного підрозділу «Одеський автомобільно-дорожній фаховий коледж «Національного університету «Одеська політехніка» за спеціальністю «Менеджмент» для здобуття освітнього ступеня «фаховий молодший бакалавр» (5 рівень НРК).

Працівником Відокремленого структурного підрозділу "Одеський автомобільно-дорожній фаховий коледж Національного університету "Одеська політехніка" було сформовано довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №700947 від 27.08.2025 року, з якої убачається, що на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО поточне здобуття освіти «НІ, порушує» послідовність визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

З вказаної довідки убачається, що позивач має диплом кваліфікованого робітника, виданий 01.07.2013 року Державним навчальним закладом "Одеський професійний ліцей будівництва та архітектури".

10.11.2025 року позивач через свого представника звернувся до відповідачів з заявою, в якій просив внести виправлення до Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо графи про порушення послідовності здобуття освіти ОСОБА_1 , визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», змінивши значення з «НІ, ПОРУШУЄ» на «ТАК, НЕ ПОРУШУЄ».

Державне підприємство "Інфоресурс", листом від 18.11.2025 року № 01-13/4474, повідомило позивача, що «…в Єдину електронну базу не вноситься інформація щодо здобувачів освіти стосовно того, порушує чи не порушує, на підставі даних, що містяться в Єдиній електронній базі, поточне здобуття освіти послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Зазначена інформація відображається тільки у довідках про здобувача освіти, що формуються закладами освіти на підставі даних, що містяться в Єдиній електронній базі, за формою, визначеною у додатку 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі Довідка). Зазначені Довідки містяться в Єдиній електронній базі. Заповнення інформації в Довідці стосовно того, порушує чи не порушує на підставі даних, що містяться в Єдиній електронній базі, поточне здобуття освіти послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», здійснюється в Єдиній електронній базі автоматично згідно з алгоритмом, визначеним Міністерством освіти і науки України, який описано в його листі від 03.06.2024 № 1/9758-24 (далі Лист МОН) (з Листом МОН можливо ознайомитися за посиланням https://www.inforesurs.gov.ua/2024/06/03/ v-iedebo-realizovano-mozhlyvist-formuvannia-dovidky-pro-zdobuvacha-osvity). Відповідно до підпункту 1 пункту 32 Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2025 року № 872, суб`єкти освітньої діяльності та їх відокремлені підрозділи, що провадять освітню діяльність у сферах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, освіти дорослих, зокрема післядипломної освіти, незалежно від форми власності та сфери управління вносять до Єдиної електронної бази з накладенням у випадках, визначених МОН, кваліфікованого електронного підпису відповідального працівника, а також підтримують в повному, актуальному і достовірному стані інформацію, визначену у пунктах 14 - 17 цього Положення, зокрема, інформацію про здобувачів освіти, власників документів про освіту. Тож, внесення до Єдиної електронної бази змін стосовно інформації про особу, на підставі якої визначається порушення чи відсутність порушення послідовності здобуття освіти, відноситься до компетенції суб`єктів освітньої діяльності.».

Міністерство освіти і науки України, листом від 19.11.2025 року № 5/2940-25, повідомило позивача, що «…Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок). Додатком 9 до зазначеного Порядку затверджена форма довідки, яка формується за даними ЄДЕБО та має підтверджувати статус здобувача освіти, а також на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, формувати висновок щодо того, чи порушує поточне здобуття освіти послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Так, частиною другою статті 10 цього Закону визначено, що рівнями освіти є, зокрема, у послідовності: професійна освіта; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський ) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти. Алгоритм встановлення послідовності рівнів здобуття освіти, який застосовується під час формування довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО, викладений в листі МОН від 03.06.2024 № 1/9758-24 «Про особливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти». Якщо в даних здобувача освіти, що містяться в ЄДЕБО, зокрема, у Реєстрі документів про освіту, є діючий документ про освіту з рівнем, не нижчим ніж рівень поточного навчання за денною або дуальною формою, за яким формується Довідка, в полі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» зазначається «Ні, порушує». Послідовність рівнів зазначено у згаданому вище листі МОН. В іншому випадку (коли у порівнянні з даними про здобуту освіту послідовність рівнів не порушено) здійснюється автоматична перевірка даних усіх записів про здобуття особою освіти, що містяться в ЄДЕБО. Якщо наявна інформація про навчання, рівень якого не нижче рівня поточного навчання, за яким формується Довідка, у згаданому вище полі зазначається «Ні, порушує», а якщо інформація відсутня «Так, не порушує». Так, згідно з інформацією, наявною в ЄДЕБО, (історія навчання здобувача освіти додається) встановлено, що у період 2013 - 2014 рр. ОСОБА_1 навчався в Одеському національному політехнічному університеті за спеціальністю «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування» для здобуття освітнього ступеня «бакалавр» (6 рівень НРК) і був відрахований за порушення умов контракту. У серпні 2025 р. ОСОБА_1 зарахований до Відокремленого структурного підрозділу «Одеський автомобільно-дорожній фаховий коледж Національного університету «Одеська політехніка» за спеціальністю «Менеджмент» для здобуття освітньопрофесійного ступеня «фаховий молодший бакалавр» (5 рівень НРК). Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує». Враховуючи вищевикладене, повідомляємо про відсутність підстав для внесення змін до ЄДЕБО в частині формування відповідної довідки.».

