Решение № 136162643, 29.04.2026, Кам'янський районний суд Черкаської області

29.04.2026 Справа № 696/188/26

Провадження № 2/696/295/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді Білопольської Н.А.,

за участю секретаря судового засідання Волощенко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам`янка в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду із зазначеною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 26 240,00 грн та судові витрати, які складаються із витрат за надання професійної правничої допомоги в сумі 8 000,00 грн та сплаченого судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 листопада 2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3188031, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 8 000,00 грн зі сплатою процентів за користування ним та виконанням інших обов`язків, передбачених договором.

26 травня 2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-26052021, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3188031 від 12 листопада 2020 року.

В порушення умов договору, відповідач не виконав зобов`язань, передбачених кредитним договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 26 240,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 8 000,00 грн, заборгованість за процентами 18 240,00 грн.

Ухвалою судді Кам`янського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» докази по справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у надісланій до суду заяві представник ОСОБА_2 просить провести розгляд даної справи без участі сторони позивача, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Реалізуючи право на подання відзиву, у порядку ст. 178 ЦПК України, від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив, в якому відповідач зазначив, що у представника позивача відсутні повноваження на звернення до суду та позивачем не надано доказів правомірності підпису позову, оскільки не додано належним чином оформленого ордеру, в якому надається правова допомога, а тому вважає, що позовна заява підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.

Зазначив, що позивач не надав доказів щодо отримання новим кредитором прав вимоги у сумі, яка вказана у додатках до договору факторингу, та доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісному кредитору, а також інших належних доказів для з`ясування, що позивач дійсно набув права вимоги за кредитним договором від 12 листопада 2020 року № 3188031 з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», що, на його думку, є самостійно підставою для відмови в задоволенні позову.

Окрім того, вказав, що позивач не надав належних та допустимих доказів, що наявний в матеріалах справи договір про споживчий кредит (у вигляді паперової копії) було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що він підписувався електронним підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа.

Наголосив, що не укладав кредитний договір в редакції, яку долучив представник позивача, не погоджував відповідні процентні ставки та кабальні умови кредитування. Вважає, що жоден доказ по справі не підтверджує, що він узгодив саме цю редакцію договору та всі його умови.

Таким чином, вважає, що відсутність доказів вказує на неукладеність оспорюваного правочину - кредитного договору від 12 листопада 2020 року № 3188031, в тому числі і в електронній формі, що вказує на необґрунтованість вимог позивача про стягнення з нього як відповідача процентів за ставкою, яку він нібито погодив.

До того ж зазначив, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є виключно первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому вважає, що інформаційна довідка не є первинним документом або платіжним документом, що підтверджує переказ коштів.

Щодо стягнення процентів за кредитним договором, зазначив, споживач розраховує тільки на проценти протягом базового строку кредитування, в даному випадку в період 30 днів, вважає, що право кредитора нараховувати проценти за користування кредитом припинилось зі спливом строку дії договору (30 днів), який споживач розуміє як дату завершення строку кредитування, тому починаючи з цієї дати, нарахування процентів кредитором не відповідало вимогам закону та договору, тому вважає безпідставним заявлені позивачем проценти в сумі 13 680,00 грн.

При цьому наголосив, що матеріали справи не мітять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування суми позики (платіжне доручення, квитанція, чек, тощо), оформленого у відповідності до вимог чинного законодавства.

Щодо розподілу судових витрат вказав, що з наданих документів не вбачається, що гонорар в сумі 8 000,00 грн взагалі стосується надання правової допомоги, тобто не надано платіжного документу із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові боржника та номеру кредитного договору, що дозволило б однозначно пов`язати факт оплати з цією справою.

Тому просить відмовити ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у задоволенні позовних вимог та судові витрати покласти на позивача.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.

12 листопада 2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений договір № 3188031 про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого відповідач отримав кошти в сумі 8 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та виконанням інших обов`язків, передбачених договором.

Відповідно до графіку платежів за договором про надання споживчого кредиту № 3188031 від 12 листопада 2020 року (додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 3188031 від 12 листопада 2020 року) датою повернення кредиту є 12 грудня 2020 року, сума кредиту 8 000,00 грн, сума нарахованих процентів 2 280,00 грн, разом до оплати: 10 280,00 грн.

