Решение № 1361618, 08.02.2007, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа №22-151/2007 Категорія 36

Головуючий у 1 інстанції Топчій Т.В.

Доповідач Баркова Л.Л.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 лютого 2007 року колегія суддів Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого: Песоцької'Л.І. суддів Салявіна СВ., Баркової Л.Л. при секретарі: Стрілецькій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини

за апеляційною, скаргою відповідача ОСОБА_2. на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 грудня 2006 року

встановила :

У жовтні 2006 року позивачка ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2., з яким перебуває у зареєстрованому шлюбі і має доньку, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження аліментів у розмірі по 1/4 частині на її утримання та на утримання дитини.

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя 21 грудня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено. З ОСОБА_2. на користь останньої стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження у розмірі 1/4 з усіх видів заробітку, але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до її повноліття, а також на її утримання 1/4 частину з усіх видів заробітку до досягнення дитиною трьох річного віку, щомісячно, починаючи з 26 жовтня 2006 року; на користь держави судовий збір 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати постановити нове рішення, яким зменшити стягнення з нього аліментів до 1/3 частини його заробітку. Посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, положенням матеріального і процесуального закону, розмір аліментів визначено судом без урахування матеріального і сімейного становища сторін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача, який просив задовольнити апеляційну скаргу, позивачку, яка просила її відхилити, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміні з таких підстав.

Вирішуючи справу і задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням здоров"я, матеріального становища дитини, позивачки та відповідача, останній може виплачувати аліменти на дитину та дружину щомісячно на утримання кожної по 1/4 частці від його заробітку.

Проте погодитися повністю з цим висновком суду не можна.

2

Згідно із 4.2,4 ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Судом встановлено і це підтверджено матеріалами справи, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 24 вересня 2005 року. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, яка проживає разом з позивачкою.

Позивачка ОСОБА_1. не працює, з 19 червня 2006 року до 18 квітня 2009

року знаходиться у відпустці до досягнення дитиною трьох років.

Відповідач працює на ВАТ „ММК ім."Ілліча", його середній заробіток за останні два місяця до звернення до суду з даним позовом склав 2364 грн.88 коп.

Із пояснень відповідача вбачається, і це підтверджено матеріалами справи, що він страдає гіпертонічною хворобою потребує витрат на лікування, з 2004 року навчається у Харьковському національному університеті радіоелектроніки, сплачує за навчання щорічно 1300 гривень, має на утриманні непрацездатного батька та хвору матір.

Позивачка в судовому засіданні не заперечувала, що відповідач несе витрати на лікування та навчання, що вона проживає з працездатною матір"ю, отримує щомісячно допомогу від підприємства та держави.

Виходячи із наведеного, враховуючи матеріальну забезпеченість відповідача, конкретні обставини справи, положення закону, та роз'яснення п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не спроможний надавати позивачці матеріальну допомогу в розмірі, визначеному судом першої інстанції, і розмір аліментів на утримання позивачки слід визначити в 1/10 частині з усіх видів заробітку останнього.

Таким чином, рішення суду в цій частині підлягає зміні і на користь позивачки

на її утримання слід стягнути з відповідача 1/10 частину з усіх видів його

заробітку.

Крім того, вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на

інформаційно технічне забезпечення розгляду справи, суд помилково стягнув 30 гривень на користь держави, оскільки на відміну від судового збору вони не є податком чи збором, а мають спеціальне призначення.

Тому, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення і в частині стягнення витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи, стягнувши 30 гривень на користь Апеляційного суду Донецької області.

Рішення суду в частині стягнення аліментів на утриманні дитини відповідає положенням ст.ст. 180-182 СК України і підстав для його зміни не має.

З урахуванням викладеного,

Керуючись ст. 303, 307, 311 , ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШ ИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2. задовольнити частково.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 21 грудня 2006 року в частині задоволення позову про стягнення аліментів з ОСОБА_2. на утримання ОСОБА_1 та стягнення витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи на користь держави змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на її утримання щомісячно 1/10 частину з усіх видів заробітку до

3

досягнення дитиною трьох річного віку, ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи з 26 жовтня 2006 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Апеляційного суду Донецької області, розрахунковий рахунок № 35228011000992, МФО в УДК Донецької області № 834016, код ОКПО № 02891428 витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи тридцять гривень.

В решті частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання законної шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.