Постановление суда № 136154595, 01.05.2026, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/605/26

Провадження № 2-з/467/4/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.05.2026 року с-ще Арбузинка

Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Догарєвої І.О.,

за участю секретаря Скорнякової С.В.,

розглянувши заяву про забезпечення позову, подану представником позивача, адвокатом Мазур Світланою Миколаївною разом із позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство оборони України, Служба у справах дітей Бершадської міської ради про перерозподіл коштів виплаченої суми грошової допомоги

в с т а н о в и в :

30.04.2026 до Арбузинського районного суду міста Миколаївської області через підсистему «Електронний Суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , від імені якої діє представник, адвокат Мазур Світлана Миколаївна, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство оборони України, Служба у справах дітей Бершадської міської ради про перерозподіл коштів виплаченої суми грошової допомоги.

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду №120/14358/24 визнано протиправним та скасовано пункт 7 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21 квітня 2023 року №7/в та зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 із документами про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 , як члену сім`ї загиблого військовослужбовця, внаслідок загибелі (смерті) батька ОСОБА_5 , пов`язаної із захистом Батьківщини, з урахуванням висновків суду. Позивачка, як законний представник малолітньої ОСОБА_4 , звернулась з відповідною заявою до Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум та отримала поштовим відправленням витяг з протоколу від 18 грудня 2025 року №41/с засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, з якого вбачається що за результатами повторного (з урахуванням висновків суду) розгляду документів заявниці встановлено, що протокольними рішеннями комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №93/168 від 24.03.2023, №108/168 від 21.04.2023 та № 114/168 від 21.04.2023 року одноразову грошову допомогу у зв`язку з загибеллю ОСОБА_5 призначено в повному обсязі, в сумі 15000000,00 грн матері, батьку та дружині військовослужбовця (по 5000000,00 грн кожному). Згідно порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану визначених наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 року №45, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 року за №176/39232, виплата одноразової грошової допомоги

здійснюється поетапно: на першому етапі - 1/5 від призначеної суми, залишок невиплаченої суми допомоги (4/5 від призначеної суми) - щомісячно, частками впродовж 40 наступних місяців. На даний час батькам військовослужбовця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виплачено по 4260000,00 грн кожному, дружині - ОСОБА_1 4200000,00 грн. Таким чином, залишок невиплаченої одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю ОСОБА_5 становить 2280000,00 грн. На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду дочці загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_6 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ), призначено одноразову грошову допомогу - в сумі 2280000,00 грн. Щодо перерозподілу вже виплаченої іншим членам сім`ї ОСОБА_5 одноразової грошової допомоги в сумі 1470000,00 грн зазначено, що реалізація права дитини здійснюється не через повторне звернення до Міністерства оборони України, а шляхом пред`явлення вимоги до фактичних отримувачів коштів про перерозподіл належної їй частки у встановленому законом порядку. Таким чином, питання перерозподілу суми одноразової грошової допомоги в розмірі 1470000,00 грн вирішується за взаємною згодою з членами сім`ї загиблого ОСОБА_5 , які вже отримали відповідну одноразову грошову допомогу, або в судовому порядку. Позивачка неодноразово намагалася зв`язатися з батьками загиблого чоловіка для того, щоб вирішити питання щодо перерозподілу суми одноразової грошової допомоги за взаємною згодою осіб на користь їх онуки, але відповідачі відмовились перерозподіляти кошти. Позивачка вважає, що оскільки вона, діючи в інтересах дитини, звернулась із відповідною заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її батька ОСОБА_5 , то така допомога повинна бути розподілена в рівних частинах на чотирьох осіб, по частині на кожного члена сім`ї, тобто по 3 750 000 грн кожному та просить:

здійснити перерозподіл виплаченої суми грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_5 , який загинув при виконанні військового обов`язку пов`язаного із захистом Батьківщини;

стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 510 000,00 грн виплаченої суми грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_5 ;

стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 510 000,00 грн виплаченої суми грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_5 ;

стягнути з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно судові витрати в сумі 10865,00 грн.

Разом з позовною заявою, 30.04.2026 року до Арбузинського районного суду міста Миколаївської області через підсистему «Електронний Суд» адвокатом Мазур С.М. подано заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що необхідність застосування заходів забезпечення позову у цьому спорі, який має майновий характер, випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову. Оскільки невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення даного позову, а застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист порушеного права позивачки, яка діє в інтересах малолітньої дитини тому вона змушена звернутись до суду з цією заявою.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, сторони у судове засідання не викликалися, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно ч. 4 ст. 150 ЦПК України, не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням.