За умовами п. 1.4 кредитного договору строк кредиту може бути продовжено в порядку та на умовах, визначених в розділі 4 цього договору.

Водночас ОСОБА_1 12 листопада 2020 року підписав паспорт споживчого кредиту - інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма).

Довідкою ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» про ідентифікацію підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено договір № 3188031 від 12 листопада 2020 року, ідентифікований, акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора С220742).

З витребуваної інформації у АТ КБ «ПриватБанк» від 05 березня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260304/58975-БТ вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) та було зарахування коштів в сумі 8 000,00 грн за період з 12 листопада 2020 року 12 листопада 2020 року (а.с. 60).

26 травня 2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-26052021, з додатками, згідно з яким ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3188031 від 12 листопада 2020 року.

З акту приймання-передачі реєстру боржників від 26 травня 2021 року до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-26052021 від 26 травня 2021 року вбачається, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передало ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» реєстр боржників кредитора кількістю 4 763.

Згідно з платіжним дорученням № 32004 від 26 травня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» здійснило плату за відступлення права вимоги за договором відступлення прав вимоги № ККАУ-26052021 від 26 травня 2021 в сумі 858 979,39 грн.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № ККАУ-26052021 від 26 травня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 3188031 від 12 листопада 2020 року в сумі 26 240,00 грн, з яких сума кредиту 8 000,00 грн, заборгованість по відсотках у валюті кредиту - 4 560,00 грн, заборгованість по прострочених відсотках у валюті кредиту 13 680,00 грн. Як вбачається із розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 за договором № 3188031 від 12 листопада 2020 року має заборгованість станом на 04 квітня 2021 року в сумі 26 240,00 грн.

13 лютого 2026 року за вих. № 20735862 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» направило ОСОБА_1 претензію про погашення заборгованості в сумі 26 240,00 грн.

Щодо твердження відповідача про відсутність повноваження представника позивача на представництво інтересів позивача, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).

У ч. 4 ст. 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 7 ст. 62 ЦПК України).

До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (ч. 7 ст. 177 ЦПК України).

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій (ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Зі змісту ч.ч. 1, 3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» випливає, що ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (ст. 400-1 КК України). Схожі за змістом правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № П/9901/736/18 (провадження № 11-989заі18), в постановах Верховного Суду від 03 серпня 2020 року у справі № 428/3851/19, від 12 липня 2021 року у справі № 750/7902/20-ц.

Суд зауважує, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. У цивільному судочинстві повноваження адвоката як представника можуть підтверджуватися довіреністю або ордером, які видаються на підставі договору відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Ордер видається адвокатом (адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням) у письмовій (електронній) формі та повинен містити підпис адвоката (електронний підпис). Тобто, ордер по суті є заявою самого адвоката про наявність у нього повноважень на представництво інтересів іншої особи на підставі укладеного з нею договору про надання правничої допомоги.

Відсутність у ч. 4 ст. 62 ЦПК України вказівки на договір про надання правничої допомоги зовсім не виключає права адвоката підтвердити такі повноваження безпосередньо договором про надання правничої допомоги, який згідно з ч. 1 і змістом ч. 3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у системному зв`язку одночасно і є тим документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги.

За відсутності відомостей, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю визнане у передбаченому законом порядку недійсним або є скасованим, припинення (зупинення) права на заняття адвокатською діяльністю, у суду немає підстав ставити під сумнів статус представника - учасника справи як адвоката.

Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20 січня 2025 року у справі № 761/5870/24 (провадження № 61-5803сво24).

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що адвокатське об`єднання «Апологет» не наділено правом представляти інтереси позивача, оскільки це спростовується наданими позивачем доказами, які містяться в матеріалах цивільної справи, зокрема, договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, ордером серії ВС № 1381377 від 02 липня 2025 року, актом № 162 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 13 лютого 2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Пунктами 5-7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Положення ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Як вбачається з довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено договір про надання споживчого кредиту № 3188031 від 12 листопада 2020 року, ідентифікований ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА». Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: одноразовий ідентифікатор С220742; дата і час відправки ідентифікатора клієнту: 12 листопада 2020 року о 17:54:11; номер телефону, на який було направлено ідентифікатор НОМЕР_4 .

