Решение № 136158452, 21.04.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 361/14807/25

Провадження № 2/355/647/26

ЗАОЧНЕ РІШЕНЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року Баришівський районний суд Київської області

у складі: головуючого-судді Чехова С.І.

за участю секретаря Котенко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Баришівка за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» Велікданова Сергія Костянтиновича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся з позовною заявою директор ТОВ «Деал Фінанс Груп» Велікданов С.К., у якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Деал Фінанс Груп» заборгованість за договором кредиту № 71613577 в розмірі 12 900,00 гривень, з яких: 4000,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 300,00 гривень - сума заборгованості за процентами; 600,00 гривень - сума заборгованості за комісією; 8000,00 гривень - сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0,00 гривень - сума заборгованості за процентами, нарахованими на понадстрокове користування. Крім того, просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Деал Фінанс Груп» сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 гривень та витрати, понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 гривень.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 15 липня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит № 71613577, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 4000,00 гривень строком на 30 днів (з 15 липня 2025 року по 13 серпня 2025 року), із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,25%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15,00% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 600,00 гривень. У разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4,00 % пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 16352, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Кредитодавець ідентифікував відповідача за посередництвом системи BankID НБУ - отримавши від «monobank» за згодою відповідача ОСОБА_1 персональні дані останньої, в тому числі електронну адресу, на яку в подальшому направлялися одноразові ідентифікатори та встановлено, що остання використала/наклала електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме підпис 16352 - 15 липня 2025 року, 17:18:48.

Кредитодавець на виконання договору кредиту № 71613577 від 15 липня 2025 року виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 4000,00 гривень шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 за посередництвом платіжної установи ТОВ «Европейська платіжна система».

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» уклали договір факторингу №16/09/25 від 16 вересня 2025 року, за умови якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту № 71613577 від 15 липня 2025 року. Згідно п. 2.1.3 договору факторингу перехід від клієнта до фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого позивач/фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу.

Враховуючи викладені вище умови договору кредиту № 71613577 від 15 липня 2025 року, додаткової угоди, та здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту, заборгованість відповідача складає 12 900,00 гривень.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, однак надав до суду заяву, у якій повідомив про можливість розгляду справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує просить задовольнити, позивач не заперечує проти постановлення заочного рішення в даній справі.

Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилася, однак була належно повідомлена про час, місце розгляду справи 31 березня 2026 року на 09 годину 30 хвилин, конверт з судовою повісткою, копією ухвали про відкриття провадження у справі, що були надіслані на адресу місця проживання відповідача, вказану в Єдиній інформаційній системі соціальної сфери як щодо внутрішньо переміщеної особи, повернувся до суду з довідкою про причину повернення «адресат відсутній». Далі повідомлялася через оголошення на веб-сайті Судової влади України на 21 квітня 2026 року на 10 годину 45 хвилин, причину неявки не повідомила, яку слід вважати неповажною. Відзиву стосовно заявлених позовних вимог надано не було.

Суд прийшов до такого висновку відповідно до п.п. 3,4 ч.8, ч. 11 ст.128 ЦПК України слід, що днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З таких підстав суд вирішив розглядати справу заочно.

Дослідивши матеріали справи у повному обсязі, суд приходить до думки про можливе часткове задоволення позовних вимог з таких підстав, а саме:

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України слід, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджені матеріали справи у повному обсязі, а саме:

З копії договору про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71613577 від 15 липня 2025 року слід, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит, умовами якого встановлено: п. 1 - кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (кредит), на погоджений умовами договору строк (строк кредиту) шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

Як слід з п. 2 договору про надання коштів у кредит № 71613577 від 15 липня 2025 року: сума кредиту: 4000,00 гривень, строк кредитування/строк договору: 30 днів, процентна ставка: 0,250 % (фіксована). Комісія за надання кредиту 15 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 600,00 гривень).

Дата надання кредиту: 15 липня 2025 року. Дата повернення кредиту: 13 серпня 2025 року. Проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною), %/день: 4,00 %, пеня, %/день: 4,00 %; орієнтовна реальна річна процентна ставка: 1186,17 %; орієнтовна загальна вартість кредиту: 4900,00 гривень; загальні витрати за кредитом: 900,00 гривень.

Договір укладається сторонами дистанційно, в електронній формі, з використанням ІКС, в результаті чого, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» у сторін договору виникають цивільні права та обов`язки. Договір укладається відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір в електронній формі та підписання сторонами шляхом використання електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладений (підписаний) таким чином договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі (п.п. 5.5.-5.6 договору про надання коштів у кредит № 71613577 від 15 липня 2025 року).

