Решение № 136157706, 27.04.2026, Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 275/1031/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року селище Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Лівочки Л.І.,

при секретарі - Степанчук С.А.,

розглянувши у судовому засіданні в залі Брусилівського районного суду Житомирської області цивільну справу №275/1031/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Фінансові Операції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ :

ТОВ "Українські Фінансові Операції" 23.10.2025 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 38392,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтували тим, що 12 травня 2024 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладено договір №4643753 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом підписання його відповідачем електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, та відповідно до умов договору позивач перерахував на банківську карту відповідачки грошові кошти в сумі 7000 грн., строком на 350 днів: з 12.05.2024 року по 27.04.2025 року, періодічність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів.

Відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору.

27 лютого 2025 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "Українські Фінансові Операції" укладено договір факторингу №27/02/2025, відповідно до якого ТОВ "Лінеура Україна" відступило за плату, а ТОВ "Українські Фінансові Операції " набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №4643753 від 12 травня 2024 року.

В супереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідачка не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідачки, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Українські Фінансові Операції», ні на рахунки попереднього кредитора.

Станом на дату укладення договору факторингу №27/02/2025 від 27.02.2025 року, строк дії кредитного договору №4643753 від 12 травня 2024 року не закінчився.

В межах строку дії кредитного договору №4643753 від 12.05.2024 року, ТОВ «Українські Фінансові Операції» з дати укладення договору факторингу здійснено нарахування процентів за 58 календарних дні в сумі 6089,98 грн.

Відповідачка має заборгованість перед позивачем за кредитним договором №4643753 від 12 травня 2024 року в сумі 38392,55 грн., яка складається із: забогованості за тілом кредиту - 6999,98 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 25302,59 грн., нарахованих процентів ТОВ "Українські Фінансові Операції -6089,98грн. ".

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №4643753 від 12 травня 2024 року у розмірі 38392,55 грн., сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн.

Позивач також просить в порядку частин 10 та 11 статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою:розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) s, де І сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С сума основного боргу; 3 3% річних; 100 переведення відсотків; 365 кількість днів у році; Дн. кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Українські Фінансові Операції". Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Представником відповідачки ОСОБА_2 -адвокатом Площенко Н.Ф. до суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначила наступне.

27.02.2025 року ТОВ "Лінеура Україна" на підставі договору факторингу № 27/02/2025 за плату відступило, а ТОВ "Українські Фінансові Операції" право вимоги за кредитним договором № 4643753 від 12.05.2024 року. На підтвердження вищезазначеного, позивачем надано Договір факторингу №27/02/2025 від 27.02.2025, який зі сторони ТОВ "Лінеура Україна" підписано заступником директора Зінюк Андрієм, який діє на підставі Довіреності № 02/24 від 02.01.2024 року.Проте, в матеріалах справи відсутня довіреність №02/24 від 02.01.2024 року, яка уповноважує ОСОБА_3 підписувати договір факторингу № 27/02/2025 від 27.02.2025, а тому вважаю, що позивачем не доведено належними доказами факту переходу права вимоги від ТОВ "Лінеура Україна" до ТОВ "Українські Фінансові Операції", який взагалі є неналежним позивачем по справі. Те саме стосується і додатків до договору факторинга, які також підписані ОСОБА_4 .

Для підтвердження факту переходу права вимоги, кредитор як заінтересована сторона повинна надати до суду докази укладення договору факторингу сторонами і в тому числі докази на підтвердження повноважень укладати та підписувати такий договір від імені первісного кредитора.

Таким чином, договір факторингу № 27/02/2025 від 27.02.2025 підписаний неуповноваженою на те особою, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 1.4.1 Кредитного договору № 4643753 від 12.05.2024 стандартна процента ставка складає 1,5 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору.

Відповідно до п. 1.4.2. застосовується знижена процентна ставка 0,45 % до 05.06.2024року. Однак пунк 1.4.1. є нікчемним, оскільки він суперечить вимогам закону України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023 року.

