Постановление суда № 136152871, 27.04.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 396/832/24

Номер провадження по справі 1-кп/387/112/26

У Х В А Л А

27 квітня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області в

складі головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ( в режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області кримінальне провадження зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12024121080000082 від 20.02.2024 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Новоукраїнка Новоукраїнського району Кіровоградської області, зареєстрований АДРЕСА_1 , фактично проживаючий АДРЕСА_2 , громадянин України, освіта середня спеціальна, не працює, не одружений, утриманців не має, раніше судимий 26.05.2023 Бобринецьким районним судом Кіровоградської області за ч.1 ст.162, ч.ч.2,3 ст.185, ч.2 ст.190, ч.2 ст.186 КК України засуджений до 4 років 2 місяців позбавлення волі, 12.01.2024 звільнений з ДУ Кропивницька виправна колонія (№6), у зв`язку із відбуттям строку покарання, судимості у встановленому законом порядку не зняті та не погашені,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.190 КК України,

В С Т А Н О В И В :

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 22 січня 2026 року надійшов обвинувальний акт зареєстрований у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12024121080000082 від 20.02.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.190 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 просив змінити запобіжний захід із тримання під вартою на особисте зобов`язання, так як вважає, що він тривалий час тримається під вартою - 3 роки. Справа до цього часу не розглянута та постійно відкладається. Ризиків впливати на потерпілих взагалі немає, так як прокурору невідоме місце їх перебування. А будь-яким чином впливати на свідків прокурор своє клопотання не обґрунтував. На даний час відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, він має постійне місце проживання, раніше покладені на нього процесуальні обов`язки виконував належним чином, у зв`язку з чим просив змінити запобіжний захід на більш м`який.

Захисник підтримала позицію обвинуваченого та додатково зазначила, що тримання під вартою тривалий час - є надмірним втручанням у права особи, оскільки більш м`які запобіжні заходи можуть забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 , а ризики, на які посилається сторона обвинувачення, є недоведеними та ґрунтуються на припущеннях.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, зокрема ризик переховування від суду та можливого впливу на свідків, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення бо обвинувачений неодноразово раніше судимий. Прокурор зазначив, що обвинувачений обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, а тому підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який не вбачається.

Суд заслухавши клопотання сторони захисту та позицію прокурора, доходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні перебуває розгляд судової справи за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.190 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за наявності клопотань учасників судового провадження має право вирішити питання про застосування, зміну чи продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого.

Суд, вирішуючи питання щодо доцільності подальшого тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, виходить із вимог ст.ст. 177, 178, 183, 315 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до яких тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, що застосовується лише за наявності доведених ризиків, які не можуть бути усунуті більш м`якими заходами.

Суд встановив, що обвинувачений утримується під вартою з 19.03.2024, тобто протягом значного періоду часу.

Ухвалою слідчого судді Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 19.03.2024 щодо обвинуваченого обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 16 лютого 2026 року. У подальшому строк тримання під вартою неодноразово продовжувався до 23 травня 2026 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких та нетяжких злочинів.

Після направлення справи на новий судовий розгляд фактичний розгляд по суті не розпочато, оскільки підготовче судове засідання не може бути проведене у зв`язку з неможливістю встановлення місцязнаходження потерпілого ОСОБА_6 та починаючи з 04.02.2026.

Судові засідання у зв`язку із цим неодноразово відкладалися (23.02.2026, 04.03.2026, 18.03.2026, 25.03.2026, 08.04.2026), однак реального руху справи не відбулося.

Суд з метою забезпечення ефективного судового розгляду кримінального провадження ухвалою суду від 25.03.2026 зобов`язував орган досудового поліції вжити конкретних заходів щодо встановлення місця перебування потерпілого, перевірки його можливого перебування у військових частинах та забезпечення його явки.

Станом на 27.04.2026 зазначена ухвала не виконана.

Прокурором не надано доказів фактичного місця знаходження потерпілого ОСОБА_6 , а посилання на усну інформацію щодо можливого перебування потерпілого у військовій частині НОМЕР_1 є документально непідтвердженою.

Водночас, за інформацією, наданою суду органом поліції, судом було направлено запит до військової частини НОМЕР_2 . Відповіддю військової частини НОМЕР_2 від 13.04.2026 № 557/10190 встановлено, що зазначена особа у вказаній військовій частині не перебуває, у зв`язку з чим відповідні доводи сторони обвинувачення свого підтвердження не знайшли.

Суд також вважає, що має місце відсутність належної процесуальної активності сторони обвинувачення щодо забезпечення явки потерпілого, що прямо впливає на тривалість провадження.

Європейський суд з прав людини у справі «Kudla v. Poland» (2000) наголосив, що держава зобов`язана організувати судову систему таким чином, щоб забезпечити розгляд справи у розумний строк, і будь-які затримки, спричинені органами влади, покладаються на державу.