Позивач, уважаючи, що протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про послідовність здобуття ним освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частин першої третьої статті 53 Конституції України повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти врегульовані Законом України «Про освіту» від 05.09.2017 року №2145-VIII (далі Закон №2145-VIII).

Згідно із частинами першою третьою статті 3 Закону № 2145-VIII кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України. Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної, фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.

Відповідно до частини другої статті 10 Закону № 2145-VIII рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; професійна освіта; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Згідно із частиною другою статті 17 Закону № 2145-VIII вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII (далі Закон № 1556-VII) кожен має право на вищу освіту.

За змістом частини першої статті 5 Закону № 1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва (частина друга статті 5 Закону № 1556-VII).

За приписами частини четвертої статті 5 Закону № 1556-VII бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти. Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 1556-VII атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об`єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи). Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.

Частинами першою, другою, п`ятою статті 7 Закону № 1556-VII визначено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію. Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва. Невід`ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.

Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII) призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Пунктом 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі Порядок № 560), передбачено, що здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9.

За формою довідки про здобувача освіти, наведеної у додатку 9 до Порядку № 560, у ній зазначається, зокрема, така інформація: на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - ТАК/НІ.

Верховний Суд у постанові від 29.10.2025 у справі № 200/5372/24 зазначив, що нормативне визначення поняття «послідовності поточного здобуття освіти» у законі відсутнє, однак зі змісту норм частини другої статті 10 Закону № 2145-VIII розуміється, зокрема, що перший (бакалаврський) рівень вищої освіти є вищим за раніше здобутий особою рівень повної загальної середньої освіти й така послідовність здобуття освіти відповідає положенням зазначеної статті. При цьому закон передбачає, що особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію, присуджується відповідний ступень вищої освіти, у тому числі бакалавр, та видається документ про вищу освіту, зокрема, диплом бакалавра. З моменту отримання документа про вищу освіту особа вважається такою, що завершила навчання і фактично здобула вищу освіту за відповідним ступенем.

Вказану правову позицію підтримано у постановах Верховного Суду від 07.11.2025 у справі № 160/31314/24, від 11.11.2025 у справі № 280/11497/24, від 12.11.2025 у справі № 620/16629/24, від 25.11.2025 у справі № 160/34591/24.

Підтримуючи такий правовий висновок, Верховний Суд у постанові від 14.11.2025 у справі № 160/30918/24 також зазначив, що нормативне визначення поняття «послідовності поточного здобуття освіти» у законі відсутнє, однак є ключовим критерієм для підтвердження того, що навчання є основним пріоритетом і не є способом уникнення військової служби. Законодавством встановлено чітку послідовність освітніх рівнів: базова середня освіта, професійна (професійно-технічна), фахова передвища, вища освіта (бакалавр, магістр) та аспірантура/докторантура. Послідовним вважається здобуття наступного рівня освіти після успішного завершення попереднього. Наприклад, вступ на магістратуру після бакалаврату, або на бакалаврат після фахового молодшого бакалавра/молодшого спеціаліста. Закон передбачає, що особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію, присуджується відповідний ступінь вищої освіти, у тому числі бакалавр, та видається документ про вищу освіту, зокрема, диплом бакалавра. З моменту отримання документа про вищу освіту особа вважається такою, що завершила навчання і фактично здобула вищу освіту за відповідним ступенем. Порушенням послідовності вважається, якщо особа одночасно або повторно здобуває освіту того ж самого або нижчого рівня, вже маючи завершений вищий рівень освіти. Наприклад, якщо особа з дипломом магістра вступає на ще одну магістерську програму або на бакалаврат, це розцінюється як порушення послідовності.

