Решение № 136158716, 16.04.2026, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №2/359/3392/26

Справа №359/636/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чирки С.С.

при секретарі судового засідання Кривохижі О.М.

за участю

прокурора Гайфуліної Н.П.

представника третьої особи Олійник А.В.

представника відповідача Власенка С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бориспіль цивільну справу за позовом виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області, діючої в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_1 , третя особа Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про витребування земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

В січні 2025 року в.о. керівника Бориспільської окружної прокуратури, діючи в інтересах держави в особі Бориспільської РДА, звернувся до суду з вказаним позовом та обґрунтовує його тим, що рішенням Головурівської сільської ради №921 від 29 травня 2008 року ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку площею 0,0604 га з кадастровим номером 3220882900:03:005:0177 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Надалі, ОСОБА_2 вказану земельну ділянку відчужено на користь ОСОБА_3 . В подальшому, вказана земельна ділянка набута у власність ОСОБА_1 .

Однак земельна ділянка площею 0,0604 га з кадастровим номером 3220882900:03:005:0177 повністю накладається на землі лісогосподарського призначення кварталу №64 Старівського лісництва філії «Бориспільське лісове господарство». Спірна земельна ділянка перебуває в державній, а не комунальній власності, та відноситься до земель лісового фонду. Відтак Головурівська сільська рада не мала повноважень на передачу такої земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .

В.о. керівника Бориспільської окружної прокуратури просить суд витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,0604 га з кадастровим номером 3220882900:03:005:0177 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 24 листопада 2025 року позов задоволено. Витребувати на користь держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3220882900:03:005:0177 площею 0,0604 га. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 3028 грн.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 24 лютого 2026 року, заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24.11.2025 року скасовано. Цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 20 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні прокурор Гайфуліна Н.П. та представник третьої особи Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні.

Представник Бориспільської РДА Київської області у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідач до суду не з`явилась, проте забезпечила участь свого представника, який проти позову заперечував з огляду на його необґрунтованість та недоведеність, просив позовну заяву прокурора залишити без задоволення.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Встановлено, що рішенням Головурівської сільської ради №921 від 29 травня 2008 року (а.с.42), був затверджений проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0604 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

ОСОБА_4 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0604 га з кадастровим номером 3220882900:03:005:0177 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується копією державного акту серії НЖ №233242 від 12.06.2008.

17 вересня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу спірної ділянки земельної ділянки. Внаслідок чого, земельна ділянка площею 0,0604 га з кадастровим номером 3220882900:03:005:0177 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд перешила у власність ОСОБА_3 (а.с.30-31).

18 червня 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки. Внаслідок чого, спірна земельна ділянка перешила у власність ОСОБА_1 (а.с.26-29).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №406640311 від 04 грудня 2024 року (а.с.23-25) вбачається, що станом на 04 грудня 2024 року власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.80 ЗК України самостійним суб`єктом права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно з ст.84 ЗК України в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до ч.1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з ст.122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно з ст.57 ЗК України та ч.1 ст.17 ЛК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Відповідно до ч.2 ст.84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.5 ст.27 ЛК України Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Згідно з п.5 Розділу VІІІ «Прикінцеві положення» ЛК України в редакції, чинній до 16.01.2020 року, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.1 ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2, ч.4 ст.10 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є верховенство права. Цей принцип полягає у тому, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згода на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ч. 2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У частині 1 ст.89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

З наданих прокурором листа ВО «Укрдержліспроект» №03-1027 від 16 жовтня 2023 року (а.с.34), витягу з картографічних даних ДП «Бориспільський лісгосп» Старівського лісництва (а.с.35), листа філії «Бориспільське лісове господарство» №1486/20.23-2024 від 6 грудня 2024 року (а.с.36-40), викопіювання з планшету №3 Старівського лісництва філії «Бориспільське лісове господарство» лісовпорядкування 2014 року (схема №5) (а.с.41,42,43) вбачається, що земельна ділянка площею 0,0604 га. з кадастровим номером 3220882900:03:005:0177 повністю накладається на землі лісогосподарського призначення кварталу №64 Старівського лісництва філії «Бориспільське лісове господарство».

В той же час, із відповіді ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 12.02.2026 року №29-10-0.223-1147/2-26, наданої на запит адвоката Власенка С.П., (а.с.148) вбачається, що спірна земельна ділянка, кадастровий номер 3220882900:03:005:0177, не містить перетинів (накладень) із іншими земельними ділянками.

Відповідно до ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 02.09.2019 року, справа № 500/5291/13-ц міститься правовий висновок про те, що «Питання щодо накладення земельних ділянок може бути вирішене лише за наявності відповідної земельно-кадастрової документації, на підставі якої й можливо визначити наявність чи відсутність накладень, а в наданих для дослідження матеріалах наявні лише рішення органу місцевого самоврядування про надання земельних ділянок у користування та плани їх відводу, але відсутні акти щодо встановлення та закріплення меж в натурі з описом межових знаків чи лінійних межових споруд і їх прив`язок до існуючих будівель чи пунктів державної геодезичної мережі».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 514/1571/14-ц також міститься аналогічний за змістом правовий висновок про те, що зазвичай факт перетину меж земельних ділянок може підтверджуватися висновками експерта, який прокурором суду не наданий попри роз`яснення судом його права на проведення відповідної експертизи.

Заперечуючи проти позову прокурора відповідачем надано відповідь ВО «Укрдержліспроект» від 04.02.2026 року, наданого на запит адвоката Власенка С.П., (а.с. 143) у якому стверджується, що виготовлення каталогів координат та здійснення зйомки кутів поворотів зовнішніх меж земельних ділянок лісового фонду взагалі не здійснюється оскільки це не передбачено чинними нормативно-правовими актами.

За відсутності каталогів координат земель лісового фонду об`єктивно унеможливлюється їх співставлення з каталогом координат спірної земельної ділянки.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що прокурором не доведено належними, допустимими та достовірними доказами факт належності спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3220882900:03:005:0177 до земель лісогосподарського призначення, а також факт її накладення на землі кварталу №64 Старівського лісництва, оскільки надані листи, викопіювання та картографічні матеріали самі по собі не дають можливості достовірно встановити межі земель лісового фонду та співставити їх із координатами спірної земельної ділянки, тоді як відповідь ГУ Держгеокадастру свідчить про відсутність перетинів спірної земельної ділянки з іншими земельними ділянками, а відсутність каталогів координат земель лісового фонду об`єктивно унеможливлює належну перевірку доводів прокурора. Водночас висновок експерта або інші докази, які б беззаперечно підтверджували накладення спірної земельної ділянки на землі лісового фонду, суду не надано, у зв`язку з чим заявлені вимоги ґрунтуються переважно на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ЦПК України. За таких обставин суд дійшов висновку, що правові підстави для витребування земельної ділянки з володіння ОСОБА_1 на користь держави відсутні, а тому позов в.о. керівника Бориспільської окружної прокуратури задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки пред`явлений позов залишено без задоволення, витрати на оплату судового збору в розмірі 3028 гривень 00 копійок відшкодуванню Київській обласній прокуратурі не підлягають.

Керуючись п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268, ст.ст.280-281 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27 квітня 2026 року.

Суддя Чирка С.С.