Даним Законом, статтю 8 ЗУ "Про споживче кредитування" доповнено частиною 5: максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Частиною 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Пункт 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

У той же час перехідні положення Закону застосовуються у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового врегулювання до бажаного того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону.

При цьому, перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами, нормами тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Враховуючи, що Закон України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023, кредитний договір укладено 15.05.2024, тобто після набрання чинності цим Законом, то проценти у відповідності до чинного законодавства повинні бути нараховані у розмірі, що не перевищує 1% в день.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від

22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Разом з цим, ч.5 ст.12 ЗУ "Про споживче кредитування" визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушення вимог частини 1 цієї статті, є нікчемним.

Таким чином, пункт 1.4.1 Кредитного договору (в частині денної процентної ставки 1,5 %) є нікчемним в силу приписів ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно інформації, опублікованої на офіційному сайті Національного банку України, в 2024-2025 роках розмір облікової ставки (% річних) становив: з 26.01.2024 року по 14.03.2024 року 15,0 %; з 15.03.2024 року по 25.04.2024 року 14,5%; з 26.04.2024 року по 13.06.2024 року 13,5%; з 14.06.2024 року по 12.12.2024 року 13,0%; з 13.12.2024 року по 23.01.2025 року 13,5%; з 24.01.2025 року 14,5%.

Якщо взяти до уваги дані положення законодавства, то загальна заборгованість становить 8639,00 гривень.

Вимоги позивача про нарахування інфляційних витрат і 3 % річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту його виконання, є безпідставними

Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває дотепер.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 р. за прострочення виконання(невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Таким чином, у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Також представником позивача заявлено до стягнення 10000 гривень витрат на правову

допомогу. Вважає такий розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи.При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Просить у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити у повному обсязі та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» на користь ОСОБА_5 судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.

Також представником позивача заявлено до стягнення 10000 гривень витрат на правову допомогу. Вважає такий розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи, з огляду на наступне.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Просить у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити у повному обсязі та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» на користь ОСОБА_5 судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.

Представник ТОВ "Українські Фінонсові Операції"- адвокат Лисенко Д.В. подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив наступне.

Відповідач не надав доказів на підтвердження зміни прізвища відповідачки на ОСОБА_6 .

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, безздійснення входу відповідача на вебсайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим.

Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідачем не надано доказів повного та належного виконання зобов`язань за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до відзиву, відповідач визнає наступні факти: укладення Договору № 4643753 від 12.05.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, отримання коштів в сумі 7000 грн.

Відповідач не погоджується із умовами фінансування в частині процентів.

Так, позичальник не скористалась правом передбаченим п. 5.3.2. Договору відмовитись від укладення Договору без пояснення причин, лише у випадку виконання наступних необхідних умов: а) письмово повідомити про це Товариство не пізніше 14 календарних днів з моменту підписання та отримання примірника (оригіналу) цього Договору.

Таке повідомлення направляється Клієнтом Товариству на електронну адресу або рекомендованим чи цінним листом за адресою місцезнаходження Товариства, що вказані в Договорі; б) протягом семи календарних днів з дати направлення Товариству повідомлення, відповідно до попереднього підпункту Договору, повернути Товариству загальну суму кредиту, одержану згідно з цим Договором, та сплатити проценти за період з дня одержання кредитних коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою в цьому Договорі.

При цьому, у випадку неповернення Клієнтом загальної суми кредиту та/або процентів за їх користування у зазначений строк, відмова Клієнта від Договору вважається такою, що не здійснювалась (не реалізована) і цей Договір продовжує діяти на умовах, передбачених ним.

Згідно п. 9.9. Договору згідно якого: позичальник підписуючи цей договір підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», актуальні на дату укладення Договору редакція, яких розміщена на Веб-сайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Застосування облікової ставки НБУ є не прийнятним та таким, що суперечить змісту договірних зобов`язань.

