Решение № 136158486, 29.04.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10255/25

Провадження № 2-др/357/44/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Дейнеки Сергія Леонідовича, про ухвалення додаткового судового рішення,

В С Т А Н О В И В :

24.03.2026 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Дейнека Сергій Леонідович, звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 357/10255/25, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 11 000 грн.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.03.2026 повністю задоволено позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1» про стягнення надбавки за вислугу років. В зв`язку з розглядом вказаної справи позивач понесла витрати на професійну правову допомогу, які підлягають стягненню на користь позивача.

Лист про надходження вказаної заяви на адресу суду направлено сторонам, а також роз`яснено порядок розгляду заяви у відповідності до ч. 3 ст. 270 ЦПК України.

31.03.2026 на адресу суду від представника відповідача КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» - адвоката Овчаренка Дмитра Костянтиновича, надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких зазначено, що звертаючись до суду з позовною заявою та іншими заявами по суті справи ОСОБА_1 не зазначала, що вона очікує понести будьякі судові витрати пов`язані з її представництвом в суді, а тому не зазначала в позовній заяві та інших заявах по суті справи орієнтовну суму для подальшого стягнення, що є підставою для відмови стороні у відшкодуванні відповідних судових витрат. Крім того, в договорі та додатку відсутні фінансові умови оплати послуг на представництво фіксований розмір або погодинна оплата (з одиницями виміру та оплати). Просить відмовити в задоволені заяви про ухвалення додаткового рішення.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.03.2026 повністю задоволено позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1» про стягнення надбавки за вислугу років та стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1» на користь ОСОБА_1 надбавку за вислугу років у розмірі 128 787,95 грн.

Вказаним рішенням питання про судові витрати на професійну правничу допомогу судом не вирішувалось.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 270 ЦПК України).

Відповідно до ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З протоколу судового засідання від 17.03.2026 вбачається, що о 12:30:26 представником позивача заявлено про подання протягом п`яти днів з дня ухвалення судового рішення доказів розміру понесених витрат на правову допомогу.

Заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат подана до суду 24.03.2026, тобто протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду від 20.03.2026, що в межах строку встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу суду надано копії документів, а саме:

1) договір про надання правничої допомоги № 5 від 16.01.2026, укладений між АБ «Сергія Дейнеки» та клієнта ОСОБА_1 ;

2) додаток № 1 від 16.01.2026 до договору про надання правничої допомоги № 5 від 16.01.2026;

3) акт про надання правничої допомоги до договору № 5 від 16.01.2026, складений 23.03.2026 на загальну вартість 11 000 грн;

4) ордер серії АІ № 2102861 від 20.01.2026;

5) свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Дейнеки С.Л. серії КС № 9241/10 від 31.07.2020.

З наданих документів вбачається, що вартість послуг наданих адвокатом клієнту та прийнятих клієнтом в межах розгляду даного спору, детальний перелік яких міститься в акті від 23.03.2026, становить 11 000 грн, в тому числі: ознайомлення з матеріалами справи - 2 000 грн; узгодження правової позиції - 2 000 грн; підбір судової практики - 1 000 грн; участь в судовому засіданні - 4 000 грн; усна консультація та роз`яснення судового рішення - 2 000 грн.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з положеннями ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання, зокрема, про те як розподілити між сторонами судові витрати.

В силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ч. 4, 6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.09.2020 року у справі № 379/1418/18.

Щодо доводів представника відповідача про відсутність у позовній заяві ОСОБА_1 відомостей про очікувані судові витрати, пов`язані з її представництвом у суді та орієнтовної суми таких витрат для подальшого стягнення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач уклала договір з адвокатським бюро в ході розгляду цієї справи, а саме 16.01.2026, отже на стадії звернення ОСОБА_1 до суду з позовом (липень 2025 року) вона не очікувала понести такі витрати та, відповідно, не зазначила про це в позові, що не позбавляє її права на відшкодування таких витрат на час розгляду справи, враховуючи також на поданий відповідачем після подачі позову відзив на позовну заяву із запереченнями. Крім цього, адвокатом позивача не ставиться перед судом вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, що полягали у складанні позову.

Суд звертає увагу, що представник позивача адвокат Дейнека С.Л., 28.01.2026 звертався на адресу суду із заявою про відкладення судового засідання 28.01.2026 та був присутній лише в одному судовому засіданні 17.03.2026, яке було призначено судом на 11:30 год. та тривало з 11:32 по 12:32 год., при цьому такі послуги як роз`яснення судового рішення, на переконання суду, не пов`язанні з розглядом справи в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, зважаючи на доводи сторін, а також те, що відповідач є неприбутковою організацією, суд вважає за необхідне частково задовольнити вимогу позивача та стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, що відповідає критеріям реальності адвокатських витрат, є доцільним та справедливим в межах розгляду даної справи.

Керуючись ст. 2, 4, 13, 81, 133, 137, 141, 264, 265, 270, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Заяву адвоката Дейнеки Сергія Леонідовича - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач Білоцерківська міська рада «Білоцерківська міська лікарня № 1» адреса: вул. Ярослава Мудрого, буд. 49, м. Біла Церква, Київська область, код ЄДРПОУ: 24880520.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня підписання.

Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручено в день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А. Ю. Цуранов