Постановление суда № 136168240, 30.04.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви

30 квітня 2026 року м. Київ справа № 320/14256/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (адреса Україна, 04053, місто Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, будинок 16, ЄДРПОУ 42098368), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка полягає у нездійснені з 01.02.2023 ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.11.2025 №15/14961/с;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.02.2023 ОСОБА_1 перерахунок і виплату пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.11.2025 №15/14961/с у розмірі 77% відсоткового значення пенсії, проіндексованому відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, від 13.02.2024 №185, від 25.02.2025 №209 та від 25.02.2026 №236, з урахуванням рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 у справі №320/23917/23, без застосування коефіцієнтів зменшення та максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду:

- оригіналу документа про сплату (доплату) 9 318,40 грн судового збору або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

На виконання ухвали суду від 08 квітня 2026 року представник позивача зазначив, що заявлена сукупність позовних вимог не є самостійними вимогами, а становлять взаємопов`язані способи захисту одного порушеного права права на перерахунок пенсії.

Тобто, недоліки, визначені ухвалою суду від 08 квітня 2026 року, на даний час не усунені.

Оцінюючи відповідні твердження позивача суд зазначає наступне.

Так, Верховний Суд у постанові ВП ВС від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 зазначав, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну.

Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.

Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Тобто, кожна заявлена немайнова вимога є однією позовною вимогою.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Системний аналіз частини першої статті 6 Закону «Про судовий збір», частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Суд зазначає, що заявлені позивачем вимоги, хоча й об`єднані в межах одного пункту позовної заяви, за своїм змістом не є єдиною позовною вимогою та фактично становлять сукупність самостійних вимог, які відрізняються за правовою природою та змістом.

Зокрема, вказані вимоги ґрунтуються на різних правових підставах, а саме: індивідуальній довідці уповноваженого органу ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка є документом, що містить фактичні дані, необхідні для визначення розміру грошового забезпечення; нормативно-правових актах Кабінету Міністрів України, якими врегульовано питання індексації пенсійного забезпечення; а також на судовому рішенні, ухваленому в іншій справі, яке має значення для оцінки обставин у межах спірних правовідносин.

Різний характер зазначених правових підстав обумовлює і різний зміст покладених на відповідача обов`язків, оскільки йдеться про різні способи правового регулювання пенсійного забезпечення, зокрема здійснення перерахунку на підставі індивідуальної довідки, застосування механізмів індексації відповідно до постанов Кабінету Міністрів України, визначення відсоткового значення пенсії, а також врахування або неврахування відповідних обмежень, встановлених законодавством, і попередньо здійснених виплат.

У зв`язку з цим кожен із заявлених елементів позовних вимог потребує самостійної правової оцінки судом, оскільки передбачає встановлення різних юридично значимих обставин та різних розрахункових підходів до визначення розміру пенсійного забезпечення.

Так, предметом доказування у справі підлягають встановленню, зокрема: чинність та юридичне значення відповідної довідки уповноваженого органу; застосовність та вплив кожної із зазначених постанов Кабінету Міністрів України на спірні правовідносини; правові наслідки судового рішення, ухваленого в іншій справі; правильність визначення відсоткового значення пенсії; а також наявність або відсутність правових підстав для застосування відповідних обмежень та врахування раніше проведених виплат.

Тобто різні правові підстави довідка ТЦК та СП (індивідуальний акт фактичних даних) постанови КМУ №118, №185, №209, №236 (нормативне регулювання індексації) рішення суду у іншій справі (№320/23917/23) - це різні юридичні джерела виникнення права 2. Різний зміст зобов`язання відповідача - перерахунок на підставі довідки, перерахунок з урахуванням індексаційних постанов, застосування 77%, виключення обмежень (максимум, коефіцієнти) - це різні способи захисту і різні розрахункові моделі 3. Різний предмет доказування. Суд має встановити окремо: чинність і значення довідки, застосовність кожної постанови КМУ, правові наслідки попереднього судового рішення, правильність відсоткового значення пенсії наявність/відсутність обмежень - це різні фактичні і правові блоки.

Таким чином, зазначені вимоги не є єдиною позовною вимогою у матеріально-правовому розумінні, а становлять комплекс самостійних вимог, що підлягають окремій правовій оцінці в межах одного адміністративного провадження.

Як встановлено судом, позивачем заявлено 8 вимог немайнового характеру (щодо перерахунку за новою довідкою, відсотка суми грошового забезпечення, врахування постанови №118, №185, №209, №236, обмеження пенсії максимальним розміром, застосування понижуючих коефіцієнтів).

Суд зазначає, що обов`язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, оскільки саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що містяться в статті 160 КАС України. Суд також зауважує, що цей обов`язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному захисті своїх прав та ефективному здійсненні судочинства за його позовною заявою.

Також згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом зазначеної норми це право суд може здійснити за результатом розгляду справи за наявності на це підстав. Тобто процесуальний закон надає право (не обов`язок) суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів.

Суд не наділений повноваженнями визначати спосіб захисту порушеного права на стадії відкриття провадження, оскільки саме позивач наділений правом на звернення та обов`язком визначення способу захисту.

Такий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 990/150/23.

Відтак, позивачеві необхідно або уточнити прохальну частину заявленого позову, привівши зміст позовних вимог у відповідність до сплаченого судового збору у справі або усунути недоліки позовної заяви у визначений судом спосіб та строк.

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.

Тому, суд вважає за необхідне повторно надати можливість позивачу усунути недоліки позовної заяви.

Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до положень статті 119 КАС України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.

Згідно з частиною другою статті 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Із урахуванням викладеного, суд, з метою забезпечення повного, об`єктивного та неупередженого підходу у вирішенні питання щодо можливості розгляду адміністративного позову судом, уважає за доцільне, згідно із частиною другою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжити позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду оригіналу документа про сплату (доплату) 9 318,40 грн судового збору або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону або шляхом формулювання позовних вимог відповідно до суми сплаченого судового збору.

У силу вимог частини другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, строк на усунення недоліків позовної заяви, у разі залишення її без руху, не може перевищувати десяти днів.

Керуючись статтями 121, 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Продовжити ОСОБА_1 на три дні строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії цієї ухвали.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панченко Н.Д.