У постанові від 26.11.2025 у справі № 160/29658/24 Верховний Суд дійшов таких висновків:

1) здобуття освітнього рівня фахового молодшого бакалавра (фахова передвища освіта) або першого (бакалаврського) рівня вищої освіти розпочинається з моменту зарахування особи до відповідного навчального закладу та закінчується у момент її відрахування з нього у зв`язку з успішним виконанням освітньої програми та врученням передбаченого законом документа про освіту встановленого зразка;

2) особа, яка була зарахована на навчання за певним освітнім рівнем, але була відрахована до завершення навчання і не отримала документа про освіту встановленого зразка, не може вважатися такою, що здобула відповідний рівень освіти;

3) продовження навчання за певним рівнем освіти особою, яка має лише повну загальну середню освіту і жоден документ про вищу або фахову передвищу освіту раніше не отримувала, в іншому навчальному закладі за тим же або іншим рівнем освіти (за умови, що цей рівень є вищим за повну загальну середню освіту) - не може вважатись повторним здобуттям освіти й, незалежно від тривалості та перерв у навчанні, не порушує послідовність здобуття освіти у розумінні частини другої статті 10 Закону № 2145-VIII;

4) Міносвіти має забезпечувати формування нових довідок про здобувача освіти за даними ЄДЕБО із зазначенням «Так, не порушує» у полі про дотримання послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII у разі неправильного формування довідок про здобувачів освіти, зокрема у випадках, якщо особа здобула лише повну загальну середню освіту і розпочала навчання у вищому навчальному закладі, але не завершила його (не отримала диплом), та потім вступила до цього ж або іншого навчального закладу, на той самий або інший рівень освіти.

Судом встановлено, що позивач має диплом кваліфікованого робітника, станом на дату формування довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №700947 від 27.08.2025 року здобував вищу освіту за ступенем «фаховий молодший бакалавр». Позивач раніше не отримував документа про вищу освіту за ступенем вищої освіти молодший бакалавр та бакалавр.

За таких обставин справи та наявного у спірних правовідносинах правового регулювання, суд вважає, що послідовність здобуття позивачем освіти відповідає положенням частини другої статті 10 Закону № 2145-VIII. На такий висновок суду не впливають обставини справи стосовно того, що позивач раніше вже навчався у вищому навчальному закладі (Одеський національний політехнічний університет) за рівнем вищої освіти «бакалавр» й був з нього відрахований, оскільки передбаченого законом документа про вищу освіту позивач не отримував, а отже не вважається таким, що здобув вищу освіту ступеня бакалавр. Системний аналіз положень статті 7 Закону № 1556-VII та пункту 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-ХІІ дає змогу дійти висновку, що критерієм «здобутої освіти» є саме наявність відповідного документа про освіту, а не факт зарахування та навчання протягом певного періоду. Суд погоджується із доводами позивача про те, що його поточне здобуття освіти не може вважатися порушенням послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII.

Отже, установлені судовим розглядом цієї справи обставини не вказують на існування як правових, так і фактичних підстав для формування довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО із зазначенням у ній відомостей про те, що поточне здобуття освіти позивачем порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII.

За приписами частин першої, другої, п`ятої статті 74 Закону № 2145-VIII у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база). Електронна база містить такі складові: Реєстр суб`єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти). Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України. Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових. Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Згідно із пунктом 2 Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2025 № 872 (далі Положення № 872), Реєстр здобувачів освіти - складова Єдиної електронної бази, в якій міститься інформація, яку створено та/або внесено (передано) та у випадках і порядку, визначених цим Положенням, верифіковано в Єдиній електронній базі, про осіб, які здобувають професійну (професійно-технічну), фахову передвищу, вищу освіту в суб`єктах освітньої діяльності незалежно від форми власності та сфери управління, що мають ліцензії на провадження освітньої діяльності (крім вищих військових навчальних закладів, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, наукових установ, які належать до сфери управління державних органів, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, закладів фахової передвищої військової освіти) або подали декларації про провадження освітньої діяльності без отримання ліцензії у випадках та порядку, визначених законодавством у сфері ліцензування.

Пунктом 4 Положення № 872 визначено, що власником Єдиної електронної бази та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава в особі МОН. Держателем Єдиної електронної бази є МОН, адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс, що належить до сфери управління МОН (далі - адміністратор). МОН є володільцем інформації, що міститься в Єдиній електронній базі.

Верховний Суд у постанові від 29.10.2025 у справі № 200/5372/24 дійшов висновку, що формування інформації з ЄДЕБО для видання документів у сферах, зокрема, вищої освіти здійснюється автоматизовано з використанням програмного забезпечення, вимоги до якого встановлює МОН України як розпорядник зазначеної системи, який також є володільцем вказаної інформації та має повний доступ до неї як уповноважений суб`єкт. Формування довідки про здобувача освіти є результатом виконання вказаним Міністерством закріплених за ним у законі повноважень. Це ж Міністерство є володільцем усієї інформації, яка міститься в ЄДЕБО, має повний доступ до неї та не позбавлене технічної можливості і повноважень сформувати довідку про здобувача освіти з дотриманням вимог законодавства.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та зазначених вище підстав, суд дійшов висновку про задоволення позову у спосіб визнання протиправними дій Міністерства освіти і науки України, які полягають у внесенні відомостей в Єдину державну електронну базу з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базу з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - вказано "Ні, порушує" та зобов`язання Міністерства освіти і науки України вчинити дії щодо внесення до Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомостей щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , де в розділі "На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття світи не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» зазначити "Так, не порушує».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Вирішуючи даний спір, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.