Таким чином, вказаний кредитний договір підписано ОСОБА_1 12 листопада 2020 року електронним підписом С220742.

За вимогою відповідача у ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» ухвалою суду від 07 квітня 2026 року було витребувано оригінал електронного доказу: договір № 3188031 про надання споживчого кредиту від 12 листопада 2020 року (з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами).

На виконання ухвали суду 21 квітня 2026 року за № 5417/4935 представник позивача ОСОБА_2 надіслав суду докази у цифровому вигляді на CD-R (Compact Disc-Recordable, записуваний компакт-диск), що були оглянуті судом, а саме кредитний договір № 3188031 від 12 листопада 2020 року; додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 3188031 від 12 листопада 2020 року; LOG-файл укладення електронного договору № 3188031 про надання споживчого кредиту від 12 листопада 2020 року, з яких вбачається, що ОСОБА_1 12 листопада 2020 року одноразовим ідентифікатором C220742 підписав кредитний договір № 3188031 та графік платежів до договору про надання споживчого кредиту № 3188031 від 12 листопада 2020 року.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.

З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, беручи до уваги те, що вказаний вище кредитний договір укладено з ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт, ОСОБА_1 підписав його електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, тому без його отримання, без здійснення входу до інформаційно-комунікаційної системи кредитора такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

Укладаючи кредитний договір, відповідач та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, після чого відповідачу були перераховані кошти, відповідно до умов п. 2.1 кредитного договору, шляхом безготівкового переказу на рахунок з використанням картки.

Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору № 3188031 про надання споживчого кредиту від 12 листопада 2020 року, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором С220742, на підписання електронного договору, на яку в подальшому кредитодавцем було перераховано грошові кошти в розмірі 8 000,00 грн.

Отже, у відповідача існують зобов`язання, що виникли за договором № 3188031 про надання споживчого кредиту від 12 листопада 2020 року.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ОСОБА_1 повністю чи частково виконав зобов`язання за укладеним договором.

При цьому судом встановлено, що 26 травня 2021 року право вимоги первісного кредитора ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» до відповідача ОСОБА_1 за договором № 3188031 про надання споживчого кредиту від 12 листопада 2020 року було передано ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», що підтверджується договором відступлення прав вимоги № ККАУ- 26052021, платіжним дорученням № 32004 від 26 травня 2021 року, актом прийомання-передачі реєстру боржників від 26 травня 2021 року до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-26052021 від 26 травня 2021 року та витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-26052021 від 26 травня 2021 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно із статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що до позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», в передбаченому законом порядку, перейшло право вимоги первісного кредитора ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» до відповідача ОСОБА_1 , а тому позивач має право на звернення до суду із зазначеним позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за вищевказаним кредитним договором.

При цьому суд вважає хибним посилання відповідача на те, що позивачем нібито не надано належних та допустимих доказів на підтвердження набуття ним права вимоги саме щодо його заборгованості, оскільки зазначене спростовується спрямованими до суду належними та достовірними доказами.

Так, відповідно до п. 1.1 вищевказаного договору кредитор (ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА») передає (відступає) новому кредиторові (позивачу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові грошові вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованостей).

Згідно з пунктом 6.1 договору кредитор передає (відступає) новому кредиторові права вимоги до боржників, які виникли у кредитора внаслідок укладення з боржниками кредитних договорів та надання кредитором боржникам кредитних коштів, які входять до портфелю заборгованості. Загальний розмір портфелю заборгованості боржників, права вимоги до яких відступається, станом на дату підписання цього договору складає 37 621 958,78 (тридцять сім мільйонів шістсот двадцять одну тисячу дев`ятсот п`ятдесят вісім) гривень 78 (сімдесят вісім) копійок.