Частиною 10 ст. 150 ЦПК України визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії».

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 509/2765/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову (постанова Верховного Суду від 21.02.2024 в справі № 201/9686/23, провадження № 61-18173св23).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2024 року в справі №754/5683/22 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11.08.2022 року у справі №522/1514/21.

Відповідно, позивач має право заявляти вимогу про забезпечення позову, обравши спосіб, який, на його думку, буде гарантувати виконання рішення суду, винесеного на його користь.

Відповідно до ч. 6 8 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Як зазначено у ч. 1, 2, 4 ст. 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Предметом спору у цій справі є перерозподіл одноразової грошової допомоги між членами сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця та стягнення грошових коштів на користь малолітньої дитини у розмірі по 510000,00 грн з кожного з відповідачів, тобто вимоги позову направлені на захист майнових прав малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в інтересах якої діє законний представник, мати ОСОБА_1 .

Зі змісту позовної заяви та доданих документів убачається існування між сторонами спору щодо розподілу одноразової грошової допомоги між членами сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця.

У постанові від 12 липня 2022 року у справі №910/8482/18 (910/4866/21) Верховний Суд виснував, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; при цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного суду від 08 жовтня 2024 року у справі № 5026/1357/2012(925/229/24), від 09 червня 2021 року у справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/16866/20, від 13 жовтня 2020 року у справі № 917/273/20, від 14 серпня 2018 року у справі №916/10/18.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах, зокрема, від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 06.12.2023 у справі № 917/805/23, зауважував, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

У постановах Верховного Суду від 02 серпня 2019 року в справі №915/538/19 та від 06 листопада 2018 року в справі №923/560/17 викладена правова позиція, що накладення арешту на грошові кошти відповідачів слід обмежувати розміром ціни позову та можливих судових витрат. Суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру загальної суми позовних вимог та можливих судових витрат.

Сам лише факт відсутності вказаних позивачем відкритих банківських рахунків, майна боржника не є безумовною підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти в межах суми позову, що належить відповідачу, оскільки, як передбачено ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення; арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника; постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що знаходяться на рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, небанківські надавачі платіжних послуг, емітенти електронних грошей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про накладення арешту на кошти, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повернути постанову виконавця без виконання в частині накладення арешту на такі кошти, що знаходяться на рахунках, із зазначенням причини її повернення.

Відповідно до пункту 12 ч. 3, ч. 4-1 розділу І Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою Правління НБУ від 29.07.2022 року №162, поточний рахунок - рахунок (уключаючи рахунок із спеціальним режимом використання), що відкривається банком клієнту для зберігання коштів і виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Поточні рахунки із спеціальним режимом використання відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що виконуючи судове рішення, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження коштів на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 цього Закону.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Викладені обставини, виходячи з положень ст. 151 ЦПК України, є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.

Накладення судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат.

Вказане вище узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25 вересня 2019 року (справа № 320/3560/18, провадження № 61-5051св19).

Враховуючи викладене, предмет позову у цій справі суд уважає застосування заявлених стороною позивача заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на грошові кошти відповідачів у межах суми заявлених позовних вимог обґрунтованим та співмірним, а невжиття вказаних заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав малолітньої дитини, в інтересах якої діє позивачка.

Щодо такого заходу забезпечення позову як на накладення арешту на все нерухоме майно, що належить відповідачам, заява про забезпечення позову не містить належного обґрунтування співмірності та взаємозв`язку такого заходу забезпечення з предметом позову та необхідності застосування декількох заходів забезпечення позову.

Отже, суд зробив висновок про часткове задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Заяву представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Мазур Світлани Миколаївни, про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство оборони України, Служба у справах дітей Бершадської міської ради про перерозподіл коштів виплаченої суми грошової допомоги задовольнити частково.

Забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах на ім`я ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) у межах розміру суми позовних вимог 510000 (п`ятсот десять тисяч) гривень 00 копійок.

Забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах на ім`я ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) у межах розміру суми позовних вимог 510000 (п`ятсот десять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти вимог заявника відмовити.

Роз`яснити всім учасниками справи, що у відповідності до ч.7-10 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя І.О.Догарєва