Просив позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, просив позов задовольнити з мотивів, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив.

Відповідачка та її представник, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з`явилися. Від представника надійшла заява про розгляд справи без їх участі, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши та оцінивши надані докази, приходить до наступного.

12 травня 2024 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладено договір №4643753 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до п.1.2 Договору сума кредиту складає 7000,00 грн.

Згідно із п.1.3. Договору строк кредиту 350 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів.

Паспорт споживчого кредиту підписаний 12.05.2024 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 69387 ОСОБА_1 , в якому містяться дані позичальника, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови.

З наданих позивачем Правил надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ "Лінеура Україна" та додатків до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4643753 від 12.05.2024 року, якими є Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, слідує, що вони підписані ОСОБА_1 електронним підписом.

Відповідно до умов договору, ТОВ " Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 7000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 (п.2.1 договору), що підтверджується довідкою за вих20250306-224 від 06.03.2025, виданою ТОВ "ПЕЙТЕК" та інформацією АТ КБ " Приват Банк" про те, що на ім`я ОСОБА_7 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 , на яку 12.05.2024 року зараховано 7000 грн.

Кредитний договір та Інформаційні повідомлення, які є додатками №1 та №2 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4643753 від 12.05.2024 року, укладені сторонами дистанційно та підписані ОСОБА_1 електронним підписом (одноразовим ідентифікатором 63523).

27.02.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські Фінансові Операції» укладено договір факторингу №27/02/2025, відповідно до умов якого ТОВ «Факторингова компанія «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «Українські Фінансові Операції» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Українські Фінансові Операції» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

До ТОВ «Українські Фінансові Операції» відповідно до укладеного договору факторингу від 27.02.2025 року №27/02/2025 року перейшло право грошової вимоги до відповідачки за договором №4643753 від 12.05.2024 року, загальна сума заборгованості склала 32302,57 грн., з яких: 6999,98 грн. - сума заборгованості за основним боргом, 25302,59 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором.

Відповідно до п.1.3 договору №4643753 від 12.05.2024 року, строк кредиту 350 днів: з 12.05.2024 року по 27.04.2025 року.

Станом на дату укладання договору факторингу від 27.02.2025 року №27/02/25, строк дії договору №4643753 від 12.05.2024 року не закінчився.

В межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські Фінансові Операції » у період з 12.05.2024 року по 27.02.2025 року, з дати факторингу 27.02.2025 року (58 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 6089,98 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ "Лінеура Україна", долученого до матеріалів позовної заяви, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №4643753 від 12.05.2024 року станом на 27.02.2025 становить 35802,57 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту- 6999,98 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками- 25302,59 грн, штрафні санкції- 3500 грн.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ "Українські Фінансові Операції" за 58 календарних днів (28.02.2025-26.04.2025) за кредитним договором №4643753 від 12.05.2024 року проценти складають у розмірі 6090 грн.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно ч.6 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію", відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону.

Відповідно до ст.3,12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно ст.3 Закону України "Про електронну комерцію", одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно статтей 525, 526,530, 610 ЦК України, зобов"язання, які взяли сторони на себе при укладенні договору, повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як слідує з положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами( ст. 629 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором( стаття 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договори.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Встановлено,що ТОВ " Лінеура Україна" були виконані умови договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту та перераховано 7000грн. на картковий рахунок відповідачки.

Крім тіла кредиту у розмірі 6999,98 грн., позивач просить стягнути і проценти за користування кредитом, а саме: проценти нараховані первісним кредитором у розмірі -25302,59 грн. та проценти нараховані ТОВ "Українські Фінансові Операції" у розмірі 6089,98 грн.

З розрахунком процентів, який надано позивачем, суд не погоджується, виходячи з наступного.

Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України "Про споживче кредитування" пунктом 5, яким встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1% та пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", яким передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Таким чином, визначаючи розмір заборгованості, суд враховує вимоги п.5 ст. 8 та п.17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України " Про споживче кредитування", за яким денна ставка відсотків, починаючи 24 грудня 2023 року має бути не більше 2,5%, з 22 квітня 2024 року -не більше 1,5 %, з 20 серпня 2024 року - не більше 1%.

Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися із нормами Закону.

Кредитний договір №4643753, укладений 12.05.2024 року, строком 350 днів. При цьому , Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22 листопада 2023 року про внесення змін до Закону України "Про споживче кредитування" набрав чинності 24 грудня 2023 року. Тобто даний кредитний договір був укладений після набрання чинності цим Законом і при його виконанні мають застосовуватися вищевказані положення Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 12.05.2024 року по 27.04.2025 року нараховано первинним кредитором та позивачем (58кал.днів) відсотки у розмірі 31392,57 грн.

Проте, первинним кредитором та позивачем здійснено розрахунок заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом за ставкою 1,5% за кожен день користування кредитом за весь період кредитування, що не узгоджується із приписами Закону України " Про споживче кредитування" в редакції на час укладення і виконання договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки на користь позивача, до якого відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України перейшло право грошової вимоги, заборгованості за кредитним договором №4643753 від 12.05.2024 року у розмірі 34999,98 грн., яка складається із : заборгованості за тілом кредиту - 6999,98грн., заборгованість за процентами - 28000грн.( 100 днів ( з 12.05.2024 по 19.08.2024)х 105грн. (1,5%)= 10500 грн. + 250 днів ( з 20.08.2024 по 27.04.2025)х 70 грн.(1%)=17500грн.).

Стосовно вимог про зазначення в рішенні суду про стягнення в порядку частин десятої та одинадцятої статті 265 ЦПК України з відповідача інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанняним грошового зобов`язання та у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.10 ст.265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу (ч.11 ст.265 ЦПК України).

Відповідно ч.11 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», які конкретизують порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за алгоритмом (формулою), визначеним у рішенні суду. Зокрема врегульовано, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Правила частини десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з`ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення.

Формулювання вказаних норм процесуального права визначають право, а не обов`язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідачки, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові ВП Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22.

З огляду на викладене, а також у зв`язку із обмеженнями щодо нарахування та стягнення інфляційних витрат і 3% річних в період дії воєнного стану, встановлених п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, судом не встановлено підстав для застосування ч.10 та 11 ЦПК України, у зв`язку з чим, позовні вимоги у вказаній частині задоволенню не підлягають.

Щодо відшкодування на користь позивача понесених ним витрат з надання правничої допомоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності витрат з надання правничої допомоги (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач підтвердив копією договору №01/08/204-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024 року; актом №4643753 від 14.10.2025 року прийому-передач виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №01/08/2024-А від 01.08.2024 року (сума наданих послуг -10000 грн.), детальним описом (наданих послуг) №4643753 від 14.10.2025 року, заявкою №4643753 від 21.04.2025 р. на виконання доручення до договору №01/08/2024-А від 01.08.2024 року, рахунком на оплату адвоката №4643753, копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 24.03.2017року.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, суд враховує складність справи, час, необхідний для складання позовної заяви у спорі та визначає вартість наданих юридичних послуг у розмірі 5000 грн., що відповідає критеріям розумності та співмірності.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути із відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 гривень

На підставі Закону України " Про електронну комерцію", Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", ст.ст.525, 526, 530, 610, 611, 629, 1048-1049, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 12-13, 76-81, 141, 263-265, 280-284, 288 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Фінансові Операції" ( ЄДРПОУ 40966896) заборгованість за кредитним договором №4643753 від 12 травня 2024 року у розмірі 34999,98( тридцять чотири тисячі дев"ятсот дев"яносто дев"ять)гривень 98 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6999 (шість тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 98 копійок, заборгованість за процентами -28000( двадцять вісім тисяч) гривень, та сплачений судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 ( п"ять тисяч)гривень.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л. І. Лівочка