Решение № 136159700, 29.04.2026, Тетіївський районний суд Київської області

29.04.2026 Провадження по справі № 2/940/297/26

Справа № 940/231/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29 квітня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області у складі :

головуючого судді Самсоненка Р.В.

за участю секретаря судового засідання Зіп`юк Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Тетієві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» пред`явило позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами в загальному розмірі 28870,00 грн. та понесених судових витрат.

В обґрунтування позову зазначено, що 26.02.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір № 5344076 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписаний електронним цифровим підписом позичальника. 25.09.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 25092025, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» передає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до витягу з реєстру боржників від 25.09.2025 року до договору факторингу № 25092025 від 25.09.2025 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 5344076 від 26.02.2025 у розмірі 18070,00 грн, яка складається із: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 10070,00 грн. - сума заборгованості за процентами, 2500,00 грн. сума заборгованості за штрафами, 500,00 грн. сума заборгованості за комісією за видачу.

03.03.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір № 8821847 про надання споживчого кредиту. Згідно умов договору факторингу № 13112025 від 13.11.2025 укладеному між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ТОВ «Авентус Україна» передає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників № 2 від 13.11.2025 до договору факторингу № 13112025 від 13.11.2025 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 8821847 від 03.03.2025 у розмірі 10800,00 грн, яка складається із: 3000,00 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу, 3210,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 4590,00 грн. сума заборгованості за пенею, штрафом.

З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Згідно умов кредитного договору позичальник зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки та на умовах, передбачених договором. Однак, всупереч умовам зазначеного кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконав, тому позивач просить у судовому порядку стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 28870,00 грн.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 24.12.2026 відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони у справі повідомлялися належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 отримав копію ухвали про відкриття провадження, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У встановлений судом строк відзив на позовну заяву відповідач суду не надав, відтак, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

21.04.2026 ухвалою суду зупинено провадження в справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 на військовій службі.

24.04.2026 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він просить поновити провадження в справі, розглянути справи без його участі та відмовити у стягненні відсотків, так як він перебуває на військовій службі в Збройних Силах України.

Ухвалою суду від 27.04.2026 поновлено провадження в справі та призначено судовий розгляд.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 26.02.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір № 5344076 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 5000,00 грн, строком на 360 днів, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити за користування ним проценти в розмірі 0,95 % в день. Перед підписанням вказаного кредитного договору відповідач вказав свої дані, після чого підписав його електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 48910, що в свою чергу свідчить про те, що останній погодився з умовами кредитного договору. ТОВ «Лінеура Україна» виконало своє зобов`язання за кредитним договором та надало відповідачу грошові кошти у розмірі 5000,00 грн. (а. с. 7-24).

25.09.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу № 25092025, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги за договором № 5344076про надання коштів на умовах споживчого кредиту, укладеним 26.02.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 ( а. с. 29-34).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 5344076від 26.02.2025 заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» станом на 25.09.2025 становить 18070,00 грн, яка складається із: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 10070,00 грн. - сума заборгованості за процентами, 2500,00 грн. сума заборгованості за штрафами, 500,00 грн. сума заборгованості за комісією за видачу( а. с. 25-28).

03.03.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 8821847. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений п. 10 кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін. Згідно умов договору ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачу кредит в сумі 3000,00 грн. на строк 360 днів, з процентною ставкою 1,00 % в день ( а. с. 40-52).

На виконання умов договору ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання виконало належним чином, перерахувавши відповідачу кредитні кошти, проте ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконував, порушуючи умови кредитного договору, в результаті чого виникла заборгованість за договором сумою 10800,00 грн, яка складається із: 3000,00 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу, 3210,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 4590,00 грн. сума заборгованості за пенею, штрафом, що підтверджується наявними у матеріалах справи копією довідки ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20251114-1.1 від 14.11.2025 та розрахунком заборгованості за кредитним договором № 8821847 від 03.03.2025 (а. с. 53-59).

Відповідно до договору факторингу № 13112025 від 13.11.2025 ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги за кредитним договором № 8821847 від 03.03.2025, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 ( а. с. 60-64).

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Із досліджених судом кредитних договорів № 5344076від 26.02.2025 та № 8821847 від 03.03.2025 встановлено, що дані договори укладено в електронній формі та зі сторони споживача підписано електронним підписом.

