Решение № 136157610, 28.04.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/6432/25

Категорія 59

2/295/1198/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді Лєдньова Д.М.

за участю секретаря с/з Желєвої Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Територіальної громади м. Житомира в особі Житомирської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду з позовом, у якому зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Після його смерті спадщину прийняв його син - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме: 89/100 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яку фактично прийняли позивачі, оскільки постійно проживали та були зареєстровані зі спадкоємцем.

При зверненні до приватного нотаріуса Житомирського нотаріального округу Стражник Т.О. для документального оформлення спадкових прав позивачі отримали відмову у зв`язку з відсутністю необхідних підтверджуючих документів державної реєстрації права власності за спадкодавцем.

Посилаючись на норми законодавства, що врегульовують питання виникнення права власності, спадкування, позивачі просять визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 на 89/100 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ).

Ухвалою суду від 23.05.2025 року по справі відкрите загальне позовне провадження.

Згідно ухвали суду від 10.09.2025 року витребувано:

- у КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради повну копію матеріалів інвентаризаційної справи на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 та 118а;

- у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повний витяг про народження ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №1862 від 27.07.2015.

- з Адресного бюро Житомирської області - інформацію про склад зареєстрованих (прописаних) осіб у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 , за період з 01.01.1985 по 01.01.2016;

- від Житомирської міської ради - відомості з відділу землевпорядкування (архітектурно-будівельної комісії) щодо перебування у власності/володінні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельної ділянки та домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 .

На виканання вимог ухвали КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради надано матеріали інвіентаризаційної справи, заявлено вимогу про відшкодування витрат, пов`язаних із наданням доказів, в сумі 2199,00 грн.

Виконавчим комітетом Житомирської міської ради на виконання вимог ухвали повідомлено про те, що рішень на ім`я ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відносно земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 в частині передачі її у власність /користування не приймалось.

В судове засідання від 28.04.2206 року учасники не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Від представника позивачів, представника відповідача надійшли заяви про можливість слухання справи у їх відсутності.

Судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_3 є дружиною ОСОБА_5 , позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 доньками даної особи.

Листом відповіддю приватного нотаріуса Житомирського нотаріального округу Стражник Т.О. від 05.05.2025 року позивачам відмовлено в оформленні спадкових прав на 89/100 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ) після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 у зв`язку з неподанням документів про право власності на нерухоме майно та відсутністю витягу про реєстрацію права власності.

З досліджених судом адресної картки особи, поквартирної картки слідує, що позивачі є зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1

Як зазначалось вище, позивачами ініційовано запит на визнання в судовому порядку права власності в порядку спадкування на 89/100 частин житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ).

Вирішуючи питання грунтовності заявлених вимог суд виходить з таких міркувань.

За змістом ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом . До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до п.п. 4, 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

В період до часу набрання чинності Цивільним кодексом України № 435-IV - 01.01.2004 року,- правила спадкування визначались Розділом VII «Спадкове право» Цивільного кодексу Української РСР.

У відповідності до ст.ст. 524, 529 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Згідно зі ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Положеннями ч.1 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

В розрізі наведеного спору питання можливості визнання права власності за позивачами досліджується через з`ясування відомостей про обсяг належних на час відкриття спадщини прав спадкодавцям, зокрема на спірний житловий будинок, прийняття спадщини належним колом спадкоємців у відповідні періоди.

Питання набуття права на житловий будинок в історії розвитку законодавства у сфері особистої приватної власності врегульовувались, зокрема, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків", що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків", які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва, ЦК УРСР від 1963 року, що втратив чинність на підставі Кодексу № 435-IV від 16.01.2003, Законом України «Про власність» від 7 лютого 1991 року № 697-XII, що втратив чинність на підставі Закону № 997-V від 27.04.2007

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Відповідно до ч.1 ст. 86 ЦК УРСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

За змістом ст. 12 Закону України «Про власність» право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов`язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін .

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За висновком суду, позивачами по справі не надано доказів на підтвердження фактів набуття ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та який вважається спадкодавцем ОСОБА_5 , права власності на обумовлену у позовній заяві частину житлового будинку, як і доказів безпосереднього набуття ОСОБА_5 (спадодавця відносно позивачів), прав на житловий будинок в інший, не пов`язаний із спадкуванням, спосіб.