У справі «Mooren v. Germany» (2009) Суд підкреслив, що тримання під вартою може бути виправданим лише за умови, що національні органи проявляють особливу ретельність (special diligence) у провадженні.

Ризик здійснення тиску на свідків може бути визнано належною підставою на початкових стадіях провадження («Яжинський проти Польщі» (Jarzynski v. Poland), 2005, § 43).

Також запобіжний захід не може ґрунтуватися лише на ймовірності суворого покарання, а повинен бути пов`язаний із конкретними фактами («Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) [ВП], 2017,§ 224).

З плином часу, інтереси слідства стають недостатніми для обґрунтування тримання

підозрюваного під вартою: за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом,

завдяки проведенню дізнання, перевірок, отриманню показань («Клоот проти Бельгії» (Cloothv. Belgium), 1991, § 44).

«Ефективний рух» справи: Тримання під вартою стає незаконним, якщо слідство або суд «простоюють» або працюють мляво (справа «Харченко проти України», «Ігнатенко проти України»).

Суд бере до уваги, що обвинувачений раніше судимий, не має офіційного працевлаштування та міцних соціальних зв`язків, що формально може свідчити про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Водночас зазначені ризики повинні оцінюватися не абстрактно, а у сукупності з фактичними обставинами провадження та принципом пропорційності.

ЄСПЛ у справі «Buzadji v. Republic of Moldova» (2016) наголосив, що після певного часу саме органи влади повинні доводити наявність relevant and sufficient reasons для продовження тримання під вартою, а не навпаки.

У даному випадку таких переконливих та достатніх підстав для подальшого тримання під вартою не наведено, оскільки:

- провадження фактично не рухається з причин, не залежних від обвинуваченого;

- сторона обвинувачення не забезпечила виконання судових доручень;

- відсутні дані про свідоме ухилення обвинуваченого від суду.

За таких обставин подальше тримання обвинуваченого під вартою набуває ознак непропорційного втручання у право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд доходить висновку, що встановлені ризики можуть бути належним чином нейтралізовані шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу домашнього арешту із визначенням часових обмежень та процесуальних обов`язків.

Такий захід є достатнім, необхідним і пропорційним меті кримінального провадження та забезпечує баланс між правами обвинуваченого і інтересами правосуддя.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування чи продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, визначених ч. 1 цієї статті, а саме ризиків того, що обвинувачений може: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків чи інших учасників кримінального провадження; знищити чи спотворити докази; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу суд враховує, зокрема, тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, вік та стан здоров`я обвинуваченого, його сімейний та майновий стан, рід занять, наявність постійного місця проживання, репутацію та інші обставини, що характеризують особу.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом і застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Суд враховує дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше судимий, офіційно не працевлаштований, не має міцних соціальних зв`язків, не перебуває у шлюбі та не має утриманців, а також те, що після звільнення з місць позбавлення волі знову обвинувачується у вчиненні корисливих кримінальних правопорушень.

Крім того, судом встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме ризику переховування від суду, а також вчинення нового кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний забезпечити баланс між інтересами кримінального провадження та правом особи на свободу і особисту недоторканність.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що подальше тримання обвинуваченого під вартою за наявних обставин не відповідає принципу пропорційності, є надмірним втручанням у право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та не є необхідним для досягнення мети кримінального провадження.

Суд вважає, що встановлені ризики можуть бути належним чином нейтралізовані шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу домашнього арешту із покладенням на обвинуваченого процесуальних обов`язків, визначених ст. 194 КПК України, що забезпечить належну процесуальну поведінку та водночас відповідатиме принципу мінімального втручання у права особи.

Такий запобіжний захід є достатнім, необхідним та пропорційним обставинам кримінального провадження, забезпечує належний баланс між правами обвинуваченого та інтересами правосуддя і відповідає завданням кримінального провадження, визначеним ст. 2 КПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 177, 178, 183, 194, 315 КПК України, а також ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу задовольнити частково.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 у період часу з 17 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин наступної доби до 27 червня 2026 року включно.

Покласти на обвинуваченого такі обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не залишати місце постійного проживання - АДРЕСА_2 , без дозволу суду;

3) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у кримінальному провадженні;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, а в разі його вилучення органом поліції зберігати в камері зберігання речових доказів.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Новоукраїнський районний відділ поліції ГУНП в Кіровоградської області.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що в разі не виконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити з під варти негайно.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники Новоукраїнського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградської області з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому перебуває обвинувачений, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 КПК України у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинувачений, який був затриманий негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, прокурором, захисником, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченій протягом семи днів з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику та направити начальнику ДУ "Кропивницький слідчий ізолятор" для виконання.

Повний текст ухвали проголошено 30 квітня 2025 року о 08 годині 30 хвилин.

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_1