Аналіз норм ст. 245 КАС України, у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача. Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить задовольнити.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд зазначає, що за звернення до суду із зазначеним позовом позивач сплатив 968,96 грн. судового збору, які мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Разом з тим, відповідно до ч.ч.4, 5 ст.134 КАС України законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

Верховним Судом у своїх постановах від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16, від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Барвенком Ярославом Віталійовичем укладено договір про надання правової допомоги № 29/10/25-1 від 29.10.2025 року.

Пункт 2 (ЗМІСТ ДОРУЧЕННЯ, І ДЕ ВОНО ПІДЛЯГАЄ ВИКОНАННЮ) вказаного Договору передбачено: Надання правової допомоги (консультації, роз`яснення, складання документів, подача документів до відповідних державних та судових установ, представництво в судах, складання та подання позову, інших процесуальних документів) Клієнту у справі, пов`язаної з поданням позову про визнання протиправною відмови Міністерства освіти і науки України , ДП ІНФОРЕСУРС» щодо внесення зміг до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти. Доручення підлягає виконанню в усіх необхідних органах державної влади та органах місцевого самоврядування, судах усіх інстанцій та юрисдикцій на території України, зокрема, в Одеському окружному адміністративному суді, П`ятому апеляційному адміністративному суді, Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.

Згідно пункту 3 (ВАРТІСТЬ ПОСЛУГ ТА ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ) Договору, Загальна вартість послуг (винагорода) за цим договором за надання і ірлнооої допомоги в суді першої інстанції становить 20000 (двадцять тисяч) гри. Сумою договору (загальною вартістю послуг) є сума всіх грошових коштів, що сплачені Клієнтом на користь Адвоката за цим договором. Грошові кошти сплачуються у готівковій формі або у безготівковій формі на рахунок, відкритий в установі банку для провадження підприємницької діяльності. Штрафи, неустойки, фінансові санкції, борги перед бюджетом, тощо, нараховані контролюючими органами, не включаються до вартості послуг та сплачуються окремо Клієнтом. Вартість послуг (винагорода) за даним договором може змінюватися лише за згодою Сторін та зазначається у додаткових угодах до даного Договору. Вартість послуг (винагорода) за цим договором сплачується у фіксованому розмірі (сумі) та не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг від 28.11.2025 року за договором про надання правової допомоги № 29/10/25-1 від 29.10.2025 року, сторони склали даний акт про те, що Адвокатом, були надані Клієнту наступні послуги:

1. Підготовка заяв та направлення до МОН України та ДП «ІНФОРЕСУРС» щодо внесення виправлені:) в Єдиній державної електронній базі з питань освіти, щодо інформації про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту» - 4000 грн;

2. Підготовка адміністративного позову в інтересах ОСОБА_1 до МОН України та ДП «ІНФОРЕСУРС» про визнання протиправної відмови Міністерства освіти і науки України, ДП «ІНФОРЕСУРС» щодо внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 - 12000 грн;

3. Супровід справи (участь у судовому розгляді, підготовка відповіді на відзив, інших процесуальних документів) 4000,00 грн.

Загальна вартість послуг наданих станом на 28.11.2025 року становить 20000 грн., які сплачуються у готівковій формі в день підписання цього Акту. Жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу наданих послуг Клієнт до Адвоката немає. Підписанням цього Акту Сторони підтверджують факт оплати Клієнтом наданих послуг на загальну вартість 20000 гривень.

Згідно квитанції на оплату послуг №28/11/25-1 від 28.11.2025 року клієнтом сплачено 20000,00 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст.19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи, що предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що визначений позивачем розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та виклику учасників справи.

Крім того, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а складання позовної заяви не вимагає глибокого аналізу судової практики і нормативно-правових актів враховуючи усталену судову практику даної категорії справ.

Виходячи з наведеного, з урахування критеріїв пропорційності суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти і науки України (просп. Берестейський, 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185), Державного підприємства "Інфоресурс" (вул. О. Довженка, 3, м. Київ, 03057, код ЄДРПОУ 37533381) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України, які полягають у внесенні відомостей в Єдину державну електронну базу з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базу з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - вказано "Ні, порушує".

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України вчинити дії щодо внесення до Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомостей щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , де в розділі "На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття світи не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» зазначити "Так, не порушує".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (просп. Берестейський, 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (просп. Берестейський, 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 30.04.2026 року.

Суддя Г. В. Лебедєва