Так, зокрема, з досліджених судом матеріалів інвентаризаційної справи на будинок по АДРЕСА_3 , слідує, що станом на 18.01.1991 року житловий будинок АДРЕСА_3 в цілій частці належить Богунській районній раді народних депутатів (том 2-й, а.с. 93).

Рішенням Богунської ради народних депутатів від 17.10.1990 року № 309 затверджено списки квартир в будинку, що належить фонду місцевих рад, для продажу громадянам м. Житомира (том 2-й, а.с. 90).

Відповідно до договору від 21.02.1991 року виконавчий комітет Богунської районної ради народних депутатів як продавець передав, а покупець ОСОБА_6 набула квартиру загальною площею 28,9 кв.м. будинку АДРЕСА_3 (том 2-й, а.с. 94-95).

Згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.11.2010 року за ОСОБА_6 зареєстровано 11/100 ідеальних частин житлового будинку. Досліджений доказ має примітку, про те, що витяг видано з дозволу КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» тільки для оформлення спадщини з подальшою заміною докуманта: з 11/100 на цілу квартиру (том 2-й, а.с. 132).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.12.2010 року спадкоємцем ОСОБА_6 є її дочка ОСОБА_7 (том 2-й, а.с. 136).

Матеріали інвентаризаційної справи містять також свідоцтво про право власності на житло за адресою: АДРЕСА_4 , видане на ім`я ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (том 2-й, а.с. 98).

Згідно з договором від 29.09.1995 року ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 продали, а ОСОБА_12 купила квартиру АДРЕСА_5 (том 2-й, а.с. 103, 104).

На підставі договору дарування від 14.05.1999 року ОСОБА_12 передала у власність ОСОБА_13 квартиру АДРЕСА_5 (том 2-й, а.с. 108).

За матеріалами інвентаризаційної справи 03.06.2009 року видане свідоцтво про право власності на житло кв. АДРЕСА_6 , на ім`я ОСОБА_14 , ОСОБА_15 (том 2-й, а.с. 119).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 30.01.2014 року продавці ОСОБА_16 , ОСОБА_17 передали у власність покупця ОСОБА_18 квартиру АДРЕСА_7 .

Зі змістом складеної КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» довідки-розрахунку від 08.11.2010 року частки у праві власності на будинок АДРЕСА_2 значаться: ОСОБА_6 11/100 ідеальних частин, міськвиконком (право власності не зареєстроване) - 89/100.

Отже, досліджені матеріали інвентаризаційної справи на будинковолодіння в цілому за адресою АДРЕСА_3 ( АДРЕСА_3 ), а також інші подані стороною позивача докази не свідчать про можливість виникнення права власності ОСОБА_4 або ОСОБА_5 з підстав укладення цивільно-правової угоди, будівництва, спадкування тощо.

Саме по собі користування житловим приміщенням за відповідною адресою згаданими особами, а також членами їх сімей, не є підставою виникнення прав власності.

За таких обставин, оскільки стороню позивача не доведено наявність відповідного обсягу прав на нерухоме майно у спадкодавця, у задоволенні вимог про визнання права власності в порядку спадкування слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст. 140 ЦПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.

Приймаючи до уваги надані КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради відомості про понесення витрат, пов`язаних із наданням запитуваних доказів, розмір яких підтверджено долученим розрахунком, суд вважає необхідним стягнути з позивачів на користь такої особи по 733,00 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 140, 141, 258-273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Територіальної громади м. Житомира в особі Житомирської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради (код ЄДРПОУ 03343893, адреса : 10014, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 15/1) витрати, пов`язані із наданням доказу, в сумі 733,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради (код ЄДРПОУ 03343893, адреса : 10014, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 15/1) витрати, пов`язані із наданням доказу, в сумі 733,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради (код ЄДРПОУ 03343893, адреса : 10014, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 15/1) витрати, пов`язані із наданням доказу, в сумі 733,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя: Лєдньов Д.М.