Відповідно до п.п. 7.1, 7.3 договору визначено, що в якості компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги, новий кредитор протягом 3 (трьох) робочих днів від дати підписання цього договору сплачує кредиторові плату в розмірі 858 979 (вісімсот п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять ) гривень 39 (тридцять дев`ять) коп. При цьому оплата прав вимоги, що підлягає відступленню згідно цього договору до кожного окремого боржника визначається згідно з додатком № 1 до даного договору. Днем здійснення оплати вважається день зарахування грошових коштів на рахунок кредитора.

Пунктами 8.1, 8.1.1 договору передбачено передачу кредитором документації (електронних договорів) в електронному вигляді та довідок про укладення кредитного договору новому кредитору. Факт здійснення між сторонами приймання-передачі документації підтверджується відповідним актом приймання-передачі (додаток № 5 до цього договору), підписаним особами, що мають повноваження на здійснення цих дій від кожної зі сторін.

При цьому новий кредитор (позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») в передбачені договором спосіб та строки здійснив оплату компенсації у розмірі 858 979, 39 грн, що підтверджується платіжним дорученням АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві від 26 травня 2021 року, а тому первісним кредитором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» на підставі п. 8.1 договору було передано новому кредитору (позивачу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») всю документацію щодо прав вимоги до боржників, зазначених у реєстрі.

Вказане у відповідності до умов договору підтверджується вищезазначеним актом приймання-передачі реєстру боржників від 26 травня 2021 року до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-26052021 від 26 травня 2021 року (кількість боржників: 4 763).

Із спрямованого до суду представником позивача витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-26052021 від 26 травня 2021 року вбачається, що серед інших прав вимоги від первісного кредитора ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» до позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором № 3188031 від 12 листопада 2020 року у розмірі 26 240,00 грн.

Таким чином, враховуючи також здійснення позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новим кредитором) попередньої оплати ціни вищевказаного договору відступлення прав вимоги № ККАУ-26052021 від 26 травня 2021 року, на переконання суду, представником позивача належним чином доведено право позивача на звернення до суду з даним позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за договором № 3188031 про надання споживчого кредиту від 12 листопада 2020 року.

Твердження відповідача про відсутність в матеріалах справи первинних банківських документів, які б свідчили про спрямування йому первісним кредитором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» кредитних коштів у розмірі 8000,00 грн спростовується витребуваними у АТ КБ «ПриватБанк» доказами від 05 березня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260304/58975-БТ, згідно з якими по рахунку НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) зараховано кошти в сумі 8 000,00 грн за період з 12 листопада 2020 року по 12 листопада 2020 року.

При цьому відповідач ОСОБА_1 як особа, яка має вільний доступ до своїх банківських рахунків та карток, не спростував відповідними виписками з банку відсутність у нього вищевказаної банківської картки № НОМЕР_2 , а також не заперечив з посиланням на відповідні докази відсутність 12 листопада 2020 року поповнення його вищевказаної банківської картки первісним кредитором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» на суму 8 000,00 грн.

Так, згідно з вимогами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, до позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за договором № 3188031 про надання споживчого кредиту від 12 листопада 2020 року від первісного кредитора ТОВ «АВЕНТУС КРАЇНА», згідно з договором відступлення прав вимоги № ККАУ-26052021 від 26 травня 2021 року.

У наданому суду відзиві відповідач зазначив, що позовні вимоги про стягнення з нього вказаної заборгованості є безпідставними, оскільки доказів отримання ним вказаних кредитних коштів позивачем не надано.

Окрім того, зазначив про безпідставність заявлених вимог щодо стягнення з нього процентів, які він вважає за кредитним договором № 3188031 про надання споживчого кредиту від 12 листопада 2020 року повинні бути стягнути (у разі стягнення таких) в сумі 4 560,00 грн (8 000,00х1,90%х30 днів).

Суд зазначає, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (чинний на день укладення кредитного договору), «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Згідно з п. 3 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин.

Згідно із ст. 16 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», що діяв на момент укладення спірного договору, до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_5 .

Як вбачається з інформації АТ КБ «ПриватБанк», наданої на виконання ухвали Кам`янського районного суду Черкаської області, у вказаному банку на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , була емітована карта № НОМЕР_2 , на яку 12 листопада 2020 року здійснено переказ коштів у сумі 8 000,00 грн., що спростовує доводи відповідача про те, що він не отримував кредитних коштів у ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА».