Отже, підписання вищезазначених договорів свідчить про те, що ОСОБА_1 всі умови цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договорів діяли свідомо, були вільні в укладенні даних договорів, вільні у виборі контрагента та умов договорів.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач ОСОБА_1 в заяві посилається на те, що він відноситься до категорії осіб, які мають пільги, встановлені частиною 15 статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на підтвердження чого до заяви додав військовий квиток серії НОМЕР_1 від 13.09.2023, довідку № ВОМР/220 від 24.11.2023 та довідку № 923 від 16.04.2026 з яких вбачається, що ОСОБА_1 від 19.09.2023 призваний на військову службу та станом на 16.04.2026 перебуває на службі у військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у т.ч.військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами,а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Обставин, які б виключали поширення вищевказаних положень частини 15 статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, укладання кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави, у цій справі судом не встановлено.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі N199/3051/14 (провадженняN61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21серпня 2014 року N 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

З досліджених судом доказів встановлено, що ОСОБА_1 , станом на час спірних правовідносин (дії кредитного договору і нарахування відсотків за користування кредитом) перебував на військовій службі, а відтак проценти за користування кредитом за даний період не нараховуються на підставі положень частини 15 статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з розрахунками заборгованості закредитним договором № 5344076від 26.02.2025 заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» станом на 25.09.2025 становить 18070,00 грн, яка складається із: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 10070,00 грн. - сума заборгованості за процентами, 2500,00 грн. сума заборгованості за штрафами, 500,00 грн. сума заборгованості за комісією за видачу; за кредитним договором № 8821847 від 03.03.2025 становить 10800,00 грн, яка складається із: 3000,00 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу, 3210,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 4590,00 грн. сума заборгованості за пенею, штрафом.

Отже, суд за результатами розгляду справи приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню заборгованість:

- за кредитним договором № 5344076від 26.02.2025 в розмірі 5500,00 грн, яка складається із: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 500,00 грн. сума заборгованості за комісією за видачу;

- за кредитним договором № 8821847 від 03.03.2025 становить 3000,00 грн, яка складається із: 3000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу.

Позовні вимоги в частині стягнення загальної заборгованості за відсотками в розмірі 13280,00 грн. не підлягають задоволенню, оскільки на ОСОБА_1 поширюється положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів за користування кредитом.

Щодо позовних вимог у частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 5344076від 26.02.2025 та за кредитним договором № 8821847 від 03.03.2025 за штрафами та пенею в загальному розмірі 7090,00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан, який триває дотепер.

У цій справі кредитні договори укладені між сторонами 26.02.2025 та 03.03.2025, тобто в період дії воєнного стану в Україні, а, отже, згідно з п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) штрафу та пені за прострочення зобов`язань.

Відтак, оскільки стягнення пені у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 пені та штрафу в загальному розмірі 7090,00 грн.

З огляду на наведені вище норми права, розглянувши справу в межах заявлених вимог, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково, зокрема, стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 5344076від 26.02.2025 в розмірі 5500,00 грн, яка складається із: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 500,00 грн. сума заборгованості за комісією за видачу, та за кредитним договором № 8821847 від 03.03.2025 становить 3000,00 грн, яка складається із: 3000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, у задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками в загальному розмірі 13280,00 грн. та заборгованості за пенею та штрафами в загальному розмірі 7090,00 грн. необхідно відмовити.

Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено судом, позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»поніс судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви в сумі 3328,00 грн.

Оскільки, у ході судового розгляду суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в сумі 8500,00 грн., що становить 29,44 % від заявленої позивачем суми 28870,00 грн., відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору в сумі 979,76 грн.

Керуючись ст.ст. 525-527, 530, 610, 625, 629, 1046, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: Україна, 07400, Київська область, Броварський район, місто Бровари, вул. Лісова, будинок 2, реквізити IBAN № НОМЕР_4 в АТ «ТАСкомбанк», заборгованість за кредитними договорами в загальному розмірі 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок, яка складається заборгованості:

за кредитним договором № 5344076 від 26.02.2025 в розмірі 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок, яка складається із: 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок - сума заборгованості за основною сумою боргу, 500 (п`ятсот) гривень 00 копійок сума заборгованості за комісією за видачу;

- за кредитним договором № 8821847 від 03.03.2025 в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок, яка складається із: 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок - сума заборгованості за основною сумою боргу,

та частково понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 979 (дев`ятсот сімдесят дев`ять) гривень 76 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Р.В. Самсоненко