У п. 12 договору «юридичні адреси та реквізити сторін» вказано номер електронного платіжного засобу позичальника: НОМЕР_1 . Договір кредиту підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором позичальника 16352. (а.с. 28-44).

З копії довідки про ідентифікацію слід, що директор ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Білан В.І. підтвердив, що відповідач ОСОБА_1 ідентифікована товариством 15 липня 2025 року шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису, а також за посередництвом системи BankID НБУ, «monobank». (а.с. 45).

З копії платіжної інструкції e3ba2fb3-56b5-4f9a-9d0f-e420045c387d від 15 липня 2025 року слід, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перерахувало ОСОБА_2 на платіжний інструмент НОМЕР_1 грошові кошти у розмір 4000,00 гривень (а.с. 49)

На підтвердження здійснення вказаної вище транзакції, директором ТОВ «Европейська платіжна система» В. Мироненком надано довідку від 25 листопада 2025 року, згідно з копією якої означене товариство підтвердило прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої ініціатором платіжної операції - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів № ПВ30-09-20/1 від 30 вересня 2020 року, укладеного між установою та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення платіжних операцій: дата: 15 липня 2025 року, номер платежу: e3ba2fb3-56b5-4f9a-9d0f-e420045c387d; сума: 4000,00 гривень; отримувач: Швед Тетяна - ЕПЗ номер НОМЕР_1 (а.с. 47-48).

Крім того, позивачем надано копію листа директора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Білан В.І. від 19 листопада 2025 року, відповідно до якого надано інформацію, зокрема, щодо договору позики № 71613577, ОСОБА_1 , номер платежу e3ba2fb3-56b5-4f9a-9d0f-e420045c387d (а.с. 46).

На виконання ухвали Баришівського районного суду Київської області від 23 лютого 2026 року про витребування доказів АТ «Універсал Банк» надано виписку про рух коштів по картці № НОМЕР_2 , емітованої банком на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), згідно з якою ОСОБА_1 отримала на свій рахунок 15 липня 2025 року 4000,00 гривень (а.с. 118-119).

З копії розрахунку заборгованості, наданого директором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Білан В.І., слід, що у відповідача ОСОБА_1 мається заборгованість за договором № 71613577 від 15 липня 2025 року, що станом на 19 листопада 2025 року становить 12900,00 гривень, з яких: 4000,00 гривень - заборгованість за тілом кредит; 300,00 гривень - сума заборгованості за процентами; 600,00 гривень - сума заборгованості за комісією; 8000,00 гривень - сума заборгованості за пенею (а.с. 24-26).

З копії договору факторингу № 16/09/25 від 16 вересня 2025 року слід, що ТОВ «Деал Фінанс Груп» (фактор) та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) уклали договір факторингу, стосовно якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.(а.с. 51-65)

З копії реєстру прав вимог № 19/11/25-02 від 19 листопада 2025 року слід, що клієнт ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передав фактору ТОВ «Деал Фінанс Груп» реєстр боржників, в якому за номером 466 значиться відповідач ОСОБА_1 , договір № 71613577 від 15 липня 2025 року, заборгованість за тілом кредиту становить 4000,00 гривень, заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами 300,00 гривень, заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею 8000,00 гривень, заборгованість за нарахованою та несплаченою комісією 600,00 гривень загальна заборгованість становить 12900,00 гривень. (а.с. 66-68)

З копії розрахунку суми заборгованості ОСОБА_1 за договором № 71613577 від 15 липня 2025 року, який наданий директором ТОВ «Деал Фінанс Груп» слід, що заборгованість за тілом кредиту становить 4000,00 гривень, заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами: 300,00 гривень, заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею: 8000,00 гривень, заборгованість за нарахованою та несплаченою комісією: 600,00 гривень загальна заборгованість становить 12900,00 гривень (а.с. 9).

З копії платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 579936539.1 від 19 листопада 2025 року слід, що ТОВ «Деал Фінанс Груп» перерахувало ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» оплату за договором факторингу №16/09/25 від 16 вересня 2025 року, реєстр прав вимог № 19/11/25-02 від 19.11.2025, 1345861,85 гривень (а.с. 69).