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 3188031 від 12 листопада 2020 року, в межах нарахування за сумою кредиту в розмірі 8 000,00 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо заперечень відповідача з приводу нарахування процентів за кредитним договором поза межами строку дії кредитного договору, суд зауважує наступне.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

Згідно з умовами кредитного договору кредиту сторони погодили строк кредитування 30 днів (п. 1.4 договору).

Відповідно до пункту 1.5.1. знижена процентна ставка 0,95% в день від суми кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договору (без пролонгації), якщо в цей строк споживач здійснив повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.

Згідно з п. 1.5.2. стандартна процентна ставка 1,90% в день від суми кредиту, застосовується: у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4. цього договору, якщо споживач не виконав умови, зазначені в п.п. 1.5.1 договору для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.п. 4.1-4.6 цього договору; у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Також у п. 4 визначено умови пролонгації строку кредитування на пільгових або стандартних (базових) умовах.

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (справа № 202/4494/16-ц), яка в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Отже, за умовами договору № 3188031 про надання споживчого кредиту від 12 листопада 2020 року сторони встановили строк кредитування 30 днів, тобто до 12 грудня 2020 року, включаючи дату отримання та повернення кредиту.

Крім того, при підписанні відповідачем додатку № 1 до кредитного договору - графіку платежів, паспорту споживчого кредиту було погоджено між товариством та відповідачем строк кредитування 30 днів. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.

Таким чином, відповідно до умов договору № 3188031 про надання споживого кредиту від 12 листопада 2020 року розмір процентів становить 4 560,00 грн за період з 12 листопада 2020 року по 12 грудня 2020 року, виходячи з такого розрахунку: 8 000,00 грн (тіло кредиту) х 1,90% (стандартна процентна ставка) х 30 днів (строк кредиту).

Як вбачається з матеріалів справи, належних та допустимих доказів пролонгації кредитного договору матеріали справи не містять, оскільки така пролонгація за умовами договору мала здійснюватися шляхом здійснення платежу на користь позивача та погодження останнім пропозиції позичальника про це.

Окрім того, суд звертає увагу на ту обставину, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів щодо продовження строку дії кредитного договору № 3188031 про надання споживчого кредиту від 12 листопада 2020 між кредитодавцем та позичальником.

Відтак за договором № 3188031 про надання споживчого кредиту від 12 листопада 2020 підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача нараховані проценти в сумі 4 560,00 грн.

Щодо стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги в розмірі 8 000,00 грн суд зазначає наступне.

За правилами ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Так, на підтвердження адвокатських повноважень та понесених витрат ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» надало такі документи: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року; акт № 162 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 13 лютого 2026 року, як додаток до договору про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року, в якому погоджено вартість наданих послуг в сумі 8 000,00 грн; детальний опис наданих послуг до акту № 162 від 13 лютого 2026 року за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року; ордер серії ВС № 1381377 від 02 липня 2025 року.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу ч. 3 ст.141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що, попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розглянувши клопотання відповідача про відмову у стягненні витрат за надання професійної правничої допомоги, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, зокрема предметом позову, його ціною, та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд з огляду на розумну необхідність та реальність судових витрат для даної справи дійшов висновку про зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 2 662,40 грн.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути частину сплаченого позивачем судового збору при зверненні до суду, пропорційно до суми задоволених судом вимог, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 274,38 грн (12 560,00 х 2 662,40 / 26 240,00).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 512, 514, 526, 610, 611, 625, 634, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 89, 137, 141, 263-265, 279, 352 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором № 3188031 про надання споживчого кредиту від 12 листопада 2020 року в розмірі 12 560 (дванадцять тисяч п`ятсот шістдесят) грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 8 000 (вісім тисяч) грн, сума заборгованості за процентами 4 560 (чотири тисячі п`ятсот шістдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 3 000 (три тисячі) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1 274 (одна тисяча двісті сімдесят чотири) грн 38 (тридцять вісім) коп.

В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», юридична адреса: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх, м. Львів, 79029, код в ЄДРПОУ: 35234236.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя Н.А. Білопольська