Як слід з ч. 1 ст. 207 ЦК України , що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Отже, як було встановлено судом відповідач, отримавши кредитні кошти від первинного кредитодавця згідно договору кредиту № 71613577 від 15 липня 2025 року зобов`язалася повертати їх з погодженими процентами за користування кредитними коштами,

сторона позивача уклала договір факторингу з кредитором відповідача ОСОБА_1 , на підставі якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Як слід за ст. 1077 ЦК України, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За ст. 1078 ЦК України слід, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 512 ЦК України слід, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);2) правонаступництва;3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

З ст. 514 ЦК України слід, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

За положеннями частини 1 статті 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1052 даного Кодексу передбачено, що у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст. 1082 ЦК України слід, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції Верховного Суду України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «….боржник який не отримав повідомлення про передачу права вимоги інший особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору…..неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Таким чином, сторона позивача, отримавши право на витребування кредитних коштів в праві вимагати від відповідача їх повернення. З таких підстав суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості за договором кредиту № 71613577 в розмірі 4300,00 гривень, з яких: 4000,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 300,00 гривень - сума заборгованості за процентами.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за комісією у розмірі 600,00 гривень, суд приходить до висновку, що в цій частині заявлених позовних вимог слід відмовити з таких підстав.

Як слід з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

З таких підстав в цій частині заявлених позовних вимог слід відмовити.

Стосовно заборгованості за пенею/неустойкою у розмірі 8000,00 гривень, суд виходить з наступного.

Як слід з положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, де унормовано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, з наведених вище підстав слід відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за пенею/неустойкою у розмірі 8000,00 гривень.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 гривень.

Стороною позивача було надано копія договору № 22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги від 22 серпня 2025 року, який укладено між адвокатом Ткаченко Ю.О. та ТОВ «Деал Фінанс Груп» (а.с. 70-75)

Копію витягу з акту № 2-ДІЛ від 01 грудня 2025 року приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 22-08/ДІЛ від 22 серпня 2025 року, відповідно до якого сума винагороди становить 157500,00 гривень (а.с. 76).

Копію акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги - додаток № 1 до договору № 22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги від 22 серпня 2025 року, де під номером 252 вказано складання позовної заяви, представництво у суді у справі Швед Т.С. (а.с. 77-79).

Копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 11 грудня 2025 року, відповідно до якої ТОВ «Деал Фінанс Груп» здійснило на користь Ткаченко Ю.В. оплату за договором про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22 серпня 2025 року згідно з актом приймання-передачі наданої правничої допомоги № 2-ДІЛ від 01 грудня 2025 року (а.с. 80).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Сторона відповідача, отримавши позовну заяву та додатки до неї, не надала суду доказів щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу від сторони відповідача не надійшло. З таких підстав, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1500,00 гривень понесених витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України, слід, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки стороною позивача був сплачений судовий збір у сумі 2422 гривень 40 копійок, було задоволено частина позовних вимог, яка складається з 12900,00 гривень, задоволено 4300,00 гривень (4300,00 х100%):12900,00=33,33%, судовий збір 2422,40 гривень, задоволено 33,33%, (2422,40х33,33%):100%= 807,40 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 81, 89, 128, 141, 223, 229, 263-265, 280 ЦПК України, ст.ст. 6, 205, 207, 512, 514, 526, 625, 626, 628, 638, 639, 1048, 1050, 1052, 1054, 1077,1078, 1082 ЦК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінсанс Груп» Велікданова Сергія Костянтиновича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінсанс Груп» (код ЄДРОПУ 44280974, місце знаходження:08205 місто Ірпінь, вулиця Садова, будинок 31/33, офіс 40/3, банківські реквізити: НОМЕР_4 відкритий в АТ «ОТП Банк», КОД БАНКУ-300528) суму заборгованості за договором кредиту №71613577 в розмірі 4300 (чотири тисячі триста) гривень. з яких:

- 4000(чотири тисячі) гривень 00 копійок - сума заборгованості за основною сумою боргу,

- 300 (триста) гривень 00 копійок - сума заборгованості за процентами.

В іншій частині заявлених позовних вимог у сумі 8600 (вісім тисяч шістсот) гривень 00 копійок відмовити як необґрунтовано заявлену, з яких: 600 (шістсот) гривень 00 копійок як сума заборгованості за комісією, 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок, як сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінсанс Груп» (код ЄДРОПУ 44280974, місце знаходження:08205 місто Ірпінь, вулиця Садова, будинок 31/33, офіс 40/3, банківські реквізити: НОМЕР_4 відкритий в АТ «ОТП Банк», КОД БАНКУ-300528) понесені витрати по сплаті судового збору під час подачі позовної заяви до суду у розмірі 807 (вісімсот сім) гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінсанс Груп» (код ЄДРОПУ 44280974, місце знаходження:08205 місто Ірпінь, вулиця Садова, будинок 31/33, офіс 40/3, банківські реквізити: НОМЕР_4 відкритий в АТ «ОТП Банк», КОД БАНКУ-300528) витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 ( одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом який його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення, шляхом направлення скарги через Баришівський районний суд.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 24 квітня 2026 року.

Суддя Баришівського

районного суду С. І. Чехов